Постанова
Іменем України
12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 370/570/14-ц
провадження № 61-8503св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Гавронщинська сільська рада Макарівського району Київської області,
особа, яка подає касаційну скаргу - ОСОБА_4 ,
представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 травня 2014 року у складі судді Тандира О. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Данілова О. М., Коцюрби О. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання рішення сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилася спадщина за заповітом, до якої увійшло право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства «Товстоліське».
Відповідно до заповіту померлого, посвідченого 18 лютого 2002 року, секретарем Виконавчого комітету Гавронщинської сільської ради та зареєстрованого в реєстрі вчинення нотаріальних дій № 2, спадкоємцями майна ОСОБА_6 були ОСОБА_1 та ОСОБА_1 . Проте остання відмовилась від свого права на прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом, що відкрилась після смерті його діда ОСОБА_6 , проте пізніше довідався, що виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 , не має можливості у зв`язку з перетином земельної ділянки ОСОБА_6 , із земельними ділянками суміжних землевласників (кадастрові номери 3222781801:00:004:0003, 3222781801:00:004:0005).
Позивач зазначав, що у травні 2006 року його дідусь звернувся до СПД ОСОБА_7 із заявою щодо виготовлення державно акта на право власності на право приватної власності на землю згідно з рішенням Гавронщинської сільської ради від 24 грудня 1999 року № 32 «Про передачу земельних ділянок у власність і постійне користування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 згідно із заявами громадян с. Гавронщина», яким було передано безоплатно у приватну власність громадянину ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,23 га для ведення особистого підсобного господарства.
На підставі вказаної заяви ОСОБА_6 СПД ОСОБА_7 розпочав виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта, що посвідчує право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 для ведення особистого підсобного господарства у с. Гавронщина Макарівського району Київської області та завершити виконання робіт по виготовленню технічної документації та складанню державного акта не має можливості у зв`язку із взаємним перетином земельної ділянки ОСОБА_6 із земельними ділянками суміжних землевласників: ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене позивач просив суд визнати:
незаконним та скасувати рішення Гавронщинської сільської ради від 19 травня 2004 року № 101-11-XXIV«Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для безоплатної передачі у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_8 »;
недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 061627, зареєстрований 11 червня 2004 року за № 9117, яким посвідчується право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,813 га, з якої площею 0,563 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222781801:00:004:0002, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3222781801:00:004:0003;
недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 061626, зареєстрований 11 червня 2004 року за № 9116, яким посвідчується право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку загальною площею 0,813 га, з якої площею 0,563 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222781801:00:004:0004, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3222781801:00:004:0005;
визнати за ним право на спадщину за заповітом, яка залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , яка складається з права на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,23 га, що розташована у АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства, право на приватизацію якої належало ОСОБА_6 , згідно з рішенням сесії Гавронщинської сільської ради від 24 грудня 1999 року № 32 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і постійне користування згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 23 травня 2014 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 061627, зареєстрований 11 червня 2004 року за № 9117, яким посвідчується право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,813 га, з якої площею 0,563 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222781801:00:004:0002, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3222781801:00:004:0003.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 061626, зареєстрований 11 червня 2004 року за № 9116, яким посвідчується право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку загальною площею 0,813 га, з якої площею 0,563 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222781801:00:004:0004, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3222781801:00:004:0005.
Визнано за ОСОБА_1 право на спадщину за заповітом, яка залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , яка складається з права на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,23 га, що розташована у АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства, право на приватизацію якої належало ОСОБА_6 , згідно з рішенням сесії Гавронщинської сільської ради від 24 грудня 1999 року № 32 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і постійне користування згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92».
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області у рівних частинах із кожного на користь ОСОБА_1 851,72 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державні акти на право власності на земельні ділянки відповідачів, як акти органу виконавчої влади, видані без відповідної правової підстави із порушенням законодавства, підлягають визнанню недійсними на підставі статті 155 ЗК України; позивачем надано належні та допустимі докази щодо визнання за ним права на завершення приватизації земельної ділянки з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства відповідно до вимог чинного законодавства.
Встановивши, що рішення сесії сільської ради на підставі якого ОСОБА_3 та ОСОБА_8 отримали оспорювані державні акти на земельні ділянки у встановленому законом порядку не ухвалювалося, суд відмовив у задоволенні позову у цій частині вимог.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
У лютому 2016 року ОСОБА_4 , який не приймав участі у розгляді справи у суді першої інстанції, через свого представника ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу на зазначене рішення.
На підтвердження порушення прав ОСОБА_4 рішенням місцевого суду ОСОБА_5 до апеляційної скарги надала: державний акт на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2007 року № 2074, є власником земельної ділянки 0,25 га у с. Гавронщина Макарівського району, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (т. 1, а. с. 165); державний акт на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2007 року № 2075, є власником земельної ділянки 0,25 га у с. Гавронщина Макарівського району, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (т. 1, а. с. 167); державний акт на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2007 року № 2074, є власником земельної ділянки 0,563 га у с. Гавронщина Макарівського району, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (т. 1, а. с. 168); державний акт на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2007 року № 2072, є власником земельної ділянки 0,25 га у с. Гавронщина Макарівського району, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (т. 1, а. с. 170).
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції.
У лютому 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судовими рішеннями вирішено питання про права ОСОБА_4 , який з 2007 року є власником спірних земельних ділянок та їх добросовісним набувачем, судами порушено статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, оскільки при фактичному позбавленні права власності на земельні ділянки суд не вирішив питання про компенсацію; позивач не надав доказів того, що у ОСОБА_6 у користуванні перебувала земельна ділянка розміром 0,23 га.
У березні 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін, мотивуючи це тим, що судовими рішеннями у цій справі не вирішувалось питання про позбавлення ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку; не вирішення питання про компенсацію ОСОБА_4 за земельну ділянку не свідчить про незаконність ухвалених у справі судових рішень; межі земельної ділянки ОСОБА_6 було визначено ще у 1999 році та встановлені на місцевості у березні 2004 року; приватизація ОСОБА_6 декількох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства не суперечить вимогам чинного на той час законодавства; про факт накладення меж земельних ділянок позивачу стало відомо вже після смерті ОСОБА_6 ; наявний у справі висновок експерта № СЕ-1201-1-830.17 за результатами проведення у справі комплексної судово-почеркознавчої експертизи, складений 04 вересня 2017 року є належним та допустим доказом у справі.
У травні 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , у якому він повідомив, що заперечує проти задоволення касаційної скарги з підстав викладених у відзиві на касаційну скаргу поданому його представником ОСОБА_9 у травні 2018 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , спадкоємцем усіх прав та обов`язків якого є позивач ОСОБА_1 .
Рішенням Гавронщинської сільської ради від 24 грудня 1999 року № 32 «Про передачу земельних ділянок у власність і постійне користування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 згідно із заявами громадян с. Гавронщина» гр. ОСОБА_6 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,23 га для ведення особистого підсобного господарства.
Позивач у справі прийняв спадщину за заповітом померлого ОСОБА_6 , та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна померлого, а саме, на право на земельну частку (пай), та успадкував усі права померлого, в тому числі і право на отримання державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,23 га, цільове призначення якої ведення особистого підсобного господарства та яка розташована на території АДРЕСА_1
Реалізувати своє право на отримання державного акта на право власності на вказану земельну ділянку позивач не може у зв`язку із взаємним перетином вказаної земельної ділянки із земельними ділянками відповідачів.
У рішенні Гавронщинської сільської ради 24 грудня 1999 року № 32 цільове призначення земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_6 , зазначене як ведення особистого підсобного господарства, однак чинне законодавство, зокрема статті 19 22 ЗК України, а також Класифікація видів цільового використання земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, не містить такого виду цільового використання земель як ведення особистого підсобного господарства.
Відповідно до листа Державного комітету України по земельних ресурсах від 05 квітня 2002 року № 14-22-4/2080 та пункту 5 листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 04 грудня 2009 року № 21862/25/12-09 поняття «особисте підсобне господарство» та «особисте селянське господарство» є тотожними.
Як вбачається із проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства у с. Гавронщина Макарівського району Київської області ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , розробленого СПД ОСОБА_7 , ОСОБА_3 написано заяву до Гавронщинського сільського голови ОСОБА_10 щодо надання земельних ділянок для безоплатної передачі в приватну власність для будівництва і обслуговування індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, споруд, площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею до 0,25 га за рахунок земель запасу Гавронщинської сільської ради. Аналогічна заява була написана ОСОБА_2 .
Підставою для розроблення проекту землеустрою є лист Гавронщинської сільської ради від 19 травня 2004 року № 101 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_3 та ОСОБА_8 » з додатком до нього, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, зокрема, ОСОБА_3 - для будівництва і обслуговування індивідуальних жилих будинків, господарських будівель і споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га та вже іншому громадянину ОСОБА_8 (а не ОСОБА_2 згідно з поданою заявою) - для будівництва і обслуговування індивідуальних жилих будинків, господарських будівель і споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га.
Суд установив, що вказаний лист є виключно в проекті землеустрою, підписаний одноособово Гавронщинським сільським головою ОСОБА_10, та не міг слугувати правовою підставою для розробки проекту землеустрою відповідно до статей 12 116 118 186 ЗК України у чинній на той час редакції.
Рішенням Гавронщинської сільської ради від 19 травня 2004 року № 101-11-ХХІ з додатком до нього (наявним виключно в проекті землеустрою) ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 0,813 га, в тому числі для ведення особистого селянського господарства - 0,563 га та для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд - 0,250 га в с. Гавронщина; ОСОБА_8 затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 0,813 га, в тому числі для ведення особистого селянського господарства - 0,563 га та для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд - 0,250 га в с. Гавронщина.
Зазначене рішення є виключно в проекті землеустрою та відсутнє в протоколах сесії Гавронщинської сільської ради за 19 травня 2004 року, журналі реєстрації рішень сесії ради за 2004 рік та датоване одним числом як і лист Гавронщинської сільської ради від 19 травня 2004 року № 101 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ».
Таким чином, вказане вище рішення та лист виготовлені в один день 19 травня 2004 року, що є неприпустимим та порушенням земельного законодавства України.
Відповідно до листа архівного відділу Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 27 листопада 2013 року № 604/06-04 в протоколі XI сесії Гавронщинської сільської ради XXIV скликання с. Гавронщина Макарівського району Київської області від 19 травня 2004 року не виявлено рішення за № 101 з назвою «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для безоплатної передачі у власність громадянам України для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в с. Гавронщина» із зазначенням земельної ділянки ОСОБА_3 , площею 0,85 га. Відповідно до листа архівного відділу Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 27 листопада 2013 року № 605/06-04 в протоколі XI сесії Гавронщинської сільської ради XXIV скликання, с. Гавронщина Макарівського району Київської області від 19 травня 2004 року не виявлено рішення за № 101 з назвою «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для безоплатної передачі у власність громадянам України для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в с. Гавронщина» із зазначенням земельної ділянки гр. ОСОБА_8 площею 0,85 га.
Відповідно до листа архівного відділу Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 28 листопада 2013 року № 607/06-04, в протоколі XI сесії Гавронщинської сільської ради XXIV скликання с. Гавронщина Макарівського району Київської області від 19 травня 2004 року, не виявлено рішення за № 101-11-ХХІУ з назвою «Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок громадянам України» та не виявлено відомостей про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у власність ОСОБА_3 , площею 0,813 га.
Відповідно до листа архівного відділу Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 28 листопада 2013 року № 608/06-04 в протоколі XI сесії Гавронщинської сільської ради XXIV скликання с. Гавронщина Макарівського району Київської області від 19 травня 2004 року не виявлено рішення за № 101-11-ХХІУ з назвою «Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок громадянам України» та не виявлено відомостей про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у власність гр. ОСОБА_8 , площею 0,813 га.
При перевірці архівної документації було також з`ясовано, що в журналі реєстрації рішень сесій Гавронщинської сільської ради за 2001-2007 роки, с. Гавронщина Макарівського району Київської області, 19 травня 2004 року зареєстровано рішення № 100 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок» та № 101 «Про виділення земельних ділянок для безоплатної передачі в приватну власність».
Рішенням XI сесії Гавронщинської сільської ради XXIV скликання, с. Гавронщина Макарівського району Київської області від 19 травня 2004 року № 100-11-ХХІУ «Про передачу у власність земельних ділянок» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку громадянці України та передати безоплатно, у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_2 , ОСОБА_11 .
Рішенням XI сесії Гавронщинської сільської ради XXIV скликання, с. Гавронщина Макарівського району Київської області від 19 травня 2004 № 2 100-11 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам України та передати безоплатно, у приватну власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та для ведення особистого селянського господарства в с. Гавронщина громадянам України згідно списку.
Відповідно до списку громадян, яким передається земельна ділянка у власність, зазначені 40 осіб, серед яких не значаться громадянин ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .
Рішенням XI сесії Гавронщинської сільської ради XXIV скликання, с. Гавронщина Макарівського району Київської області від 19 травня 2004 року № 101-11-ХХІУ «Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок громадянам України», яке наявне в архівному відділі Макарівської районної державної адміністрації, та яке могло б слугувати підставою для оформлення державних актів, вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для безоплатної передачі у власність громадянам України та передати безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Гавронщина за рахунок земель запасу Гавронщинської сільської ради громадянам України згідно із списком.
Відповідно до списку громадян, яким передається земельна ділянка у власність, зазначені наступні особи, мешканці с. Гавронщина: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . Громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у цьому списку не значаться.
Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Київської області від 01 березня 2017 року у справі призначено земельно-технічну експертизу.
За результатами проведеної комплексної судової земельно-технічної експертизи було встановлено, що існує взаємний перетин земельних ділянок ОСОБА_2 (кадастрові номери ділянок 3222781801:00:004:0004 та 3222781801:00:004:0005), ОСОБА_3 (кадастрові номери ділянок 3222781801:00:004:0002 та 3222781801:00:004:0003), ОСОБА_6 (земельна ділянка площею 0,2300 га, розташована в АДРЕСА_1 , координати поворотних точок меж земельної ділянки визначено за технічною документацією із землеустрою щодо складання державного акта, що посвідчує право власності на земельну ділянку громадянина ОСОБА_6 для ведення особистого підсобного господарства в с. Гавронщина на території Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області, розробленою суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_7 за їх фактичним використанням, за координатами меж та поворотних точок цих земельних ділянок відповідно до даних правовстановлюючих документів, документації із землеустрою та інформації про ці земельні ділянки, яка міститься в державному земельному кадастрі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України) рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 ЗК України).
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що до складу спадщини ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 увійшло право на отримання державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,23 га, цільове призначення якої ведення особистого підсобного господарства та яка розташована на території Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області.
Відповідно до положень статті 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи за заповітом може прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Згідно з статтею 116 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій встановивши, що рішення сесії Гавронщинської сільської ради, с. Гавронщина Макарівського району Київської області від 19 травня 2004 № 101-11-ХХІУ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для безоплатної передачі у власність громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_8 », яке було правовою підставою для оформлення у власність земельних ділянок, відсутнє, оскільки сільською радою не ухвалювалося, а також врахувавши, що позивач має право на захист свого порушеного права на отримання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,23 га, цільове призначення якої для ведення особистого підсобного господарства та яка розташована на території АДРЕСА_1 , правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Доводи касаційної скарги про те, що судовими рішеннями вирішено питання про права ОСОБА_4 , який з 2007 року є власником спірних земельних ділянок є не обґрунтованими та спростовуються матеріалами справи враховуючи наступне.
Суд апеляційної інстанції фактично допустив ОСОБА_4 до участі у справі, оскільки за його апеляційною скаргою відкрито провадження, призначено та проведено земельно-технічну експертизу, ухвалено судове рішення по суті скарги.
Зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення прав третіх осіб при вирішенні даного спору.
Судове рішення, оскаржене не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Такого висновку щодо застосування норм права дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 15 травня 2020 року у справі № 904/897/19.
Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
Такого висновку щодо застосування норм права дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3.
Посилання у касаційній скарзі про те, що права ОСОБА_4 порушуються, оскільки він є добросовісним набувачем земельних ділянок є необґрунтованими, оскільки підстави набуття ОСОБА_4 у власність земельних ділянок не були предметом розгляду ні позовної заяви, а ні судового розгляду у справі.
З тих самих підстав є неприйнятними інші доводи скарги про те, що судами порушено статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, оскільки при фактичному позбавленні права власності на земельні ділянки суд не вирішив питання про компенсацію; позивач не надав доказів того, що у ОСОБА_6 у користуванні перебувала земельна ділянка розміром 0,23 га.
Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, правильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, тому підстав для скасування судових рішень немає.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 402 409 410 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. СімоненкоСудді: А. А. Калараш І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров