ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2024 року
м. Київ
справа №380/16074/21
адміністративне провадження № К/990/37670/22
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного підприємства фірма «Грин» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 (головуючий суддя - Шевчук С.М., судді: Нос С.П., Шинкар Т.І.) у справі №380/16074/21.
встановив:
Приватне підприємство фірма «Грин» (далі - ПП фірма «Грин») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 18.06.2021 №14672/13-01-07-01, №14670/13-01-07-01, №14676/13-01-07-01, №14667/13-01-07-1601, №14668/13-01-07-1601.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 у частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Львівській області від 18.06.2021 №14672/13-01-07-01 у частині застосування штрафної санкції у сумі 10623 грн.; №14676/13-01-07-01 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 25461,00 грн.; №14667/13-01-07-1601 про збільшення суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 35272,76 грн.; №14668/13-01-07-1601 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 2515,56 грн. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким адміністративний позов задоволено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування підстав оскарження відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №820/2257/17.
Також зазначає, що судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин не застосовано положення статті 256 257 262 264 Цивільного кодексу України щодо порядку обчислення, перебігу та переривання строку позовної давності.
У відзиві на касаційну скаргу ПП «Грин» зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Львівській області проведена планова виїзна перевірка ПП «Грин» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2010.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 31.05.2021 № 11783/13-01-07-01/2083867, в якому відображено висновки про порушення позивачем:
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137 статті 137 Податкового кодексу України, пунктів 6, 7, 9, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, підприємством в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 25 461 грн., в тому числі за 2020 рік на суму 25 461 грн;
пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено сум від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) на загальну суму 201381,00 грн;
пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексом термін.
підпунктів 14.1.11, 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.5 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168. Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за грудень 2020 року в сумі 35272,26 грн.
пункту 16 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, встановленими Законом України від 31.07.2014 № 1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», в результаті чого донараховано військового збору за грудень 2020 року в сумі 2515,56 грн.
На підставі названого акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області 18.06.2021 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 14676/13-01-07-01, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 25461,00 грн.;
№ 14667/13-01-07-01, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 35272,760 грн.;
№ 14672/13-01- 07-01, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 92275,00 грн., втому числі 73820,00 грн. за основним платежем та 18455,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 14668/13-01-07-16, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 2515,56 грн.;
№ 14670/13-01-07-01, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 201381,00 грн.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно підпункту 134.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до визначень, які містяться в статті 1 вказаного Закону національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності для розпорядників бюджетних коштів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, розроблений на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для державного сектору та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.
Відповідно до пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Відповідно до даних акту перевірки щодо повноти визначення задекларованих позивачем показників у рядку декларацій «Дохід» від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений правилами бухгалтерського обліку за період з 01.07.2017 по 31.12.2020 встановлено їх на загальну суму 141450,00 грн, в тому числі за 2020 рік на суму 141450,00 грн.
З акту перевірки слідує, що відповідно до наданих для перевірки оборотно-сальдових відомостей та журналів-ордерів по бухгалтерському рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.07.2017, 01.01.2018. 01.01.2020 та 31.12.2020 у ПП фірма «Грин» обліковується кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, по взаєморозрахункам з наступними контрагентами: ФОП ОСОБА_1 у сумі 133950,00 грн та ТОВ «Професіонал плюс» у сумі 7500,00 грн. За висновками вказаного акту перевірки сума протермінованої кредиторської заборгованості на загальну суму 141450,00 грн. по вказаних контрагентах вважається безнадійною кредиторською заборгованістю у звітному податковому періоді (2020 рік).
Заперечуючи приведені обставини щодо наявності протермінованої кредиторської заборгованості по ФОП ОСОБА_1 позивачем долучено до матеріалів справи копії: видаткової накладної від 01.08.2017 №1531 на реалізацію товару позивачем для ФОП ОСОБА_1 на суму 133949,94 грн; видаткової накладної від 30.08.2017 №30/08-1 на повернення товару ФОП ОСОБА_1 для позивача на суму 133949,94 грн.; угоди №1 від 31.08.2017 про взаємне погашення боргу позивачем та ФОП ОСОБА_1 на суму 133 949,92 грн; картку рахунку 36.11 за 4 кв.2017року.
Заборгованість яка виникла у ФОП ОСОБА_1 перед позивачем на суму 133949,94 грн. є погашеною 31.08.2017, шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.
На підтвердження обставин щодо відсутності кредиторської заборгованості по ПП «Правовий центр Професіонал» позивачем долучено договір про правове обслуговування від 01.10.2012 №10/12, акт виконаних робіт від 06.03.13 №10/12, договір про відступлення права вимоги від 01.03.2021.
Строк для оплати позивачем кредиторської заборгованості у розмірі 7500 грн для ПП «Правовий центр Професіонал» не настав.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи за яких, на дату проведення перевірки за даними оборотно-сальдових відомостей та журналів-ордерів по бухгалтерському рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.07.2017, 01.01.2018. 01.01.2020 та 31.12.2020 у ПП фірма «Грин» обліковувалася кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач зобов`язаний був затребувати від позивача первинні документи (на підставі, яких сформовано такі облікові) та встановити зміст договірних відносин, підстав виникнення такої заборгованості, строків розрахунку, дати з якої розпочався перебіг строку позовної давності для виконання зобов`язань за такими первинними документами та дати його закінчення.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що висновки відповідача про закінчення строків позовної давності за певними господарськими операціями позивача повинні ґрунтуватися не на припущенні стосовно тривалого строку обліку кредиторської заборгованості за даними облікових регістрів, а на аналізі положень національного законодавства з урахуванням змісту договірних відносин сторін, відображеного у первинних документах, якими оформлені такі операції.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (на час проведення відповідачем вищевказаної документальної планової перевірки податкового, валютного та іншого законодавства) визначався наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 «Про затвердження, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 № 1300/27745.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ вказаного Порядку № 727 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.
Таким чином, без належного обґрунтування порушень національних положень, стандартів бухгалтерського обліку рішення податкового органу про донарахування податку на прибуток є таким, що не відповідає нормам податкового і бухгалтерського законодавства України та документально не підтверджується.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.
Проте, суб`єкт владних повноважень-відповідач у справі процесуального обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення не виконав.
Суд касаційної інстанції відзначає, що доводи касаційної скарги не містять підстав і обґрунтування оскарження рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 14667/13-01-07-01 та № 14668/13-01-07-16, а також посилань на неправильне застосування судом попередніх інстанцій норм матеріального права в цій частині.
При цьому, заявник касаційної скарги зазначає, що предметом касаційного перегляду у цій справі є визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень в частині задоволення позовних вимог на суму 73872,32 грн.
Разом з тим, звертаючись з апеляційною скаргою позивачем не оскаржувалось податкове повідомлення рішення № 14672/13-01-07-01 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині 73820,00 грн за податковим зобов`язанням; №14670/13-01-07-01 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень грудень 2020 року на суму 201381,00 грн з огляду на визнання обставини допущеної помилки під час подання уточненої звітності.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що у складі податкових декларацій за період липень - грудень 2020 року позивачем задекларовано податкове зобов`язання з ПДВ, (в тому рахунку і за податковими накладними, які не були ним зареєстровані у ЄДРПН). За вказаними деклараціями ПДВ сплачено позивачем до державного бюджету в повному обсязі. В подальшому в позивачем було подано уточнень до вказаних податкових декларацій, яка не вплинула на правильність відображення сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість у поданих ним деклараціях, оскільки податок на додану вартість сплачено позивачем в повному обсязі за вказані періоди.
Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність застосування до нього штрафної санкції визначеної у розмірі 25% на підставі пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України та наявності підстав для застосування штрафної санкції у розмірі 10% на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №380/16074/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова