Постанова
Іменем України
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 367/4004/17
провадження № 61-18117св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2019 року у складі судді Оладько С. І. та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.
Позовна заява мотивована тим, що 06 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо» (далі - ТОВ «УКБ «Камбіо»), яке перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Банк «Камбіо» (далі - ПАТ «Банк «Камбіо»), і ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № 32ф-2007, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмір 1 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору, ПАТ «Банк «Камбіо» звернулось до суду з позовом до нього та рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2012 року у справі № 1013/8248/2012 з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Камбіо» стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит від 06 листопада 2007 року у розмірі 908 415,75 грн. Рішення суду відповідачем не виконане, заборгованість за кредитним договором не сплачена.
12 вересня 2014 року між ПАТ «Банк «Камбіо» та Партнерством з обмеженою відповідальністю «Інланд Транзіт» (далі - ПОВ «Інланд Транзіт») було укладено договір застави майнових прав та відступлення права вимоги, за умовами якого ПОВ «Інланд Транзіт» передало в заставу майнові права - право вимоги грошових коштів за договором інвестиційного вкладу від 21 червня 2006 року № 08д/978EURO на суму 54 260,12 євро, який забезпечує виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит від 06 листопада 2007 року № 32ф-2007. Того ж дня ПАТ «Банк «Камбіо» звернуло стягнення на предмет застави та здійснило договірне списання грошових коштів з рахунку ПОВ «Інланд Транзіт» на погашення заборгованості ОСОБА_2 за вказаним договором про іпотечний кредит. У зв`язку з цим ПОВ «Інланд Транзіт» набуло прав кредитора за договором про іпотечний кредит на суму 908 415,75 грн.
Вказував, що 10 грудня 2014 року між ним та ПОВ «Інланд Транзіт» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого він набув право вимоги за договором про іпотечний кредит від 06 листопада 2007 року до ОСОБА_2 на суму 908 415,75 грн.
Зазначав, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 березня 2017 року у справі № 1013/8248/2012 у виконавчому провадженні № 49643435 з примусового виконання виконавчого листа від 10 грудня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Камбіо» заборгованості за договором про іпотечний кредит від 06 листопада 2007 року № 32ф-2007 у межах суми 908 415,75 грн замінено стягувача ПАТ «Банк Камбіо» на нього, ОСОБА_1 .
Вказував, що за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто за період з 14 листопада 2012 року до 01 червня 2017 року, з відповідача на його користь відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1 046 888,30 грн, три проценти річних у розмірі 123 942,75 грн. Крім того, відповідно до пункту 6.2 договору про іпотечний кредит з відповідача на його користь підлягає стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що становить 265 556,15 грн.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором про іпотечний кредит від 06 листопада 2007 року № 32ф-2007 у розмірі 1 436 387,20 грн, з яких: інфляційні втрати у розмірі 1 046 888,30 грн, три проценти річних у розмірі 123 942,75 грн та пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 265 556,15 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 1 046 888,30 грн, три відсотки річних у розмірі 123 942,75 грн та судові витрати у розмірі 8 000,00 грн, а всього 1 178 831,05 грн.
Рішення суду першої інстанцій мотивовано тим, що ОСОБА_1 набув право вимоги до ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит від 06 листопада 2007 року на суму 908 415,75 грн, яка стягнута з ОСОБА_2 на користь первісного кредитора ПАТ «Банк «Камбіо» на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2012 року. Відповідач з грудня 2012 року до 01 червня 2017 року не виконав свої боргові зобов`язання, а тому суд вважав наявними підстави для стягнення з нього на користь позивача боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України.
При цьому суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, про що заявлено відповідачем, оскільки ОСОБА_1 набув право вимоги до ОСОБА_2 лише 27 березня 2017 року на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області про заміну сторони виконавчого провадження, а з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 15 червня 2017 року, тобто в межах загального трирічного строку позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2019 року в частині стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та судового збору змінено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 848 459,61 грн, три відсотки річних у розмірі 81 010,17 грн, а всього 929 470,32 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 176,71 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини заміни кредитора в зобов`язанні. Те, що ОСОБА_1 набув прав кредитора за договором про іпотечний кредит від 06 листопада 2007 року № 32ф-2007 на суму 908 415,75 грн, встановлено ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 липня 2017 року, яка набрала законної сили, а відтак має преюдиційний характер та не підлягає доказуванню.
Водночас суд першої інстанції помилково вказав про відсутність підстав для застосування позовної давності.
Заміна кредитора у зобов`язанні за договором про іпотечний кредит від 06 листопада 2007 року № 32ф-2007 на суму 908 415,75 грн на ОСОБА_1 не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, що узгоджується з положеннями статті 262 ЦК України.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 12 червня 2017 року, а розрахунок інфляційних втрат і трьох відсотків річних проведений за період з грудня 2012 року до 01 червня 2017 року.
Апеляційний суд вважав, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, до вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних з грудня 2012 року до 11 червня 2014 року.
Відповідно до проведеного апеляційним судом розрахунку інфляційних втрат і трьох відсотків річних в межах строку позовної давності з урахуванням меж позовних вимог, а саме за період з 12 червня 2014 року до 01 червня 2017 року, та суми простроченого грошового зобов`язання у розмірі 908 415,75 грн, розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 848 459,61 грн, розмір трьох відсотків річних - 81 010,17 грн, що разом становить 929 470,32 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що на розгляді у Печерському районному суді міста Києва перебуває цивільна справа № 757/29883/16-ц за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Камбіо», ПОВ «Інланд Транзіт» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 12 вересня 2014 року та договору про відступлення права вимоги від 10 грудня 2014 року. Однак усупереч вимогам пункту 6 частини першої, частини другої статті 251 ЦПК України суди попередніх інстанцій не звернули увагу на необхідність зупинення провадження у справі № 367/4004/17 до вирішення спору у справі № 757/29883/16-ц, про що ОСОБА_2 та його представник неодноразово зазначали у поданих до суду першої інстанції клопотаннях.
Суди необґрунтовано вважали такими, що не мають значення для вирішення спору, повідомлення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності правочину від 21 вересня 2018 року № 22/1734 щодо, зокрема договору застави майнових прав та відступлення права вимоги від 12 вересня 2014 року, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт». Усупереч вимогам статей 4 5 12 13 81 ЦПК України суди не дослідили подані відповідачем та його представниками докази, зокрема, витребувані в уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» матеріали.
Також помилковим є висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для настання цивільно-правової відповідальності у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , оскільки статус стягувача останній набув лише 06 липня 2017 року.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у січні 2020 року, представник ОСОБА_1 адвокат Бойко Г. Є. заперечувала проти доводів ОСОБА_2 , а постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року вважала законною та обґрунтованою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року і витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 367/4004/17.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
06 листопада 2007 року між ТОВ «УКБ «Камбіо», перейменованим на ПАТ «Банк «Камбіо», та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № 32ф-2007, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмір 1 000 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором (а. с. 6-14, т. 1).
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору ПАТ «Банк «Камбіо» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2012 року у справі № 1013/8248/2012 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Камбіо» заборгованість за кредитним договором у розмірі 908 415,75 грн та судові витрати у розмірі 3 219,00 грн.
Указане рішення суду відповідачем не виконане, заборгованість за кредитним договором не сплачена.
Встановлено, що 15 грудня 2015 року державним виконавцем державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 49643435 з примусового виконання виконавчого листа № 1013/8248/2012, виданого 10 грудня 2013 року Ірпінським міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Камбіо» заборгованості в сумі 911 634,75 грн (908 415,75 грн + 3 219,00 грн).
12 вересня 2014 року між ПАТ «Банк «Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт» було укладено договір застави майнових прав та відступлення права вимоги (грошові кошти), за умовами якого ПОВ «Інланд Транзіт» передало в заставу банку майнові права - право вимоги грошових коштів за договором інвестиційного вкладу від 21 червня 2006 року № 08д/978EURO на суму 54 260,12 євро. Зазначений договір застави забезпечував виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит (а. с. 32, т. 1).
Відповідно до пункту 4.1 цього договору заставодержатель набуває права вимоги в день невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором. Заставодержатель з дня виникнення у нього права вимоги має право задовольнити свої вимоги шляхом списання коштів з рахунку заставодавця, відкритого за договором інвестиційного вкладу від 21 червня 2006 року № 08д/978EURO з ПАТ «Банк «Камбіо».
У пункті 1.5 договору передбачено, що цей договір є змішаним договором, який складається з договору застави майнових прав та договору відступлення прав вимоги грошових коштів згідно з договором інвестиційного вкладу від 21 червня 2006 року № 08д/978EURO з ПАТ «Банк «Камбіо».
Встановлено, що 12 вересня 2014 року ПАТ «Банк «Камбіо» звернуло стягнення на предмет застави, здійснивши договірне списання грошових коштів з рахунку ПОВ «Інланд Транзіт в сумі 54 260,12 євро, що еквівалентно 908 415,75 грн, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит від 06 листопада 2007 року № 32ф-2007.
10 грудня 2014 року між ПОВ «Інланд Транзит» та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ОСОБА_1 набув право вимоги повернення коштів в сумі 908 415,75 грн, що належить ПОВ «Інланд Транзит» відповідно до договору про іпотечний кредит від 06 листопада 2007 року № 32ф-2007, а також відповідно до договору застави майнових прав та відступлення права вимоги (грошові кошти) від 12 вересня 2014 року, який укладено між ПАТ «Банк «Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзит» (а. с. 39-41, т. 1).
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 березня 2017 року у справі № 1013/8248/2012, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 липня 2017 року, замінено стягувача ПАТ «Банк «Камбіо» на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 49643435 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 10 грудня 2013 року Ірпінським міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Камбіо» заборгованості за договором про іпотечний кредит від 06 листопада 2007 року № 32ф-2007 у сумі 911 634,75 грн у межах суми 908 415,75 грн (а. с. 140-143, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2019 року в незміненій частині та постанова Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки ОСОБА_2 неналежним чином виконував зобов`язання за договором про іпотечний кредит від 06 листопада 2007 року № 32ф-2007, укладеним між ТОВ «УКБ «Камбіо», яке перейменоване на ПАТ «Банк «Камбіо», і ОСОБА_2 , то у нього виник обов`язок щодо повернення стягнутої судовим рішенням заборгованості за кредитом та компенсаційних виплат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, ОСОБА_1 як правонаступнику ПОВ «Інланд Транзіт», яке раніше набуло право вимоги від ПАТ «Банк «Камбіо».
Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій правильним з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За змістом положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2012 року у справі № 1013/8248/2012 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Камбіо» заборгованість за кредитним договором у розмірі 908 415,75 грн та судові витрати у розмірі 3 219,00 грн.
У зв`язку з тим, що вказане рішення суду відповідачем не виконане, заборгованість за кредитним договором не сплачена, ОСОБА_1 як новий кредитор за кредитним договором від 06 листопада 2007 року № 32ф-2007 звернувся до суду з цим позовом.
Порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні встановлені законодавством України.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 березня 2017 року у справі № 1013/8248/2012, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 липня 2017 року, встановлено обставини заміни кредитора з ПАТ «Банк «Камбіо» на ОСОБА_1 у зобов`язанні за договором про іпотечний кредит від 06 листопада 2007 року № 32ф-2007 та замінено стягувача ПАТ «Банк «Камбіо» на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 49643435 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 10 грудня 2013 року Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Камбіо» заборгованості за вказаним договором (а. с. 140-143, т. 1).
З огляду на викладене, враховуючи, що судовим рішенням в іншій цивільній справі, яке набрало законної сили, встановлено обставини переходу права вимоги за договором про іпотечний кредит від 06 листопада 2007 року № 32ф-2007 від ПАТ «Банк «Камбіо» до ОСОБА_1 , та відповідно замінено кредитора у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Камбіо» заборгованості за договором, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_2 про необхідність повторно надавати оцінку обставинам заміни кредитора у зобов`язанні.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».
Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення компенсаційних виплат відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, які по суті є похідними вимогами кредитора від основного (уже існуючого) зобов`язання, встановленого рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2012 року у справі № 1013/8248/2012.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) на підставі правового аналізу статей 526 599 611 625 ЦК України зроблено правовий висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження
№ 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення й обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, витікає вже не з кредитних правовідносин сторін, які припинились в момент погашення заборгованості, а із прострочення виконання іншого грошового зобов`язання, встановленого судовим рішенням.
Враховуючи викладене, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не виконує судове рішення у справі № 1013/8248/2012, то ОСОБА_1 як новий кредитор мав право на стягнення з нього компенсаційних сум відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2019 року в незміненій частині та постанова Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства України, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2019 року в незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк