№ 372/1457/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 372/1457/14

провадження № 61-15535св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», в інтересах якого діє адвокат Войтенко Катерина Віталіївна, на ухвалу Київського апеляційного суду

від 22 вересня 2020 року, постановлену колегією у складі суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання незаконними і скасування державного акта на право власності та договору купівлі-продажу земельної ділянки.

В обґрунтування позову вказувала, що 14 вересня 1993 року відповідно до рішення Підгірцівської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області (протокол № 5) їй надано у довічне користування земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 0,12 га з цільовим призначенням для будівництва індивідуального житлового будинку.

Під час приватизації та виготовлення документа, що посвідчує право власності на вказану земельну ділянку, позивачу стало відомо, що Підгірцівська сільська рада Обухівського району передала вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 вересня

2013 року визнано незаконним та скасовано рішення Підгірцівської сільської ради № 23 28 сесії 4 скликання від 13 листопада 2006 року про надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 . Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності серії ЯГ № 206439 на земельну ділянку площею 0,12 га на АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_3 на підставі рішення Підгірцівської сільської ради № 23, 28 сесії 4 скликання від 13 листопада 2006 року про надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3223186802:10:003:0027.

Після набрання вказаним рішенням законної сили ОСОБА_1 звернулась до

Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Земельний проект» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Під час погодження вказаної технічної документації у Підгірцівській сільській раді Обухівського району Київської області позивач дізналась, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2 , про що свідчить лист цієї ради № 22/01-14 від 5 травня 2014 року.

Вказувала, що земельну ділянку ОСОБА_2 набула відповідно до договору-купівлі продажу, укладеного з ОСОБА_3 , документи якої на спірну земельну ділянку визнані незаконними та скасовані рішенням суду.

Посилаючись на порушення права розпорядження земельною ділянкою, позивач просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21 березня 2007 року щодо придбання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223186802:10:003:0027 та цільовим призначенням для будівництва індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 , і скасувати державну реєстрацію права власності за нею на цю земельну ділянку;

- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку

площею 0,12 га з кадастровим номером 3223186802:10:003:0027 та цільовим призначенням для будівництва індивідуального житлового будинку

на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2014 року, ухваленим у складі судді Мостового Р. П., позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21 березня 2007 року щодо придбання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223186802:10:003:0027 та цільовим призначенням для будівництва індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку виданий ОСОБА_2 , і скасовано державну реєстрацію права власності за нею на цю земельну ділянку.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку

площею 0,12 га з кадастровим номером 3223186802:10:003:0027 та цільовим призначенням для будівництва індивідуального житлового будинку

на АДРЕСА_1 .

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведення позову належними і допустимими доказами.

Не погоджуючись із заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2014 року, особа, яка не брала участі у справі, - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», після зміни найменування - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк») оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», поданою адвокатом Войтенко К. В. на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2014 року, закрито.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що банк не вказує, яким саме чином оскаржуване заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2014 року безпосередньо встановлює, змінює, обмежує чи припиняє права або обов`язки банку як іпотекодержателя, та які негативні наслідки настають для нього в результаті ухвалення оскаржуваного рішення суду. Дійшовши висновку про відсутність порушеного законного інтересу АТ «Райффайзен Банк», яке звернулося з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції, посилаючись на частину третю статті 362 ЦПК України, дійшов висновку про закриття апеляційного провадження.

Також апеляційний суд зазначив про ненадання АТ «Райффайзен Банк» договору іпотеки до апеляційної скарги на підтвердження відповідних обставин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2020 року представник АТ «Райффайзен Банк» - адвокат Войтенко К. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року і направити справу на розгляд до суду першої або апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою

АТ «Райффайзен Банк», оскільки оскаржуване ним в апеляційному порядку заочне рішення суду першої інстанції прийнято про права та інтереси банку як іпотекодержателя спірного майна, що призвело до позбавлення банка права щодо надання пояснень та захисту своїх інтересів у суді.

Заявник вказує про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 3 грудня 2018 року

у справі № 910/4528/15, про те, що незалучення до участі у справі особи, про права, обов`язки або законні інтереси якої вирішено питання в судовому рішенні, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення тільки з цих підстав.

На думку заявника, висновок апеляційного суду не відповідає висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 756/15538/15 (провадження № 61-18736св18), про те, що Законом

України «Про іпотеку» не передбачено підставою припинення іпотеки витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку, тому такі підстави не припиняють основне зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки.

Заявник зазначає про неврахування апеляційним судом, що на час укладення договору іпотеки ОСОБА_2 була єдиним власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223186802:10:003:0027, тому АТ «Райффайзен Банк» є добросовісним іпотекодержателем вказаного нерухомого майна. Висновок апеляційного суду суперечить висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 (провадження № 61-1137св18).

Крім того, заявник вказує, що обраний у цій справі ОСОБА_4 спосіб захисту права не відповідає вимогам закону, тому у задоволенні позову необхідно відмовити. Апеляційний суд не врахував вказані обставини та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 761/11593/13-ц (провадження № 61-17702св18).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про закриття апеляційного провадження та про застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 3 грудня 2018 року у справі № 910/4528/15, від 11 листопада 2019 року

у справі № 756/15538/15 (провадження № 61-18736св18), від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 (провадження № 61-1137св18) та від 5 грудня 2018 року

у справі № 761/1159/13 (провадження № 61-17702св18).

Ухвалою Верховного Суду від 1 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Підгірцівської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області

від 14 вересня 1993 року (протокол № 5) «Про виділення земельної ділянки та надання дозволу на будівництво індивідуального жилого будинку» ОСОБА_1 надано у користування земельну ділянку площею 0,12 га з цільовим призначенням для будівництва індивідуального жилого будинку

на АДРЕСА_1 . На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 розробила план на забудову садиби, що затверджений в установленому порядку, та акт про відведення в натурі вказаної земельної ділянки.

23 вересня 1994 року ОСОБА_1 звернулась до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області з письмовою заявою про надання їй земельної ділянки. Рішенням цієї ж ради від 14 листопада 1994 року позивачу надано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 .

8 серпня 2004 року Приватне підприємство «Фокус-2002» виготовило акт встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

ОСОБА_1 , що підписаний сільським головою Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Також суди встановили, що рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області № 23, 28 сесії 4 скликання від 13 листопада 2006 року надано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва індивідуального житлового будинку на

АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення

26 травня 2006 року ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯГ № 206439 на земельну ділянку площею 0,1200 га, розташовану на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області на

АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 вересня

2013 року визнано незаконним та скасовано рішення Підгірцівської сільської ради № 23, 28 сесії 4 скликання від 13 листопада 2006 року про надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 . Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності серії ЯГ № 206439 на земельну ділянку площею 0,12 га на АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_3 на підставі рішення Підгірцівської сільської ради № 23 28 сесії 4 скликання від 13 листопада 2006 року про надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва індивідуального житлового будинку на

АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3223186802:10:003:0027.

З листа Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області № 22/01-14 від 5 лютого 2014 року суди встановили, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно

з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). За правилами частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.

У справі, яка переглядається, із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулася особа, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, вважаючи, що цим судом вирішено питання про права та інтереси

АТ «Райффайзен Банк» як іпотекодержателя земельної ділянки.

Апеляційний суд, на виконання вимог процесуального закону, відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою АТ «Райффайзен Банк», яке не брало участі у справі, належним чином дослідив доводи апеляційної скарги та, встановивши, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника, дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Колегія суддів зауважує, що апеляційний суд здійснює апеляційний перегляд рішень судів першої інстанції лише в тих випадках, коли такий перегляд ініціює особа, яка має право на апеляційне оскарження відповідно до вимог

частини першої статті 352 ЦПК України. Оскільки встановлено, що

АТ «Райффайзен Банк» не є особою, яка має право на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд правильно закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Райффайзен Банк», права та обов`язки якої не вирішувались оскаржуваним судовим рішенням.

Посилання заявника про неврахування правових висновків, викладених у постановах від 3 грудня 2018 року у справі № 910/4528/15, від 11 листопада

2019 року у справі № 756/15538/15 (провадження № 61-18736св18), від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 (провадження № 61-1137св18) та від 5 грудня 2018 року у справі № 761/1159/13 (провадження № 61-17702св18), є необґрунтованими, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до тих, що встановлені судами попередніх інстанцій у вказаних справах.

Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про те, що заочне рішення суду першої інстанції прийнято про права та інтереси банку як іпотекодержателя спірного майна і таке призвело до позбавлення банка права щодо надання пояснень та захисту своїх інтересів у суді, оскільки рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого у пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Подібного за змістом висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла

у постанові від 7 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження

№ 14-726цс19), Перша судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 24 листопада 2021 року

у справі № 372/1902/13-ц (провадження № 61-2793св21).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла в ухвалі від 7 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження

№ 14-726цс19), в пункті 10.28 постанови від 30 червня 2020 року

у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19) та в пункті 70 постанови від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20).

Цей висновок є справедливим і для заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 вересня 2013 року. Зокрема, рішення суду не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі (АТ «Райффайзен Банк»).

Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника на частину п`яту статті 82 ЦПК України, згідно з якою обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене без додержанням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала апеляційного суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», в інтересах якого діє адвокат Войтенко Катерина Віталіївна, залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук