ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2023 року
м. Київ
справа № 380/7189/22
адміністративне провадження № К/990/33335/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Печерського районного суду міста Києва на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року (суддя Качур Р.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року (суддя-доповідач Улицький В.З., судді Кузьмич С.М., Матковська З.М.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У травні 2022 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Печерського районного суду міста Києва, в якому просив визнати протиправною відстрочку відповідача у задоволенні запиту на інформацію від 16 квітня 2022 року та зобов`язати його негайно (в порядку частини першої статті 371, пункту 1 частини першої статті 263 КАС України) надати запитувані документи, а саме: електронні копії усіх рішень та протоколів Зборів суддів Печерського районного суду міста Києва, на яких починаючи з 01 січня 2014 року відбулося обрання голови Печерського районного суду міста Києва та/або припинення повноважень голови Печерського районного суду м. Києва.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатом розгляду поданого ним запиту на інформацію відповідач незаконно відстрочив у його задоволенні до закінчення строку дії воєнного стану в Україні, хоча продовження роботи Печерського районного суду міста Києва в умовах воєнного стану вказує на відсутність обставин непереборної сили, у розумінні частини шостої статті 22 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI), які би унеможливлювали своєчасне задоволення запиту. Посилання відповідача на рішення Ради суддів України від 25.03.2022 №11, на думку позивача, не свідчить про правомірність відстрочки, оскільки це рішення має рекомендаційний характер. Незаконність рішення про відстрочку в задоволенні запиту, за доводами позивача, полягає також у порушенні відповідачем формальних вимог, передбачених частинами шостою і сьомою статті 22 Закону №2939-VI, щодо роз`яснення порядку оскарження цього рішення та зазначення причин, у зв`язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений строк.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року, позов задоволено: визнано протиправними дії Печерського районного суду міста Києва щодо встановлення відстрочки на надання відповіді на запит ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації від 16 квітня 2022 року, оформленої листом від 20.04.2022 №877/22; зобов`язано Печерський районний суд міста Києва надати ОСОБА_1 запитувані документи, а саме: електронні копії усіх рішень та протоколів Зборів суддів Печерського районного суду міста Києва, на яких починаючи з 01 січня 2014 року відбулося обрання голови Печерського районного суду міста Києва та/або припинення повноважень голови Печерського районного суду міста Києва.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність обставин непереборної сили, які би дозволяли відповідачу відстрочити задоволення запиту позивача на інформацію. Крім того, суди визнали порушенням частини шостої статті 22 Закону №2939-VI відсутність роз`яснення в листі від 20.04.2022 №877/22 порядку оскарження прийнятого відповідачем рішення.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі Печерський районний суд міста Києва, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати прийняті судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
6. За доводами відповідача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновок судів попередніх інстанцій про те, що форс-мажорні обставини, визначені в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», не є обставинами непереборної сили в контексті застосування частини шостої статті 22 Закону№2939-VI, не ґрунтується на правильному застосуванні зазначених норм права. При цьому, як стверджує відповідач, введення в Україні воєнного стану є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної дії), що зумовлює відстрочку строку розгляду інформаційного запиту, не порушуючи водночас права запитувача на отримання відповідної інформації після усунення вказаної обставини (припинення або скасування воєнного стану).
7. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі без змін, посилаючись на їхню законність і обґрунтованість.
8. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
9. 16 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва із запитом на доступ до публічної інформації, у якому просив надати йому електронні копії усіх рішень та протоколів Зборів суддів Печерського районного суду міста Києва, на яких починаючи з 01.01.2014 відбулось обрання голови Печерського районного суду міста Києва та/або припинення повноважень голови Печерського районного суду міста Києва.
10. Листом від 20.04.2022 №847/22 за підписом Голови Печерського районного суду міста Києва Р. Козлова позивача повідомлено про те, що з урахуванням рішення Ради суддів України від 25.03.2022 №11 відстрочено надання відповіді на його запит до закінчення строку дії воєнного стану в Україні.
V. Позиція Верховного Суду
11. Закон України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
12. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 Закону №2939-VI).
13. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
14. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
15. Частиною другою статті 19 Закону №2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
16. За правилами, встановленими у частинах першій і четвертій статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.
17. У силу вимог частини шостої статті 22 Закону №2939-VI відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
18. У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; 3) причини, у зв`язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; 4) строк, у який буде задоволено запит; 5) підпис (частина сьома статті 22 Закону №2939-VI).
19. Таким чином, Закон №2939-VI пов`язує можливість відстрочки в задоволенні запиту на інформацію з настанням обставин непереборної сили, які унеможливлюють надання запитуваної інформації у встановлені цим Законом строки.
20. У чинному законодавстві України визначення поняття непереборної сили міститься у частині першій статті 263 Цивільного кодексу України, згідно з якою непереборною силою є надзвичайна та невідворотна за даних умов подія, а також в частині другій статті 218 Господарського кодексу України, яка під непереборною силою розуміє надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності.
21. Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України від 02.12.1997 №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
22. Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що наведені у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обставини непереборної сили є форс-мажорами, які унеможливлюють виконання зобов`язань суб`єктами господарювання. Однак такі обставини не є обставинами непереборної сили в контексті застосування положень Закону №2939-VI.
23. Проте такий висновок судів попередніх інстанцій жодним чином не обґрунтований, адже суди не зазначили, в чому полягає відмінність дефініції поняття непереборної сили, що застосовується в нормах приватного права, від аналогічного поняття, що застосовується в нормах публічного права, та в якій частині перелічені у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обставини непереборної сили, які за своїм характером відповідають ознакам надзвичайності й невідворотності, суперечать положенням Закону №2939-VI.
24. Натомість єдиний підхід законодавця до визначення обставин непереборної сили, що застосовується в актах законодавства України, дає колегії суддів підстави для висновку про можливість застосування положень частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» щодо переліку форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у контексті застосування частини шостої статті 22 Закону №2939-VI щодо умови для відстрочки в задоволенні запиту на інформацію.
25. Таким чином, зазначені в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» події, зокрема, такі як збройний конфлікт, ворожі атаки, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо є надзвичайними та невідворотними обставинами (обставинами непереборної сили), що відповідно до частини шостої статті 22 Закону №2939-VI можуть зумовлювати відстрочку в задоволенні запиту на інформацію.
26. Виходячи з цього, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що введений в Україні воєнний стан згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 не є обставиною непереборної сили в розумінні частини шостої статті 22 Закону №2939-VI.
27. Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до положень частини третьої статті 34, частини другої статті 64 Конституції України, статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до інформації в умовах воєнного стану може підлягати обмеженням, перш за все, для захисту інтересів національної безпеки та територіальної цілісності держави.
28. При цьому на можливість належного опрацювання запитів і надання запитуваної інформації впливають заходи, передбачені, зокрема, статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», що їх вживають органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інші розпорядники публічної інформації в умовах правового режиму воєнного стану, тому своєчасність розгляду запитів на публічну інформацію може залежати від багатьох чинників, зокрема, адресата, якому надісланий запит, режиму його роботи та наявності технічних можливостей опрацьовувати кореспонденцію (засобів комунікації, інтернету), наближення установи до місць проведення бойових дій, характеру запитуваної інформації тощо.
29. Як убачається з матеріалів справи, в листі Печерського районного суду міста Києва від 20.04.2022 №847/22 не зазначено конкретних причин, зумовлених введеним в Україні воєнним станом, у зв`язку з якими запит позивача на інформацію не міг бути задоволений у встановлений законом строк. Водночас відповідач відстрочив надання відповіді на запит до закінчення строку дії воєнного стану в Україні, посилаючись на рішення Ради суддів України від 25.03.2022 №11, яким судам в інтересах національної безпеки було рекомендовано тимчасово відстрочити до закінчення строку дії воєнного стану в Україні надання відповідей на запити про публічну інформацію, що надійшли з початку введення воєнного стану в України - 24 лютого 2022 року.
30. За таких мотивів прийнятого відповідачем рішення та зважаючи на продовження роботи Печерського районного суду міста Києва в умовах воєнного стану, змісту інформаційного запиту, який стосувався відкритої інформації щодо обрання голови цього суду, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що застосування відповідачем у цьому випадку інструменту відстрочки на весь час дії воєнного стану в Україні, з урахуванням загальної рекомендації судам, висловленої Радою суддів України на початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, не було виправдано причинами, що об`єктивно унеможливлювали надання запитуваної інформації у встановлений законом строк або становили загрозу національній безпеці.
31. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій у підсумку дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
32. Отже, неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права в частині визначення обставин непереборної сили у контексті вирішення питання про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію не призвело до неправильного вирішення справи в цілому, тому судові рішення підлягають зміні виключно в мотивувальній частині з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, зроблених у цій постанові.
Керуючись статтями 345 350 351 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Печерського районного суду міста Києва задовольнити частково.
2. Змінити мотивувальну частину рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
3. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська