Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 373/1115/21
провадження № 61-8269св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Кредобанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б., у справі за позовом акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Короткий зміст позовних вимог
06 липня 2021 року АТ «Кредобанк» засобами поштового зв`язку звернулося до суду з позовом та просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 26 вересня 2019 року № CL-222110 у загальному розмірі 378 133,84 грн, 5 672,01 грн судового збору та 37 813,38 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором від 26 вересня 2019 року № СL-222110 в розмірі 378 133,84 грн, що складається із основної заборгованості в розмірі 262 208, 06 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 115 925,78 грн.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» судовий збір в розмірі 5 672,01 грн.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Відмовлено в частині позовних вимог до ОСОБА_2
15 листопада 2021 року ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2021 року в зазначеній справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2021 року повернуто особі, яка її подала.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга підписана ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності від 14 вересня 2021 року, виданої ОСОБА_1 , яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрик Н. П. 14 вересня 2021 року, зареєстрована в реєстрі за № 1547, проте до апеляційної скарги не надано доказів того, що Кушпіт Ю. М. є адвокатом, не містять таких даних і матеріали справи та Єдиний реєстр адвокатів України.
Таким чином, апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити до апеляційного суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 03 грудня 2021 року, відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.
26 вересня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 09 листопада 2022 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Пророк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не повно з`ясував обставини справи.
Заявник вказує, що ОСОБА_3 , підписуючи апеляційну скаргу діяв на підставі довіреності від 14 вересня 2021 року, виданої ОСОБА_1 , яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрик Н. П. 14 вересня 2021 року, зареєстрована в реєстрі за № 1547.
Заявник зазначає, що ОСОБА_3 як представник заявника на підставі вказаної вище довіреності брав участь у справі у суді першої інстанції, оскільки вказану справу судом першої інстанції визнано малозначною.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Статтею 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Частинами першою, третьою та четвертою статті 356 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга подається у письмовій формі. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додаються, зокрема, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із частинами першою та другою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Предметом спору в даній справі є вимоги про стягнення заборгованості.
Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 250 = 567 500,00 грн) та становить 378 133,84 грн. Справа є незначної складності, ціна позову не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2021 року вказану справу визнано малозначною (а. с. 49, 50).
Отже, представником у суді у цій справі може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Пунктом першим частини першої статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
У частині другій статті 62 ЦПК України зазначено, що довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
У матеріалах справи наявна довіреність від 14 вересня 2021 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрик Н. П. 14 вересня 2021 року та зареєстрована в реєстрі за № 1547, якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3 бути її представником з усіма необхідними для того повноваженнями у всіх судах, зокрема, апеляційних (а. с. 107).
Крім того, вказаною довіреністю передбачено можливість представника оскаржувати судові рішення в частині, що стоються прав ОСОБА_1 .
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи судом першої інстанції було допущено ОСОБА_3 до участі у судових засіданнях як представника ОСОБА_1 (а. с. 109, 110, 145-150, 180, 181).
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 подав засобами поштового зв`язку через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області, який 19 листопада 2021 року направив цю апеляційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи до Київського апеляційного суду.
Отже, в розпорядженні суду апеляційної інстанції були матеріали цивільної справи із копією відповідної довіреності на ім`я ОСОБА_3 .
З огляду на викладене, оскільки на час подання ОСОБА_3 апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції в матеріалах справи містилася копія довіреності, що підтверджувала його повноваження як представника ОСОБА_1 , підстав для повернення його апеляційної скарги з підстав ненадання документів на підтвердження повноважень представника в апеляційного суду не було.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, її належить скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 03 грудня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. В. Пророк