Постанова
Іменем України
12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 369/4286/16-й
провадження № 61-10376св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської міської ради, Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року в складі судді Пінкевич Н. С. та постанову апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року в складі колегії суддів: Верланова С. М., Іванової І. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської міської ради, Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» (далі - Ритуальна служба СКП «Спецкомбінат ПКПО») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), у якому просив:
- визнати недійсними накази ГУ Держземагенства у Київській області від 27 червня 2013 року № КИ/3222481200:05:002/00001689 та від 10 липня 2013 року № КИ/3222481200:05:002/00002402;
- скасувати рішення реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026, площею 0,06 га;
- зобов`язати ОСОБА_1 привести вказану земельну ділянку до попереднього стану, який існував до порушення прав, шляхом знесення самовільно збудованої споруди.
Позов мотивований тим, що наказом ГУ Держземагенства у Київській області від 27 червня 2013 року № КИ/3222481200:05:002/00001689 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,06 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Віта-Поштової сільської ради.
Після розроблення проекту землеустрою наказом ГУ Держземагенства у Київській області від 10 липня 2013 року його затверджено та надано у власність відповідачу земельну ділянку, площею 0,06 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222481200:05:002:5026, а 19 липня 2013 року реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області ухвалено рішення про реєстрацію приватного права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .
За результатами геодезичних робіт по відновленню меж земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО», встановлено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 , частково (площею 0,0170 га) накладається на земельну ділянку, якою користується Ритуальна служба СКП «Спецкомбінат ПКПО».
Державною інспекцією сільського господарства в рамках перевірки проведено обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 та встановлено її нецільове використання, а саме: відповідач на належній їй земельній ділянці з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства самовільно побудувала магазин.
Посилаючись на те, що припинення права постійного користування земельної ділянки Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» відбулось з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема, без згоди служби та Київської міської ради, керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Визнано недійсними накази ГУ Держземагенства у Київській області від 27 червня 2013 року № КИ/3222481200:05:002/00001689 та від 10 липня 2013 року № КИ/3222481200:05:002/00002402. Скасовано рішення реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026, площею 0,06 га.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 0,0170 га, яка надана ОСОБА_1 на підставі оспорюваних наказів ГУ Держземагенства у Київській області, відбулося з порушеннями вимог земельного законодавства, а саме: без згоди землекористувачів Київської міської ради та Ритуальної служби СКП «Спеціалізований ПКПО». Встановивши, що ОСОБА_1 отримала у власність спірну земельну ділянку на підставі незаконних наказів ГУ Держземагенства у Київській області, місцевий суд дійшов висновку, що рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку також підлягає скасуванню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових для часткового задоволення позовних вимог.
При цьому судом зазначено, що прокурор, звертаючись з цим позовом, дотримався вимог чинного законодавства, оскільки підставою представництва в суді інтересів держави є порушення права користування земельною ділянкою Ритуальної служби СКП «Спеціалізований ПКПО», уповноваженим власником якої є Київська міська рада.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У лютому 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року та постанова апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року оскаржується представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в частині задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення в іншій частині на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряюся.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги, що прокурор жодним чином не обґрунтував причини звернення до суду з цим позовом. Факт порушення прав Київської міської ради відсутній, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у користуванні Ритуальної служби СКП «Спеціалізований ПКПО». Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, у порушенням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо не повідомив орган, в інтересах якого він діяв. Висновок експерта від 08 червня 2017 року № 11588/16-41 є неналежним доказом у справі, оскільки в його основу покладено неякісні копії технічної документації, а також докази, які відсутні в матеріалах справи, наслідком чого є неправильне вирішення судами попередніх інстанції справи по суті.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у 1985 році Київському міськвиконкому виданий державний акт на право користування землею серія Б № 086031 на земельну ділянку, площею 37,2 га, для розміщення Київського міського кладовища, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 81 від 1985 року.
Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30 листопада 2005 року № 2203 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з впровадженням Закону України «Про поховання та похоронну справу», затверджено Порядок функціонування та утримання кладовищ міста Києва, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого Ритуальній службі СКП «Спецкомбінат ПКПО» надана в постійне користування вказана вище земельна ділянка для розміщення місця поховання та для забезпечення функціонування кладовища «Південне», яке розташоване у с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області.
Наказом ГУ Держземагенства у Київській області від 27 червня 2013 року № КИ/3222481200:05:002/00001689 надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, орієнтовною площею 0,06 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
На підставі зазначеного наказу товариство з обмеженою відповідальністю «Оксоль» розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1
Наказом ГУ Держземагенства у Київській області від 10 липня 2013 року № КИ/3222481200:05:002/00002402 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,06 га, кадастровий номер 3222481200:05:002:5026, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
19 липня 2013 року реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області ухвалено рішення про реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 116118932224, номер запису про право власності 1836355).
За результатами геодезичних робіт по відновленню меж земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО», встановлено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 , частково (площею 0,0170 га) накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО», що підтверджується даним кадастрового плану.
З листа Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» від 26 січня 2016 року № 93 вбачається, що Ритуальна служба СКП «Спецкомбінат ПКПО» не надавала згоду на припинення права користування частини земельної ділянки, що розташована у с. Віта Поштова Києво-Святошинського району.
Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 08 червня 2017 року № 11588/16-41, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, земельна ділянка, площею 0,06 га, з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026, яка розташована на території Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та належить ОСОБА_1 на праві власності, частково накладається на земельну ділянку, площею 37,2 га, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО». Площа накладання становить 0,0170 га (170 кв. м). Відстані від межі земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО», до межі тієї частини земельної ділянки ОСОБА_1 , яка накладається на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО», мають такі розміри у метрах: від межі кладовища до т. 10 на межі земельної ділянки ОСОБА_1 - 20, 60 метрів; від межі кладовища до межі земельної ділянки ОСОБА_1 між т. 10 та т. 11 - 20, 83 метра; від межі кладовища до т. 1 на межі земельної ділянки ОСОБА_1 - 4,22 метра; від межі кладовища до межі земельної ділянки ОСОБА_1 між т. 1 та т. 2 - 8,88 метра.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За змістом статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до частини першої статті 24 ЗК України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Правове регулювання вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, закріплене у статті 149 ЗК України. Згідно із частинами першою-третьою цієї статті земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Порядок вилучення земельних ділянок, зокрема, із земель державної власності, наданих у постійне користування, визначено статтею 149 ЗК України.
Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування (частина перша статті 149 ЗК України).
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. (частина перша, п`ята статті 116 ЗК України).
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що встановлена законом процедура отримання згоди власника та землекористувача на вилучення або відчуження земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої їм у постійне користування підприємству, є обов`язковою.
Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що земельна ділянка, площею 0,06 га, з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026, яка розташована на території Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та належить на праві власності ОСОБА_1 , частково накладається на земельну ділянку, площею 37,2 га, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО». Площа накладання становить 0,0170 га, що підтверджується даними кадастрового плану та висновком судової земельно-технічної експертизи від 08 червня 2017 року № 11588/16-41.
За таких обставин, встановивши, що припинення права Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» постійного користування земельною ділянкою, площею 0,0170 га, внаслідок передачі її у власність ОСОБА_1 , відбулося з порушеннями вимог чинного законодавства, а саме, без згоди її землекористувача: Київської міської ради та Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними наказів ГУ Держземагенства у Київській області від 27 червня 2013 року № КИ/3222481200:05:002/00001689 та від 10 липня 2013 року № КИ/3222481200:05:002/00002402.
Оскільки ОСОБА_1 отримала у власність спірну земельну ділянку на підставі незаконних наказів ГУ Держземагенства у Київській області, висновок судів про те, що державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку підлягає скасуванню відповідає приписам статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Прийняття рішення про передачу у приватну власність фізичній особі фактично позбавляє державу можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об`єктом власності, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14 19 Конституції України).
Доводи касаційної скарги з посиланням на відсутність у керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області повноважень на звернення до суду з цим позовом є необґрунтованими з огляду на наступне.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону «Про прокуратуру»).
У справі, що переглядається, керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО», посилався на те, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави на землю, порушення права постійного користування на земельну ділянку та управління майном територіальної громади.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині визнання недійсними наказів ГУ Держземагенства у Київській області від 27 червня 2013 року № КИ/3222481200:05:002/00001689 та від 10 липня 2013 року № КИ/3222481200:05:002/00002402 та скасування рішення реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026, площею 0,06 га, - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області та скасування рішення реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді :В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов