№ 365/364/18

Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 365/364/18

провадження № 61-12994св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Згурівської районної ради Київської області, відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації Київської області,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Яготинська міська рада Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр»,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 28 лютого 2019 року у складі судді Денисенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів: Кравець В. А. Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,

у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Згурівської районної ради Київської області, відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Яготинської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр», про визнання недійсними наказів та скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Яготинської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Виробниче підприємство «Центр», про визнання недійсними наказів та скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 06 вересня 2016 року № 10-18528/15-16-сг ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Згурівської селищної ради Згурівського району Київської області, орієнтовним розміром 2,0 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Згодом наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 12 травня 2017 року № 10-7845/15-17-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 .

На підставі зазначених наказів Яготинська міська рада Київської області провела державну реєстрацію права власності цієї земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення від 22 червня 2017 року, індексний номер 35807724).

Прокурор зазначав, що вищенаведені накази підлягають визнанню недійсними, посилався на те, що на підставі пункту 6 рішення Київської обласної ради «Про деякі питання передачі майна Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 17 вересня 2013 року № 681-34-VI безоплатно було передано майно, що знаходиться на балансі зазначеної школи-інтернату із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл та селища Згурівського району.

Рішенням Згурівської районної ради «Про прийняття у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району майнового комплексу Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області» від 04 липня 2013 року № 202-30-VI прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району Київської області майновий комплекс школи-інтернату.

Рішенням Згурівської районної ради «Про створення комісії з приймання-передачі майна, що знаходиться на балансі Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 29 жовтня 2013 року № 240-33-VI безоплатно передано майно, що знаходиться на балансі школи-інтернату, на баланс відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації.

Рішенням Згурівської районної ради «Про затвердження акта приймання-передачі майна Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 28 листопада 2013 року № 261-34-VII затверджено акт приймання-передачі майна школи-інтернату на баланс відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації Київської області. Згідно з пунктом 2 додатку 5 цього акта передано на баланс відділу освіти земельну ділянку загальною площею 29,00 га для ведення підсобного господарства.

Відтак, прокурор вказував на те, що власником земельної ділянки площею 29,0 га, в межі якої входить земельна ділянка ОСОБА_1 , розташованої на території Згурівської селищної ради Згурівського району Київської області, є територіальні громади сіл, селища Згурівського району в особі Згурівської районної ради, а балансоутримувачем - відділ освіти.

Окрім того, зазначав, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року за позовом Бориспільської місцевої прокуратури до Згурівської районної ради, відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації Київської області про зобов`язання останніх вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 29,0 га, що передана на баланс відділу освіти для подальшого використання за призначенням.

Вказував, що судовим рішенням встановлено факт того, що держава в особі Згурівської районної ради є власником земельної ділянки, площею 29,0 га (комунальна власність), тому цей факт має преюдиційне значення.

Вважає, що спірні накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області прийняті з порушенням вимог статей 20 116 118 122 141 - 145 ЗК України, оскільки земельну ділянку відведено у приватну власність для ведення особистого селянського господарства без припинення права користування нею в порядку, визначеному законом та розпорядження землями комунальної власності не відноситься до компетенції управління.

Посилаючись на викладене, прокурор просив суд визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06 вересня 2016 року № 10-18528/15-16-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»; визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 15 травня 2017 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»; скасувати рішення Яготинської міської ради від 22 червня 2017 року за індексним номером 35807724 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221955100:12:001:114; скасувати запис про проведення державної реєстрації права власності індексний номер 21046303 від 19 червня 2017 року на земельну ділянку за кадастровим номером 3221955100:12:001:114 за ОСОБА_1 ; витребувати на користь держави в особі Згурівської районної ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 3221955100:12:001:114, розташовану на території Згурівської селищної ради Згурівського району Київської області; вирішити питання про стягнення судового збору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 28 лютого 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, позов задоволено повністю.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області всупереч своїм повноваженням передало земельну ділянку із земель комунальної власності у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Крім того, її передача відбулася без припинення права користування нею у порядку, визначеному законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Згурівського районного суду Київської області.

06 серпня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували підпункт «в» статті 141 ЗК України та не взяли до уваги, що право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 29,0 га для ведення підсобного господарства у Згурівської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату припинилось у зв`язку з ліквідацією землекористувача, після чого, на думку скаржника, залишилося право власності держави на землю, не обтяжене правами третіх осіб.

У касаційній скарзі зазначає, що жодних переходів права власності від держави до територіальних громад або розпоряджень земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 29,0 га до моменту набуття ОСОБА_1 права власності на спірну ділянку у 2017 році не відбувалось.

Посилаючись на положення статті 82 ЦПК України, вважає, що обставини щодо передачі земельної ділянки площею 29,00 га Київською обласною радою Згурівській районній раді, що були встановлені судом у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року № 810/317/17, спростовані поданими у цій справі рішенням Київської обласної ради від 17 вересня 2013 року №681-34-VІ, актом приймання-передачі майна, затвердженого рішенням Згурівської районної ради від 28 листопада 2013 року № 261-34-VІ, поясненнями Згурівської районної ради, а також листами відділу Держгеокадастру у Згурівському районі від 11 листопада 2016 року № 8-1020-99 1-2149/2-16, Згурівської районної ради від 10 листопада 2016 року № 01-37/182, від 10 листопада 2016 року № 6-28/1978/2997.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2019 року заступник прокурора Київської області надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи, а також правильно застосували норми законодавства України. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що спірна земельна ділянка площею 2,0 га знаходиться у межах земельної ділянки площею 29,0 га, яка перебувала у постійному користуванні Згурівської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату на підставі державного акту серії КВ № 1Ж000008.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 810/317/17 за адміністративним позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області до Згурівської районної ради, відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації, третя особа - Згурівська районна державна адміністрація, про зобов`язання вчинити певні дії, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, зобов`язано Згурівську районну раду та відділ освіти вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку загальною площею 29,0 га, що передана на баланс відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації, для подальшого використання даного об`єкта за призначенням.

Зазначеним судовим рішенням установлено, що рішенням 15 сесії 21 скликання Згурівської селищної ради від 30 квітня 1994 року Згурівській допоміжній школі-інтернату надано у постійне користування для організації підсобного господарства земельну ділянку площею 29,0 га в межах згідно з планом землекористування, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії КВ № 1Ж000008.

Пунктом 6 рішення від 17 вересня 2013 року № 681-34-VІ Київська обласна рада безоплатно передала майно, що знаходилося на балансі школи-інтернату, із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл та селища Згурівського району.

Згідно з пунктом 9 цього рішення, право спільної власності на майно, визначене пунктом 6 рішення, виникає у територіальних громад Згурівського району в особі Згурівської районної ради з моменту підписання акта приймання-передачі.

Рішенням від 04 липня 2013 року № 202-30-VI Згурівська районна рада прийняла у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району майновий комплекс Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області.

Рішенням від 29 жовтня 2013 року № 240-33-VI Згурівська районна рада безоплатно передала майно, що знаходиться на балансі школи-інтернату, із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл та селищ Згурівського району згідно з додатком 5 до рішення Київської обласної ради від 17 вересня 2013 року № 681-34-VI на баланс відділу освіти.

Рішенням від 28 листопада 2013 року № 261-34-VI Згурівська районна рада затвердила акт приймання-передачі майна школи-інтернату із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл, селища Згурівського району на баланс відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації. Згідно з пунктом 2 додатку 5 акту приймання-передачі майна школи-інтернату на баланс відділу освіти передано земельну ділянку загальною площею 29,0 га для ведення підсобного господарства.

Відповідно до інформації, наданої відділом Держгеокадастру у Згурівському районі, у 1993 році Київським відділенням Інституту землеустрою розроблено проект відведення земельної ділянки для організації підсобного господарства Згурівській допоміжній школі-інтернату за рахунок земель запасу Згурівської селищної ради та розроблений технічний звіт по перенесенню в натуру проекту відведення цієї земельної ділянки, яким було встановлено межі земельної ділянки та винесені в натуру із встановленням межових знаків. Кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався.

Крім того, ця земельна ділянка площею 29,0 га для організації підсобного господарства відноситься до майна, яке згідно з рішенням від 04 липня 2013 року № 202-30-VI Згурівська районна рада прийняла у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області та яке в подальшому згідно з пунктом 2 додатку 5 акту приймання-передачі майна школи-інтернату передано на баланс відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації.

Рішенням від 17 вересня 2013 року № 681-34-6 Київська обласна рада, після ліквідації школи-інтернату, передала на баланс відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації земельну ділянку, цільове призначення якої не змінювалося. Разом з тим, з 2009 року цю земельну ділянку без відповідних документів використовувало та обробляло ФГ «Кузьмич».

На підставі рішення Господарського суду Київської області від 11 листопада 2016 року у справі № 911/3042/16, яке набрало законної сили, 02 листопада 2017 року було складено акт приймання-передачі земельної ділянки, загальною площею 29,0 га, яким ФГ «Кузьмич» повернуло земельну ділянку площею 29,0 га відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації (т. 1 а. с. 190 - 196).

Окрім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 810/317/17 встановлено, що фактичним користувачем земельної ділянки площею 29,0 га та зацікавленою особою в її отриманні у постійне користування є відділ освіти Згурівської районної державної адміністрації, у якого відсутні належні правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку.

Наказом від 06 вересня 2016 року № 10-18528/15-16-сг Головне управління Держгеокадастру у Київській області надало ОСОБА_1. дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Згурівської селищної ради Згурівського району Київської області, орієнтовним розміром 2,0 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах земельної ділянки площею 29,0 га (т. 1 а. с.19).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12 травня 2017 року № 10-7845/15-17-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 площею 2,0 га кадастровий номер 3221955100:12:001:0014 (т. 1 а. с. 20).

Яготинська міська рада Київської області на підставі зазначених наказів провела державну реєстрацію права власності цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 21046303 від 19 червня 2017 року (т. 1 а. с. 25).

Рішенням Яготинської міської ради Київської області від 22 червня 2017 року за індексним номером 35807724 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221955100:12:001:0014.

ОСОБА_1 в свою чергу передав спірну земельну ділянку в оренду ТОВ «ВП «Центр» (т. 1 а. с. 26).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 810/317/17 за адміністративним позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області до Згурівської районної ради, відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації, третя особа - Згурівська районна державна адміністрація, про зобов`язання вчинити певні дії, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду та набрала законної сили 21 лютого 2018 року (постанова суду від 07 грудня 2017 року була переглянута за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ), зобов`язано Згурівську районну раду та відділ освіти вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, загальною площею 29,0 га, що передана на баланс відділу освіти, для подальшого використання вказаного об`єкту за призначенням. Отже, ОСОБА_1 реалізував своє процесуальне право на оскарження вищевказаної постанови.

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 122 ЗК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частин першої, другої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Пунктом першим Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Відповідно до статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить: а) внесення в установленому порядку пропозицій щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин; б) участь у розробленні та виконанні державних, галузевих, регіональних та місцевих програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, у проведенні моніторингу земель, територіальному плануванні; в) організація проведення робіт, пов`язаних із реалізацією земельної реформи; г) проведення відповідно до законодавства моніторингу земель та охорони земель; ґ) ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; д) участь у державному регулюванні планування територій; е) проведення державної експертизи землевпорядної документації; є) здійснення заходів щодо вдосконалення порядку ведення обліку і підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, формування екомережі; є-1) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; ж) вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 810/317/17 встановлено, що фактичним користувачем земельної ділянки площею 29,0 га та зацікавленою особою в її отриманні у постійне користування є відділ освіти Згурівської районної державної адміністрації, проте у останнього відсутні належні правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку.

Згідно зі статтею 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 29,0 га у Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування виникло у зв`язку з ліквідацією останньої.

Згурівська районна рада будь-яких рішень щодо земельної ділянки, площею 29,0 га, у межах якої знаходиться спірна земельна ділянка площею 2,0 га, про припинення права власності чи права користування нею не приймала.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що передача спірної земельної ділянки, яка входить до складу земельної ділянки площею 29,0 га, відбулася без припинення права користування нею у порядку, визначеному законом, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 із відповідним клопотанням звернувся до Головного управління Держгеокадастру, яке є розпорядником земель державної власності та зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, площею 2,0 га, що знаходиться в межах земельної ділянки площею 29,0 га, яка належить до земель комунальної власності, а тому право передавати її у власність або у користування належить виключно територіальній громаді.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Ураховуючи те, що у Головного управління Держгеокадастру були відсутні повноваження надавати дозвіл на розроблення документації та затверджувати документацію із землеустрою, а також надавати спірну земельну ділянку у власність, колегія суддів Верховного Суду вважає правильним висновки суду першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання недійсними вищевказаних наказів Держгеокадастру.

У зв`язку із визнанням недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру, скасуванню підлягають рішення Яготинської міської ради Київської області про державну реєстрацію права власності і запис про проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Згідно із частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За змістом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У частині третій статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Ураховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що Головне управління Держгеокадастру всупереч своїм повноваженням передало спірну земельну ділянку із земель комунальної власності у приватну власність, при цьому передача спірної земельної ділянки площею 2,0 га, яка входить до складу земельної ділянки площею 29,0 га, відбулася за відсутності рішення Згурівської районної ради про припинення права постійного користування щодо земельної ділянки площею 29,0 га, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо витребування вказаної земельної ділянки від ОСОБА_1 як від особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа нею.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність фізичній особі фактично позбавляє державу можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об`єктом власності, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14 19 Конституції України). Передача Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області за відсутності на це повноважень у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0 га, яка є складовою земельної ділянки площею 29,0 га, рішення про припинення права постійного користування якою відповідно до норм чинного законодавства не прийнято, фактично порушила право на землю Українського народу.

Отже, звернення першого заступника прокурора Київської області до суду з вимогою про визнання недійсними наказів та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є задоволення насамперед суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної або комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій повно, всебічно та об`єктивно дослідили обставини справи, надали правильну правову оцінку зібраним доказам і ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права у справі. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді попередньої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 28 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська