Постанова
Іменем України
22 березня 2021 року
м. Київ
справа № 365/875/16-ц
провадження № 61-12779св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Згурівська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 03 грудня 2018 року у складі судді Денисенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Згурівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації земельних ділянок у державному земельному кадастрі, скасування державної реєстрації права оренди землі, зобов`язання внести відомості до Державного земельного кадастру.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2012 року, укладеного із Згурівською районною державною адміністрацією Київської області, він є орендарем земельної ділянки, кадастровий номер 3221982700:08:006:0001, площею 47,2900 га, що розташована на території Правожовтневської сільської ради Згурівського району Київської області. Земельна ділянка була надана йому для ведення фермерського господарства строком на 49 років. Договір оренди землі оформлений відповідно до вимог чинного на момент його укладення законодавства та зареєстрований у відділі Держкомзему у Згурівському районі Київської області 29 грудня 2012 року за № 322190004003180.
27 серпня 2013 року Головне управління Держземагенства у Київській області надало дозвіл ОСОБА_2 на розробку документації із землеустрою щодо відведення у межах Правожовтневської сільської ради двох земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства. Внаслідок неналежної підготовки проектів землеустрою для ОСОБА_2 орендована ним земельна ділянка, кадастровий номер 3221982700:08:006:0001, була розділена на дві частини, з присвоєнням кадастрових номерів 3221982700:08:004:0002 та 3221982700:08:006:0002.
Наказами Головного управління Держземагенства у Київській області від
01 жовтня 2013 року затверджено проекти із землеустрою та передано в оренду ОСОБА_2 зазначені земельні ділянки, кадастрові номери 3221982700:08:004:0002 та 3221982700:08:006:0002, а 06 березня 2014 року відділ Держземагенства у Згурівському районі Київської області уклав з ОСОБА_2 два договори оренди землі, які в подальшому Згурівська районна державна адміністрація Київської області зареєструвала за номерами записів про інше речове право № 4893440 та №4894691 відповідно.
Наведені вище накази Головного управління Держземагенства у Київській області вважав незаконними, оскільки його право оренди зазначених земельних ділянок не припинилося, а тому надання цих земельних ділянок у користування іншій особі було можливо лише після припинення його права користування ними.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 08 грудня
2016 року у справі № 365/53/15-ц визнано недійсними укладені між ОСОБА_2 та Головним управлінням Держземагенства у Київській області два договори оренди земельних ділянок, кадастрові номери 3221982700:08:004:0002 та 3221982700:08:006:0002, у зв`язку із чим він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, відділу Держгеокадастру у Згурівському районі Київської області та Згурівської районної державної адміністрації Київської області із заявами про виключення із Державного земельного кадастру відомостей про державну реєстрацію переданих у оренду ОСОБА_2 земельних ділянок, кадастрові номери 3221982700:08:004:0002 та 3221982700:08:006:0002, а також про скасування державної реєстрації права оренди ОСОБА_2 , які залишені без відповіді.
Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив:
- скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, розташованих у межах Любомирівської сільської ради Згурівського району Київської області, кадастрові номери 3221982700:08:004:0002 та 3221982700:08:006:0002, зобов`язати державного реєстратора відділу Держгеокадастру у Згурівському районі Київської області (Головне управління Держгеокадастру у Київській області) внести до Державного земельного кадастру запис про скасування державної реєстрації цих земельних ділянок;
- скасувати державну реєстрацію права ОСОБА_2 на оренду зазначених земельних ділянок (номер запису про інше речове право №4893440 та №4894691 від 06 березня 2014 року), зобов`язати державного реєстратора реєстраційної служби Згурівської районної державної адміністрації Київської області внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування зазначеного права оренди;
- зобов`язати державного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області внести до Державного земельного кадастру запис про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3221982700:08:006:0001, площею 47,2900 га, розташованої на території Любомирівської сільської ради Згурівського району Київської області;
- зобов`язати державного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області внести до Державного земельного кадастру відомості про право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221982700:08:006:0001, площею 47,2900 га, розташовану на території Любомирівської сільської ради Згурівського району Київської області, зареєстрованого у відділі Держкомзему Згурівського району Київської області на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2012 року за номером 322190004003180.
Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій
Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 03 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Згурівського районного суду Київської області від 25 вересня 2015 року у справі
№ 365/53/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 вересня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу Держземагенства у Згурівському районі Київської області, Головного управління Держземагенства у Київській області, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, кадастрові номери 3221982700:08:006:0002 та 3221982700:08:004:0002, укладених між ОСОБА_2 та Головним управлінням Держземагенства у Київській області. Зустрічний позов ОСОБА_2 до
ОСОБА_1 , відділу Держземагенства у Згурівському районі Київської області, Згурівської районної державної адміністрації Київській області, Реєстраційної служби Згурівського районного управління юстиції про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29 грудня 2012 року, укладеного між Згурівською районною державною адміністрацією Київської області та
ОСОБА_1 , задоволено. Ураховуючи встановлені зазначеними судовими рішеннями преюдиційні обставини, зокрема відсутність у Національній кадастровій системі відомостей про земельну ділянку, кадастровий номер 3221982700:08:006:0001 та відсутність відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку, що свідчить про те, що зазначена земельна ділянка не була сформована, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача, як орендаря земельної ділянки.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Згурівського районного суду Київської області від 03 грудня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про недоведеність порушення прав позивача при передачі в оренду спірних земельних ділянок ОСОБА_2 , що встановлено рішенням Згурівського районного суду Київської області від 25 вересня 2015 року, за відсутності у нього права оренди спірних земельних ділянок, є обгрунтованим. Обставини, встановлені рішенням Згурівського районного суду Київської області від
25 вересня 2015 року, не підлягають повторному доказуванню відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України. Ураховуючи наведене, а також чинність наказів Головного управління Держземагенства у Київській області про затвердження проектів із землеустрою і передачу в оренду ОСОБА_2 спірних земельних ділянок та договорів оренди зазначених земельних ділянок, відсутні підстави для скасування їх реєстрації та записів про право оренди ОСОБА_2 .
Доводи заявника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні його заяви про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 365/53/15-ц в касаційному порядку, суд вважав безпідставними, оскільки рішення Згурівського районного суду Київської області від 25 вересня 2015 року у справі № 365/53/15-ц набрало законної сили 06 вересня 2017 року, після його перегляду в апеляційному порядку, а тому передбачені пунктом 6 частиною першою статті 251 ЦПК України підстави для зупинення провадження у справі відсутні.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Згурівського районного суду Київської області від 03 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від
04 червня 2019 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій двічі помилково відмовили у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду справи № 365/53/15-ц у касаційному порядку, у якій судами встановлені преюдиційні обставини для розгляду цієї справи, тоді як клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з аналогічних підстав суд задовольнив.
Висновок судів про відсутність заведеної поземельної книги на земельну ділянку, кадастровий номер 3221982700:08:006:0001 є необгрунтованим, витребувані судом документи не було надано, а у задоволенні його клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням безпідставно відмовлено. Надані ним докази на підтвердження знаходження переданої йому в оренду земельної ділянки у межах земельних ділянок, переданих в оренду ОСОБА_2 , а також факт реєстрації договорів оренди землі від 29 грудня 2012 року у такий же спосіб, як і укладеного з ним договору оренди, не були прийняті до уваги судами попередніх інстанцій.
Суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги надані ним докази, що підтверджують законність передачі йому в оренду земельної ділянки та дійсність укладеного з ним договору оренди землі, а також покази свідків щодо рейдерського захоплення спірних земельних ділянок, а також не урахували положення абзацу 5 частини шостої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відповідно до якого заборонено здійснювати державну реєстрацію земельної ділянки в межах якої знаходиться інша зареєстрована земельна ділянка або її частини.
Вказував, що у порушення норм процесуального права, рішення суду першої інстанції ухвалено суддею, якому заявлено відвід з обгрунтованих підстав, що відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника Головного управління Держгеокадастру у Київській області - Шкарбан А. П. на касаційну скаргу, у якому заявник просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, передбачено виключні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки, а саме у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок, або якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника. Відомості у поземельну книгу вносяться лише після зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно даних про зареєстровані або припинені речові права. Повноваження Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру є дискреційними, а тому суд не може втручатись у зазначену діяльність відповідача, яка є його виключною компетенцією.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу з місцевого суду.
Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 18 вересня 2019 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, у редакції, чинній на час подання касаційних скарг, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 29 грудня 2012 року між Згурівською районною державною адміністрацією Київської області та
ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 47,2900 га, кадастровий номер 3221982700:08:006:0001, що розташована на території Правожовтневської (нині Любомирівської) сільської ради Згурівського району Київської області, строком на 49 років.
Наказами Головного управління Держземагенства у Київській області від
01 жовтня 2013 року № КИ/3221982700:08:006/00006547 та №КИ/3221982700:08:006/00006546 затверджено проекти із землеустрою, та надано в оренду ОСОБА_2 земельні ділянки, кадастрові номери 3221982700:08:004:0002 та 3221982700:08:006:0002, площею 46,1570 га та
24,9999 га відповідно, що розташовані на території Правожовтневської (нині Любомирівської) сільської ради Згурівського району Київської області. До складу зазначених земельних ділянок увійшла земельна ділянка розміром 47,2900 га, яка перебувала у користуванні ОСОБА_1
06 березня 29014 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області в особі відділу Держземагенства у Згурівському районі Київської області та ОСОБА_2 укладено два договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастрові номери 3221982700:08:004:0002 та 3221982700:08:006:0002, що розташовані на території Правожовтневської (нині Любомирівської) сільської ради Згурівського району Київської області.
Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 25 вересня 2015 року у справі № 365/53/15-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 вересня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу Держземагенства у Згурівському районі Київської області, Головного управління Держземагенства у Київській області, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, кадастрові номери 3221982700:08:006:0002 та 3221982700:08:004:0002, укладених між ОСОБА_2 та Головним управлінням Держземагенства у Київській області. Задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , відділу Держземагенства у Згурівському районі Київської області, Згурівської районної державної адміністрації Київської області, реєстраційної служби Згурівського районного управління юстиції про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним. Визнано недійсним договір оренди землі для ведення фермерського господарства, підписаний 29 грудня 2012 року між Згурівською районною державною адміністрацією Київської області та ОСОБА_1 про передачу
ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 3221982700:08:006:0001, площею 47,2900 га, розташованої в адміністративно-територіальних межах Правожовтневської сільської ради Згурівського району Київської області.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Згідно зі статтею 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.
Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (зараз і надалі у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Частиною першою статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формування шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку (частина перша статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Відповідно до частин першої, другої, дев`ятої, десятої статті 79-1 Земельного Кодексу України (далі- ЗК України) (зараз і надалі у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, серед іншого, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Судами попередніх інстанцій установлено, що реєстрація земельних ділянок, кадастровий номер 3221982700:08:004:0002 та 3221982700:08:006:0002, у Державному земельному кадастрі здійснена на підставі наказів Головного управління Держземагенства у Київській області від 01 жовтня 2013 року
№ КИ/3221982700:08:006/00006547, № КИ/3221982700:08:006/00006546, якими затверджено проекти із землеустрою та надано в оренду ОСОБА_2 спірні земельні ділянки. Зазначені накази та договори оренди від 06 березня 2014 року на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій є чинними.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав недоведеності порушених прав позивача у зв`язку з державною реєстрацією права оренди спірних земельних ділянок за ОСОБА_2 , суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що рішенням Згурівського районного суду Київської області від 25 вересня 2015 року у справі № 365/53/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 вересня 2017 року, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу Держземагенства у Згурівському районі Київської області, Головного управління Держземагенства у Київській області, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, кадастровий номер 3221982700:08:006:0002 і 3221982700:08:004:0002, укладених між ОСОБА_2 і Головним управлінням Держземагенства у Київській області, встановлено преюдиційні обставини, які не підлягають доказуванню у вказаній справі, а саме, що записи про реєстрацію договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 3221982700:08:006:0001 від 29 грудня 2012 року у Державному реєстрі земель не вчинялися, формування зазначеної земельної ділянки шляхом відкриття Поземельної книги не здійснювалося, що свідчить про те, що вона не була сформована.
З наявної у Єдиному держаному реєстрі судових рішень постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року убачається, що рішення Згурівського районного суду Київської області від 25 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 вересня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 залишено без змін, а в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 до
ОСОБА_1 , відділу Держземагенства у Згурівському районі Київської області, Згурівської районної державної адміністрації Київської області, реєстраційної служби Згурівського районного управління юстиції про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29 грудня 2012 року скасовано, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , з тих підстав, що державна реєстрація укладеного між
ОСОБА_1 та Згурівською районною державною адміністрацією Київської області договору оренди не була здійснена, а тому він не набрав чинності і не породжує для ОСОБА_1 прав орендаря спірної земельної ділянки.
Ураховуючи наведене, обгрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що передача ОСОБА_2 в оренду спірних земельних ділянок та державна реєстрація за ним права оренди зазначених земельних ділянок не порушує прав позивача ОСОБА_1 .
Посилання заявника на те, що суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права безпідставно відмовили у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 365/53/15-ц, відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 та пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, є неспроможними, оскільки за змістом пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі лише у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, при цьому суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Ураховуючи, що рішення Згурівського районного суду Київської області від
25 вересня 2015 року у справі № 365/53/15-ц набрало законної сили 06 вересня 2017 року, правильними є висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про відсутність підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 251 та пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України для зупинення провадження у справі.
Доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень, передбачених пунктом 2 частини першої статті 411, частиною другою статті 412 ЦПК України, з посиланням на те, що в ухваленні рішення суду брав участь суддя, якому було заявлено відвід з обгрунтованих підстав, є безпідставними з огляду на таке.
З матеріалів справи убачається, що позивач заявляв відвід судді Денисенко Н. О., на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, посилаючись на наявність обставин, що на його думку, викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді - відмова у зупиненні провадження у справі, витребуванні доказів, виклику свідків та можливий тиск на суддю з боку голови суду.
Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 17 січня 2018 року у складі судді Денисенко Н. О. заява представника позивача ОСОБА_1 -
ОСОБА_3 залишена без задоволення, провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід судді у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 01 лютого 2018 року у складі судді Литвин Л. І. у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_3 про відвід судді Згурівського районного суду Київської області Денисенко Н. О. відмовлено, оскільки заявлені позивачем підстави не знайшли свого підтвердження.
Частиною четвертою статті 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Особа, яка заявляє відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт зацікавленості судді у розгляді справи, зважаючи на дію презумпції особистої неупередженості судді, яка діє до тих пір поки не доведено інше.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача - ОСОБА_3 про відвід судді Денисенко Н. О., суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність як об`єктивних так і суб`єктивних обставин для відводу судді. У касаційній скарзі ОСОБА_3 не навів обгрунтрованих аргументів які б спростовували правильність такого висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .
Щодо клопотання про виклик у судове засідання
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив Верховний Суд просили здійснювати розгляд справи за його участю та участю його представника.
Частиною тринадцятоїстатті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
За змістом частини п`ятої зазначеної статті суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку.
Ураховуючи, що жоден із суддів, що входять до складу суду, при обговоренні доповіді судді-доповідача не дійшов висновку про необхідність призначення справи до судового розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для скасування судового рішення, у тому числі з підстав, що є обов`язковими (частини третя, четверта зазначеної статті), правові підстави для виклику сторін відсутні.
Керуючись статтями 400 401 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його участю та участю його представника відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Згурівського районного суду Київської області від 03 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак