ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 380/4308/23
адміністративне провадження № К/990/34266/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №380/4308/23
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року, прийняте в складі: головуючого судді Карп`як О.О., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Гудима Л.Я.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням виконання обов`язків військової служби на період дії воєнного стану як військовослужбовця Збройних Сил України за період з 01.11.2022 по 08.11.2022;
1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням виконання обов`язків військової служби на період дії воєнного стану як військовослужбовця Збройних Сил України за період з 01.11.2022 по 08.11.2022;
1.3. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 09.11.2022 по 30.11.2022;
1.4. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 09.11.2022 по 30.11.2022.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що у листопаді 2022 року він не отримав додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), оскільки на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани». Позивач уважає, що у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України наведено вичерпний перелік видів дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на військовослужбовців, серед яких відсутній такий вид стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення. Крім того, Постанова № 168 не містить норм щодо можливості позбавлення військовослужбовця додаткової винагороди в разі притягнення до дисциплінарної відповідальності.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Згідно з витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.09.2022 № 244 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 01.09.2022 №213 - РС на посаду навідника 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти ВЧ НОМЕР_1 , вирішено уважати таким що з 01.09.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.
4. Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 26.02.2023 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 з 01.09.2022.
5. Згідно з витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.09.2022 № 262 солдата ОСОБА_1 вирішено уважати таким, що вибув у військову частину НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби у Збройних Силах України з 19.09.2022.
6. Згідно з витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.11.2022 № 313 солдата ОСОБА_1 вирішено уважати таким, що прибув до складу сил і засобів здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
7. Довідкою ВЧ НОМЕР_1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 26.02.2023 №1356 підтверджується, що ОСОБА_1 у періоди з 01.09.2022 по 08.09.2022, з 09.11.2022 по 01.12.2022, з 08.01.2023 по 15.02.2023 та з 16.02.2023 по теперішній час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
8. Водночас, згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди від 26.02.2023 №1357, позивачу не було нараховано та виплачено за період з 01.11.2022 по 08.11.2022 додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням виконання обов`язків військової служби на період дії воєнного стану як військовослужбовцю Збройних Сил України; за період з 09.11.2022 по 30.11.2022 у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі позивача у бойових діях або забезпеченні ним здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
9. Уважаючи протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати вказаної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023, у задоволенні позову відмовлено.
11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.11.2022 № 692 «Про результати службового розслідування» встановлено, що солдат ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , 19.09.2022 вибув для проходження військово-лікарської комісії у військову частину НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 . 09.11.2022 солдат ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , повернувся до ВЧ НОМЕР_1 . Документів чи інших даних про проходження військово-лікарської комісії солдат ОСОБА_1 не надав. Отже, солдат ОСОБА_1 у період з 19.09.2022 по 09.11.2022 проходив військово-лікарську комісію у військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , однак будь-яких документів чи інших даних, що підтверджували б це у ВЧ НОМЕР_1 не надав. Указані неправомірні дії призвели до самоусунення солдатом ОСОБА_1 від виконання передбачених йому за посадою і закріплених в статтях 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України обов`язків військової служби, та могли негативно вплинути на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини. Вчинення правопорушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені під час проведення службового розслідування. За порушення вимог статей 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, яке виразилося в особистій недисциплінованості, неналежному виконанні службових обов`язків, нехтування честю та гідністю військовослужбовця на підставі пункту «в» статті 48, розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани».
12. 17.11.2022 за вих. №4312 ВЧ НОМЕР_1 направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та матеріали службового розслідування до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
13. Командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ від 01.12.2022 № 988 «Про виплату додаткових винагород військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 на період дії воєнного стану за листопад 2022 року». Додатком 6 до наказу від 01.12.2022 № 988 до списку військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 , яким не виплачується додаткова винагорода, у зв`язку з вчиненням правопорушень за період з 01.11.2022 по 30.11.2022, зазначено ОСОБА_1 (Самовільне залишення військової частини. Підстава: наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 07.11.2022 № 884).
14. Позивач в поданій ним позовній заяві жодним чином не заперечує обставин, встановлених у акті службового розслідування, а посилається лише на неналежне позбавлення його додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168.
15. За висновком судів попередніх інстанцій порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення), яке застосовується з 01.06.2022 та є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин. Після встановлення відповідачем факту самовільного залишення військової частини, керуючись вимогами пункту 9 Окремого доручення, у ВЧ НОМЕР_1 були наявні правові підстави для позбавлення позивача виплати додаткової винагороди за листопад 2022 року.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
16. 12.10.2023 до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023.
17. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
18. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
19. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначив, що на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: щодо застосування положень Постанови №168 у взаємозв`язку з положеннями Окремого доручення.
20. За доводами скаржника, на момент спірних правовідносин не існувало жодного наказу Міністерства оборони України, який би одночасно: зачіпав соціально-економічні права, свободи й законні інтереси військовослужбовців, що проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, а саме: визначав порядок та умови нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168; містив відомості про реєстрацію у Міністерстві юстиції України, а тому уважався таким, що пройшов правову експертизу і набрав законної сили у порядку, встановленому законодавством; підлягав застосуванню при невключенні позивача до наказу про виплату додаткової винагороду, передбаченої саме Постановою № 168.
21. Ураховуючи, що Окреме доручення не було зареєстроване, не пройшло правової експертизи та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, - його положення не підлягали застосуванню під час позбавлення позивача права на додаткову винагороду за спірний період.
22. Додатково скаржник указує, що вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення та накладення відповідного стягнення не може бути підставою для позбавлення останнього права на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Постанова № 168 не передбачає умов / підстав, за яких військовослужбовець може бути позбавлений додаткової винагороди.
23. Наведений в статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України перелік видів дисциплінарних стягнень є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає. Таким чином, застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення, там також не передбачено.
24. За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Уханенку С.А., Кашпур О.В.
25. Суд ухвалою від 26.10.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
26. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 02.09.2024, у зв`язку з відпусткою суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А., які входять до складу постійної колегії суддів, призначений повторний автоматизований розподіл касаційної скарги.
27. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга передана на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Смоковичу М.І., Мельник-Томенко Ж.М.
28. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
29. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що позивач не спростовує та не надає доказів, які б підтверджували законність його неприбуття до військової частини, а посилається лише на неналежне позбавлення його додаткової винагороди.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
30. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
32. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
33. Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
34. Відповідно абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
35. За змістом абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
36. Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
37. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
38. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
39. Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
40. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
41. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №168.
42. Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
43. Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
44. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім Окреме доручення.
45. Відповідно до пункту 3 Окремого доручення про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку, зокрема, командира військової частини, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
46. Згідно з пунктом 5 наведеного Окремого доручення встановлено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини.
47. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Окремого доручення).
48. Змістом пункту 9 Окремого доручення визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включати військовослужбовців, які, зокрема, самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
49. За статями 1 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
50. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
51. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; (стаття 4 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
52. Відповідно до статті 7 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту. Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири.
53. За статтею 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
54. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
55. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
56. Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
57. Відповідно до статті 48 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
58. Відповідно до статті 83 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
59. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (частина перша статті 84 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
60. За частиною першою статті 86 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
VI. Позиція Верховного Суду
61. За обставинами цієї справи позивач перебував на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 . Зокрема, у період з 09.11.2022 по 01.12.2022 позивач перебував у складі сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 26.02.2023 №1356 у цей період брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
62. Позивачу не виплатили додаткову винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168 (як у розмірі 30 000,00 грн, так і у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі) за листопад 2022 року (тобто його не включили до відповідно наказу).
63. Cпір у цій справі виник щодо питання про те, чи можна позбавити військовослужбовця додаткової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
64. Виходячи зі змісту наведеної норми, Суд указує, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
65. Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально.
66. Водночас питання підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії судами попередніх інстанцій у цій справі не досліджувалося, адже не було спірним.
67. Як установили суди попередніх інстанцій, позбавлення вказаної додаткової винагороди є наслідком застосування до позивача як військовослужбовця положень пункту 9 Окремого доручення.
68. Так, приписами Окремого доручення визначено ряд підстав для невключення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, зокрема, у разі самовільного залишення місця служби - за місяць, у якому здійснено порушення, та весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
69. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.12.2022 № 988 «Про виплату додаткових винагород військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 на період дії воєнного стану за листопад 2022 року» позивача включено в список військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 , яким не виплачується додаткова винагорода у зв`язку з вчиненням правопорушень за період з 01.11.2022 по 30.11.2022, зокрема, через самовільне залишення ним військової частини. Підстава: наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 07.11.2022 №884.
70. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 07.11.2022 №884 призначено службове розслідування на підставі факту не повернення станом на 06.11.2022 позивача до ВЧ НОМЕР_1 з військово-лікарської комісії.
71. Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.11.2022 № 692 «Про результати службового розслідування» за цим фактом до позивача за порушення вимог статей 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани». За результатами службового розслідування встановлено, що позивач вибув з 19.09.2022 для проходження військово-лікарської комісії у військову частину НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 і 09.11.2022 повернувся до ВЧ НОМЕР_1 , однак документів чи інших даних про проходження військово-лікарської комісії протягом періоду знаходження його поза межами ВЧ НОМЕР_1 не надав.
72. Указані накази командира ВЧ НОМЕР_1 в цій справі не оскаржуються та обставини встановлені у таких наказах скаржником в касаційній скарзі не заперечуються.
73. Виходячи з того, що факт знаходження позивача поза межами військової частини без законних на те підстав є підтвердженим (що слугувало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності), суди першої й апеляційної інстанцій дійшли мотивованого висновку про те, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності, коли не виплатив позивачу додаткової винагороди за листопад 2022 року з огляду на приписи Окремого доручення.
74. Відповідаючи на аргументи касаційної скарги про те, що Окреме доручення не пройшло державну реєстрацію, не пройшло правової експертизи та не набрало чинності у встановленому законом порядку, а тому не може застосовуватися до спірних правовідносин, Суд зазначає таке.
75. Верховний Суд у постанові від 06.06.2024 у справі №400/1217/23 вже розглядав питання застосовності Окремого доручення до правовідносин, які виникли у зв`язку із невиплатою додаткової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168, військовослужбовцю Збройних Сил України.
76. У цій постанові від 06.06.2024 у справі №400/1217/23 Верховний Суд зазначив, що при прийнятті такого рішення Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
77. З огляду на це Верховний Суд констатував, що окремі рішення Міністром оборони України, прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
78. Верховний Суд визнав обґрунтованими доводи скаржника про те, що рішення Міністра оборони України від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, від 23.06.2022 №912/з/29, підлягали обов`язковій державній реєстрації, адже такі містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.
79. Водночас Верховний Суд відзначив, що така обставина відсутності їх державної реєстрації, зважаючи на умови в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їхньої юридичної сили.
80. З огляду на вказане Верховний Суд визнав необґрунтованими доводи скаржника щодо незастосовності до спірних правовідносин Окремого доручення з підстав відсутності його державної реєстрації.
81. Така позиція Верховного Суду є застосовною до обставин цієї справи, а тому Суд відхиляє твердження скаржника щодо незастосовності Окремого доручення Міністра оборони України до спірних правовідносин.
82. Підсумовуючи зазначене, Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях правильно застосували норми матеріального права до встановлених фактичних обставин справи, а саме пункт 1 Постанови № 168, у взаємозв`язку з пунктом 9 Окремого доручення.
83. Також Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що перелік видів адміністративних та дисциплінарних стягнень визначено статтею 48 Дисциплінарного Статуту, а тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткової винагороди не передбачена нормами Дисциплінарного статуту.
84. Позивач був позбавлений виплати додаткової винагороди за листопад 2022 року з урахуванням вимог пункту 9 Окремого доручення, а не на підставі Дисциплінарного статуту як виду дисциплінарного стягнення.
85. Притягнення позивача як військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності (за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України) не виключає можливості настання (за наявності нормативних підстав для цього) інших юридичних наслідків за тим самим фактом (самовільного залишення військової частини), зокрема й позбавлення (невиплати) додаткової винагороди (пункт 1 Постанови №168), що ніяким чином не може позиціонуватися як повторне (подвійне) застосування юридичної відповідальності.
86. Подібний правовий висновок викладений у постанові від 31.07.2024 у справі № 380/2691/23.
87. У підсумку Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими.
88. Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
89. Зважаючи на це, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
90. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
91. Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
92. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
93. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року залишити без змін.
94. Судові витрати не розподіляються.
95. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: Ж.М. Мельник-Томенко
М.І. Смокович