ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2025 року
м. Київ
справа № 369/8842/21
провадження № 61-8782св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій»,
третя особа - державний реєстратор Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Мурашко Ольга Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2023 року, ухвалене у складі судді Фінагеєвої І. О., та постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» (далі - ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій»), третя особа - державний реєстратор Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Мурашко О. В. (далі - державний реєстратор Мурашко О. В.), про скасування рішення та записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна, на яке було звернуто стягнення.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності за яким набув на підставі договору купівлі-продажу від 01 вересня 2006 року, яке в подальшому було зареєстроване у передбаченому законом порядку.
У червні 2021 року позивачу стало відомо, що право власності на житловий будинок зареєстроване за ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» на підставі договору іпотеки від 01 вересня 2006 року, серія та номер 4974, який є похідним від основного зобов`язання - кредитного договору від 01 вересня 2006 року № 68/П/РП/2006-978 та договору про відступлення прав вимоги від 07 травня 2020 року № GL3№217046_ПВ216.
Вказував, що у 2011 році первісний кредитор - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра», банк) звертався до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2011 року у справі № 2-1459/11, яке набрало законної сили 17 серпня 2011 року, позов задоволено частково та стягнуто з нього та поручителя ОСОБА_2 солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 502 179,60 Євро.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 червня 2014 року ПАТ «КБ «Надра» відмовлено у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів № 2-1459/11, виданих Печерським районним судом міста Києва 13 вересня 2012 року.
Позивач стверджував, що проживає зі своєю сім`єю та малолітньою донькою у спірному житловому будинку з моменту його придбання, за цією ж адресою зареєстровано і його місце проживання. Однак новий кредитор не повідомив його про відступлення права вимоги за кредитним договором, за договором іпотеки або щодо виконання рішення суду та звернення стягнення на предмет іпотеки.
ОСОБА_1 просив суд:
- скасувати рішення державного реєстратора Мурашко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) з індексним номером 57878972 від 27 квітня 2021 року про реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2347325732000;
- скасувати запис № 41711326 від 21 квітня 2021 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» на житловий будинок загальною площею 194,4 кв. м, житловою площею 99,1 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка здійснена на підставі договору іпотеки, серія та номер 4974 від 01 вересня 2006 року та договору від 07 травня 2020 року № GL3№217046_ПВ216 про відступлення права вимоги, серія та номер 1557;
- скасувати запис №41711418, яким змінено іпотекодержателя та зазначено ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій»;
- скасувати запис №41711366 щодо державної реєстрації обтяження.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій», третя особа - державний реєстратор Мурашко О. В., про скасування рішення та записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна, на яке було звернуто стягнення, відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2023 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що у іпотекодержателя не було законних перешкод для звернення до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, тобто реєстрацію 21 квітня 2021 року права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі іпотечного застереження у примусовому порядку без згоди іпотекодавця. Оскільки іпотекодержатель надав державному реєстратору усі необхідні документи, заборон на вчинення таких дій на момент звернення іпотекодержателя до державного реєстратора законодавцем встановлено не було, відповідно оспорюване рішення державного реєстратора є правомірним та не підлягає скасуванню.
Вимога іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є правомірною та пов`язана з невиконанням/неналежним виконанням позичальником основного кредитного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного застереження за існування відповідних обставин, зокрема невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, що призвело до існування простроченої заборгованості, у період, коли не діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (21 та 22 квітня 2021 року) та за обставин прийняття 13 квітня 2021 року Верховного Радою України Законів: № 1381-IX, № 1382-IX, які опубліковані 22 квітня 2021 року та набрали чинності 23 квітня 2021 року, не свідчить про порушення іпотекодержателем принципу справедливості, добросовісності та розумності.
Товариство, звертаючись до державного реєстратора, діяло відкрито, у межах, не заборонених договором або актами цивільного законодавства, реалізуючи своє правомірне право на погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки. Обмеження іпотекодержателя у такому праві, з урахуванням існування усіх необхідних для цього умов, буде неправомірним та призведе до надання переваги одному із учасників спірних правовідносин та порушення принципу рівності сторін у правовідносинах.
Короткий зміст касаційної скарги
14 червня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Києво-Святошинського районного суду Київської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) та у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 344/3627/16-ц (провадження № 61-21032св18), від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20 (провадження № 61-3751св21).
Вказує, що іпотекодержатель не надав належних доказів виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Стверджує, що повідомлення, направлені йому листами від 27 липня 2020 року № 228, від 03 вересня 2020 року № 324, за неактуальною адресою проживання, а лист від 03 вересня 2020 року № 325 направлений з порушенням Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Відсутні належні докази того, що позивача повідомляли про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.
Суди, засовуючи положення Закону України «Про іпотеку», мали врахувати положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2024 року ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» подало до Верховного Суду відзив, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Звертає увагу, що умовами договору іпотеки передбачено, що всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Будь-яких доказів повідомлення банк про зміну місця проживання, банк позичальник не надав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 вересня 2006 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 68/П/РП/2006-978, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 208 000 Євро для проведення розрахунку за договором купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованим у реєстрі за № 4972, і за договором купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрованим у реєстрі за номером 4970, за умовами яких ОСОБА_1 набув у власність нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,1493 га та житловий будинок площею 194,4 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Для забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 01 вересня 2006 року ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1493 га та житловий будинок площею 194,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2011 року у справі № 2-1459/11 задоволено частково позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «КБ «Надра» 502 179,60 Євро.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 червня 2014 року у справі № 22-ц/796/5952/2014 за результатами апеляційного перегляду ухвали Печерського районного суду міста Києва від 11 березня 2014 року про поновлення ПАТ «КБ «Надра» строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання, скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «КБ «Надра» про відмову у задоволенні заяви ПАТ «КБ «Надра» про поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання.
Згідно з договором відступлення права вимоги від 07 травня 2020 року № GL3№217046_ПВ216, ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» відступило на користь ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» право вимоги за кредитним договором від 01 вересня 2006 року № 68/П/РП/2006-978, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , договором іпотеки від 01 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В. за реєстраційним номером 4974, договором поруки від 01 вересня 2006 року, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2
07 травня 2020 року новий кредитор направив ОСОБА_2 повідомлення про заміну первісного кредитора (лист № 167-05/2020), проте кореспонденція не була отримана боржником та повернулася відправнику з відміткою: «За закінченням терміну зберігання».
Із реєстраційної справи відділу державної реєстрації Києво-Святошинської райдержадміністрації Київської області № 2347325732000 встановлено:
- ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» листами від 27 липня 2020 року № 228, від 03 серпня 2020 року № 259, від 03 вересня 2020 року № 324, від 03 вересня 2020 року № 325 направляло вимоги про усунення порушення умов кредитного договору за адресою ОСОБА_1 , за значеною в кредитному договорі, а також за адресою місцезнаходження іпотечного майна. На адресу кредитора повернулася поштова кореспонденція, направлена за адресою місцезнаходження іпотечного майна, з відміткою працівника поштового зв`язку: «Адресат відсутній за вказаною адресою»(том 2, а.с. 25-39, 41-51);
- відповідно до Звіту про незалежну оцінку від 02 квітня 2021 року, ринкова вартість предмету іпотеки, станом на 02 квітня 2021 року, була визначена у розмірі 946 426 грн (том 2, а.с.582-79);
- згідно з довідкою № 186, виданою 21 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 01 вересня 2006 року № 68/П/РП/2006-978 становить 3 179 899,98 грн, яка складається із: заборгованість за тілом кредиту - 2 176 255,20 грн, проценти -558 960,94 грн, комісія - 444 683,84 грн. Заборгованість за кредитним договором не погашена, а отже, зобов`язання боржника перед кредитором є діючим. Будь-які спори щодо звернення стягнення на предмет іпотеки станом на час формування довідки відсутні (том2, а.с. 40).
Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 квітня 2021 року № 254533639 право власності на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій».
ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним зареєстровані та проживають: ОСОБА_3 , 1979 року народження, ОСОБА_4 , 1997 року народження, ОСОБА_5 , 2013 року народження, що підтверджено копіями довідок Дмитрівської сільської ради Старостинського округу № 1 Бучанського району Київської області від 04 червня 2021 року № 302 та від 04 червня 2021 року № 303.
Згідно з довідкою № 186, виданою 21 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 3 179 899,98 грн.
Установлено, що 21 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» здійснило процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, зареєструвавши за собою право власності на іпотечне майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно,
що є предметом іпотеки.
Згідно з частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Завершенням позасудового врегулювання спору є державна реєстрація права власності на предмет іпотеки, що виступає забезпеченням за основним зобов`язанням, за іпотекодержателем.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, тобто станом на квітень 2021 року, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);
3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;
4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Отже, у пункті 61 Порядку № 1127 визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор під час її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) виснувала, що наявність відповідного застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.
З іпотечного договору від 01 вересня 2006 року встановлено, що статтею 5 цього договору передбачено право та порядок задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до пункту 5.1 цього договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором.
Згідно з пунктами 5.3, 5.4 цього договору іпотеки іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 5.3 цього договору, за умовами якого звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, зокрема на підставі домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
У розділі визначення термінів договору іпотеки від 01 вересня 2006 року, сторони погодили «строк» - будь-який строк, визначений у цьому договорі, кредитному договорі чи в договорі на відкриття карткового рахунку.
У пункті 8.4 кредитного договору від 04 вересня 2006 року сторони погодили, що всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром або вручені особисто за зазначеними адресами сторін.
У постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 715/1788/19 (провадження № 61-6548св20) зазначено, що «в разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання».
У справі, що переглядається в касаційному порядку, судами встановлено, що у пункті 4.4 договору іпотеки сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань в цілому або в тій частині чи іншій частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень , наданих іпотекодержателю за цим договором, іпотекодержатель має право реалізувати своє право іпотеки та звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Частиною першою статті 627 ЦК України, що визначає свободу договору, встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Аналіз пункту 4.4 договору іпотеки від 01 вересня 2006 року та пункту 8.4 кредитного договору від 01 вересня 2006 року у взаємному зв`язку з положеннями статті 627 ЦК України, дає підстави для висновку, що сторони у договорі встановили порядок надсилання повідомлень за цим договором, зокрема вимоги, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», та визначили, що таку вимогу потрібно вважати зробленою належним чином у випадку, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим листом, кур`єром або вручена особисто за зазначеною стороною адресою. Отже, тридцятиденний строк (про який зазначено у вимогі) відліковується з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв`язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов`язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» листами від 27 липня 2020 року № 228, від 03 серпня 2020 року № 259, від 03 вересня 2020 року № 324, від 03 вересня 2020 року № 325 направило вимоги про усунення порушення умов кредитного договору за адресою ОСОБА_1 , зазначеною в кредитному договорі, а також за адресою місцезнаходження іпотечного майна. На адресу кредитора повернулася поштова кореспонденція, направлена за адресою, вказаною у договорі, з відміткою працівника поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання» та за місцезнаходження іпотечного майна, з відміткою працівника поштового зв`язку: «Адресат відсутній за вказаною адресою»(том 1, а.с. 141-156).
Отже, іпотекодержатель виконав вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо направлення іпотекодавцю повідомлень про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 727/6254/22 (провадження № 61-12607св23), від 27 серпня 2024 року у справі № 766/8083/19 (провадження № 61-4517св24).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 718/1816/21 (провадження № 61-3528сво22) вказав: «Враховуючи, що протягом 21 та 22 квітня 2021 року Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не діяв, за обставин прийняття 13 квітня 2021 року Верховного Радою України законів № 1381-IX та № 1382-IX, які опубліковані 22 квітня 2021 року та набрали чинності 23 квітня 2021 року, іпотекодержатель мав право на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку без згоди іпотекодавця, адже Закон № 1381-IX не містить застереження про те, що його положення застосовуються до правовідносин не раніше дня його офіційного опублікування, а тому підстав для застосування норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» станом на 22 квітня 2021 року не було.
Таке тлумачення пункту 6 статті 3 ЦК України, що дії іпотекодержателя з примусової реалізації предмета іпотеки у період, коли не діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», вчинені з порушенням принципу справедливості, розумності та добросовісності, призводить до унеможливлення задоволення іпотекодержателем вимог за відповідним договором. Подібне тлумачення є несумісним із призначенням інституту забезпечення виконання зобов`язань і суперечить принципам розумності, справедливості та рівності сторін.
Звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного застереження за існування відповідних обставин, зокрема невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, що призвело до існування простроченої заборгованості, дотримання процедури примусового звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у період, коли не діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (21 та 22 квітня 2021 року) та за обставин прийняття 13 квітня 2021 року Верховною Радою України Законів № 1381-IX та № 1382-IX, які опубліковані 22 квітня 2021 року та набрали чинності 23 квітня 2021 року, є правомірним, не свідчить про порушення іпотекодержателем принципів справедливості, добросовісності та розумності.
Обмеження іпотекодержателя у такому праві, з урахуванням існування усіх необхідних для цього умов, є неправомірним та призводитиме до надання переваги одному із учасників спірних правовідносин та порушення принципу рівності сторін у цивільних відносинах».
Враховуючи, що станом на 21 квітня 2021 року Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність та поновлено його дію було лише 23 квітня 2021 року, тому обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки (21 квітня 2021 року) мораторій не діяв.
Доводи касаційної скарги про те, що реєстрація права власності на іпотечне майно за іпотекодержателям відбулася з порушенням статті 37 Закону України «Про іпотеку» оскільки боржник письмово не повідомлений про відступлення права вимоги за основним та забезпечувальним зобов`язаннями, на увагу не заслуговують, оскільки не спростовують презумпції правомірності договору, який не оспорений та не визнаний недійсним. При цьому відповідач довів, що виконав вимоги пункту 3 договору про відступлення прав вимоги від 07 травня 2020 року, направивши боржнику ОСОБА_1 повідомлення про зміну кредитора у спосіб, визначений основним (кредитним) договором (том 1, а.с.136-138).
Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) та у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 344/3627/16-ц (провадження № 61-21032св18), від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20 (провадження № 61-3751св21), є також необґрунтованими, оскільки встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Крім того, вказані висновки не суперечать висновкам цієї постанови.
Суди попередніх інстанцій інстанції виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі, правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин.
Отже, вказані доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки ці доводи не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник