Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 369/11377/17
провадження № 61-6536св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачі за первісним та зустрічним позовами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Міськрайонне управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та місті Ірпінь, Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області,
третя особа - Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Міськрайонного управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та місті Ірпінь, Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд», про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним правочинів, скасування реєстрації права власності, повернення земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Міськрайонного управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та місті Ірпінь, Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2020 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Гуля В. В., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (далі - Крюківщинська сільська рада) звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги просила скасувати рішення Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Гатненська сільська рада) від 12 грудня 2014 року № 7 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 », визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 19 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О. О., зареєстрований в реєстрі за №1402, визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений 12 червня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І. А., що зареєстрований в реєстрі за № 1810, скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 3222484001:01:023:5052 для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 , витребувати з чужого незаконного володіння та повернути до комунальної власності територіальної громади с. Крюківщина в особі Крюківщинської сільської ради земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222484001:01:023:5052.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Крюківщинська сільська рада посилалася на те, що рішенням Гатненської сільської ради від 12 грудня 2014 року ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку на АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222484001:01:023:5052 для ведення особистого селянського господарства.
На підставі договору купівлі-продажу від 19 травня 2016 року ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку, а на підставі договору дарування від 12 червня 2019 року спірну земельну ділянку відчужено ОСОБА_1 .
Водночас спірна земельна ділянка не перебувала в межах села Гатне та Гатненської сільської ради, а тому Гатненська сільська рада не мала права передавати її у приватну власність.
Згідно з проєктом землеустрою щодо встановлення меж с. Крюківщина, затвердженим рішенням Київської обласної ради четвертого скликання від 22 жовтня 2004 року № 219-17-ІV спірна земельна ділянка входить в територіальні межі села Крюківщина та адміністративної межі Крюківщинської сільської ради.
Таким чином, Гатненська сільська рада своїм рішенням від 12 грудня 2014 року незаконно наділила фізичну особу чужою землею, чим перевищила свої повноваження та порушила право власності територіальної громадиКрюківщинської сільської ради. У зв`язку з цим сільська рада просила позов задовольнити.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:023:5052, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору дарування від 12 червня 2019 року. При цьому зазначив, що ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку до затвердження генерального плану с. Гатне, тобто на час прийняття рішення про передання земельної ділянки у власність вона знаходилась в адміністративних межах с. Гатне. Лише після затвердження генерального плану у 2015 році спірна земельна ділянка вийшла за межі земель Гатненської сільської ради, тобто коли вже майже три роки ця ділянка перебувала у власності. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 11 червня 2020 року позов Крюківщинської сільської ради задовольнив. Скасував рішення Гатненської сільської ради від 12 грудня 2014 року № 7 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 ». Визнав недійсним договір купівлі-продажу, укладений 19 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О. О., що зареєстрований в реєстрі за № 1402. Визнав недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений 12 червня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І.А., що зареєстрований в реєстрі за № 1810. Скасував реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222484001:01:023:5052 для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 . Витребував з чужого незаконного володіння та повернув до комунальної власності територіальної громади с. Крюківщина в особі Крюківщинської сільської ради земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222484001:01:023:5052. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки спірна земельна ділянка не перебувала в межах с. Гатне та Гатненської сільської ради, тому Гатненська сільська рада не мала повноважень передавати її фізичній особі у приватну власність.У зв`язку з цим суд дійшов висновку про те, що вимоги про визнання незаконним оспорюваного рішення Гатненської сільської ради підлягають задоволенню. При цьому суд дійшов висновку, що вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу, договору дарування та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку є похідними від вимоги про визнання незаконними рішень ради, а тому вони також підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що позивач за зустрічним позовом хоче підтвердити своє право власності на земельну ділянку, однак такий спосіб захисту не передбачений чинним законодавством.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2020 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження заявник вказував на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Крім того, касаційна скарга містить посилання на скасування судових рішень з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили доказів щодо предмета позову, що фактично унеможливило зробити висновок про територіальну належність спірної земельної ділянки та її фактичне розташування. При цьому позивач не довів той факт, що місцем розташування спірної земельної ділянки є територія Крюківщинської сільської ради та не надав доказів на підтвердження реєстрації в державному реєстрі земель за Крюківщинською сільською радою. Також Крюківщинська сільська рада не надала доказів, щодо порушення самої процедури надання Гатненською сільською радою проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 . Крім того суди не звернули уваги на те, що спірна земельна ділянка до затвердження генерального плану населеного пункту знаходилася в його межах. Лише після затвердження генерального плану с. Гатне у 2015 року спірна земельна ділянка опинилася за межами населеного пункту, чим порушилися права власника на вільне користування та розпорядження земельною ділянкою.
Також суди не звернули уваги на те, що законність процедури розробки проєктної документації про відведення спірної земельної ділянки та реєстрації її в державному земельному реєстрі та визнання права власності на неї за ОСОБА_2 . При цьому Крюківщинська сільська рада фактично оскаржує помилку права Гатнянської сільської ради надавати у власність земельну ділянку з земель які їй належать. Таким чином, дії Гатнянської сільської ради та Крюківщинської сільської ради про визначення до чиєї ж юрисдикції належить спірна земельна ділянка, повинні вирішуватися вказаними органними місцевого самоврядування, які своїм рішенням мають виправити помилку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
02 грудня 2021 року справа № 369/11377/17 надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 18 травня 2022 року суддею-доповідачем визначено Зайцева А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що рішенням Гатненської сільської ради від 12 грудня 2014 року ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га (рілля), кадастровий номер 3222484001:01:023:5052, для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 .
На підставі договору купівлі-продажу від 19 травня 2016 року ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222484001:01:023:5052, для ведення особистого селянського господарства.
12 червня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування спірної земельної ділянки.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 12 березня 2019 року № 8322/18-41 земельна ділянка з кадастровим номером 322484001:01:023:5052 повністю потрапляє в межі с. Крюківщина.
Зазначений висновок підтвердила експерт Савчак В. В. в суді апеляційної інстанції, яка, крім цього зазначила про те, що спірна земельна ділянка весь час знаходилась в межах Крюківщинської сільської ради.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Статтями 15 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом статей 13 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно з пунктами а-в) частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (частина перша статті 20 ЗК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті. Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки (стаття 173 ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Згідно зі статтею 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про межі державного кордону України, межі адміністративно-територіальних одиниць, нормативну грошову оцінку земель, розташованих у межах територій адміністративно-територіальних одиниць, економічну оцінку земель, обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про встановлення і зміну меж адміністративно-територіальної одиниці, про затвердження документації із землеустрою, документації з оцінки земель, яка є підставою для внесення таких відомостей. Рішення подається Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення таких відомостей до Державного земельного кадастру, разом з електронним документом, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель.
Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини 1 статті 388 ЦК України).
Звертаючись до суду з цим позовом, Крюківщинська сільська рада зазначила про порушення прав її територіальної громади унаслідок передання Гатненською сільською радою ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га, оскільки ця земельна ділянка знаходилася на її території, а тому Гатненська сільська рада не мала повноважень на передання її у власність.
Відповідно до статті 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У спірних правовідносинах предметом доказування є наявність або відсутність встановлення факту порушення оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування прав Крюківщинської сільської ради в особі її територіальної громади.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та давши їм належну правову оцінку, суди попередніх інстанцій, з урахуванням вище зазначених положень законодавства, дійшли правильного висновку про те, що на час надання землі у власність ОСОБА_2 спірна земельна ділянка не перебувала в межах с. Гатне та Гатненської сільської ради, що підтверджується висновком експерта від 12 березня 2019 року № 8322/18-41, а тому її надання у власність Гатненською сільською радою відбулося з порушенням вимог закону.
З огляду на викладене суди обґрунтовано виходили з того, що оспорюване рішення Гатненської сільської ради від 12 грудня 2014 року, є незаконним. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 набула у власність спірну земельну ділянку з порушенням вимог законну, правочини щодо відчуження земельної ділянки спірної є недійсними.
Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Оскільки земельна ділянка вибула з володіння держави в особі відповідної територіальної громади незаконно, і позивач заявив вимогу про її витребування в порядку статті 388 ЦК України, суди дійшли правильного висновку, що така вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню разом з вимогою про скасування реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 .
При цьому безпідставним є посилання в касаційній скарзі на неврахування судами факту відсутності реєстрації права власності на земельну ділянку за позивачем, оскільки сам факт не реєстрації земельної ділянки за відповідною територіальною громадою не свідчить про відсутність у неї права на це майно, адже вона належить громаді відповідно до закону.
Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14 19 Конституції України).
Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 08 липня 1986 року у справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
Витребування майна, яке належить до власності територіальної громади с. Крюківщина, що вибуло з власності поза її волею, не свідчить про порушення справедливої рівноваги (балансу) між її інтересами та інтересами ОСОБА_1 , адже він отримав спірну земельну ділянку в дар від особи, яка не мала права її відчужувати, а тому відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України власник має безумовне право на витребовування цього майна від добросовісного набувача.
У зв`язку з цим доводи касаційної скарги про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про не порушення «принципу пропорційності» втручанням держави у право на мирне володіння майном є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення заявником вищенаведених правових норм.
Оскільки Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій в частині задоволення первісного позову щодо витребування спірної земельної ділянки, немає підстав для задоволення зустрічного позову.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов