№ 380/22018/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05 листопада 2024 року

справа № 380/22018/23

адміністративне провадження № К/990/37394/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Центр зв`язку «Граф»

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року (колегія у складі суддів: Онишкевич Т.В., Сеник Р.П., Судова-Хомюк Н.М.)

у справі №380/22018/24

за позовом Приватного підприємства «Центр зв`язку «Граф»

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

19 вересня 2023 року Приватне підприємство «Центр зв`язку «Граф» (далі - Підприємство, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 червня 2023 року:

- №13374/1301-07-06, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 3400 гривень за відсутність реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну сум 2 921 248,8 гривень, з яких податок на додану вартість 486874,8 гривень;

- №13373/1301-07-06, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 391 875,00 гривень;

- №13372/1301-07-06, згідно із яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 95000 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 23750 гривень.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у цій справі за №380/22018/24.

26 жовтня 2023 року Підприємство звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2023 року:

- №15709/13-01-07-07, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 8346,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 4173 гривень;

- №15713/13-01-07-07, згідно з яким відмовлено в наданні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 36654,00 гривень;

- №15715/13-01-07-07, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у сумі 383 529,00 гривень.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у цій справі за №380/25283/23.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року об`єднано вказані справи в одне провадження, присвоївши їм №380/22018/23.

Позовні вимоги, Підприємство обґрунтувало тим, що в основу спірних податкових повідомлень-рішень, покладені висновки актів перевірки, з яких вбачається відсутність даних про те, що придбаний позивачем у червні 2022 року легковий автомобіль Mercedes-Benz GLS 400 d MATIC використовувався у господарській діяльності платника. Позивач вважає, що ця обставина не відповідає дійсності, оскільки представив відповідачу документи, які, як вважає позивач, підтверджують використання автомобіля у господарській діяльності.

Крім того, позивач подав до суду заяву, яка за змістом є заявою по суті справи, і в якій зазначає, що відповідач не був наділений повноваженнями здійснювати щодо позивача документальну планову перевірку та обґрунтовує це тим, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо відновлення проведення податкових перевірок або скорочення строку дії обмежень, встановлених п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, позаяк мораторій встановлено нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу та зміни до якого вносяться виключно шляхом внесення змін саме до цього Кодексу згідно з пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області:

- №13374/130-07-06 від 09 червня 2023 року про сплату штрафу в розмірі 3400,00 гривень;

- №13373/1301-07-06 від 09 червня 2023 року, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на суму 391875,00 гривень;

- №13372/1301-07-06 від 09 червня 2023 року, яким визначено податкове зобов`язання на суму 118000,00 гривень;

- №15709/13-01-07-07 від 06 липня 2023 року, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 8346,00 гривень;

- №15713/13-01-07-07 від 06 липня 2023 року, згідно з яким відмовлено в наданні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 36654,00 гривень;

- №15715/13-01-07-07 від 06 липня 2023 року, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення в сумі 383529,00 гривень.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Підприємства відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі №380/22018/23, залишивши в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року або передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу з Львівського окружного адміністративного суду та з Восьмого апеляційного адміністративного суду.

10 жовтня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив податкового органу, в якому відповідач просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги Підприємства та залишити постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі №380/22018/23 без змін.

15 жовтня 2024 року справа №380/22018/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне підприємство «Центр зв`язку «Граф» зареєстроване юридичною особою 06 березня 2008 року, код ЄДРПОУ 35621753.

Засновником та керівником Підприємства є ОСОБА_1 .

Основним видом діяльності Підприємства є, зокрема, консультування з питань комерційної діяльності й керування. Також Підприємство має додаткові КВЕДи, зокрема: діяльність телефонних центрів, діяльність холдингових компаній, рекламні агентства, будівництво житлових та нежитлових будівель, надання в оренду власного чи орендованого майна.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 19 квітня 2023 року №1426-ПП відповідно до підпункту 191.1.6 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 69.2 статті 69, пункту 200.11 статті 200 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 12 травня 2023 року № 13055/13-01-07-06/35621753.

На підставі цього акта перевірки 09 червня 2023 року складено податкові повідомлення-рішення:

- № 13374/1301-07-06, котрим встановлено відсутність та/або реєстрації податкової накладної на загальну сум 2 921 248,8 гривень, з яких податок на додану вартість 486874,8 гривень та призначено сплату штрафу в розмірі 3400,00 гривень;

- № 13373/1301-07-06, яким встановлено порушення пункту 189.1 статті 189 абз. «г» статті 198, пунктів 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України та відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на суму 391 875 гривень;

- № 13372/1301-07-06, згідно із яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 95 000 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 23750 гривень.

Актом перевірки встановлено, зокрема, що позивач до складу податкового кредиту червня 2022 року включив податок на додану вартість у сумі 540 971,98 гривень.

Окрім цього, на підставі наказу Голови Державної податкової служби від 18 травня 2023 року № 1806-ПП відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8. пункту 78.1 статті 78, пункту 69.2 статті 69 Податкового кодексу України відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2023 року від 20 квітня 2023 року №9086352043), за результатами якої складено акт від 15 червня 2023 року № 16266/13-01-07-07/35621753, у якому зроблено висновок про встановлення порушення підприємством вимог пункту 189.1 статті 189; абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України.

На підставі цього акта перевірки відповідач 06 липня 2023 року сформував податкові повідомлення-рішення:

- №15709/13-01-07-07, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 8346,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 4173 гривень;

- №15713/13-01-07-07, згідно з яким відмовлено в наданні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 36654,00 гривень;

- №15715/13-01-07-07, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення в сумі 383529,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за змістом акт перевірки від 12 травня 2023 року та акт перевірки від 15 червня 2023 року є однаковими і стосуються декларування позивачем податку на додану вартість у зв`язку із придбанням позивачем легкового автомобіля Mercedes-Benz GLS 400 d MATIC. Крім того, висновки акта перевірки від 15 червня 2023 року ґрунтуються на акті перевірки від 12 травня 2023 року.

Позивач відповідно до Додаткової угоди про продаж №1 до договору купівлі-продажу транспортного засобу №4641/2022/3205523 від 06 червня 2022 року із ПАТ «ГАЛИЧИНА АВТО» придбав автомобіль Mercedes-Benz GLS 400 d 4MATIC на загальну суму 3 245 831,9 гривень., в тому числі податок на додану вартість 540 971,98 гривень.

Відповідно до представленої оборотно-сальдової відомості придбаний позивачем автомобіль обліковується на рахунку 10 «Основні засоби» в сумі - 2 704 859,92 гривень.

Відповідно до представленої позивачем оборотно-сальдової відомості по рах.13 за період 2022 року (за січень, лютий 2023 р. не представлено) позивач здійснив розрахунок амортизації автомобіля Mercedes-Benz GLS 400 d 4MATIC в сумі 270 485,9 гривень (обороти по К-т).

Таким чином, станом на 01 січня 2023 року балансова (залишкова) вартість автомобіля Mercedes-Benz GLS 400 d 4MATIC становить 2 434 374,02 гривень.

Відповідно до отриманого пояснення від 02 травня 2023 року №6 повідомлено про відсутність працівників у Підприємства.

В ході проведення перевірки відповідно до представлених документів встановлено, що в період із 01 червня 2022 року по 28 березня 2023 року у позивача відсутні операції із реалізації товарів, робіт (послуг) (відсутні господарські операції).

При проведенні перевірки встановлено відсутність у Підприємства придбання, використання (списання) паливно-мастильних матеріалів відповідно до діючих норм. Відповідних документів до перевірки не представлено.

Відповідно до представлених подорожніх листів легкового автомобіля в графі «рух пального» зазначено «пальне оплачувалось за власний рахунок». В графі «водій» зазначено ОСОБА_1 .

З матеріалів справи видно, що відповідно до наказу Приватного підприємства «ЦЕНТР ЗВ`ЯЗКУ «ГРАФ» від 10 червня 2022 року №100622 придбаний автомобіль введено в експлуатацію та закріплено за водієм ОСОБА_1 .

Відповідно до подорожніх листів легкового автомобіля №1-№15 упродовж червня 2022 року до квітня 2023 року засновник Підприємства, як водій здійснював поїздки за маршрутами, що вказані в цих подорожніх листах в межах України та за кордон з діловою метою (робочі зустрічі, наради, переговори).

Водночас матеріалами справи, зокрема, наказом від 06 червня 2022 року, підтверджено, що підприємством затверджено норми витрат палива придбаного автомобіля; купівлю палива здійснювати за кошти директора (засновника) ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що надав достатньо доказів для того, щоб можна було встановити, що придбання підприємством автомобіля було здійснено з метою використання його у господарській діяльності.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що надані платником податків для перевірки документи повністю підтверджують факт придбання та використання підприємством в його господарській діяльності придбаного транспортного засобу Mercedes-Benz GLS 400d 4МАТIС. З аналізу наданих документів не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про очевидне використання транспортного засобу поза межами господарської діяльності підприємства. Використання службового автомобіля в робочий час та для виконання статутних завдань підприємства директором не може вважатися таким, що не відноситься до господарської діяльності підприємства.

Реальність господарської операції з купівлі-продажу автомобіля між ПАТ Галичина-Авто та позивачем підтверджує факт реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 01 червня 2022 року № 335.

Окрім того, суд вказав на те, що перевірка позивача була проведена у період запровадження законодавчим органом влади мораторію на її проведення і відповідач не подав до суду заперечення щодо цієї підстави позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач був вправі проводити відповідні документальні позапланові перевірки щодо законності проведеного позивачем декларування.

Крім того, Суд наголосив на відсутності доказів, які б свідчили саме про факт використання вказаного автомобіля у господарській діяльності підприємства з огляду на встановлені під час перевірки обставини.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Позивач вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 03 вересня 2024 року застосував до спірних податкових правовідносин, які стосуються права платника податків - юридичної особи на податковий кредит та бюджетне відшкодування по господарській операції з придбання легкового автомобіля з метою використання в службових цілях керівником підприємства наступні норми права: підпункти 14.1.27, 14.1.36, 14.1.181 пункти 14.1 статті 14, пункти 198.1, 198.3 статті 198, підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України щодо яких відсутній висновок Верховного Суду про застосування у подібних правовідносинах.

Крім того, Підприємство звернуло увагу на те, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, відповідно до якого не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення, як, зокрема легкові та вантажні автомобілі, оскільки останній не регулює оподаткування платників податку на прибуток підприємств, а фізичних осіб-підприємців.

У відзиві на касаційну скаргу податковий орган вказує на обставини справи та цитує норми Податкового кодексу України та висновки викладені в актах перевірки.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Щодо наявності підстав проведення перевірки позивача у справі, висновки яких лягли в основу оспорюваних Підприємством податкових повідомлень-рішень.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, коли платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до підпункту «б» підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент проведення податковим органом перевірки Підприємства) тимчасово, до 1 серпня 2023 року, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).

Враховуючи той факт, що позивачем у місяці, що перевірялися задекларовано від`ємне значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100000 гривень, відсутність мораторію на проведення документальних позапланових перевірок визначених підпунктам 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що відповідач був вправі проводити відповідні документальні позапланові перевірки щодо законності проведеного позивачем декларування.

В той же час, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

За правилами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України 200.4 встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як визначено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Приймаючи рішення суди обґрунтовували можливість/неможливість застосування автомобіля Mercedes-Benz GLS 400 d 4MATIC в господарській діяльності позивача.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що предметом оскарження у цій справі є шість податкових повідомлень рішень.

В основу п`яти з шести спірних податкових повідомлень-рішень, покладено відповідні пункти статті 200 Податкового кодексу України.

Однак суди попередніх інстанцій не з`ясували наявність у діях позивача порушень, визначених статтею 200 Податкового кодексу України та покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Більш того, суди попередніх інстанцій не дали оцінку правопорушень допущених/недопущених позивачем в розрізі кожного спірного податкового повідомлення-рішення.

Також Суд звертає увагу на те, що в резолютивній частині рішення суду першої інстанції, суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №15709/13-01-07-07 від 06 липня 2023 року, при цьому суд вказав, що вказаним рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 8346,00 гривень.

Разом з тим, залишається не зрозумілим, яке рішення прийнято судом за результатами оскарження податкового повідомлення-рішення №15709/13-01-07-07 від 06 липня 2023 року в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 4173 гривень. Відтак не зрозуміло в якій частині суд апеляційної інстанції переглядав рішення суду першої інстанції щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №15709/13-01-07-07 від 06 липня 2023 року.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не може погодити або спростувати висновки судів попередніх інстанцій, оскільки ненадання правової оцінки таким обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи та входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування прийнятих у справі судових рішень.

За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

З вказаного слідує, що доводи та вимоги касаційних скарг є частково обґрунтованими.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, надати належну правову оцінку кожному з правопорушень допущених/недопущених позивачем в розрізі кожного спірного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням практики Верховного Суду викладених, зокрема, у справах №819/710/17 та №816/1447/18.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Центр зв`язку «Граф» задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі №380/22018/24 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л.І. Бившева

І.Я. Олендер