№ 380/21917/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року

м. Київ

справа № 380/21917/24

адміністративне провадження № К/990/16312/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року (суддя Потабенко В.А.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року (судді: Онишкевич Т. В., Сеник Р.П., Судова-Хомюк Н.М.),

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКУРІВНЕТ"

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання дії та бездіяльності протиправними,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОСКУРІВНЕТ" (далі також - ТОВ "ПРОСКУРІВНЕТ", Позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також - ГУ ДПС, Відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС від 16 жовтня 2024 року №30796/6/13-01-04-07 про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи - юридичної особи щодо ТОВ "ПРОСКУРІВНЕТ" (далі - Рішення №30796/6/13-01-04-07);

- зобов`язати ГУ ДПС вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ "ПРОСКУРІВНЕТ", як платника єдиного податку третьої групи, 5 відсотків з 30 вересня 2024 року та включити його до реєстру платників єдиного податку.

Одночасно з позовною заявою Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій викладено прохання зупинити дію Рішення №30796/6/13-01-04-07 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Необхідність вжиття ініційованих заходів забезпечення позову Позивач обґрунтовував тим, що:

- анулювання реєстрації Позивача платником єдиного податку призведе до необхідності перейти на загальну систему оподаткування, зокрема до необхідності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (далі також - ПДВ). Водночас більшість абонентів ТОВ «ПРОСКУРІВНЕТ» не є платниками податку на додану вартість, а основні витрати полягають у сплаті послуг контрагентам неплатникам ПДВ. Наведене призведе до додаткового податкового навантаження для ТОВ "ПРОСКУРІВНЕТ";

- в наслідок зміни системи оподаткування та формату розрахункового документа, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача у вигляді зупинення його господарської діяльності, накопичення боргів та виникнення стану неплатоспроможності (банкрутства). Також зміна системи оподаткування матиме своїм наслідком неможливість виконання зобов`язань перед контрагентами по укладених договорах, що особливо негативно відобразиться на тендерах з державними установами, яким для отримання аналогічних послуг від нових компаній потрібно буде провести нову процедуру закупівлі;

- ТОВ «ПРОСКУРІВНЕТ» надає послуги критично важливим суб`єктам господарювання, які на державному рівні надають важливі послуги і які у разі спричинення нестабільної фінансової ситуації для Позивача можуть залишитися без інтернет послуг, що відобразиться на їх можливості забезпечувати стабільний рівень послуг та функціонування;

- наявна очевидна протиправність Рішення №30796/6/13-01-04-07, яка полягає в тому, що в порушення абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (далі - ПК України) анулювання реєстрації здійснено з ІІІ кварталу 2024 року, у той час, як оскаржуване рішення прийнято в IV кварталі 2024 року;

- у випадку переходу на загальну систему оподаткування у ТОВ «ПРОСКУРІВНЕТ» виникне обов`язок реєстрації платником ПДВ, водночас у разі задоволення позову Позивачу доведеться анулювати реєстрацію платника ПДВ та в подальшому анулювати всі податкові накладні (податковий кредит) по всім контрагентам за весь період з початку реєстрації і, відповідно подання всіма такими контрагентами уточнюючих декларацій з ПДВ;

- більшість абонентів ТОВ «ПРОСКУРІВНЕТ» не є платниками ПДВ та основні витрати підприємства полягають у сплаті послуг на адресу контрагентів, які не є платниками ПДВ, що не надає права на отримання податкового кредиту з ПДВ. Наведене призведе до додаткового податкового навантаження у розмірі 15 відсотків від всієї суми доходів;

- існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ «ПРОСКУРІВНЕТ» у вигляді утруднення або неможливості відновлення господарської діяльності, застосуванням штрафних санкцій, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, вивільнення працівників, покладення додаткового обов`язку на Позивача щодо подання документів та погіршення ділової репутації, у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів Позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

- забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право Позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість останньому, до остаточного вирішення даного спору, реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.

1.2. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 жовтня 2024 року, яка залишена в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року, заяву ТОВ "ПРОСКУРІВНЕТ" про вжиття заходів забезпечення позову задовольнив: зупинив дію Рішення №30796/6/13-01-04-07 до набрання законної сили рішенням у справі № 380/21917/24.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

- у випадку не вжиття судом тимчасових обмежувальних заходів, у разі реалізації Відповідачем Рішення №30796/6/13-01-04-07 та пред`явлення його до виконання, Позивач буде зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування. Крім того, у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку третьої групи, та штрафні (фінансові) санкції;

- невжиття заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення №30796/6/13-01-04-07 призведе до того, що ТОВ «ПРОСКУРІВНЕТ» буде зобов`язано вести податковий облік та сплачувати податок на прибуток та ПДВ, а не єдиний податок, що істотно ускладнює чи унеможливлює у подальшому виконання рішення суду у разі його задоволення та створить додаткове податкове навантаження на Позивача;

- ТОВ «ПРОСКУРІВНЕТ» як постачальник послуг доступу до мережі Інтернет, укладає договори про надання послуг з різними абонентами, в тому числі з критично важливими суб`єктами господарювання, які на державному рівні надають важливі послуги, на підтвердження чого до матеріалів справи додані договори про надання послуг укладені з Летичівською селищною радою, Меджибізькою селищною радою Хмельницького району Хмельницької області, Відділом освіти молоді та спорту Летичівською селищною радою. В даному випадку селищні ради здійснюють оплату і є замовником послуг доступу до мережі Інтернет для навчальних та медичних закладів свого району;

- вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії Рішення №30796/6/13-01-04-07 на період до набрання законної сили рішенням у справі не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований виключно на збереження існуючого становища суб`єкта господарювання до ухвалення остаточного рішення у справі, відповідає принципу збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, та інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.

У постанові апеляційний суд погодився з тими висновками, що сформував суд першої інстанції.

Судом апеляційної також зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів Позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків призводить до негативних наслідків для Позивача, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, покладення додаткового обов`язку на Позивача щодо подання документів та утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів Позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право Позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість останньому до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі Відповідач стверджує, що при ухваленні рішень судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки обставинам справи, які входять до предмета доказування у справі, що свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи.

Звертає увагу, що судами першої та апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги долучені до матеріалів справи докази, в процесі судового розгляду даної справи, чим порушено норми статей 73, 75, 76, 90, та 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не врахували позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 280/4194/24, предметом розгляду в якій була заява щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження.

Наголошує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування частини другої статті 150 КАС України.

Акцентує увагу на необґрунтованості заяви Позивача про забезпечення позову, оскільки він не навів будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Зазначає, що після вирішення спору у справі, що розглядається, на користь Позивача (якщо для цього будуть наявні відповідні підстави) ТОВ «ПРОСКУРІВНЕТ» зможе безперешкодно продовжити свою господарську діяльність, а в разі завдання йому шкоди оскарженим рішенням Відповідача, в тому числі у вигляді упущеної вигоди, та її доведення - просити про відшкодування такої у встановленому законом порядку, що, однак, перебуває за межами предмету спору в цій справі, оскільки вимог про відшкодування шкоди у справі, яка розглядається, не заявлено.

Вказує, що суд, задовольняючи заяву Позивача, жодним чином не обґрунтував очевидності ознак протиправності рішення податкового органу та не вказав таких ознак.

Покликається на те, що сам собою факт прийняття ГУ ДПС рішень, які стосуються прав та інтересів Позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів Позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Наголошує, що сам по собі факт здійснення обов`язків контролюючим органом в межах його компетенції, які закріплена у статті 19 та підпункті 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може однозначно свідчити про настання для Позивача негативних наслідків, адже відповідно до чинного законодавства рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників податку приймається контролюючим органом у разі невиконання обов`язку платником податків та порушення норм податкового законодавства.

Позивач процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також арґументи у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Рішенням №30796/6/13-01-04-07 анульовано реєстрацію платника єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5 відсотків ТОВ "ПРОСКУРІВНЕТ".

З посиланням на положення процесуального законодавства Позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив зупинити дію Рішення №30796/6/13-01-04-07 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

В аспекті наведених у касаційній скарзі доводів Суд звертає увагу на таке.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів у конкретній справі з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2019 року у справі №705/4587/17, від 16 квітня 2024 року у справі №120/15171/23 сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

За сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 27 квітня 2023 року у справі №140/8127/22, від 16 квітня 2024 року у справі №120/15171/23, від 4 грудня 2024 року у справі №500/3027/24, від 4 лютого 2025 року у справі № 280/8758/24, 20 лютого 2025 року у справі № 280/9044/24, 15 січня 2025 року у справі № 520/20854/24, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи й поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

У постанові від 13 березня 2025 року у справі № 160/23707/24 Верховним Судом зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

В постанові від 19 жовтня 2023 року у справі №440/9568/22 Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до оспорюваного рішення відповідач анулював реєстрацію позивача як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків.

Так, правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи, визначаються положеннями ПК України.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Згідно з підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Підпунктом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Згідно з пунктом 183.4 статті 183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Пунктом 181.1 статті 181 ПК України визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

З огляду на викладене за наслідками оцінки наведених Позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову. Так, при анулюванні реєстрації платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків Позивачу буде змінено систему оподаткування, що зумовить покладення на нього додаткового податкового навантаження у вигляді збільшеної ставки податку на прибуток. Також у Позивача виникне необхідність реєстрації платником ПДВ та виконання визначених ПК України обов`язків для платників ПДВ, зокрема, зі сплати відповідного податку (збільшення податкового навантаження на 20 відсотків від всієї суми прибутку), складання податкових накладних. При цьому судами попередніх інстанцій обґрунтовано прийнято до уваги покликання Позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до розірвання договірних відносин з контрагентами й матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності з огляду на відновлення статусу Позивача як платника єдиного податку третьої групи та відповідно припинення існування підстав для його реєстрації платником податку на додану вартість.

Також судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що Позивачем, як постачальником послуг доступу до мережі Інтернет, у тому числі укладено договори про надання послуг з критично важливими суб`єктами господарювання, а саме:

- договір № 009/24 від 25 січня 2024 року з Летичівською селищною радою послуги доступу до мережі Інтернет за яким надаються в адміністративній будівлі Летичівської селищної ради, адміністративній будівлі Горбасівського старостинського округу, Летичівській публічній бібліотеці, медичному пункті с. Рудня, адміністративній будівлі Ялинівського старостинівського округу, медичному пункті с. Ялинівка, адміністративній будівлі Голещівського старостинського округу, медичному пункту с. Прилужне);

- договір № 901 від 27 грудня 2023 року з Меджибізькою селищною радою Хмельницького району Хмельницької області (послуги доступу до мережі Інтернет за яким надаються в приміщення дитячого садочку с. Головчинці, адміністративній будівлі в с. Головчинці, адміністративній будівлі в с. Требухівці, Загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня с. Требухівці);

- договір № 319/24 від 11 січня 2024 року з Відділом освіти молоді та спорту Летичівською селищною радою (послуги доступу до мережі Інтернет за яким надаються Сусловецькому ліцею, Голенищівському ліцею, Закладу дошкільної освіти «Ромашка»).

Невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів Позивача, для захисту яких він звернувся до суду.

Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 160/11784/23, від 14 січня 2025 року у справа № 280/9045/24, від 4 лютого 2025 року у справі № 280/8758/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 280/9044/24, від 6 березня 2025 року у справі № 420/25688/24.

Відповідач, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, покликається на правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 280/4194/24 та вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суди попередніх інстанцій не врахували відповідних правових висновків.

Втім, підстав вважати, що суди попередні інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували позиції Верховного Суду щодо застосування положень КАС України, які визначають правила забезпечення позову, немає.

Висновок Верховного Суду щодо відсутності передбачених підстав для забезпечення позову, на який Відповідач зробив посилання в касаційній скарзі, фактично стосуються відмінних в порівнянні з цією справою обставин та ґрунтуються на іншому правовому регулюванні спірних правовідносин. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.

Суд касаційної інстанції наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

Відтак Суд наголошує, що висновки в цій справі сформовані виходячи індивідуальних особливостей фактичних обставин саме цієї справи.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зробленого судами попередніх інстанцій висновку є безпідставними.

Крім того, необхідно звернути увагу й на те, що суд першої інстанції ухвалою від 29 жовтня 2024 року зупинив дію Рішення №30796/6/13-01-04-07 до набрання законної сили рішенням суду у

справі.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням 21 лютого 2025 у справі № 380/21917/24 адміністративний позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував Рішення №30796/6/13-01-04-07; зобов`язав ГУ ДПС поновити реєстрацію ТОВ «ПРОСКУРІВНЕТ» як платника єдиного податку з 30 вересня 2024 року.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 квітня 2025 року залишив апеляційні скарги ГУ ДПС без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі № 380/21917/24 залишити без змін.

Отже, з набранням 30 квітня 2025 року законної сили судовим рішенням по суті позовних вимог у справі №380/21917/24 заходи забезпечення позову вичерпали свою дію, адже діяли вони лише до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Отже, аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України, а доводи про порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження під час судового розгляду.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 345 350 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх