Постанова
Іменем України
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 369/270/21
провадження № 61-7953св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа - ОСОБА_5 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року у складі колегії суддів: Березовенка Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І. у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, про визнання договору недійсним, про витребування майна з чужого незаконного володіння, про скасування запису про державну реєстрацію права власності, про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою в якій просила:
- визнати недійсним договір б/н про участь у будівництві будівлі від 18 травня 2020 року, сторонами якого вказано позивача та ОСОБА_2 щодо здійснення будівництва житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта (КС 141201531169 проведену Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 01 червня 2020 року), стосовно будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати записи про державну реєстрацію: 22 червня 2018 року за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; 25 червня 2020 року за ОСОБА_2 права власності на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати право на спадкування на 1/4 частину будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із чим визнати право володіння та користування даним будинком;
- визнати недійсним договір дарування квартири від 23 лютого 2019 року реєстраційний № 210, за яким ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_5 квартиру за адресою АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Дорменок С. М.;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08 лютого 2019 року реєстраційний № 136, за яким ОСОБА_2 продала громадянці Російської Федерації ОСОБА_4 нежитлове приміщення АДРЕСА_3 ;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 1/4 частину квартири АДРЕСА_4 ;
- визнати в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (батька позивача); визнати право власності на 1/4 частку у майні: квартира АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_6 ; садового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
В грудні 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на:
- 1/4 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;
- 1/4 частину квартири АДРЕСА_4 ;
- 1/4 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_7 ;
- 1/4 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_3 ;
- 1/4 частину садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що на момент смерті ОСОБА_6 (батько позивача) був власником різних об`єктів рухомого та нерухомого майна, яке було набуте в період шлюбу з ОСОБА_2 , що належить до об`єктів спільної сумісної власності подружжя. Частина нерухомого майна була оформлена на ОСОБА_6 , а частина - на ОСОБА_2 .
За життя ОСОБА_6 (батько позивача) заповіту не склав, тому спадкування у даному випадку відбувається за законом, у відповідності до Глави 86 ЦК України. Отже, спадкоємцями першої черги за законом у даному випадку є позивач - ОСОБА_1 (дочка померлого) та ОСОБА_2 (дружина померлого). Інші спадкоємці першої черги за законом відсутні.
Зазначає, що щодо спадкового майна, з метою його відчуження/переоформлення, неодноразово вчинялися різного роду правочини та дії, що в подальшому може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 04 січня 2022 року у складі судді Янченка А. В. заяву ОСОБА_1 задовольнив.
Наклав арешт на: 1/4 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/4 частину квартири АДРЕСА_4 ; 1/4 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_7 ; 1/4 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_3 ; 1/4 частину садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову місцевий суд дійшов висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у спосіб, про який просить заявник, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, та вважає за можливе заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 січня 2022 року повернув заявнику.
Дійшовши висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції виходив з того, що протягом строку, визначеного ухвалою Київського апеляційного суду від 10 травня 2022 року, апелянт вказані недоліки не усунув та з відповідною заявою до суду не звернувся.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В серпні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Соболь Ю. П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, а апеляційну скаргу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені абзацом другим підпункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Представник заявника зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції від 10 травня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху була постановлена під час воєнного стану.
Заявник та представник заявника вказану ухвалу не отримували. Окремо зазначає, що представнику заявника взагалі не відомо, яка уповноважена особа могла б підписатися за нього щодо отримання ухвали.
Вказує, що на час постановлення ухвали від 10 травня 2022 року реєстр судових справ не працював, поштові відділення працювали з перебоями, офіс представника позивача не працював також. Окремо зазначає, що представник відповідача зарахований до резерву територіальної оборони міста Боярка, здійснював волонтерську роботу.
Таким чином вважає, що суд апеляційної інстанції, постановляючи 20 липня 2022 року ухвалу про повернення апеляційної скарги не врахував приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не забезпечив заявнику доступу до правосуддя, гарантованого державою. Окремо представник заявника наголошує, що звернення із апеляційною скаргою відбулося вчасно, а тому заявник був вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 26 серпня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Виділені матеріали справи № 369/270/21 надійшли до Верховного Суду 12 вересня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Ширяєв Д. О., 25 січня 2022 року засобами поштового зв`язку направив апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Для забезпечення апеляційного розгляду, перевірки обставин справи, дотримання строків на апеляційне оскарження, перевірки правових підстав для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, Київським апеляційним судом 28 січня 2022 року було надіслано запит на електронну адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області про витребування цивільної справи № 369/270/21.
28 квітня 2022 року вказана цивільна справа надійшла на адресу Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 травня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків (а. с. 59-61).
Апелянта попереджено, що в разі невиконання вимог ухвали у визначений строк, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Згідно з супровідним листом Київського апеляційного суду від 11 травня 2022 року ухвала Київського апеляційного суду від 10 травня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху була направлена апелянтові та представнику на поштові адреси, вказані в апеляційній скарзі (а. с. 62).
Матеріали справи містять адресований апелянтові конверт із вкладенням, який повернувся на адресу Київського апеляційного суду «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 63, 64).
Відповідно до зворотного рекомендованого повідомлення, адресованого представнику апелянта, ухвала Київського апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 10 травня 2022 року була отримана уповноваженою особою 19 травня 2022 року (а. с. 65).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства (частини перша, друга статті 44 ЦПК України).
Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Верховний Суд вважає за необхідне наголосити, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Таким чином встановивши, що ухвала Київського апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 10 травня 2022 року була отримана уповноваженою особою 19 травня 2022 року (а. с. 65) суд апеляційної інстанції правильно вважав, що з 20 травня 2022 року розпочався перебіг десятиденного строку на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 10 травня 2022 року та закінчився 30 травня 2022 року.
При цьому, протягом строку, визначеного ухвалою Київського апеляційного суду від 10 травня 2022 року, апелянт вказані недоліки не усунув та з відповідною заявою до суду не звернувся.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що повернення 20 липня 2022 року апеляційної скарги, тобто через два місяці з дати отримання уповноваженою особою її копії, було обґрунтованим і у даному випадку не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Вищенаведеним також спростовуються аналогічні за змістом аргументи касаційної скарги.
Крім того колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
За змістом статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Таким чином факт отримання оспорюваної ухвали після дати, передбаченої приписами статті 354 ЦПК України не змінює строків її оскарження, які почали перебіг з наступного дня після проголошення ухвали. Особа має право на поновлення такого пропущеного строку, однак повинна подати відповідне клопотання.
Отже, вищенаведеним спростовуються аналогічні за змістом аргументи касаційної скарги.
Аргументи касаційної скарги про неотримання представником заявника копії ухвали апеляційного суду від 10 травня 2022 року, що на його думку є підставою для скасування оскарженої ухвали колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається та апеляційний судом встановлено, що 11 травня 2022 року копію ухвали апеляційного суду від 10 травня 2022 року про залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 без руху було надіслано окрім адреси самої заявниці також на адресу її представника - Ширяєва Д. О. ( АДРЕСА_8 ).
Вказане відправлення було вручено уповноваженому 19 травня 2022 року, що підтверджується матеріалами справи та витягом з офіційного веб-порталу Акціонерного товариства «Укрпошта» про відстеження поштового пересилання за зазначеним трек номером (0318631764436).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 9901/128/21 вказувала, що особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлена у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції від суду, а положення процесуального законодавства не покладають на суд обов`язку встановлювати обсяг повноважень та особу того, хто поставив підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення щодо отримання кореспонденції, якщо її було доставлено за вказаною самою особою, що звернулася до суду, адресою.
Отже означені аргументи касаційної скарги колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.
Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм процесуального закону.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, нема.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров