ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 377/743/21
провадження № 61-10184св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 8 «Теремок» - центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області в особі директора Федорченко Наталії Миколаївни, Управління освіти і науки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дубовик Наталія Миколаївна, на рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 січня 2022 року у складі судді Бабич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2023 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Нежури В. А., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 8 «Теремок» - центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області в особі директора Федорченко Н. М., Управління освіти і науки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №8 «Теремок» від 08 листопада 2021 року №111-К/тр про її відсторонення від роботи;
- допустити до роботи її, як медичну сестру з дієтичного харчування Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) № 8 «Теремок» - центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, з 08 листопада 2021 року;
- стягнути з Управління освіти і науки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період із 08 листопада 2021 року до дня прийняття судового рішення у справі.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що працює на посаді медичної сестри з дієтичного харчування Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) № 8 «Теремок»-центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області.
04 листопада 2021 року отримала повідомлення № 12, яким запропоновано до 05 листопада 2021 року надати директору закладу документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень про проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.
Оскільки вона не надала жодного із зазначених документів, то згідно з наказом директора Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) № 8 «Теремок» від 08 листопада 2021 року № 111-К/тр її відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати. З наказом ознайомилась 08 листопада 2021 року.
Зазначала, що постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», (зі змінами) та наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» порушують права працівників закладів освіти, а тому є протиправними.
Запровадження цими нормативно-правовими актами обов`язковості щеплень проти COVID-19 для працівників закладів освіти та відсторонення їх від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 суперечить Конституції України, міжнародним правовим актам та спеціальним законам, які регулюють спірні питання. Відповідно до статті 2-1 КЗпП України будь-яка дискримінація у сфері праці, пряме або непряме обмеження прав працівників не допускається.
Вказувала на порушення процедури відсторонення її від роботи, оскільки не була повідомлена за два місяці про зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення відповідно до статті103 КЗпП України.
Посилаючись на те, що оскаржуваний наказ є незаконним, порушує гарантоване статтею 43 Конституції України право на працю та заробітну плату, позивачка просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 12 січня 2022 року у позові відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , яка є працівником дошкільного навчального закладу і підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19, будучи повідомленою про це, до встановленої роботодавцем дати не надала останньому документ, який підтверджує вакцинацію проти вказаного гострого респіраторного захворювання або довідку медичного закладу про медичні протипоказання до проведення цього профілактичного щеплення, тому дії відповідача про відсторонення від роботи позивачки без збереження заробітної плати є виправданими і правомірними.
Суд не вбачав порушення права позивачки на працю, визначене статтею 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, а вжиті щодо неї обмеження є правомірними та відповідають пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я учасників освітнього процесу.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 січня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування, пославшись на те, що відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, тому підстави для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 липня 2023 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Дубовик Н. М., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, і якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2023 року скасувати. Позов до Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №8 «Теремок» - центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області задовольнити. Визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення. Справу в частині вирішення вимоги про стягнення середнього заробітку за час відсторонення передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
При ухваленні оспорюваних рішень суд першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивачка працювала на посаді медичної сестри басейну в закладі дошкільної освіти (ясел-садка) № 8 «Теремок» - центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, а саме контактувала з дітьми, які не підлягали обов`язковій вакцинації. Характер виконуваної позивачкою роботи передбачає велику кількість соціальних контактів на робочому місці, але відсутність вакцинації у неї проти COVID-19 не підвищувала ризик захворюваності оточуючих, оскільки діти не підлягали обов`язковій вакцинації та могли бути потенційними носіями коронавірусу SARS-CoV-2.
Вирішуючи спір, суди повинні були врахувати вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які полягають в обов`язку держави утримуватися від втручання з метою поваги до прав людини, у разі ж якщо таке втручання відбувається, воно має бути на підставі закону, переслідувати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві.
Відповідач, вручивши позивачці повідомлення про необхідність надання перелічених в ньому документів та відсторонивши останню від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19, фактично поклав на неї обов`язок вчинити дії, які не визнані державою як примусові за законом.
Відтак, наказ відповідача про відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19 порушив її права, гарантовані Конвенцією про захист прав та основоположних свобод.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано зі Славутицького міського суду Київської області цивільну справу № 377/743/21 за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 8 «Теремок» - центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області в особі директора Федорченко Наталії Миколаївни, Управління освіти і науки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, про визнання наказу про відсторонення від роботи незаконним, допуск до роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що згідно зі Статутом головною метою Дошкільного навчального закладу (ясел-садка) №8 «Теремок» - центру Софії Русової Славутицької міської ради Київської області є забезпечення реалізації права дитини на здобуття дошкільної освіти, задоволення потреб у нагляді, догляді та оздоровлення дітей, створення умов для їх фізичного, розумового і духовного розвитку, національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку на засадах педагогічної концепції Софії Русової, забезпечення соціально-психологічної реабілітації та адаптації дитини шляхом спеціально організованого освітнього процесу у комплексі з корекційно-розвивальною роботою.
Відповідно до наказу від 21 серпня 2018 року № 46к/тр ОСОБА_1 прийнята на посаду медичної сестри басейну з 22 серпня 2018 року.
На підставі наказу від 01 вересня 2021 року № 92 К/тр ОСОБА_1 з 01 вересня 2021 року переведена на 1,0 ставки сестри медичної з дієтичного харчування в тому ж закладі дошкільної освіти.
04 листопада 2021 року від директора Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) № 8 «Теремок»-центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області позивачка отримала повідомлення № 12 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, в якому зазначено надати в строк до 05 листопада 2021 року документ, що підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до проведення такого щеплення.
Актом від 08 листопада 2021 року № 02-12/117, складеним директором Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) № 8 «Теремок» - центру Софії Русової та членами комісії у складі трьох працівників закладу, зафіксовано, що станом на 11 годину 00 хвилин 08 листопада 2021 року позивачка не надала відповідачу зазначені у повідомлені документи. Водночас, надала пояснення, в якому вказала про незаконність вимог закладу щодо надання нею документів про стан її здоров`я.
Відповідно до наказу директора Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) № 8 «Теремок»-центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 08 листопада 2021 року № 111 К/тр «Про відсторонення від роботи Катерини Пащенко» позивачка відсторонена від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Наказ винесений на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», протоколу від 28 жовтня 2021 року № 17 позачергового засідання Славутицької міської комісії з питань техногенно - екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Підставою до наказу вказано повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 04 листопада 2021 року № 12.
Позивачка ознайомилась із наказом під особистий підпис 08 листопада 2021 року та зазначила на ньому, що заперечує проти наказу.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України)
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).
Термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.
Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону праці» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). До цього Переліку увійшли, зокрема працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, пунктами 2, 3 якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
- контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
Питання правомірності відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі цієї Постанови Кабінету Міністрів України № 1236, було на розгляді Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 зробила висновок, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.
Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що загальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
У цій справі встановлено, що позивачка працює на посаді медичної сестри з дієтичного харчування Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) № 8 «Теремок»-центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області та належить до працівників, які підлягають обов`язковому профілактичному щепленню від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
08 листопада 2021 року Заклад дошкільної освіти (ясел-садка) № 8 «Теремок»-центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області видав наказ № 111 К/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », згідно з яким позивачку відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення.
Вказаний наказ видано на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 та пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.
Держава зобов`язана здійснити ефективні заходи - зокрема, правове регулювання та відповідну адміністративну практику - з метою захисту людини і суспільства від серйозних загроз, пов`язаних із поширенням на території України COVID-19. Через поширення хвороби під загрозою опинилося життя і здоров`я людей, фундаментальні конституційні цінності.
Під час протидії пандемії право на життя і право на охорону здоров`я є найбільш тісно пов`язаними. Відповідно до частини першої статті 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Згідно з частиною першою статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Зв`язок між цими конституційними правами полягає в тому, що недостатні, несвоєчасні та неефективні заходи держави у сфері охорони здоров`я в умовах пандемії можуть означати безпосереднє посягання на право кожної людини на життя.
Аналізуючи зазначені вимоги законодавства та враховуючи, що ОСОБА_1 , як медична сестра з дієтичного харчування, яка має значну кількість соціальних контактів з дітьми дошкільного віку та працівниками закладу освіти, контролює організацію харчування у закладі освіти, що підвищує ризик інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяння його подальшому поширенню, Заклад дошкільної освіти (ясел-садка) № 8 «Теремок»-центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області правомірно ухвалив рішення про відсторонення позивачки від роботи.
Об`єктивно оцінюючи загрозу, яку потенційно може нести невакцинований працівник, Верховний Суд виснував, що таке індивідуальне обмеження, а саме: тимчасове відсторонення невакцинованого працівника, відповідає загальновизнаному пріоритету захисту здоров`я суспільства від серйозних загроз, пов`язаних із поширенням на території України COVID-19.
У спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права на працю протиставляється загальному праву (інтересу) інших працівників, які провели щеплення, з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.
З огляду на те, що за позивачкою на період відсторонення зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, нарахування заробітної плати відновляються одразу після усунення ОСОБА_1 причин, що зумовили її відсторонення від роботи та після її допуску до роботи (виконання робіт), отже, Верховний Суд не встановив порушення права позивачки на працю, передбачене у статті 43 Конституції України.
У цій справі позивачка не довела, а суди не встановили обставин, які б давали підстави для висновку, що тимчасове відсторонення позивачки від роботи становило непропорційне втручання у її приватне життя.
Враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), Верховний Суд погоджується, що відсторонення позивачки відбулося правомірно, підставно та у порядку, передбаченому законодавством, оскільки характер виконуваної позивачкою роботи передбачає велику кількість соціальних контактів на робочому місці, а тому відсутність вакцинації у позивачки проти COVID-19 підвищувала ризик захворюваності оточуючих.
Оскільки підстави для скасування наказу про відсторонення від роботи не знайшли свого підтвердження, тому відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 697/2349/21 (провадження № 61-6083св22), від 01 березня 2023 року у справі № 751/8696/21 (провадження № 61-7240св22), від 15 березня 2023 року у справі № 697/2359/21 (провадження № 61-5525св22), від 29 березня 2023 року у справі № 682/2645/21 (провадження № 61-4736св22), від 12 квітня 2023 року у справі № 686/27893/21 (провадження № 61-9179св22).
Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та не суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду, що зазначена заявником в касаційній скарзі.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дубовик Наталія Миколаївна, залишити без задоволення.
Рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун