ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 380/2691/23
адміністративне провадження № К/990/36210/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Уханенка С. А.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, провадження у якій відкрите
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року (суддя Братичак У. В.) і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року (судді: Іщук Л. П., Обрізко І. М., Шинкар Т. І.) та
у с т а н о в и в:
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 23 липня 2022 року по 31 липня 2022 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 23 липня 2022 року по 31 липня 2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 30000,00 грн, в розрахунку на місяць пропорційно дням виконання обов`язків військової служби на період дії воєнного стану як військовослужбовця Збройних Сил України за період з 01 липня 2022 року по 22 липня 2022 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі 30000,00 грн, в розрахунку на місяць пропорційно дням виконання обов`язків військової служби на період дії воєнного стану як військовослужбовця Збройних Сил України за період з 01 липня 2022 року по 22 липня 2022 року.
Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, стисло можна викласти так.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 квітня 2022 року № 92 ОСОБА_1 , військовослужбовець, призваний під час мобілізації (прибув з 80 десантно-штурмової бригади, АДРЕСА_1 ), зарахований у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 з 02 квітня 2022 року, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду солдата резерву 26 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28 квітня 2022 року № 119 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду водія З аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 1 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 з 28 квітня 2022 року.
06 липня 2022 року на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт сержанта із матеріального забезпечення 1 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , за яким під час перевірки наявності особового складу виявлено відсутність водія 3 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 1 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 Пошуки військовослужбовця результатів не дали, серед загиблих цей військовослужбовець не значився, військову частину залишив без зброї.
За описаним фактом самовільного залишення військової частини (дезертирства) командир військової частини НОМЕР_1 направив командиру військової частини НОМЕР_2 довідку-доповідь від 06 липня 2022 року № 836/2415, відтак своїм наказом від 06 липня 2022 року № 547 призначив службове розслідування, проведення якого поклав на старшого лейтенанта ОСОБА_2 .
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06 липня 2022 року № 188 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину 06 липня 2022 року, та його знято з продовольчого забезпечення за загальновійськовою нормою № 1.
Крім того, тим самим наказом, як встановлено у справі, на підставі згаданої довідки-доповіді від 06 липня 2022 року йому [позивачу] призупинено виплату грошового забезпечення (відповідно до пункту 15 розділу 1 наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»; далі - Наказ / Порядок № 260).
Тимчасом, за наслідками службового розслідування складено акт від 09 липня 2022 року № 391, у якому зазначено про те, що солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, який проходив військову службу на посаді водія 3 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільного-десантного взводу 1 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , 06 липня 2022 року був відсутній під час перевірки особового складу.
На основі цього акта службового розслідування командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ від 10 липня 2022 року № 427 «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 », у пункті 2 якого зазначено про те, що за порушення обов`язків військової служби, а саме: статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України [затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV; далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України]; та статей 11, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України [затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV; далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України], а також за відсутність під час перевірки особового складу 06 липня 2022 року в умовах воєнного стану без поважних причин, солдату ОСОБА_1 , водію 3 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 1 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 оголошено сувору догану.
У тому самому наказі (пункт 3) зазначено також про [необхідність] надіслати матеріали згадуваного службового розслідування до територіального управління Державного бюро розслідувань, позаяк в діях позивача були також ознаки кримінального правопорушення, передбачено частиною третьою статті 408 Кримінального кодексу України.
Окрім того, у пункті 5 наказу від 10 липня 2022 року № 427 «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 » висловлена вказівка помічнику командира з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 під час нарахування грошового забезпечення врахувати накладення дисциплінарних стягнень та відповідно до Порядку № 260 не виплачувати щомісячну премію ОСОБА_1 .
У зв`язку з тим, що в наказі від 10 липня 2022 року № 427 (за наслідками службового розслідування) були описки (яких колегія суддів не виділяла, коли описувала його зміст) командир військової частини НОМЕР_1 наказом від 11 липня 2022 року № 432 вніс зміни до наказу від 10 липня 2022 року № 427, яким пункти 2 і 5 викладені в такій редакції: « 2. За порушення обов?язків військової служби, а саме порушення статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у частині обов`язку кожного військовослужбовця поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, статті 130 Статуту внутрішньої служби НОМЕР_3 бройних Сил України у частині обов`язку неухильно виконувати розпорядок дня, а також за відсутність під час перевірки особового складу 06.07.2022 в умовах воєнного стану без поважних причин, притягнуто водія 3 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 1 аеромобільно-десантної роти Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - оголошено сувору догану». « 5. Помічнику командира з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 під час нарахування грошового забезпечення врахувати накладення дисциплінарного стягнення та самовільного залишення Військової частини НОМЕР_1 з боку ОСОБА_1 та відповідно до наказу Міністра оборони України 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» не виплачувати щомісячну премію за липень 2022 та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» і окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, не виплачувати додаткову винагороду під час дії воєнного стану за липень 2022 року зазначеному військовослужбовцю».
Відтак військова частина НОМЕР_1 надіслала до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, а також на адресу Офісу Генерального прокурора України, заяву від 15 липня 2022 року вих.№ 836/2902 щодо вчинення ОСОБА_1 дій, в яких є ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України, а також матеріали службового розслідування - для відповідного реагування.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2022 року № 198 солдата ОСОБА_1 зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з дня самовільного залишення військової частини (06 липня 2022 року) та до дня повернення у військову частину. За тим самим наказом ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення з 06 липня 2022 року (на підставі пункту 15 розділу 1 Порядку № 260).
19 липня 2022 року командир 1 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 подав на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт, яким повідомив, що солдат ОСОБА_1 самостійно повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 , документів щодо поважних причин своєї відсутності не надав.
За цим фактом командир військової частини НОМЕР_1 надіслав командиру військової частини НОМЕР_2 довідку-доповідь від 20 липня 2022 року № 836/3179.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20 липня 2022 року № 202 солдату ОСОБА_1 , що знаходився в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , який прибув після самовільного залишення військової частини 19 липня 2022 року, поновлено виплату грошового забезпечення з 20 липня 2022 року та зараховано на продовольче забезпечення.
У наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 03 серпня 2022 року № 757 «Про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за період з 01 по 31 липня 2022 року», ОСОБА_1 не передбачено виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, (у зв`язку з дезертирством 06 липня 2022 року); підставою для такого рішення є: довідка-доповідь від 06 липня 2022 року № 836/2415, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06 липня 2022 року № 188, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10 липня 2022 року № 427, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 11 липня 2022 року № 432».
Поза тим, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 01 лютого 2023 року № 836/2282 у період з 20 квітня 2022 року по 24 червня 2022 року, з 23 липня 2022 року по 22 жовтня 2022 року ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Краматорськ Донецької області, с. Богородичне Донецької області, н.п. Білогорівка Луганської області.
Водночас, за довідкою військової частини НОМЕР_1 про доходи від 01 лютого 2023 року № 836/2210 позивачу не виплатили додаткової винагороди за липень 2022 року, встановленої Постановою № 168 [пункт 1], у розмірі 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць , за період з 23 липня 2022 року по 22 жовтня 2022 року, та в розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць як військовослужбовцю Збройних Сил України за період з 01 липня 2022 року по 22 липня 2022 року, а також з 23 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року.
Позивач не погодився з правомірністю дій відповідача щодо невиплати йому за липень 2022 року додаткової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 26 травня 2023 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 жовтня 2023 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зауважив, що позивач самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 (06 травня 2022 року) та був відсутній на військовій службі з 06 липня 2022 року по 19 липня 2022 року, тому, з погляду цих судів, його правомірно позбавили додаткової винагороди, виплату якої на період дії воєнного стану передбачає пункт 1 Постанови № 168.
З приводу зауваг позивача про «подвійне» притягнення до дисциплінарної відповідальності суди попередніх інстанцій зауважили, що за самовільне залишення військової частини на нього [позивача] накладено лише одне дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом «в» статті 46 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, тобто сувору догану. Водночас, з покликанням на статтю 27 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, суди попередніх інстанцій у судових рішеннях зауважили, що позбавлення премії та додаткової винагороди військовослужбовця є похідними від накладення стягнення та встановлення факту самовільного залишення військової частини і не може вважатися накладенням подвійного стягнення, а чи накладенням стягнення, не передбаченого законом.
Касаційне оскарження
У касаційній скарзі представник позивача - адвокат Кириленко А. В. просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційну скаргу її автор подав з підстави, яка передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: (1) пункту 1 Постанови № 168, [загалом] Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, - в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Державної прикордонної служби України та командуванням військових частин у зв`язку з невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168; (2) пункту 2-1 Постанови № 168; Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 - у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку із застосуванням положень згаданого Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168; статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
З покликанням на окремі приписи Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, автор касаційної скарги, серед іншого, зазначив про те, що Окреме доручення [Міністерства оборони України], на яке покликалися суди першої і апеляційної інстанцій, не є актом Міноборони у розумінні Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», яким визначені умови виплати додаткової винагороди за участь в бойових діях, та не відповідає формі, яка визначена для регуляторних актів. Тому, переконує скаржник, на підставі цього акта не можна позбавляти додаткової винагороди, виплату якої передбачено пунктом 1 Постанови № 168.
Скаржник зупинився також на питанні про дисциплінарне правопорушення в аспекті того, чи може це бути підставою для невиплати згадуваної додаткової винагороди. З покликанням на статтю 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України представник позивача зауважив, що наведений в цій статті перелік видів дисциплінарних стягнень є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає. Відтак продовжив, що застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення, там не передбачено. Водночас Постанова № 168, за текстом касаційної скарги, не передбачає умов/підстав, за яких військовослужбовець може бути позбавлений додаткової винагороди.
Крім того представник позивача звернув увагу на те, що у справі є довідка військової частини НОМЕР_1 від 01 лютого 2023 року № 836/2282, згідно з якою у період з 20 квітня 2022 року по 24 червня 2022 року та з 23 липня 2022 року по 22 жовтня 2022 року позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Краматорську Донецької області, с. Богородничому Донецької області, н.п. Білогорівці Луганської області. На цій підставі представник позивача констатував, що таким чином відповідач підтвердив участь позивача у бойових діях як обставину, з якою пункт 1 Постанови № 168 пов`язує виплату додаткової винагороди.
У цьому ракурсі аргументацію скаржника можна зрозуміти так, що участь позивача у бойових діях/заходах у період з 23 липня 2022 року є, з погляду представника останнього, достатньою підставою для виплати додаткової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168, незважаючи на факт застосування дисциплінарного стягнення за самовільне залишення військової частини.
Відзиву на касаційну скаргу суд не отримав.
Нормативне регулювання
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан.
Крім того, Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановив оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
Кабінет Міністрів України на виконання цих указів Президента України ухвалив Постанову № 168 [«Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168], якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згодом цей пункт Постанови № 168 зазнав непоодиноких змін, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 (яка, згідно з пунктом 2, набирає чинності з дня її опублікування [19 липня 2022 року] та застосовується з 24 лютого 2022 року): у пункті 1 [Постанови № 168]: « 1) в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;
2) доповнено пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.» ;
2. Абзац шостий пункту 2 після слів «під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану» замінено словами «у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів».
3. Доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
Згідно з наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, (який, як у ньому зазначено, застосовується з 24 лютого 2022 року) внесені зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Для врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав, зокрема, Окреме доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298 (яке діяло до 01 червня 2022 року), Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (їх доведено до відома кожної окремої військової частини (установи) телеграмами).
Згідно з пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 14 (яке, згідно з пунктом 14, має застосовуватися з 01 червня 2022 року (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовуються з 24 лютого 2022 року) під терміном «безпосередня участь Військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; .
У пункті 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 14 зазначено: райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку № 4 до цього доручення».
Згідно з пунктом 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 14: «до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або ЗО 000 гривень не включати військовослужбовців, які: 9.4. cамовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). ».
За статями 1 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; (стаття 4 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту. Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири.
Відповідно до статті 48 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
За статтею розділу ІІІ 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відповідно до статті 83 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (частина перша статті 84 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
За частиною першою статті 86 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Згідно зі статтю 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
В абзацах 2, 4 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.
Висновки Верховного Суду
В аспекті питань, які порушені в касаційній скарзі, - якщо розглядати їх через призму правовідносин, з яких виник цей спір, а надто доводів, якими скаржник обстоює свою позицію, - колегія суддів має висловитися з приводу того, чи може - з уваги на бланкетні приписи пункту 2-1 Постанови № 168 - Окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (приписи цього акта) визначати підстави (порядок, умови) для (не)виплати додаткової винагороди, яка встановлена на період воєнного стану Постановою № 168 (пункт 1), у зіставленні з приписами статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (у яких визначений перелік дисциплінарних стягнень), або, якщо дещо переінакшити формулювання, то чи може Окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 містити підстави для дисциплінарної відповідальності військовослужбовця у вигляді позбавлення додаткової винагороди.
Зважаючи на обсяг встановлених у цій справі обставин можна зрозуміти, що спір виник навколо питання про те, чи можна позбавити військовослужбовця додаткової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168, за самовільне залишення військової частини / місця служби (як то передбачено у пункті 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29), якщо ці дії (поведінка, вчинок) слугували також підставою для застосування до цього військовослужбовця дисциплінарного стягнення на підставі приписів Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (стаття 48).
Перед тим, як продовжити виклад, колегія суддів має зауважити, що спір у цій справі не охоплює правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Державної прикордонної служби України та командуванням військових частин у зв`язку з невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у зв`язку з чим цей аспект, який скаржник теж позначив як підставу для касаційного перегляду судових рішень в цій справі, не може розглядатися в межах цього касаційного провадження.
Повертаючись до обставин цієї справи, то, пригадаємо, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачу не виплатили додаткової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168 (як у розмірі 30000,00 грн, так і у «збільшеному» розмірі до 100000,00 грн) за липень 2022 року (тобто не включили його до відповідно наказу) у зв`язку з тим, що він порушив обов`язки військової служби в умовах воєнного стану, а саме: без поважних причин самовільно залишив військову частину (з 06 липня 2022 року по 19 липня 2022 року).
У розумінні підпункту 9.4. пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 зазначена обставина є підставою для невключення такого військовослужбовця до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 300000,00 грн або 100000,00 грн за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини.
У цьому зв`язку колегія суддів зауважує, що Верховний Суд уже опосередковано розглядав (вирішував) питання про застосовність Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 до правовідносин, які виникли у зв`язку із невиплатою додаткової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168, військовослужбовцю Збройних Сил України.
Приміром, у постанові від 08 травня 2024 року у справі № 620/546/23 Верховний Суд звернув увагу судів нижчих інстанцій на необхідності з`ясування обставин справи через призму, зокрема, приписів Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, які стосуються підстав (умов) для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі (до 100000,00 грн).
Треба застерегти, що спір у згадуваній справі виник за дещо інших обставин, але ця відмінність, якщо розглядати її у контексті застосовності окремих доручень Міністра оборони України в умовах воєнного стану у зіставленні з приписами Постанови № 168, з погляду колегії суддів, не впливає на розуміння правової природи згаданого акта і відповідного правозастосування.
У продовження висловленої позиції (думки) касаційного суду, але зважаючи також на окреслений вище «ракурс» уже цього касаційного провадження, колегія суддів зазначає, що з уваги на приписи пункту 17 розділу І Порядку № 260 (затвердженого на виконання вимог частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ) Окреме доручення Міністра оборони України - позаяк йдеться про додаткову винагороду в умовах воєнного стану (яка встановлена Постановою № 168) - є своєрідною формою рішення (акта), яким на період дії воєнного стану встановлюється виплата грошового забезпечення, зокрема, особам рядового складу.
Поряд з тим, у такий спосіб Міністр оборони України визначає порядок та умови виплати додаткової винагороди, передбаченої у пункті 1 цієї Постанови № 168, необхідність нормативного визначення яких передбачена пунктом 2-1 Постанови № 168. Варто зауважити також, що згадуваний акт проєктований передовсім на керівний склад військовослужбовців, які відповідають за документальне підтвердження участі (підлеглих) військовослужбовців у виконанні обов`язків військової служби, а також за видання наказів про виплату додаткової винагороди, яка передбачена Постановою № 168.
Беручи до уваги наведені мотиви колегія суддів вважає, що за встановлених в цій справі обставин застосування (виконання, дотримання) приписів Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, позаяк вирішувалося питання про виплату додаткової винагороди військовослужбовцю Збройних Сил України, яка встановлена пунктом 1 Постанови № 168, було обов`язковим.
З приводу покликань представника позивача про «подвійне» притягнення до відповідальності колегія суддів зазначає, що ці аргументи основані на хибній інтерпретації правової природи юридичної відповідальності та її видів, що, у підсумку, призвело до помилкового висновку про те, що невиплата додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, було [імпліцитною] формою (способом) покарання військовослужбовця за дисциплінарне правопорушення. Колегія суддів підкреслює, що за фактом самовільного залишення військової частини позивач як військовослужбовець притягнений до дисциплінарної відповідальності (за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України), що таким чином не виключає (не заперечує) можливості настання (за наявності нормативних підстав для цього) інших юридичних наслідків за тим самим фактом (діянням), зокрема й позбавлення (невиплати) додаткової винагороди (пункт 1 Постанови № 168), що ніяким чином не може позиціонуватися як повторне (подвійне) застосування юридичної відповідальності.
Зважаючи на наведені мотиви колегія суддів в обсязі встановлених у справі обставин у зіставленні з нормативним регулюванням спірних відносин погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позаяк позивач у липні 2022 року самовільно залишив військову частину (що слугувало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності), то командир військової частини НОМЕР_1 , з уваги на приписи Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, правомірно розпорядився (наказом від 10 липня 2022 року № 427 з урахуванням змін, внесених згідно з наказом від 11 липня 2022 року № 432) не виплачувати йому [позивачу] додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, за липень 2022 року.
Доводи, які скаржник висловив у касаційній скарзі, не спростовують обставин справи та не містять підстав, які б свідчили про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або процесуального права, які могли б слугувати підставою для скасування оскаржених судових рішень.
З цих міркувань та зважаючи на приписи статей 341 350 КАС України судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі колегія суддів залишає без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 341 344 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича залишити без задоволення.
2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
С. А. Уханенко