Постанова
Іменем України
(додаткова)
30 травня 2023 року
м. Київ
справа № 367/4267/18
провадження № 61-15583св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
треті особи: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Калинушка Оксана Олексіївна, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», треті особи: Приватний нотаріус Калинушка Оксана Олексіївна, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання добросовісним набувачем нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс Сіті» (далі - ТОВ «Аверс Сіті», товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило витребувати у відповідача на свою користь об`єкт нерухомості: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 144194332109, загальною площею 104,4 кв. м.
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Аверс-Сіті», треті особи: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Калинушка О. О., Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, в якому просила визнати її добросовісним набувачем квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 жовтня 2019 року позов ТОВ «Аверс Сіті» задоволено.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аверс-Сіті» об`єкт нерухомості: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 144194332109, загальною площею 104,4 кв. м.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 жовтня 2019 року - без змін.
22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Трояна С. П. звернулась до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 23 листопада 2020 року заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення у справі, яким у задоволенні позову ТОВ «Аверс-Сіті» відмовити.
Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Трояном С. П., залишено без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 жовтня 2019 року в оскаржуваній частині та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року- без змін.
Короткий зміст вимог заяви
У квітні 2023 року до Верховного Суду від представника ТОВ «Аверс Сіті» - Васюка М. М. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій він просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Заява мотивована тим, що судом постановою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, проте судом касаційної інстанції під час винесення цієї постанови не було вирішено питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Аверс-Сіті».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною першою, третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно із частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати
на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру
та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру
та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав
і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному
та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав
і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої
статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані
з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку
до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня
2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі
№ 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого
2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого
2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру
з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У відповідності до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що у додаткових поясненнях представник ТОВ «Аверс-Сіті» - адвокат Власюк М. М. заявляв про намір подати заяву про ухвалення додаткового рішення протягом п`яти днів з моменту прийняття постанови та вказував, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу становить 15 000 грн.
Постанова Верховним Судом прийнята 11 квітня 2023 року.
Заява про ухвалення додаткового рішення у справі подана представником ТОВ «Аверс-Сіті» 15 квітня 2023 року, що підтверджується відміткою на поштовому конверті.
На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу представником ТОВ «Аверс-Сіті» надано договір № 138 про надання правової допомоги від 01 березня 2022 року; додаток № 5 від 01 вересня 2022 року до договору № 138 про надання правової допомоги від 01 березня 2022 року; акт наданих послуг від 14 квітня 2023 року згідно договору № 138 про надання правової допомоги від 01 березня 2022 року; звіт про обсяг наданих послуг від 14 квітня 2023 року згідно договору № 138 про надання правової допомоги від 01 березня 2022 року.
З пункту 1 додатку № 5 від 01 вересня 2022 року до договору № 138 про надання правової допомоги від 01 березня 2022 року вбачається, що гонорар (вартість послуг) за цим договором оплачується клієнтом протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати набрання чинності судового рішення (постанови, ухвали) у справі № 367/4267/18 на підставі виставленого рахунку.
Заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогувід ОСОБА_1 або її представника до суду касаційної інстанції не надходило.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аверс-Сіті» підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Керуючись статтями 141 270 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Ухвалити у справі додаткове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов