№ 372/2093/19

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 372/2093/19

провадження № 61-1627св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство»,

відповідачі: Обухівська міська рада Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Зінченко О. М., та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернувся до суду із позовом до Обухівської міської ради Київської області (далі - Обухівська міська рада), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішень та витребування земельних ділянок із незаконного володіння.

Позовну заяву прокурор мотивував тим, що, опрацьовуючи інформацію органів державної влади, співробітниками прокуратури виявлено порушення вимог земельного та лісового законодавства під час відведення у приватну власність земельних ділянок на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області.

Рішенням Обухівської міської ради від 29 липня 2010 № 483 «Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин» надано дозвіл громадянам згідно з додатком № 2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність на території м. Обухів Київської області, у тому числі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

У подальшому рішенням Обухівської міської ради від 30 вересня 2010 року № 498 «Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин» затверджено проект землеустрою розроблений ТОВ «Український проект» щодо відведення у власність 24-ом громадянам (згідно з додатком) земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у м. Обухів, мікрорайон «Стожари».

Прокурор вказував, що на підставі вищевказаного рішення Обухівської міської ради ОСОБА_1 зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3223110100:01:019:0222, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_3 також зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3223110100:01:019:0244 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Але згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20 листопада 2013 року відчужив її на користь ОСОБА_4 .

Надалі, на підставі договору про поділ майна подружжя від 19 жовтня 2018 року право власності на земельну ділянку набула ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак, ці земельні ділянки відведено у приватну власність з порушенням земельного та лісового законодавства, оскільки вони відносяться до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується планово-картографічними матеріалами, згоди на вилучення чи припинення права постійного користування компетентними органами не надавалось.

Про незаконне відведення земельних ділянок прокурору стало відомо у 2019 році, а тому прокурор просив про поновлення строку позовної давності.

Прокурор просив суд:

- визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його;

- визнати недійсним пункти 2, 3 рішення 54 сесії 5 скликання Обухівської міської ради Київської області від 30 вересня 2010 року № 498 у частині відведення у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 земельних ділянок по 0,1 га кожному;

- витребувати на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3223110100:01:019:0222;

- витребувати на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3223110100:01:019:0244.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року у задоволенні позову першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без задоволення, рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прокурор належними та допустимими доказами не довів незаконність рішення органу місцевого самоврядування. При цьому суд критично поставився до поданих прокурором доказів, оскільки під час погодження місця розташування земельних ділянок відповідачів, у довідці від 08 вересня 2010 року ДП «Київське лісове господарство» вказало, що ці землі не є землями лісового фонду, а через десять років з дня надання такої довідки, в довідці від 13 лютого 2019 року, вказало про те, що довідка від 08 вересня 2010 року видана помилково, оскільки надавалася, виходячи з певного масштабу та за відсутністю інформації з Державного кадастру України.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що про неналежність земель до лісового фонду та безпідставність позовних вимог про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування також вказує довідка управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області від 17 серпня 2010 року зі схемою. Прокурор пред`явив позов у інтересах Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, але останній своїм листом від 08 травня 2019 року вказав, що він не є постійним лісокористувачем. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та витребування земельних ділянок у відповідачів.

При цьому суд першої інстанції вказав на умисний пропуск прокурором строку позовної давності або неналежне здійснення прокурором своїх функцій, та відсутність заяв Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» про поновлення строку позовної давності та доказів поважності причин пропуску такого строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції вказав, що судами першої та апеляційної інстанції вживались процесуальні заходи, направлені на встановлення обставин наявності чи відсутності накладення спірних земельних ділянок на землі лісового призначення, однак вони не дали результату, призначені у справі експертизи не були проведені у зв`язку з відсутністю достатнього обсягу матеріалів, необхідних для проведення експертизи. При цьому вказані заходи вживались за клопотанням сторони відповідачів, ними були представлені суду наявні у них матеріали щодо виділення земельних ділянок, оплачена вартість експертизи.

Обставини накладення земельних ділянок потребують спеціальних знань, так передбачають дослідження значного обсягу документації різного характеру, а отже саме по собі посилання прокурора на сучасні картографічні дані не може бути покладено в основу судового рішення без наявності інших належних і допустимих доказів.

При цьому, суд апеляційної інстанції спростував доводи прокурора про те, що інформація надавалась відповідно до викопіювання земельних ділянок на схемах формування територій раді по угіддям у масштабі 1:10000, а накладення земельних ділянок виявилось при дослідженні фрагменту Публічної кадастрової карти України. Ці обставини фактично свідчать про надання компетентними органами помилкових даних, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування. Однак, вказане не дає підстав для визнання недійсним рішення Обухівської міської ради від 30 вересня 2010 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції висловився з приводу застосування позовної давності, вказавши, що суд першої інстанції у мотивувальній частині, хоча і здійснив аналіз підстав для застосування строків позовної давності, вказавши на відповідні норми цивільного законодавства, проте у висновку, в якості підстав для відмови у задоволенні позову, визначив, що обставини, на які посилається прокурор, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, при цьому заперечення відповідачів ґрунтуються на законі та письмових доказах. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд відмовив у задоволені позову по суті, а не з підстав пропуску строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 січня 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора у повному обсязі.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

07 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час для усунення недоліків.

01 квітня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Обухівського районного суду Київської області.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

13 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України та не врахував, що як за матеріалами лісовпорядкування 2003 року, так і за актуальними на момент розгляду справи матеріалами лісовпорядкування 2014 року, спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» та попередньо не вилучались.

Більше того, на час розгляду справи, з вересня 2019 року, Держгеокадастром України відкрито у публічний доступ інформацію про державні лісогосподарські підприємства та установи природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Держлісагентства України, шляхом відображення відповідної інформації у шарі «Ліси» на Публічній кадастровій карті України. Згідно з відкритими даними Державного земельного та лісового кадастрів, долучених до матеріалів справи, спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення Обухівського лісництва.

Суди порушили вимоги статей 89 263 ЦПК України, оскільки не дослідили надані прокурором письмові докази - супутникові знімки місцевості, датовані 23 березня 2010 року (найближчій до моменту відведення спірних земельних ділянок) та 03 квітня 2019 року (останній з доступних), згідно з якими територія спірних земельних ділянок вкрита лісом та не освоєна, що відповідає всім іншим доказам, наявним у матеріалах справи, та, безпосередньо матеріалам лісовпорядкування 1993, 2003 та 2014 років.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції послались як на достатнє джерело інформації щодо накладення спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення, на довідку ДП «Київське лісове господарство» від 08 вересня 2010 року № 174, зі змісту якої вбачається, що земельні ділянки, зазначені на викопіюванні схеми розташування, наданому ТОВ «Український проект», які відповідно до рішення Обухівської міської ради від 29 липня 2010 року № 483 намічені для відведення у приватну власність, не відносяться до земель державного лісового фонду ДП «Київське лісове господарство», але межують з кварталом 59 Обухівського лісництва.

При цьому судами проігноровано, що вказана інформація була надана відповідно до викопіювання земельних ділянок на схемі формування територій рад у масштабі 1:10000, які були чітко розташовані по межі земель лісогосподарського призначення лісового фонду Обухівського лісництва.

Вказані доводи підтверджуються також наданими підприємством на запит прокуратури документами, які були підставою для складання 08 вересня 2010 року довідки № 174.

Водночас, судами не враховано, що схема формування території населеного пункту не є належним доказом підтвердження меж земель лісогосподарського призначення, оскільки останні визначаються саме у матеріалах лісовпорядкування або при внесенні відомостей щодо меж земель лісогосподарського призначення до Державного земельного кадастру при реєстрації відповідних речових прав спеціалізованих лісогосподарських підприємств.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції про невиконання позивачем клопотання експерта та листів Київського апеляційного суду у частині надання складених планшетів лісовпорядкування 2010 року ДП «Київське лісове господарство» в електронному вигляді або в електронному сканованому вигляді, із відповідною геодезичною інформацією, заявник вказував на те, що це клопотання неможливо виконати, оскільки у 2010 році лісовпорядкування не проводилось, про що прямо зазначено у листі-відповіді ВО «Укрдержліспроект» від 27 липня 2021 року.

Прокурор стверджує про порушення судами принципів рівності та змагальності сторін та поставлення позивачів у завідомо невигідне становище. Констатуючи невиконання клопотань експерта і суду, які не могли бути виконані, заявник стверджує, що позивачам фактично відмовлено у дослідженні та наданні правової оцінки іншим доказам, долученим до матеріалів справи, у тому числі і даним Державного лісового кадастру, відображеним на Публічній кадастровій карті України, які однозначно свідчать про накладення спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення.

Заявник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що витребування спірних земельних ділянок без виплати компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові не відповідає принципу «належного урядування» та практиці Європейського суду з прав людини, судом не враховано, що згідно з принципами диспозитивностї та змагальності у цивільному процесі України сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову) та суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання.

Заявник стверджує, що під час розгляду цієї справи кінцеві набувачі спірних земельних ділянок розпорядились їх процесуальними правами та не заявили зустрічний позов про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про витребування земельної ділянки, що не позбавляє вказаних осіб заявити такий позов у разі ініціювання повернення земельної ділянки власникові та не може бути підставою чи мотивом для відмови у первісному позові щодо захисту прав на незаконно відчужене майно.

Просить врахувати, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 369/16416/18 (провадження № 61-9927св20), від 16 червня 2021 року у справі № 359/11910/14-ц (провадження № 61-3296св20), від 24 листопада 2021 року у справі № 369/16317/18 (провадження № 61-16273св20), від 31 березня 2021 року у справі № 360/1998/18 (провадження № 61-21700св19), від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6826/16-ц (провадження № 61-43422св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

У травні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

У червні 2022 року Обухівська міська рада подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Обухівської міської ради від 29 липня 2010 року № 483 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність громадянам на території Обухівської міської ради м. Обухів Київської області, згідно з додатком № 2 кількість громадян 24, серед них: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішенням Обухівської міської ради Київської області від 30 вересня 2010 року № 483 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у власність 24-ом громадянам земельних ділянок, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Із довідки № 05-02/2964, виданої Управлінням Держкомзему в Обухівському районі 17 серпня 2010 року, адресованій ТОВ «Українській проект» встановлено, що згідно зі статистичною звітністю форми 6-зем, земельні ділянки, які надаються 24-ом громадянами, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Обухів, район «Стожари» на території Обухівської міської ради, рахуються як землі, не надані у власність або постійне користування у межах населеного пункту (т.1 а.с.57-58).

З довідки Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області від 06 жовтня 2010 року № 05-03/2331 встановлено, що земельній ділянці, виданій ОСОБА_1 , присвоєно кадастровий номер 3223110100:01:019:0222, а земельній ділянці, виданій ОСОБА_3 , присвоєно кадастровий номер 3223110100:01:019:0244.

Встановлено, що за ОСОБА_1 у Державному реєстрі зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3223110100:01:019:0222, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Підставою для здійснення державної реєстрації вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 426185, виданий 05 листопада 2010 року Управлінням Держкомзему в Обухівському районі Київської області (т.1 а.с.32).

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що право власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3223110100:01:019:0244, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд належить ОСОБА_2 на підставі договору про поділ майна подружжя від 19 жовтня 2018 року. Попереднім власником земельної ділянки був ОСОБА_4 , який набув право власності на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2013 року, за цим же договором припинено право власності ОСОБА_3

ДП «Київське лісове господарство» 14 серпня 2018 року, розглянувши лист прокуратури, встановило, що на земельні ділянки з кадастровими номерами, зокрема, 3223110100:01:019:0222 та 3223110100:01:019:0244, погодження на вилучення ним не надавалось. Ці земельні ділянки розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Обухівського лісництва квартал 59 виділ 13, про що складено лист за № 02-0/596 (т.1 а.с.35,49).

На підтвердження цього ДП «Київське лісове господарство» надало фрагмент з Публічної кадастрової карти України (т.1 а.с.51,53).

Листом від 13 лютого 2019 року № 02-02/131 ДП «Київське лісове господарство» повідомило, що станом на 2010 рік відображення земельних ділянок на кадастровій карті або на ортофотопланах відповідного масштабу було неможливе, тому надавалась інформація відповідно до наданого викопіювання земельних ділянок на схемах формування територій рад по угіддям в масштабі 1:10000, які були основою формування меж всіх землекористувачів розташованих територіально на окремій сільській, міській раді. Довідка від 08 вересня 2010 року № 174 надана відповідно до викопіювання земельних ділянок на схемі формування територій рад в масштабі 1:10000, які чітко розташовані по межі земель лісогосподарського призначення лісового фонду Обухівського лісництва квартал 59 (т.1 а.с.55).

Матеріали справи також містять схеми розміщення земельних ділянок у масштабі 1:10000, де вказані земельні ділянки розташовані у межах населеного пункту, на межі із землями Київського держлісгоспу (т.1 а.с.58,59).

Листом № 6978вих-19 від 02 травня 2019 року Києво-Святошинська прокуратура Київської області повідомила Київське та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Київське лісове господарство» про виявлені порушення під час передачі земель у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та про намір звернутися до суду за захистом порушених прав в інтересах держави.

У відповідь на цей лист ДП «Київське лісове господарство» повідомило прокуратуру про відсутність цільових коштів на судові витрати, у зв`язку з чим позови про повернення земельних ділянок не подавались.

Київське та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства листом від 08 травня 2019 року № 6-46/68 повідомило прокуратуру про те, що їх Управління не є постійним лісокористувачем, а також на відсутність цільових коштів для сплати судового збору з метою вжиття заходів щодо повернення лісових ділянок у державну власність.

Обухівська міська рада Києво-Святошинського району Київської області у заяві від 26 липня 2019 року, поданої до суду першої інстанції, вказала на пропуск строку позовної давності та заявила про застосування наслідків, передбачених статтею 267 ЦК України.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року задоволено клопотання представника відповідачів - адвоката Кулініченка Г. В., призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої були поставлені питання щодо наявності накладень спірних земельних ділянок із землями ДП «Київське лісове господарство».

Київський науково-дослідний інститут судових експерти повідомив про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи у зв`язку з недостатністю матеріалів та погодження залучення для проведення камеральних топографо-геодезичних робіт інженерів-геодезистів.

На стадії апеляційного перегляду справи стороною позивача були надані викопіювання із супутникових знімків місцевості станом на 23 березня 2010 року та 03 квітня 2019 року з програмного забезпечення «Google Earth» та викопіювання з Публічної кадастрової карти України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року задоволено клопотання представника відповідачів - адвоката Кулініченка Г. В., призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої були поставлені питання щодо наявності накладень спірних земельних ділянок із землями ДП «Київське лісове господарство».

На вимогу експерта представником відповідачів адвокатом Кулініченко Г. В. були надана копія проекту землеустрою, затвердженого рішенням Обухівської міської ради від 30 вересня 2010 року, за якими були сформовані спірні земельні ділянки.

На запит апеляційного суду, ДП «Київське лісове господарство» листом від 14 липня 2021 року № 09-476 повідомило про відсутність у них оригіналу складального планшету лісовпорядкування та копії в електронному вигляді, при цьому вказало, що він може знаходитись у володінні Виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» (далі - ВО «Укрдержліспроект») (т.2 а.с.167-168).

ВО «Укрдержліспроект» листом від 27 липня 2021 року № 382 також вказало на відсутність запитуваної судом інформації (т.2 а.с.178,179).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року надано у розпорядження експертів проект землеустрою щодо спірних земельних ділянок, у мотивувальній частині ухвали надано роз`яснення щодо питання № 2 та вказано погодження на залучення для проведення камеральних топографо-геодезичних робіт інженерів-геодезистів.

Київський науково-дослідний інститут судових експерти повідомив про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи у зв`язку з недостатністю матеріалів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 193 ЗК України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

При виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 178 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказала: «Згідно із загальнодоступними відомостями з Публічної кадастрової карти України, розміщеної на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, земельні ділянки, що належать ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , досі заліснені. Такі відомості є загальновідомими, а тому не потребують доказування (частина третя статті 82 ЦПК України). Судами не встановлено обставин, які би спростовували заліснення спірних земельних ділянок та невідповідність відомостей з Публічної кадастрової карти України фактичному стану ані на цей час, ані на час отримання відповідачами цих ділянок».

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).

Застосовуючи зазначені норми права, суди повинні встановити фактичні обставини справи на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до диспозиції зазначених норм та на підставі наданих сторонами доказів, надати оцінку юридичним фактам, що мають значення для справи, зокрема встановити категорію землі, факт її зміни та підстави цієї зміни.

Установлюючи фактичні обставини справи, суд має застосовувати всі можливі джерела та засоби доказування передбачені нормами матеріального та процесуального права відповідно до положень процесуального закону.

Дійшовши висновку, що вимога про належність спірних земельних ділянок до лісового фонду є припущенням, оскільки доведення цього потребує спеціальних знань, у тому числі через проведення судової експертизи, суд першої інстанції не звернув уваги на положення пункту 5 Розділу VII «Прикінцеві положення» ЛК України про належність земельних ділянок до земель лісового фонду на підставі планово-картографічних матеріалів та інших доказів, наявних у матеріалах справи та передбачених нормами процесуального права.

У свою чергу, прокурор, обґрунтовуючи у позові обставини повного або часткового накладення земельних ділянок, переданих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , із земельною ділянкою, що має лісогосподарське призначення, крім іншого, послався на сучасні дані з Публічної кадастрової карти України, вказавши, що згідно з цими відомостями територія спірних земельних ділянок вкрита лісом та не освоєна, що відповідає всім іншим доказам, наявним у матеріалах справи, та, безпосередньо матеріалам лісовпорядкування 1993, 2003 та 2014 років.

Відповідно до вимог частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суди не здійснили такої правової оцінки поданим доказам і належним чином не мотивували невідповідність поданих прокурором доказів.

Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою правильного вирішення справи. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля об`єктивного вирішення справи.

Отже, висновки суду першої інстанції, які підтримані судом апеляційної інстанції, про те, що позивач не довів, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, з урахуванням додатково поданих прокурором доказів (відомостей з публічної карти України та супутникових знімків місцевості), є передчасними.

Крім того, суди допустили й інші порушення норм матеріального і процесуального права.

Так, суд першої інстанції відмовив у позові і по необґрунтованості позовних вимог, і через пропуск прокурором строку позовної давності, що не допускається і щодо цього є стала судова практика.

Апеляційний суд, звернувши увагу на таку помилку районного суду, його рішення у відповідній частині не скасував, що є порушенням статті 382 ЦПК України. Зазначення про це у мотивувальній частині постанови апеляційного суду, а не в резолютивній частині, не є виправленням суддівської помилки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки норми процесуального права допущені судами двох інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, з огляду на мотиви скасування судового рішення, та на підставі належних доказів встановити, чи відносяться спірні земельні ділянки до земель лісогосподарського призначення, та зробити висновок щодо порушення (не порушення) прав позивача, на підставі чого вирішити спір.

Керуючись статтями 402 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець