Постанова
Іменем України
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 372/656/18
провадження № 61-16071 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
відповідач - ОСОБА_4 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану їх представником ОСОБА_5 , на постанову Київського апеляційного суду від 25 липня 2019 року та касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 25 липня 2019 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Гаращенка Д. Р.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту.
Позовна заява мотивована тим, 02 жовтня 2015 року ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу садиби придбав у ОСОБА_4 садибу АДРЕСА_1 , яка складається з житлового будинку та присадибної ділянки, площею 0,0374 га, кадастровий номером 3223155400:05:109:0102 та яка знаходиться по АДРЕСА_2 .
Вказували, що на підставі договору купівлі-продажу садиби, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 16 березня 2016 року, останній придбав садибу АДРЕСА_3 , яка складається з: житлового будинку та присадибної ділянки, площею 0,0443 га, кадастровий номер 3223155400:05:109:0103.
29 грудня 2014 року ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу садиби придбав у ОСОБА_4 садибу АДРЕСА_4 , яка складається з: житлового будинку та присадибної ділянки, площею 0,0449 га, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0101, яка знаходиться по АДРЕСА_2 .
28 листопада 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу садиби, згідно якого ОСОБА_3 придбала садибу АДРЕСА_5 , яка складається з: житлового будинку та присадибної ділянки, площею 0,0948 га, з кадастровим номером 223155400:05:109:0029, яка знаходиться по АДРЕСА_2 .
Позивачі вказували, що з часу набуття права власності на зазначені земельні ділянки та до середини листопада 2017 року вони вільно та без будь-яких перешкод зі сторони третіх осіб користувалися належними їм на праві приватної власності садибами.
Зазначали, що таке користування здійснювалось ними шляхом вільного проходу та проїзду до своїх садиб зі сторони АДРЕСА_6 по асфальтованій дорозі загального користування, однак, в другій половині листопада 2017 року відповідачем без будь-яких пояснень, причин, попереджень або вимог було повністю заблоковано їм прохід та проїзд їх транспортними засобами до належних садиб через свої земельні ділянки.
Посилалися на те, що прохід та проїзд вказаною асфальтною дорогою було заблоковано за допомогою встановлених металевих воріт зі сторони провулку Рибальський, з приводу чого раніше будь-яких спорів між ними та відповідачем не виникало.
Вказували, що придбаваючи свої садиби у відповідача, саме останній запевняв їх та гарантував, що будь-яких обмежень, які б перешкоджали вільному та безперешкодному користуванню цими садибами, не існує.
Зазначали, що асфальтована дорога прокладена через дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:05:109:0107 та 3223155400:05:109:0108, які на праві приватної власності належать відповідачу.
Зауважували, що з відомостей, отриманих з публічної кадастрової карти України вбачається, що їх садиби з усіх сторін можливого фізичного доступу до них оточені вказаними земельними ділянками відповідача, а під`їзд або прохід до них можливий тільки по асфальтованій дорозі (наявному шляху), яка наразі прокладена через дві земельні ділянки відповідача.
Посилалися на те, що вони позбавлені можливості вільного проходу та проїзду до своїх садиб з метою їх використання і утримання, а також вільного проходу від зазначених садиб до водного об`єкта (озера), оминаючи земельні ділянки відповідача, по яких фактично прокладено асфальтовану дорогу.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд встановити постійний, безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до належних їм земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223155400:05:109:0102, 3223155400:05:109:0103, 3223155400:05:109:0101, 3223155400:05:109:0029 та до природної водойми через частину земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:109:0108, яка розташована у смт Козин Обухівського району Київської області на їх користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.
Встановлено на користь власника земельної ділянки ОСОБА_1 , розташованої в смт Козин Обухівського району Київської області, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0102, площею 0,0374 га, постійний, безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до неї та до природної водойми через частину земельної ділянки, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0108, загальною площею 0,349 га, яка розташована у смт Козин Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_4 , згідно схеми в додатках № 6 та № 8 висновку експерта № 329/11/2018 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2018 року, а саме:
- в напрямку із земель загального користування до садиби АДРЕСА_1 , що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:109:0102, по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-1 зі сторонами 46 м-6,59 м-1,27 м-7,47 м-1,4 м-15,04 м-5,76 м-8,48м-6,27 м-8,15 м-7,61 м (зображено на схемі в додатку № 6 до Висновку);
- в напрямку від садиби АДРЕСА_1 , що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:109:0102, до природної водойми (озера), що знаходяться на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-9-1 зі сторонами 8,63 м- 13,23 м-1,5 м-13,38 м-9,11 м-7,78 м-2,38 м -2,38 м-7,99 м (зображено на схемі в додатку № 8 до Висновку).
Встановлено на користь власника земельної ділянки ОСОБА_1 , розташованої у смт Козин Обухівського району Київської області, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0103, площею 0,0374 га, постійний, безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до неї та до природної водойми через частину земельної ділянки, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0108, що має загальну площу 0,349 га, яка розташована у смт Козин Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_4 , згідно схеми в додатках № 10 та № 12 висновку експерта № 329/11/2018 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2018 року, а саме:
- в напрямку із земель загального користування до садиби АДРЕСА_7 , що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:109:0103, по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-1 зі сторонами 6,46 м-6,59 м-1,27 м-7,47 м-1,4 м-23,48 м-5,69 м-8,46 м-8,48 м-6,27 м-8,15 м-7,61 м (зображено на схемі в додатку № 10 до висновку);
- в напрямку від садиби АДРЕСА_7 , що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:109:0103, до природної водойми (озера), що знаходяться на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-1 зі сторонами 8,63 м- 13,23 м-1,5 м-13,38 м-9,11 м-3,43 м-2,37 м-1,27м (зображено на схемі в додатку № 12 до висновку).
Встановлено на користь власника земельної ділянки ОСОБА_2 , розташованої в смт Козин Обухівського району Київської області, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0101, площею 0,0449 га, постійний, безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до неї та до природної водойми через частину земельної ділянки, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0108, що має загальну площу 0,349 га, яка розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_4 , згідно схеми в додатках № 2 та № 4 висновку експерта № 329/11/2018 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2018 року, а саме:
- в напрямку із земель загального користування до садиби АДРЕСА_4 , що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:109:0101, по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-1 зі сторонами:6,46 м-6,59 м-1,27 м-7,47 м-1,4 м-6,5 м-5,94 м-6,27 м-8,15 м-7,61 м (зображено на схемі в додатку № 2 до висновку);
- в напрямку від садиби АДРЕСА_4 , що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:109:0101, до природної водойми (озера), що знаходиться на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-1 зі сторонами 8,63 м-13,23 м-1,5 м-13,38 м-9,11 м-7,78 м-13,25 м-2,16 м -2,16 м- 0,54 м-20,64 м (зображено на схемі в додатку № 4 до висновку).
Встановлено на користь власника земельної ділянки ОСОБА_3 , розташованої в смт Козин Обухівського району Київської області, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0029, площею 0,0948 га, постійний, безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до неї та до природної водойми через частину земельної ділянки, з кадастровим номером 223155400:05:109:0108, що має загальну площу 0,349 га, яка розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_4 згідно схеми в додатках № 14 та № 16 висновку експерта № 329/11/2018 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2018 року, а саме:
- в напрямку із земель загального користування до садиби АДРЕСА_5 , що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:109:0029, по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-1 зі сторонами 5,05м-6,59м-5,97м-13,86м-21,07м-6,18м-4,79м-10,1 Ім-6,01м-26,66м (зображено-на схемі в додатку № 14 до висновку);
- в напрямку від садиби АДРЕСА_5 , що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:109:0029, до природної водойми (озера), що знаходяться на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області по наступних точках 1-2-3-4-5-1 зі сторонами 11,25 м-0,81 м-0,69 м-11,51 м- 1,52 м (зображено на схемі в додатку № 16 до висновку). Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки у позивачів відсутній інший прохід та проїзд до належних їм земельним ділянкам та до природної водойми, окрім як через частину земельної ділянки відповідача, сторонам не вдалося домовитися з приводу встановлення земельного сервітуту у позасудовому порядку, враховуючи необхідність захисту прав та свобод, передбачених та гарантованих Конституцією України, зокрема щодо користування та розпорядження належним їх майном, то позов підлягає задоволенню шляхом встановлення постійного, безоплатного земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки відповідачазгідно з висновком експерта № 329/11/2018 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеної судовим експертом Експертно-дослідної служби України Свістуновим І. С. 23 листопада 2018 року, відповідно до схеми в додатках № 6 та № 8.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року в частині встановлення на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 постійного, безоплатного земельного сервітуту для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до природної водойми через частину земельної ділянки, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0108, загальною площею 0,349 га, яка розташована в смт Козин Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_4 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у позові.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_4 судового збору змінено, зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 1409 грн 60 коп. на кожного до 704 грн 80 коп. на кожного. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що у позивачів відсутній інший прохід та проїзд до належних їм земельним ділянок, окрім як через частину земельної ділянки, яка належить відповідачу, тому, враховуючи висновок експертизи та необхідність захисту прав та свобод позивачів, передбачених та гарантованих Конституцією України, вимоги про встановлення постійного, безоплатного земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки відповідача з кадастровим номером 3223155400:05:109:0108 для проходу та проїзду до земельних ділянок позивачів підлягають задоволенню.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позивачі просили встановити земельний сервітут на користь позивачів для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до природної водойми через частину земельної ділянки, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0108, яка належить відповідачу, оскільки це є найближчий шлях із земельних ділянок, належних позивачам, до водойми, інші шляхи набагато дальші.
Разом з тим, позивачі не довели безальтернативності захисту свого права власників земельних ділянок щодо проходу до водойми іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту, оскільки для його встановлення закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, також як і не довели найменшої обтяжливості обраного ними способу встановлення такого сервітуту для власника суміжної земельної ділянки, проти якого заперечував відповідач.
Посилання позивачів на необхідність встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду до водойми від їх земельних ділянок колегія суддів вважала необґрунтованими, оскільки встановлення земельного сервітуту для проходу до водойми не стосується захисту права позивачів користуватися майном (садибами).
Крім того, не може бути підставою для встановлення сервітуту для проходу позивачів до природної водойми, яка знаходиться в загальному користуванні обрання позивачами найкоротшого шляху до неї, оскільки є й інші проходи, аніж через земельну ділянку, яка належать відповідачу.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі суду першої інстанції.
У вересні 2019 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 372/656/18 з Обухівського районного суду Київської області.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - мотивована тим, що факт відсутності у позивачів альтернативних проходів до водойми підтверджується висновком експерта № 329/11/2018 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеної судовим експертом Експертно-дослідної служби України Свістуновим І. С. 23 листопада 2018 року.
При цьому, вказуючи на недоведеність безальтернативності проходу до водойми іншим способом, апеляційний суд взагалі не зазначив, чому в цій частині висновок судового експерта від 23 листопада 2018 року № 329/11/2018 ним відхиляється.
Позивачі як власники земельних ділянок, у зв`язку із їх оточенням з усіх сторін земельними ділянками відповідача не можуть фізично й фактично потрапити до природної водойми (озера), з метою такого усунення недоліків, зумовлених місцем розташуванням своїх земельних ділянок, просили надати їм право проходу до такої водойми по наявному шляху.
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - мотивована тим, що суд не враховував клопотання відповідача про призначення судової земельно-технічної експертизи як незгоду з обґрунтованістю висновку експерта № 329/11/2018, його неповноти дослідження всіх можливих варіантів забезпечення проїзду до земельних ділянок позивачів з найменшим можливим обтяженням для відповідача. Рішення суду першої інстанції в частині безоплатності сервітуту є необґрунтованим, оскільки не було взято до уваги те, що відповідач несе витрати на утримання та охорону асфальтованої дороги, що знаходиться на земельних ділянках, на які суд встановив сервітут.
Відзив на касаційні скарги не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 листопада 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу садиби (земельної ділянки разом з розташованим на ній житловим будинком), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А. Є., зареєстрований в реєстрі за № 4268, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав у власність, а ОСОБА_3 прийняла у власність та сплатила ціну за садибу, що розташована по АДРЕСА_5 .
Відповідно до умов вказаного договору садиба складається з: житлового будинку загальною площею 308,1 кв. м, житловою площею 80,7 кв. м та присадибною ділянкою площею 0,0948 га з кадастровим номером 3223155400:05:109:0029, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд (присадибна ділянка).
29 грудня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу садиби (земельної ділянки разом з розташованим на ній житловим будинком), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А. Є., зареєстрований в реєстрі за № 3390, відповідно до якого ОСОБА_4 передав у власність, а ОСОБА_2 прийняв у власність та сплатив ціну за садибу, що розташована по АДРЕСА_4 .
Згідно з умовами вказаного договору садиба складається з: житлового будинку загальною площею 250,2 кв. м, житловою прощею 79,4 кв. м та присадибною ділянкою площею 0,0449 га, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0101 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд (присадибна ділянка).
02 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу садиби (земельної ділянки разом з розташованим на ній житловим будинком), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А. Є., зареєстрований в реєстрі за № 2766, відповідно до якого ОСОБА_4 передав у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність та сплатив ціну за садибу, що розташована по АДРЕСА_1 .
Відповідно до умов договору садиба складається з: житлового будинку загальною площею 251,3 кв. м, житловою прощею 78,9 кв. м та присадибною ділянкою площею 0,0374 га, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0102, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд (присадибна ділянка).
06 березня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу садиби (земельної ділянки разом з розташованим на ній житловим будинком), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А. Є., зареєстрований в реєстрі за №660, відповідно до якого ОСОБА_4 передав у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність та сплатив ціну за садибу, що розташована по АДРЕСА_3 .
Згідно з умовами договору садиба складається з: житлового будинку загальною площею 250,9 кв. м, житловою прощею 79,0 кв. м та присадибною ділянкою площею 0,0443 га з кадастровий номер 3223155400:05:109:0103, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд (присадибна ділянка).
Відповідно до інформаційних довідок від 06 березня 2018 року №№ 116447479, 116448018, 116448562, 116448966 позивачі є власниками земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223155400:05:109:0102, 3223155400:05:109:0103, 3223155400:05:109:0101, 3223155400:05:109:0029 на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу садиби.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 березня 2018 року вбачається, що ОСОБА_4 на праві власності належать дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:109:0107 та 3223155400:05:109:0108, які розташовані по АДРЕСА_2 .
Ділянки, які належать позивачам та відповідачу є суміжними.
Представники позивачів пояснювали, що в другій половині листопада 2017 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_7 без будь-яких пояснень причин, попереджень або вимог заблокував прохід позивачів та проїзд їх транспортними засобами до належних садиб через земельні ділянки, які належать відповідачу. Прохід та проїзд позивачів було заблоковано за допомогою встановлених металевих воріт зі сторони провулку Рибальський, з приводу чого раніше будь-яких спорів між позивачами та відповідачем не виникало.
У зв`язку із такими діями відповідача по блокування проходу та проїзду, 22 листопада 2017 року представник позивачів ОСОБА_5 звернувся до Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яка була прийнята та зареєстрована за № 14989.
Факт такого звернення підтверджується письмовою відповіддю Т.в.о. заступника начальника відділу - начальника слідчого відділу Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Ящука В. О. від 31 січня 2018 року № 12Аз/109/1001/02-2018, наданою на адвокатський запит ОСОБА_5 .
З матеріалів справи вбачається, що позивачі 24 січня 2018 року направляли на адресу проживання відповідача пропозиції щодо укладення договорів про встановлення земельного сервітуту, проте відповіді на адресу позивачів від ОСОБА_4 не надходили (а.с. 55-81, т. 1).
З відомостей, отриманих з публічної кадастрової карти України вбачається, що садиби позивачів з усіх сторін можливого фізичного доступу до них оточені вищевказаними земельними ділянками відповідача, а під`їзд та/або прохід до них можливий тільки по асфальтованій дорозі (наявному шляху), яка наразі прокладена через дві земельні ділянки відповідача.
Згідно з висновком експерта № 329/11/2018 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеної судовим експертом Експертно-дослідної служби України Свістуновим І. С. 23 листопада 2018 року доступ із земель загального користування (вулиць, проїздів, тощо) до земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223155400:05:109:0102, 3223155400:05:109:0103, 3223155400:05:109:0101, 3223155400:05:109:0029, які належать позивачам відсутній та визначено можливі варіанти встановлення земельних сервітутів для забезпечення проїзду до земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223155400:05:109:0102, 3223155400:05:109:0103, 3223155400:05:109:0101, 3223155400:05:109:0029, які належать позивачам на праві власності.
Доступ із земельних ділянок 3223155400:05:109:0102, 3223155400:05:109:0103, 3223155400:05:109:0101, 3223155400:05:109:0029 до поряд розташованої штучної водойми відсутній та запропоновані варіанти встановлення земельного сервітуту для можливості проходу до водойми.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першої статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельного ділянкою (ділянками).
Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.
Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Статтею 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи, у тому числі й у користувача земельною ділянкою, можливості задовольнити свої потреби, пов`язані з забезпечення використання цієї ділянки, іншим способом, ніж шляхом встановлення права обмеженого користування чужою земельною ділянкою - земельного сервітуту.
Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.
У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначено, що, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби у інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо.
Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту.
Крім того, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.
Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що право позивачів на обслуговування і користування ними своїми домоволодінням у цьому випадку є порушеним, єдиним способом захисту порушеного права є встановлення безстрокового та безоплатного земельного сервітуту, тому, враховуючи висновок експертизи та необхідність захисту прав та свобод позивачів, передбачених та гарантованих Конституцією України, вимоги про встановлення постійного, безоплатного земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки відповідача з кадастровим номером 3223155400:05:109:0108 для проходу та проїзду до земельних ділянок позивачів підлягають задоволенню.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд правильно виходив з того, що позивачі не довели безальтернативності захисту свого права власників земельних ділянок щодо проходу до водойми іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту, оскільки для його встановлення закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, також як і не довели найменшої обтяжливості обраного ними способу встановлення такого сервітуту для власника суміжної земельної ділянки, проти якого заперечував відповідач.
Посилання касаційної скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - на те, що апеляційний суд помилково не взяв до уваги висновок експерта № 329/11/2018 від 23 листопада 2018 року, яким, серед іншого, встановлено факт відсутності у позивачів альтернативних проходів до водойми, безпідставні, оскільки апеляційний суд правильно врахував, що для встановлення сервітуту закон вимагає від позивача надання доказів на підтвердження того, що нормальне користування його власністю неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, а тому сам по собі висновок експерта для суду не є визначальним. Апеляційний суд правильно вказав, що встановлення земельного сервітуту для проходу до водойми не стосується захисту права позивачів користуватися майном (садибами).
Посилання касаційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на те, що судом безпідставно встановлено безоплатний сервітут, оскільки відповідач несе витрати на утримання та охорону асфальтованої дороги, що знаходиться на земельних ділянках, на які суд встановив сервітут, є необґрунтованими, оскільки сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а витрати, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
Доводи ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про те, що суд не врахував, що позивачі можуть дістатися своїх земельних ділянок іншим шляхом, аніж через належну відповідачу земельну ділянку не підтверджені належними і допустимими доказами та фактично зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану їх представником ОСОБА_5 , та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 25 липня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович