Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 368/1561/17
провадження № 61-6014св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС» на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року у складі судді Оніщук М. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОС»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (надалі - СТОВ «Колос») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Зазначав, що 14 листопада 2014 року рішенням загальних зборів учасників СТОВ «Колос», оформленим протоколом № 4/28 від 27 листопада 2014 року, його призначено на посаду директора СТОВ «Колос» та наказом № 6 від 28 листопада 2014 року ним прийнято повноваження директора СТОВ «Колос», а 13 листопада 2017 року йому надано для ознайомлення наказ СТОВ «Колос» № 105-К від 11 листопада 2017 року про звільнення з посади директора за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку СТОВ «Колос», з 15 листопада 2017 року.
Посилаючись на те, що з моменту призначення його на посаду директора СТОВ «КОЛОС» та до моменту отримання наказу про звільнення ним не порушувались правила трудової дисципліни та принципи діяльності СТОВ «КОЛОС», перебуваючи на посаді директора, він діяв від імені та в інтересах товариства, здійснював ефективне та оперативне управління працівниками вказаного товариства, виконував інші посадові обов`язки виключно на користь компанії, крім того, у період прийняття наказу не міг будь-яким чином порушити трудову дисципліну, адже перебував за межами України у відрядженні, просив: визнати незаконним наказ СТОВ «КОЛОС» № 105-К від 13 листопада 2017 року про звільнення з посади директора.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 25 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ СТОВ «КОЛОС» № 105-К від 13 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора СТОВ «КОЛОС». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора СТОВ «КОЛОС».
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України допускається лише за наявності вини працівника. Проте до позивача ОСОБА_1 до його звільнення раніше міри дисциплінарного стягнення не застосовувалися, що виключає його звільнення з підстав, зазначених в пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Слід зазначити, що представниками відповідача не оспорювався той факт, що позивач ОСОБА_1 до звільнення будь-яких дисциплінарних стягнень не мав. Також у випадку звільнення позивача ОСОБА_1 було порушено процедуру притягнення його до дисциплінарної відповідальності, яка врегульована статтею 149 КЗпП України.До застосування дисциплінарного стягнення власник зобов`язаний зажадати від працівника письмових пояснень. Відсутність таких пояснень не перешкоджує застосуванню стягнення, якщо власник має докази того, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник їх не дав. Як правило, таким доказом є акт, складений за підписом декількох осіб у підтвердження відмови працівника надати пояснення по суті порушення трудової дисципліни. Як встановлено в судовому засіданні, роботодавець ніяких пояснень у позивача ОСОБА_1 не відбирав, обмежившись видачею наказу за надуманими підставами в той час, коли позивач перебував у офіційному відрядженні.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року заяву СТОВ «КОЛОС» про відкликання апеляційної скарги задоволено. Апеляційну скаргу СТОВ «КОЛОС» на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 25 жовтня 2018 року повернуто апелянту.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, не погоджуючись з рішенням суду, представником СТОВ «КОЛОС» - ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року апеляційна скарга була залишена без руху та надано час на усунення недоліків, зокрема апелянту необхідно було надати до суду апеляційної інстанції належно оформлену апеляційну скаргу з її копіями та доданими письмовими матеріалами відповідно до кількості учасників справи.Через канцелярію Київського апеляційного суду 04 лютого 2019 року представником СТОВ «КОЛОС» - ОСОБА_4 . було подано належно оформлену апеляційну скаргу з її копіями та доданими письмовими матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Представник ОСОБА_4 діяла на підставі довіреності від 18 жовтня 2018 року. 04 лютого 2019 року директором СТОВ «КОЛОС» ОСОБА_1 через канцелярію Київського апеляційного суду було подано заяву про відкликання апеляційної скарги. В обгрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначав, що СТОВ «КОЛОС» 22 січня 2019 року надсилало повідомлення до Київського апеляційного суду з проханням не приймати та не відкривати провадження за апеляційною скаргою, підписаною ОСОБА_3 . Також, вказував, що товариство не уповноважувало ОСОБА_3 подавати таку апеляційну скаргу. Оскільки товариством припинені правовідносини з представництва інтересів СТОВ «КОЛОС» на підставі ордеру, який долучено ОСОБА_3 до апеляційної скарги, внаслідок розірвання з ним договору про надання правової допомоги. До заяви про відкликання апеляційної скарги додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04 лютого 2019 року, в якому керівником і підписантом СТОВ «КОЛОС» зазначено ОСОБА_1 . Таким чином, направляючи поштою апеляційну скаргу до Кагарлицького районного суду Київської області 31 грудня 2018 року, ОСОБА_3 не мав повноважень на представництво інтересів СТОВ «КОЛОС». З огляду на те, що заява про відкликання апеляційної скарги СТОВ «КОЛОС» подана до суду апеляційної інстанції уповноваженою особою - директором товариства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у суду апеляційної інстанції відсутні належні процесуальні підстави для відкриття апеляційного провадження і в силу вимог пункту 2 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
Ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року в касаційному порядку оспорив ОСОБА_3 , посилаючись на те, що він діє в інтересах СТОВ «КОЛОС» на підставі договору про надання правової допомоги від 11 листопада 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 (адвокат) та ОСОБА_5 (директор СТОВ «КОЛОС»). Просив скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що запис у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_1 як директора СТОВ «КОЛОС» вчинено на підставі оспорюваного рішення суду першої інстанції у цій справі, тобто, приймаючи відмову від апеляційної скарги відповідача СТОВ «КОЛОС» в особі ОСОБА_1, який виступає у справі й позивачем, апеляційний суд позбавив відповідача права на оскарження рішення суду першої інстанції. Представництво інтересів СТОВ «КОЛОС» він здійснював на підставі довіреності та договору про надання правової допомоги від 11 листопада 2018 року, який не припинено.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Кагарлицького районного суду Київської області.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відмова від касаційної скарги
До Верховного Суду надійшло клопотання СТОВ «КОЛОС», скріплене підписом директора товариства ОСОБА_1 та печаткою підприємства, про відмову від касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року, мотивоване тим, що станом на 24 жовтня 2018 року скасовані довіреності, видані в період з 07 грудня по 23 жовтня 2018 року, в тому числі видані на ім`я ОСОБА_3 . Враховуючи те, що СТОВ «КОЛОС» не уповноважувало ОСОБА_3 оскаржувати в касаційному порядку ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року, СТОВ «КОЛОС» відмовляється від поданої неуповноваженою особою касаційної скарги.
До клопотання про відмову від касаційної скарги додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03 травння 2019 року, в якому керівником і підписантом СТОВ «КОЛОС» зазначено ОСОБА_1 .
У клопотанні про відмову від касаційної скарги СТОВ «КОЛОС» в особі директора товариства ОСОБА_1 зазначає, що станом на 24 жовтня 2018 року скасовані довіреності, видані в період з 07 грудня по 23 жовтня 2018 року, в тому числі видані на ім`я ОСОБА_3 , а тому він не був уповноважений на оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року в касаційному порядку від імені СТОВ «КОЛОС».
Разом з тим, ОСОБА_3 оспорив ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року в касаційному порядку, діючи в інтересах СТОВ «КОЛОС» на підставі договору про надання правової допомоги від 11 листопада 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 (адвокат) та ОСОБА_5 (директор СТОВ «КОЛОС»), відомостей щодо розірвання якого чи визнання недійсним матеріали справи не містять, тобто цей договір є дійсним (стаття 204 ЦК України). Відповідно, ОСОБА_3 є уповноваженою особою на представництво інтересів СТОВ «КОЛОС» за касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року.
Проте СТОВ «КОЛОС» в особі директора товариства ОСОБА_1 заявляє про відмову від поданої ОСОБА_3 касаційної скарги.
Статтею 398 ЦПК України передбачено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження. У разі закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається. Суд касаційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п`ятій статті 206 цього Кодексу.
У прийнятті відмови СТОВ «КОЛОС» в особі директора товариства ОСОБА_1 від поданої ОСОБА_3 касаційної скарги необхідно відмовити з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови щодо розгляду касаційної скарги СТОВ «КОЛОС» по суті.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних, трудових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи колегією суддів, також встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з трудових правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду).
ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи колегією суддів, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).
З огляду на наведені приписи процесуальних законів, правильне визначення юрисдикції суду у цій справі залежить від змісту правовідносин її учасників.
Позивач вважає незаконним його звільнення з посади директора СТОВ «КОЛОС», зазначає, що14 листопада 2014 року рішенням загальних зборів учасників СТОВ «Колос», оформленим протоколом № 4/28 від 27 листопада 2014 року, його призначено на посаду директора СТОВ «Колос» та наказом № 6 від 28 листопада 2014 року ним прийнято повноваження директора СТОВ «Колос», а 13 листопада 2017 року йому надано для ознайомлення наказ СТОВ «Колос» № 105-К від 11 листопада 2017 року про звільнення з посади директора за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку СТОВ «Колос», з 15 листопада 2017 року.
Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України).
ЦК України у редакції, чинній на час прийняття рішення загальних зборів учасників СТОВ «Колос» від 11 листопада 2017 року, передбачав, що виконавчий орган товариства здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників (стаття 145).
Відповідно до частини першої статті 146 ЦК України у тій же редакції контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється у порядку, встановленому статутом та законом.
Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов`язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників (див. абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційний Суд України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України).
За частиною четвертою статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України.
Відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Відповідно до статуту СТОВ «КОЛОС» обрання та відкликання директора товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (підпункт 16.4.6. пункту 16).
Згідно з абзацом третім пункту 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов`язків (частина третя статті 99 ЦК України) або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень (абзац перший частини другої статті 61 Закону України «Про акціонерні товариства») за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 Кодексу законів про працю. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання ним обов`язків міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010).
Визначені частиною третьою статті 99 ЦК України повноваження є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень (абзац п`ятий пункту 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010).
Отже, зміст частини третьої статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення (абзац шостий пункту 3.2 мотивувальної частини, абзац перший пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010).
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті статті 46 КЗпП України (абзац сьомий пункту 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010).
Таким чином, звільнення ОСОБА_1 з посади директора СТОВ «КОЛОС» є діями уповноваженого органу відповідного товариства, необхідними для оперативного реагування на певні діяння керівника задля унеможливлення здійснення ним повноважень з управління товариством.
З огляду на те, що позивач оскаржує рішення загальних зборів учасників СТОВ «КОЛОС» про його звільнення з посади, тобто рішення органу управління, пов`язане з діяльністю товариства і управлінням ним, розгляд такої вимоги вимагає оцінювання законності дій зазначеного органу, зокрема їх відповідності вимогам цивільного, а не трудового законодавства. Отже, цей спір належить до юрисдикції господарського суду.
Отже, враховуючи наведені приписи законодавства України та зміст правовідносин учасників справи, колегія суддів вважає, що хоча рішення уповноваженого органу товариства про припинення повноважень члена виконавчого органу може мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальним за таких обставин є відносини корпоративні (близькі за змістом висновки щодо юрисдикції суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц (провадження № 14-423цс19), 28 листопада 2018 року у справі № 562/304/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 510/456/17, від 10 вересня 2019 року в справі № 921/36/18, від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц).
З урахуванням викладеного, суди розглянули у порядку цивільного судочинства спір, який належить до юрисдикції господарських судів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до положень частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За змістом частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, незалежно від того, що у касаційній скарзі не порушено питання щодо скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку щодо скасування рішення суду першої інстанції та оскаржуваної ухвали апеляційного суду й закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255, статті 414 ЦПК України.
Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України
Зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі».
Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
З огляду на те, що колегія суддів вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.
Керуючись статтями 255, 256, 400 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС» про відмову від касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року відмовити.
Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС» задовольнити частково.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 25 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2019 рокускасувати.
Провадження у справі ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі закрити.
ОСОБА_1 роз`яснюється, що спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
На виконання вимог статті 256 ЦПК України ОСОБА_1 роз`яснюється про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик