№ 364/872/21

Постанова

Іменем України

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 364/872/21

провадження № 61-347св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Екстра Трейд Груп», ОСОБА_2 , Реєстраційна служба Володарського районного управління юстиції,

третя особа - приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Корнійчук Антоніна Валеріївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» на постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Трейд Груп», ОСОБА_2 , Реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції, третя особа - приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Корнійчук Антоніна Валеріївна, про визнання договору оренди земельної ділянки та договору купівлі-продажу недійсними,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» (далі - ТОВ «Сільгосптехніка Нова») звернулося до суду з позовом в якому просило визнати договір оренди землі від 01 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Екстра Трейд Груп», та договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Екстра Трейд Груп», недійсними.

В обґрунтування позову зазначило, що 20 листопада 2012 року укладений договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Сільгосптехніка Нова» на земельну ділянку площею 4,6319 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 314295. Згідно з державним актом кадастровий номер земельної ділянки зазначено 3221680400:03:008:0007. В подальшому при перенесенні інформації з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру відбулося дублювання кадастрового номера земельної ділянки та кадастровий номер зазначено як 3221680400:03:008:0004. ОСОБА_1 достовірно знаючи про те, що вона вже надала в оренду належну їй спірну земельну ділянку, знаючи про допущену помилку в кадастровому номері повторно надала земельну ділянку в оренду ТОВ «Екстра Трейд Груп», уклавши договір оренди від 01 березня 2021 року. В подальшому між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Володарський районний суд Київської області рішенням від 15 червня 2022 року позов задовольнив.

Визнав недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2021 року, який укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Екстра Трейд Груп», який зареєстрований рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57849189 від 26 квітня 2021 року ОСОБА_3 , Володарська селищна рада Київської області.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 4006, виданий 05 серпня 2021 року, зареєстрований рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59684008 від 05 серпня 2021 року, приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Корнійчук А. В.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено факт укладення договору оренди землі від 01 березня 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Екстра Трейд Груп», на підставі якого зареєстровано право оренди ТОВ «Екстра Трейд Груп». ОСОБА_1 передала свою земельну ділянку в подвійну оренду двом юридичним особам. При цьому, договір з позивачем укладений раніше, ніж з ТОВ «Екстра Трейд Груп». Внаслідок укладення ОСОБА_1 договору оренди землі від 01 березня 2021 року із ТОВ «Екстра Трейд Груп» порушено право користування земельною ділянкою, яке ОСОБА_1 зобов`язалася передати ТОВ «Сільгосптехніка Нова» на підставі чинного договору від 20 листопада 2012 року. Оскільки законодавством не передбачено одночасного існування двох договорів оренди однієї і тієї ж земельної ділянки, то правочин, який порушує раніше передане право оренди земельної ділянки, суперечить закону.

Київський апеляційний суд постановою від 19 грудня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Екстра Трейд Груп», подану представником - адвокатом Богушком О. В., задовольнив.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Богушком О. В., задовольнив.

Рішення Володарського районного суд Київської області від 15 червня 2022 року скасував та ухвалив нове, яким в задоволенні позову ТОВ «Сільгосптехніка Нова» відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд виходив з того, що договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Екстра Трейд Груп», зареєстрованого рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер 57849189 від 26 квітня 2021 року 09:38:06, ОСОБА_3 , Володарська селищна рада, Київська область, матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним не надав жодних належних, достатніх та допустимих доказів факту укладення договору оренди землі від 01 березня 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Екстра Трейд Груп», на підставі якого зареєстровано право оренди ТОВ «Екстра Трейд Груп» та, відповідно, підстав недійсності такого правочину, тому в цій частині позову слід відмовити.

Разом з тим, до спірних правовідносин щодо захисту передбаченого частиною другою статті 777 ЦК України переважного права наймача (орендаря) на придбання предмета найму (оренди) за аналогією закону підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 362 цього Кодексу, яка регулює подібні правовідносини, а саме визначає порядок захисту переважного права співвласника майна на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні останнім.

Звідси для захисту переважного права наймача (орендаря), який належним чином виконує свої обов`язки відповідно до умов договору та закону, у разі продажу речі, переданої у найм (оренду), належним способом захисту є переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця відповідної речі. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Апеляційний суд зазначив, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу речі сама по собі не може вважатися ефективним способом захисту порушеного переважного права наймача (орендаря) на придбання такої речі. Адже в результаті задоволення такої вимоги право такої особи захищене не буде, що змусить наймача (орендаря) звертатися до власника з пропозицією відчуження речі на тих самих умовах, що були передбачені договором купівлі-продажу, який визнаний недійсним, а в разі незгоди власника - до суду із новим позовом.

Отже, враховуючи, що позивачем в частині позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В січні 2023 року ТОВ «Сільгосптехніка Нова» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 364/546/19, від 02 червня 2021 року у справі № 125/731/19, від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17.

Разом з тимкасаційну скаргу мотивовано тим, що укладення договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2021 року стало перешкодою для ТОВ «Сільгосптехніка Нова» у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки, що є порушенням права позивача на оренду земельної ділянки.

Факт укладення договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2021 року зафіксовано державним реєстратором, про що позивачем надані докази - витяг з РРП 272850065 від 01 вересня 2021 року. Однак, апеляційний суд помилково вирішує неправомірність цього договору лише на тій підставі, що він не укладений особисто його подальшим правонаступником - ОСОБА_2 , яка стала стороною цього договору лише після реєстрації купівлі орендованої земельної ділянки.

Крім того, було порушено процедуру реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, не враховано переважного права орендаря на її купівлю, а тому такий договір має бути визнано недійсним.

Відзив на касаційну скаргу

У лютому 2023 року ОСОБА_2 та ТОВ «Екстра Трейд Груп», в інтересах яких діє адвокат Богушко О. В., подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення залишити без змін.

Зазначають, що позивач не спростував того, його позовні вимоги стосувались визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Екстра Трейд Груп», належним чином копія якого до суду першої інстанції позивачем не надавалась, як і докази його укладення. Проте у касаційній скарзі позивач просить Верховний Суд здійснити нове дослідження доказів та надання їм оцінки, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому, відсутність у договорі оренди від 20 листопада 2012 року умови щодо кадастрового номеру земельної ділянки, оренда якої є предметом спору, взагалі не дозволяє ідентифікувати, яку саме земельну ділянку передано в оренду, оскільки відповідно до статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному реєстрі земель. Також, єдиним належним та допустимим доказом виявлення і виправлення помилки у присвоєнні кадастрового номеру земельній ділянці є письмове повідомлення Державного кадастрового реєстратора, складеного по формі згідно із додатком 31 до Положення про порядок ведення, яке не надано позивачем до суду.

Разом з тим, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, укладеного із порушенням переважного права її купівлі суб`єктом переважного права є неналежним способом захисту та самостійною підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.

У лютому 2023 року ТОВ «Екстра Трейд Груп» подало до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження, яке обґрунтоване тим, що висновки викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається позивач у своїй касаційній скарзі, не є подібними правовідносинам у цій справі. Тому касаційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 25 січня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Володарського районного суду Київської області.

Справа № 364/872/21 надійшла до Верховного Суду 15 лютого 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сільгосптехніка Нова» укладений договір оренди землі на земельну ділянку площею 4,6319 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності на земельну ділянку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 314295. Також факт того, що договір оренди земельної ділянки укладений щодо земельної ділянки згідно з державним актом серії ЯБ № 314295 стверджено актом приймання-передачі об`єкта оренди від 20 листопада 2012 року.

Відповідно до державного акта серії ЯБ № 314295 кадастровий номер земельної ділянки зазначено 3221680400:03:008:0007. В подальшому при перенесенні інформації з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру відбулося дублювання кадастрового номера земельної ділянки та кадастровий номер зазначено як 3221680400:03:008:0004.

ОСОБА_1 повторно надала земельну ділянку в оренду ТОВ «Екстра Трейд Груп», уклавши договір оренди від 01 березня 2021 року (т. 1 а. с. 13).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 01 вересня 2021 року вбачається, що 05 серпня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

23 лютого 2022 року на виконання ухвали Володарського районного суду Київської області, Відділом «ЦНАП» виконавчого комітету Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області надано копію документів, які були сформовані під час проведення державної реєстрації права оренди на підставі договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2021 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Екстра Трейд Груп», з яких вбачається, що кадастровий номер земельної ділянки, яку передано в оренду ТОВ «Екстра Трейд Груп» 3221680400:03:008:0004 (т. 1 а. с. 252). В договорі оренди від 01 березні 2021 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Екстра Трейд Груп» зазначено лише площу земельної ділянки та кадастровий номер 3221680400:03:008:0004 (т. 1 а. с. 254). Однак, як вбачається з наданих документів, кадастровий номер земельної ділянки зазначено 3221680400:03:008:0004, площа земельної ділянки зазначена 4,6319 га, та документом що посвідчує право власності є державний акт серії ЯБ № 314295 (т. 1 а. с. 260). Згідно з державним актом серії ЯБ № 314295, площа земельної ділянки становить 4,6319 га, та кадастровий номер сформовано та зазначено в державному акті 3221680400:03:008:0007 (т. 1 а. с. 6), та на вказану земельну ділянку укладено договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Сільгосптехніка Нова».

Відомостей про те, що договір оренди від 20 листопада 2012 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Сільгосптехніка Нова» визнавався недійсним чи розривався, матеріали справи не містять.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо визнання договору оренди недійсним

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із частиною першою статтею 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

За змістом частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частини перша та п`ята статті 6 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (частини перша та друга статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом статті 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договору оренди землі, набуваються після відповідної державної реєстрації. Отже, орендар набуває право оренди та використання земельної ділянки саме з моменту реєстрації такого права, а не з моменту підписання договору.

Водночас, загальними положеннями ЦК України, які стосуються будь-яких видів договорів, передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Сільгосптехніка Нова» просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Екстра Трейд Груп», зареєстрований рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер 57849189 від 26 квітня 2021 року 09:38:06, ОСОБА_3 , Володарська селищна рада, Київська область.

Проте, саме ОСОБА_1 надала земельну ділянку в оренду ТОВ «Екстра Трейд Груп», уклавши договір оренди від 01 березня 2021 року. В подальшому між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

При цьому, договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Екстра Трейд», зареєстрованого рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер 57849189 від 26 квітня 2021 року 09:38:06, ОСОБА_3 , Володарська селищна рада, Київська область, матеріали справи не містять.

Отже, ОСОБА_2 прав позивача в цій частині не порушувала і не могла порушити, так як станом на 01 березня 2021 року не була власником спірної земельної ділянки, а стала ним лише 05 серпня 2021 року.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, апеляційний суд, встановивши, що позивач, звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним не надав жодних належних, достатніх та допустимих доказів факту укладення договору оренди землі від 01 березня 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Екстра Трейд Груп», на підставі якого зареєстровано право оренди ТОВ «Екстра Трейд Груп» та, відповідно, підстав недійсності такого правочину, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Положеннями частини другої статті 777 ЦК України закріплено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Водночас норми ЦК України, передбачивши переважне право наймача (орендаря) на придбання використовуваного ним майна у випадку його відчуження, безпосередньо не вказують на спосіб захисту такого права у випадку його порушення.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Тому до правовідносин між сторонами за аналогією необхідно застосувати правила статті 362 ЦК України.

Частиною першою статті 362 ЦК України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Відповідно до частини четвертої статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

У постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 727/4168/17 (провадження № 61-1708св19) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 909/337/19 (провадження № 12-35гс20) зроблено висновок, що «якщо власником предмета найму (оренди) порушено передбачене частиною другою статті 777 ЦК України переважне право наймача (орендаря) на придбання переданої у найм (оренду) речі, належним способом захисту відповідного переважного права наймача (орендаря) буде позов про переведення на останнього прав та обов`язків покупця відповідної речі. Отже, до спірних правовідносин щодо захисту передбаченого частиною другою статті 777 ЦК України переважного права наймача (орендаря) на придбання предмета найму (оренди) за аналогією закону підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 362 цього Кодексу, яка регулює подібні правовідносини, а саме визначає порядок захисту переважного права співвласника майна на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні останнім. Звідси для захисту переважного права наймача (орендаря), який належним чином виконує свої обов`язки відповідно до умов договору та закону, у разі продажу речі, переданої у найм (оренду), належним способом захисту є переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця відповідної речі. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)…Тому при оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Ефективним способом захисту, який забезпечуватиме відновлення порушеного переважного права, є позов про переведення прав та обов`язків покупця, який потрібно застосовувати за аналогією закону (статті 8 362 ЦК України). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому немає підстав надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги».

У справі, що переглядається, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним, апеляційний суд, врахувавши викладені норми права та практику Верховного Суду, правильно виходив з того, що зазначена вимога позивача сама по собі не може вважатися ефективним способом захисту порушеного переважного права наймача (орендаря) на придбання такої речі. Тобто позивач, в даному випадку, обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

Слід зазначити, що в результаті задоволення такої вимоги право такої особи захищене не буде, що змусить наймача (орендаря) звертатися до власника з пропозицією відчуження речі на тих самих умовах, що були передбачені договором купівлі-продажу, який визнаний недійсним, а в разі незгоди власника - до суду із новим позовом.

Посилання в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 364/546/19, від 02 червня 2021 року у справі № 125/731/19, від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в наведених справах та справі, яка переглядається, є різними встановлені фактичні обставини.

Так, у справі № 364/546/19 Верховний Суд виходив з того, що внаслідок укладення договору від 27 жовтня 2017 року відповідач набув право оренди земельної ділянки, що, у свою чергу, стало перешкодою для ТОВ «Сільгосптехніка Нова» у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки, тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про порушення права ТОВ «Сільгосптехніка Нова» на оренду спірної земельної ділянки та наявність підстав для визнання оспорюваного договору землі недійсним.

У справі № 587/2110/16-ц Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує у позивача на підставі договору з одним із відповідачів, порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами, і таке право підлягає захисту в обраний позивачем спосіб.

У справі № 125/731/19 Верховний Суд виходив з того, що є наявні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі, оскільки право користування земельною ділянкою, яке виникло та існувало в позивача на підставі договору оренди із відповідачем, порушено внаслідок укладення договору оренди землі цієї ж земельної ділянки між відповідачами, і таке право підлягає захисту в обраний позивачем спосіб.

У справі № 363/4852/17 позивач звернувся з позовом про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації та визнання права власності на спадкове майно.

У справі, яка переглядається, звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки позивач не надав жодних належних, достатніх та допустимих доказів факту укладення договору оренди землі від 01 березня 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Екстра Трейд Груп», на підставі якого було зареєстровано право оренди ТОВ «Екстра Трейд Груп» та, відповідно, підстав недійсності такого правочину. Матеріали справи не містять зазначеного договору.

Таким чином фактичні обставини справи, яка є предметом касаційного перегляду та у наведених заявником справах не є однаковими.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Щодо клопотання ТОВ «Екстра Трейд Груп» про закриття касаційного провадження

У клопотанні про закриття касаційного провадження, ТОВ «Екстра Трейд Груп» зазначало, що висновки викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається позивач у своїй касаційній скарзі, не є подібними правовідносинам у цій справі. Тому касаційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Враховуючи те, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався заявник у касаційній скарзі стосувалися різних фактичних обставин, підстав для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України Верховний Суд не вбачає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров