№ 366/474/19

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 366/474/19

провадження № 61-17528 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ;

представник заявника ОСОБА_2 ;

заінтересована особа Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області;

представник заінтересованої особи Данчеєва Марина Олександрівна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області.

Заява мотивована тим, що він отримував паспорт зразка СРСР, однак він був втрачений під час пожежі разом з іншими документами. Разом з батьками він проживав у с. Мироцьке Києво-Святошинському районі Київської області. Після закінчення школи навчався у Бородянському середньому професійно-технічному училищі далі СПТУ) Київської області. Перебував на військовому обліку у Києво-Святошинському районному військовому комісаріаті, проходив військову службу в Радянській армії. До 2000 року проживав у с. Мироцьке Києво-Святошинському районі Київської області, з 2000 року проживає у с. Старовичі в Іванківському районі Київської області. Одруженим не був, дітей не має, родичів та близьких також.

13 грудня 2018 року звернувся до Іванківського районного сектору Державної міграційної служби України із заявою про оформлення паспорта громадянина України та проведення процедури встановлення особи, проте йому було відмовлено в оформлені паспорта та проведенні процедури встановлення особи, повідомлено про необхідність підтвердити належність до громадянства України.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт того, що заявник ОСОБА_1 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, що проживає по АДРЕСА_1 ; встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року і по теперішній час.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року у складі судді Слободян Н. П. заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено юридичний факт, а саме, що заявник ОСОБА_1 є ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає на території України по АДРЕСА_1 . Встановлено юридичний факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що паспорт заявника був втрачений під час пожежі ще до 1991 року і за новим він не звертався. Згідно з погосподарськимии книгами с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської областіОСОБА_1 проживав у АДРЕСА_2 з 1955 року, у тому числі протягом 1991- 1995 років. Враховуючи чинне на той час законодавство і, зокрема, Вказівки про порядок ведення погосподарського обліку сільськими Радами народних депутатів, затверджені Постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69, погосподарські номера відкривалися постійно проживаючим на території сільської ради громадянам, сім`ям, незалежно від наявності у них будівель, садиб і худоби, а тому записи в погосподарській книзі Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за 1991- 1995 роки підтверджують факт його проживання станом на 24 серпня 1991 року у зазначеному домогосподарстві. Жодних відміток про його вибуття звідти у 1991 році погосподарська книга не містить.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019року апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області задоволено. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судами не встановлюється тотожність особи. Вирішуючи заяву, суд першої інстанції не врахував вимоги закону і відповідні роз`яснення та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви щодо встановлення тотожності заявника. Крім того, заявником не було надано жодного письмового доказу на підтвердження його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, у тому числі і трудової книжки або іншого документу, який би підтверджував його працевлаштування у вказаний період в Україні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 366/474/19 з Іванківського районного суду Київської області.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що в пожежі згоріли всі документи ОСОБА_1 , він тривалий час не може отримати паспорт громадянина України, хоча народився та весь час проживав на території Української РСР, яка в подальшому стала територією України.

Відповідно до пункту 43 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, у разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокартками, проводиться процедура встановлення особи шляхом надсилання запитів щодо перевірки документів та інформації, зазначеної заявником у письмовому зверненні, зокрема до Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Міністерства Юстиції України, органів Державної фіскальної служби, навчальних закладів, військових частин, військових комісаріатів, установ виконання покарань, для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, у тому числі фотокартки особи, яка дасть змогу ідентифікувати особу. В процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник.

Одночасно проводиться перевірка за даними обліку територіальних органів та територіальних підрозділів Державної міграційної служби. Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців шляхом надсилання запитів до відповідних відділів ведення Державного реєстру виборців. Крім того, у виключних випадках за відсутності фотокартки особи та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковану з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, сусідів, які були зазначені у письмовому зверненні. За результатами їх свідчень складається акт встановлення особи за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ.

Відтак, саме органи міграційної служби наділені повноваженнями збирати всю наявну інформацію щодо ідентифікації особи та документів що підтверджують її громадянство. Разом з цим, вказаний Порядок передбачає необхідність надання рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи), тому враховуючи вищезазначені норми заявник і звернувся до суду з такою вимогою.

Заявником було надано належним чином завірену погосподарську книгу (форма № 1), з якої вбачається що згідно записів особового рахунку № НОМЕР_1 з 01 січня 1991 року по 01 січня 1995 року вказано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно, з урахуванням норм постанови державного комітету СССР від 25 вересня 1990 року № 69, постійне проживання ОСОБА_1 на територій Української РСР в період 1991-1995 років підтверджено належними та допустимими доказами.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в Україні, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 09 жовтня 2018 року (актовий запис № 958). У вказаному документі місцем державної реєстрації народження зазначено відділ державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва.

У період з 01 вересня 1959 року по 14 червня 1967 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався в Мироцькій восьмирічній школі Києво-Святошинського району Київської області, звідки випущений 14 червня 1967 року з врученням свідоцтва про закінчення Мироцької восьмирічної школи, що підтверджується довідкою Мироцької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів від 01 жовтня 2018 року за № 43.

З 01 вересня 1967 року по 15 липня 1969 року ОСОБА_1 навчався в Бородянському СПТУ № 47, що підтверджується довідкою Бородянського професійного аграрного ліцею від 27 жовтня 2015 року за № 348.

Відповідно до інформації Києво-Святошинського районного військового комісаріату Київської області (лист від 28 вересня 2018 року № 1725) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на військовому обліку у Києво-Святошинському районному військовому комісаріаті Київської області з 20 жовтня 1972 року та виключений з військового обліку по досягненню 60-річного віку.

За даними погосподарського обліку Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1955 року проживав по АДРЕСА_2 , у тому числі протягом усього 1991 року (і станом на 24 серпня 1991 року). Зокрема, і у період з 1991 по 1995 рік, про що наявні записи в погосподарській книзі № 1, особовий рахунок № НОМЕР_1 .

14 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Іванківського районного сектору управління державної міграційної служби України в Київській області із заявою про оформлення паспорта громадянина України. До заяви додав: свідоцтво про народження, довідки зі школи, військового комісаріату, СПТУ, відповіді з Державної міграційної служби та копії погосподарської книги.

14 грудня 2018 року заявнику листом № К-118 було відмовлено у оформленні паспорта громадянина України, оскільки встановити особу за наданими ним документами можливості немає, як і через відсутність документів, які підтверджують громадянство України або належність до громадянства України (а.с. 33).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною першою статті 315 ЦПК України регламентовано розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Це можуть бути справи про встановлення фактів: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Разом з тим, надання адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Законом України «Про громадянство України», Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302.

Згідно з підпунктом «а» пункту першого частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспорт громадянина України відноситься до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного Державного демографічного реєстру.

Статтею 4 цього Закону визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.

Відповідно до статті 3 вказаного Закону ідентифікація особи встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

Крім того, за змістом частин шостої, дев`ятої статті 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» рішення про оформлення документа, у тому числі замість втраченого або викраденого, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру, приймається розпорядником Реєстру, Міністерством закордонних справ, закордонними дипломатичними установами, уповноваженим органом з питань цивільної авіації, капітаном морського порту за результатами ідентифікації заявника. Замість втраченого або викраденого документа уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, після встановлення факту видачі раніше такого документа особі, яка заявила про його втрату або викрадення, оформляє та видає новий документ.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено, що розпорядник Реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, визначено, що державна міграційна служба України (далі

ДМС) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» визначено загальний порядок видачі та відновлення паспорта (далі Порядок № 302).

В пунктах 38-40 Порядку № 302 передбачено, що після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт. Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру. Ідентифікація особи, на ім`я якої оформляється паспорт і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.

У виключних випадках за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи (пункт 43 Порядку № 302).

Зокрема, цим пунктом встановлено, що у разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокартками, проводиться процедура встановлення особи шляхом надсилання запитів щодо перевірки документів та інформації, зазначеної заявником у письмовому зверненні, зокрема до Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Міністерства юстиції України, органів Державної фіскальної служби, навчальних закладів, військових частин, військових комісаріатів, установ виконання покарань, для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, у тому числі фотокартки особи, яка дасть змогу ідентифікувати особу. В процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник.

Одночасно проводиться перевірка за даними обліку територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців шляхом надсилання запитів до відповідних відділів ведення Державного реєстру виборців.

Крім того, у виключних випадках за відсутності фотокартки особи та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, сусідів, які були зазначені у письмовому зверненні. За результатами їх свідчень складається акт встановлення особи за формою, встановленою МВС.

Строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи державною міграційною службою України та (або) прийняття відповідного рішення суду, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

17 квітня 2018 року втратив чинність Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України», затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ від 13 квітня 2012 року № 320, в якому передбачалось проведення даної процедури та видача довідки про встановлення особи з уточненням, щодо встановлення належності до громадянства України або без встановлення належності до громадянства будь-якої країни.

Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 до органів ДМС не було передбачено проведення процедури встановлення особи не громадянам України, крім як у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, заявник має право на встановлення відповідного факту, що має юридичне значення у порядку, визначеному частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення особи апеляційний суд зазначених вимогу закону не врахував, пославшись на те, що судами не встановлюється тотожність особи.

В обґрунтування поданої заяви заявник подав до суду копію свідоцтва про народження, копії довідок з навчальних закладів, військового комісаріату тощо.

Проте, як встановлено апеляційним судом, за вказаними документами неможливо ідентифікувати особу ОСОБА_1 , оскільки вони не містять фотокартки заявника.

Таким чином, надані заявником до суду документи не є належними доказами, достатніми для ідентифікації особи, в розумінні положень статті 77 ЦПК України.

При цьому, покази свідків, допитаних в суді першої інстанції, також не доводять обставини, викладені у заяві, оскільки ці свідки підтверджують особу заявника як ОСОБА_1 виключно зі слів самого заявника.

Інші докази на підтвердження заявлених вимог у справі відсутні. Не доведено також і вимоги заяви щодо встановлення факту проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року і по теперішній час.

Таким чином, дійшовши висновку про необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, відмовивши у задоволені позовних вимог з інших підстав.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, розділом VIII якого передбачена процедура встановлення особи. Відтак, позивач не позбавлений права повторно звернутися до органів Державної міграційної служби України із заявою про оформлення паспорта громадянина України та проведення процедури встановлення особи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має правоскасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково з ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає зміні в його мотивувальній частині з підстав, зазначених у цій постанові.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович