№ 369/3384/15-ц

Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 369/3384/15-ц

провадження № 61-4273св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К, Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до укладеного сторонами договору від 27 лютого 2008 року № CNCNGI0000004770 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 158 500,00 грн зі сплатою 15,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту до 27 лютого 2023 року.

Згідно з заявою ОСОБА_1 від 11 серпня 2008 року валюту кредитування за вказаним договором змінено з гривні на долар США. Розмір кредиту після такої конвертації з урахуванням винагороди банку становить 34 239,17 доларів дол. США, проценти за користування кредитом - 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконувала, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами, а також іншими витратами відповідно до умов договору не надала, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 06 березня 2015 року становить 18 077,58 дол. США, з яких: за кредитом - 15 285,76 дол. США, за процентами за користування кредитом -1 639,72 дол. США, за комісією за користування кредитом - 115,33 дол. США, за пенею за несвоєчасне виконання зобов`язання - 165,53 дол. США, 10,92 дол. США - штраф (фіксована частина), 860,32 дол. США - штраф (процентна складова).

Позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 077,58 дол. США, що еквівалентно 413 795,78 грн та судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної, касаційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2016 року у позові відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 17 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що суду не надано належних та допустимими доказів на підтвердження того, що відповідач отримала кредит у доларах США, як це зазначено у наданому позивачем розрахунку заборгованості.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 17 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2016 року скасовано, позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 148 531,84 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 14 260,47 грн, неустойку - 3 788,98 грн, судові витрати - 4 866,12 грн.

Задовольнивши позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 05 грудня 2018 року у справі № 750/3879/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання умови кредитного договору недійсною, визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії має преюдиційне значення для вирішення цієї справи і відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України факти встановлені у ній, не потребують доказування.

Суд апеляційної інстанції не вважав прийнятним ІІІ варіант висновку судово-економічної експертизи для вирішення справи у зв`язку з скасуванням судових рішень, на виконання яких цей варіант виконувався. Усправі відсутні докази, що на виконання укладених сторонами правочинів ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснювало резервування валюти. Цей факт визнано і представником позивача у ході розгляду справи судом апеляційної інстанції. Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з винагороди за резервування валюти та у зв`язку з цим комісії є безпідставними, тому для вирішення справи по суті є прийнятним ІІ варіант висновку судово-економічної експертизи, а не І варіант, який надано виходячи з того, що позовні вимоги про стягнення плати за резервування валюти і комісії підлягають задоволенню.

Аналізуючи зміст укладених сторонами правочинів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за одне і те ж порушення умов цих правочинів, а саме за прострочення сплати кредиту та відсотків, ОСОБА_1 має сплатити дві неустойки. Тобто цими правочинами передбачена подвійна відповідальність одного виду за одне й те саме порушення їх умов, що суперечить статті 61 Конституції України. Відповідно до частини другої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Отже, при вирішенні вимог про стягнення неустойки суд апеляційної інстанції виходив лише з останнього правочину, а саме додаткової угоди 2 до кредитного договору № CNCNGI0000004770 від 27 лютого 2008 року, тому з ОСОБА_1 за кредитом та відсотками, підлягає стягненню неустойка, яка передбачена додатковою угодою 2 в розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених відсотків за користування кредитом -623,00 дол. США, яку у позовній заяві визначена у сумі 165,69 дол. США, а у стягненні інших видів неустойки необхідно відмовити.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості у гривневому еквіваленті за курсом 22,89 дол. США щодо долара, як просив позивач, який є не більшим, ніж офіційно встановлений на 06 березня 2015 року курс цих валют.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року, просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині валюти стягнення, ухвалити нове про стягнення заборгованості у валюті кредиту, а саме в доларах США.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права.

При укладенні кредитного договору № CNCNGI0000004770 від 27 лютого 2008 року сторони погодили, що валютою кредитування є гривня, яку вони за взаємною згодою, згідно з додатковою угодою, замінили на долар США, після чого усі розрахунки за кредитним договором відбувалися еквівалентно долару США.

Суд апеляційної інстанції, відмовивши у задоволенні позовних вимог щодо стягнення боргу у валюті кредиту, а саме в доларах США, порушив права банку.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року відмовлено.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення задоволено. Зупинено виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року до закінчення касаційного розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_1 від касаційної скарги на постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 закрито.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 27 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит - на придбання квартири № CNCNGI0000004770, згідно з яким ПАТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 158 500,00 грн зі сплатою 15,00 % річних на фактичний залишок заборгованості за кожен календарний місяць, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці і 360 днів у році, на строк до 27 лютого 2023 року.

Відповідно до пункту 2.4 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язалася щомісячно, не пізніше 25 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладення договору місяця, сплачувати кредитну заборгованість ануїтетними платежами в сумі не менше 2 241,00 грн.

Згідно з пунктами 6.2, 6.4 кредитного договору за порушення умов договору ОСОБА_1 сплачує ПАТ КБ «ПриватБанк» відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі, які нараховуються на суму непогашеної устрок заборгованості за кредитом та пеню в розмірі 0,15 від суми простроченого платежу, але не менше ніж 1,00 грнза кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 6.6 кредитного договору при порушенні строків платежів більш ніж на 30 днів ОСОБА_1 сплачує штраф в межах 10 % від суми невиконаного зобов`язання.

Згідно з підпунктами 5.2.4 кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» має право вимагати від ОСОБА_1 повернення суми кредиту в частині або в цілому, сплати процентів за користування ним та інших платежів за цим договором у випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 будь-яких зобов`язань за договором.

На виконання вказаного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» перерахувало Дочірньому підприємству«УкрСіверБуд» Закритому акціонерному товариству «ДСК» 158 500,00 грн як оплату придбаної ОСОБА_1 нерухомості, що підтверджено копією меморіального ордеру від 27 лютого 2008 року № 1.

11 серпня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до банку з заявою про зміну валюти кредиту за договором від 27 лютого 2008 року № CNCNGI0000004770, згідно з якою просила конвертувати залишок заборгованості за цим договором в розмірі 158 869,76 грн в валюту долар США за курсом процесінгу на дату укладення додаткової угоди до договору.

11 серпня 2008 року сторони уклали додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № CNCNGI0000004770, згідно з якою ОСОБА_1 отримала від ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 34 239,17 дол. США, що еквівалентно 158 869,76 грн залишку заборгованості за договором про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № CNCNGI0000004770 станом на 11серпня 2008 року, у вигляді строкового кредиту на строк з 27 лютого 2008 року до 27 лютого 2018 року зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів та винагороди за проведення додаткового моніторингу.

Згідно з пунктом 8.1 кредитного договору періодом сплати вважається «27» число кожного місяця; погашення кредиту проводиться в строки відповідно до Графіка погашення кредиту (Додаток № 2), який розраховується згідно з залишком заборгованості за кредитом станом на 11 серпня 2008 року.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.3, 8.4 кредитного договору при порушенні ОСОБА_1 зобов`язань з погашення кредиту вона сплачує ПАТ КБ «ПриватБанк» пеню у розмірі 0,15 від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення, але не менше 1,00 грн; у випадку порушення позичальником строків платежів з будь-якого з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, ОСОБА_1 сплачує ПАТ КБ «ПриватБанк» штраф у розмірі 250,00 грн + 5% від суми позову.

08 лютого 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду 2 до кредитного договору від 27 лютого 2008 року № CNCNGI0000004770, згідно з якою ПАТ КБ «ПриватБанк» надало, а ОСОБА_1 отримала шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 34 598,91 дол. США у вигляді строкового кредиту для придбання нерухомості на строк з 27 лютого 2008 року до 27 лютого 2018 року зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів та винагороди за проведення додаткового моніторингу. ОСОБА_1 зобов`язалася щомісячно, не пізніше 27 числа кожного місяця, надавати ПАТ КБ «ПриватБанк» кошти (щомісячний платіж) в сумі 327,09 дол. США. За період неналежного виконання зобов`язань за кредитом ОСОБА_2 виплачує ПАТ КБ «ПриватБанк» неустойку в розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених відсотків за користування кредитом та в розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених винагород, передбачених пунктом 8.1 договору. При порушенні ОСОБА_1 строків погашення заборгованості, зазначених у графіку погашення кредиту, пунктах 2.3.3, 8.1 договору понад 60 днів, то щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, сторони узгодили, що терміном повернення кредиту вважається 1460 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 1461 дня порушення, вважається простроченою.

Згідно з розрахунком ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість ОСОБА_1 за договором від 27 лютого 2008 року № CNCNGI0000004770 заборгованість за кредитним договором станом на 06 березня 2015 року становить 18 077,58 дол. США, з яких: за кредитом - 15 285,76 дол. США, за процентами за користування кредитом -1 639,72 дол. США, за комісією за користування кредитом - 115,33 дол. США, за пенею за несвоєчасне виконання зобов`язання - 165,53 дол. США, 10,92 дол. США - штраф (фіксована частина), 860,32 дол. США - штраф (процентна складова).

Згідно з розпорядженням Національного банку України, станом на 06 березня 2015 року встановлено курс гривні до долара США: 2 289,7045 грн за 100 дол. США.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року у справі № 750/3879/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання умови кредитного договору недійсною, визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2016 року, позов задоволено частково: визнано недійсною умову підпункту "в" пункту 8.9 договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770 щодо права банку збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку у разі здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; визнано незаконними підвищення ПАТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку фіксованої відсоткової ставки з 27 липня 2008 року за цим договором з 15 % до 25,08 % річних; зобов`язано ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок відсотків за користування кредитом, починаючи з 27 липня 2008 року з 25,08 % річних до 15,00 % річних відповідно до умов договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770 та провести перерахунок платежів ОСОБА_1 з погашення кредиту й сплаті нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 27 липня 2008 року до 11 серпня 2008 року за ставкою у розмірі 15,00 % річних відповідно до умов цього договору У мотивувальній частині рішення суду першої інстанції зазначено, що суд вважає додаткову угоду від 27 лютого 2008 року № 1 неукладеною.

Постановою Верховного Суду від 03 травня 2018 року ухвалу апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року у справі № 750/3879/16-ц скасовано в частині визнання недійсною умови підпункту "в" пункту 8.9 договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770 щодо права банку збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку у разі здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ, визнання незаконним підвищення ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку фіксованої відсоткової ставки з 27 липня 2008 року за цим договором з 15 % до 25,08 % річних, зобов`язання ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок відсотків за користування кредитом, починаючи з 27 липня 2008 року з 25,08 % річних до 15,00 % річних відповідно до умов цього ж договору та провести перерахунок платежів ОСОБА_1 з погашення кредиту й сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 27 липня 2008 року до 11 серпня 2008 року за ставкою у розмірі 15,00 % річних відповідно до умов договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770, зобов`язання ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок всіх сплачених ОСОБА_1 платежів за цим договором за період з 11 серпня 2008 року до 15 грудня 2014 року згідно з первісними письмово погодженими умовами договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI000000477, відмовивши в позові в цій частині. В іншій частині рішення залишено без змін (копія цієї постанови на арк. 77-91, том 4).

У постанові Чернігівського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року зазначено, що всі укладені сторонами кредитні правочини є дійсними.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 05 червня 2018 року № 1220/18-24, який виготовлено Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на підставі укладених сторонами додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № CNCNGI0000004770 і додаткової угоди 2 до кредитного договору від 27 лютого 2008 року № CNCNGI0000004770 ПАТ КБ «ПриватБанк» анулювало заборгованість ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № CNCNGI0000004770, яка становила на 11 серпня 2008 року у сумі 158 869,76 грн, шляхом заміни валюти кредитування, встановивши її у сумі 34 598,91 дол. США.

Якщо суд виходитиме з того, що всі укладені сторонами правочини є дійсними і у повному обсязі відповідають вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, то кредитна заборгованість ОСОБА_1 на 06 березня 2015 року може становити суму 14 201,82 дол. США, зокрема, за кредитом - 12 157, 11 дол. США, за процентами - 1 242,70 дол. США, з комісії - 115,33 дол. США, 10,92 дол. США - штраф (фіксована частина), 675,76 дол. США - штраф (процентна складова).

Якщо суд виходитиме з того, що всі укладені сторонами правочини є дійсними, але ПАТ КБ «ПриватБанк» не здійснювало резервування валюти на їх виконання, то кредитна заборгованість ОСОБА_1 на 06 березня 2015 року може становити суму в розмірі 7 478,46 дол. США, зокрема, за кредитом - 6 488,94 дол. США, за процентами - 623,00 дол. США, 10,92 дол. США - штраф (фіксована частина), 355,60 дол. США - штраф (процентна складова)

Якщо суд виходитиме з висновків рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року і ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2016 року у справі № 750/3879/16-ц (за умови, що додаткова угода від 11 серпня 2008 року № 1 є неукладеною, за первісними письмово погодженими умовами договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № CNCNG10000004770), то заборгованість ОСОБА_1 на 06 березня 2015 року перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в гривні відсутня.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у лютому 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд переглядає оскаржуване судове рішення в частині валюти стягнення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) зазначено, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, при цьому відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути таку ж суму грошових коштів, тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка ним отримана.

Як укладення, так і виконання окремих договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. Тому, у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні, стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Верховний Суд з урахуванням зазначеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду зазначає, що стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті не суперечить законодавству України, якщо в іноземній валюті надавався кредит за договором і позивач просить стягнути суму боргу у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Суди встановили, що 11 серпня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою про зміну валюти кредиту за договором від 27лютого 2008 року № CNCNGI0000004770, згідно з якою просила конвертувати залишок заборгованості за цим договором в розмірі 158 869,76 грн в валюту долар США за курсом процесінгу на дату укладення додаткової угоди до договору.

11 серпня 2008 року сторони уклали додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № CNCNGI0000004770, згідно з якою ОСОБА_1 отримала від ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 34 239,17 дол. США, що еквівалентно 158 869,76 грн залишку заборгованості за договором про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № CNCNGI0000004770 станом на 11 серпня 2008 року, у вигляді строкового кредиту на строк з 27 лютого 2008 року до 27 лютого 2018 року зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів та винагороди за проведення додаткового моніторингу.

Отже, предметом кредитного договору є іноземна валюта.

Суд апеляційної інстанції визначив розмір та стягнув відповідну суму боргу в гривні, зазначивши в мотивувальній частині її відображенням в еквіваленті доларах США за офіційним курсом НБУ.

Визначаючи розмір та валюту грошового зобов`язання, суд вирішив, що стягненню з боржника підлягає відповідна сума саме в гривні.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача заборгованості у доларовому еквіваленті за курсом 22,89 дол. США щодо гривні.

Аналізуючи вказане можна дійти висновку, що у разі укладення сторонами кредитного договору, предметом якого є іноземна валюта, суд має ухвалити рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті. Визначення у рішенні еквівалента суми боргу за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами в національній валюті не відповідає вимогам законодавства.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, провадження № 14-600цс18.

З огляду на викладене постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні, шляхом викладення резолютивної частини в іншій редакції, оскільки суд неправильно застосував норму матеріального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про зміну оскаржуваного судового рішення в частині валюти стягнення, з викладенням її резолютивної частини в іншій редакції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З урахуванням того, що касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк»підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7 308,00 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року змінити, виклавши її резолютивну частину у такій редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 6 488,94 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 623,00 доларів США, неустойку у розмірі 165,69 доларів США.

В іншій частині постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 7 308,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набираєзаконної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко