№ 380/8781/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 380/8781/22

адміністративне провадження № К/990/40870/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А. В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/8781/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у Львівській області

про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою адвокатки Шиманської Олександри Степанівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 1 березня 2023 року (головуючий суддя: Потабенко В.А.)

і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року (головуючий суддя: Коваль Р.Й., судді: Гуляк В.В., Довгополов О.М.).

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі - « ОСОБА_1 », «позивач») звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірним і скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - «ГУ НП у Львівській області») №1331 від 24 травня 2022 року про застосування до слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Стрийського районного управління поліції рядового поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції;

- визнати неправомірним і скасувати наказ начальника ГУ НП у Львівській області від 27 травня 2022 року № 292 о/с «По особовому складу», яким рядового поліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області, звільнено з 27 травня 2022 року зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби);

- зобов`язати начальника ГУ НП у Львівській області поновити позивача на службі в відділенні № 2 Стрийського районного управління поліції ГУ НП Миколаївському відділі поліції ГУ НП у Львівській області на посаді слідчого слідчого відділення поліції № 2 Стрийського районного управління поліції ГУ НП, Миколаївського відділення поліції;

- зобов`язати начальника ГУ НП у Львівській області виплатити позивачу грошове забезпечення за встановленими нормами за час вимушеного прогулу з 27 травня 2022 року до дня поновлення на роботі;

- зобов`язати здійснити належні записи в трудовій книжці позивача щодо працевлаштування.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що службове розслідування було проведено поверхнево, а з результатами цього розслідування позивача не ознайомлювали.

До того ж, на переконання позивача, його звільнення відбулося незаконно, оскільки наркотичних засобів він не вживав, в стані наркотичного сп`яніння не перебував, що, як стверджує позивач, підтверджується результатами імунохроматографічного дослідження від 19 травня 2022 року.

Окрім зазначеного, як зауважив ОСОБА_1 , на момент звільнення він проходив навчання в Національній академії внутрішніх справ.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 1 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем доведено суду правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Так, суди попередніх інстанцій зазначили, що допущення подібних проступків впливає на авторитет Національної поліції як суб`єкта публічного права, який має забезпечувати законність і бути зразком доброчесності для громадян. А тому орган, який уповноважений ухвалювати рішення щодо осіб, які перебувають в стані наркотичного сп`яніння на робочому місці, має проявляти принципову та жорстку позицію щодо цих осіб, особливо щодо працівників поліції.

Тож, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність оскаржуваного наказу щодо звільнення позивача зі служби в поліції, оскільки за результатами службової перевірки, яка проведена з дотриманням встановленого законом строку та порядку, встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, що є визначальним для вирішення питання про його звільнення зі служби в поліції. Такий висновок обумовлений тим, працівники поліції мають спеціальний правовий статус, відповідно до якого вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції, які, приймаючи присягу, приймають й обов`язок своїми діями сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, а скоєний позивачем вчинок призвів до приниження професійної репутації та авторитету органів внутрішніх справ, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для визнання наказу відповідача протиправним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 1 березня 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автор касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі №800/341/17 та від 9 лютого 2022 року у справі №160/12290/20.

Також підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, позивач зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») із посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Так, скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції здійснив судовий розгляд упереджено та не об`єктивно, зокрема, установив обставини, які мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. На переконання скаржника, тест під назвою MULTI-DRUG SCREEN TEST або тест на виявлення 10 наркотиків «SNIPER 10», відповідно якого в сечі позивача було виявлено ознаки наркотичного засобу - маріхуани, не може вважатися належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом, оскільки копія однієї сторони тесту під назвою MULTI-DRUG SCREEN TEST не містить дати та інших ідентифікуючих ознак, а отже, на переконання позивача, неможливо встановити кому саме належить цей тест. До того ж, скаржник вказує, що вказаний доказ судом не витребовувався, як і не встановлювалось судом місцезнаходження оригіналу тесту та причини відсутності протоколу огляду цього речового доказу, а отже, на переконання скаржника, судами порушено порядок дослідження доказів, встановлений статтею 211 КАС України.

До того ж, скаржник посилається на недослідження судами попередніх інстанцій усіх зібраних у справі доказів, а саме: листа-відповіді Львівського обласного медичного центру превенції та терапії узалежнень №1739 від 13 грудня 2022 року та матеріалів службового розслідування.

Так, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано надали перевагу листу-відповіді отриманому на запит відповідача, у якому йдеться про факт епізодичного вживання наркотичних речовин позивачем, не взявши до уваги при цьому лист-відповідь отриманий на запит представника позивача у якому констатується факт відсутності стану наркотичного сп`яніння у позивача та належним чином не дослідили матеріали службового розслідування, які на думку скаржника містили ряд порушень.

Отже, наведені скаржником мотиви зводяться головним чином до того, що факт вживання позивачем психотропних речовин не знайшов свого підтвердження під час розгляду цієї справи, а судами попередніх інстанцій на підставі недопустимих доказів було встановлено факт та вину позивача у вживанні психотропних речовин, тобто у вчиненні тих дій, які в кінцевому підсумку стали підставою для звільнення.

Скаржник стверджує, що того дня ніяких психотропних речовин він не приймав, а проведене його керівником тестування на стан наркотичного сп`яніння до призначення службового розслідування суперечить низці нормативно-правових актів.

Підсумовуючи наведене, скаржник зазначив, що на його переконання, висновки судів попередніх інстанцій в частині встановлення наявності складу дисциплінарного проступку у діях позивача, який полягає у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції України є передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень частини другої статті 9, частини другої статті 274, статті 90, статті 211 КАС України.

До Верховного Суду від ГУНП у Львівській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року залишити в силі, а у задоволенні касаційної скарги відмовити. На переконання відповідача, судами попередніх інстанцій повно і всебічно з`ясовано обставини справи в цій справі та надано оцінку всім аргументам учасників справи.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 5 грудня 2023 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 5 грудня 2023 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Мартинюк Н.М., судді: Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвокатки Шиманської О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 1 березня 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі та призначено її до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на службу в Національній поліції України 1 квітня 2021 року (наказ № 132 о/с від 1 квітня 2021 року).

З 11 лютого 2022 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді слідчого слідчого відділу відділення поліції № 2 Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області (наказ № 68 о/с від 11 лютого 2022 року).

18 травня 2022 року т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області видав наказ № 1250 «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків» щодо рядового поліції ОСОБА_1 .

Підставою для проведення службового розслідування став рапорт т.в.о. начальника відділення поліції №2 Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_2 про виявлення на службі у стані наркотичного сп`яніння слідчого слідчого відділу відділення поліції № 2 Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області рядового поліції ОСОБА_1 .

Як встановлено в ході службового розслідування, слідчий слідчого відділу відділення поліції № 2 Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області рядовий поліції ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, зокрема 18 травня 2022 року він перебував на службі у поліцейському однострої в наркотичному сп`янінні, чим грубо порушив службову дисципліну.

Так, 18 травня 2022 року до ГУНП у Львівській області надійшов рапорт т.в.о. начальника ВнП № 2 Стрийського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_2 про те, що 18 травня 2022 року у приміщенні ВнП № 2 Стрийського РУП ГУНП, що за адресою: місто Миколаїв, площа Ринок, 9, виявлений слідчий слідчого відділення ВнП № 2 Стрийського РУП ГУНП рядовий поліції ОСОБА_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, зокрема: сповільненість мови та ходи, розширені зіниці, почервоніння шкірних покривів обличчя.

Останньому було запропоновано пройти тест на виявлення 10 наркотиків «SNIPER 10». О 14:30 год рядовий поліції ОСОБА_1 у присутності заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділу капітана поліції ОСОБА_3 та т.в.о. начальника СКП капітана поліції ОСОБА_4 пройшов цей тест, при цьому будь-яких зауважень щодо процедури його проведення у нього не було та згідно інструкції до вказаного тесту в сечі ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного засобу - маріхуана.

У зв`язку з викладеним у присутності заступника начальника СВ № 2 Стрийського РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , заступника начальника ВП № 2 - начальника СВ Стрийського РУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_3 та т.в.о начальника СКП Стрийського РУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_4 складено акт від 18 травня 2022 року № 3263 «Про виявлення на робочому місці з ознаками наркотичного сп`яніння» слідчого слідчого відділу ВнП № 2 Стрийського РУП ГУНП рядового поліції ОСОБА_1 .

Надалі, у відповідності до пункту 4 статті 17 розділу III Дисциплінарного статуту Національної поліції України, який затверджено Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІI, рядового поліції ОСОБА_1 відсторонено від несення служби.

19 травня 2022 року рядового поліції ОСОБА_1 направлено (направлення від 19 травня 2022 року за №1275/13/01-2022) до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» для проведення освідування (огляду) для встановлення факту перебування його у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Згідно результатів імунохроматографічного дослідження від 19 травня 2022 року, виданого Центром психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області», у рядового поліції ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння та зроблено експрес тест, результат, якого - негативний.

У зв`язку з цим лікарем надано скерування на дообстеження на стан наркотичного сп`яніння в КЗ ЛОР «Львівський обласний клінічний центр превенції та терапії узалежнень», що за адресою: вулиця Кульпарківська, 95 у місті Львові.

Надалі о 16:07 год того ж дня в КЗ ЛОР «Львівський обласний клінічний центр превенції та терапії узалежнень» заввідділенням КДЛ ОСОБА_6 взяла зразки біоматеріалу та провела дослідження на вміст наркотичних речовин у сечі рядового поліції ОСОБА_1 , в результаті вміст каннабіноїдів складає 24,56 ng/ml (довідка № 8532/4020 від 19 травня 2022 року) та вміст амфетаміну складає 205.09 ng/ml (довідка №8533/4021 від 19 травня 2022 року).

23 травня 2022 року начальник ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 затвердив висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни слідчим слідчого відділу відділення поліції № 2 Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області рядовим поліції ОСОБА_1 .

За грубе порушення службової дисципліни, основних обов`язків поліцейського, передбачених частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частинами першою, другою, пункту 14 частини третьої статті 1 Розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII, частини другої пункту 6 розділу II Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 року №1179, на підставі пункту 3 частини сьомої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до слідчого СВ ВнП № 2 Стрийського РУП ГУНП рядового поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) наказом ГУ НП у Львівській області № 1331 від 24 травня 2022 року застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Наказом ГУ НП у Львівській області №292 о/с від 27 травня 2022 ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції з 27 травня 2022 року відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», за пунктом 6 частини сьомої статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Копію наказу № 292 о/с від 27 травня 2022 року ОСОБА_1 отримав 27 травня 2022 року.

Не погоджуючись із вказаними наказами та вважаючи їх протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

IV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (преамбула названого Закону).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно із частинами першою, другою статті 19 цього Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до частини першої статті 64 згаданого Закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до пунктів 1, 6, 8, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського:

бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

За правилами статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно із частинами першою-третьою статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

За правилами частин першої-шостої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному КУпАП, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до частин п`ятої та п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

Подібна за змістом вимога міститься у пункті 7 розділу IV «Повноваження уповноваженого керівника та осіб, які беруть участь у проведенні службового розслідування» Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 7 листопада 2018 року №893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України28 листопада 2018 року за №1355/32807.

Цим пунктом, зокрема, передбачено, що кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Згідно із частинами першою, третьою статті 19 цього Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Положеннями частин сьомої та восьмої цієї ж статті передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно із частиною четвертою статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 грудня 2016 року за №1576/29706). Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування (абзац 2 пункту 1 Правил).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ «Основні вимоги до поведінки поліцейського» названих Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Пунктами 3 та 4 Розділу IV «Взаємодія поліції із громадськістю та іншими державними органами» цих Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

V. ОЦІНКА СУДУ

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Спір у цій справі виник у зв`язку із накладенням на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виявився у порушенні службової дисципліни.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року касаційне провадження в цій справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм права у межах підстав касаційного оскарження, з яких було відкрито касаційне провадження у цій справі, колегія суддів зазначає таке.

Так, у справі, що розглядається, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції внаслідок вчинення ним дисциплінарного проступку, який полягав у перебуванні на службі у поліцейському однострої в наркотичному сп`янінні.

Дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють.

Тобто поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 2 червня 2021 року, від 22 вересня 2022 року та від 25 листопада 2022 року у справах № 815/2705/16, № 420/4977/20 та № 600/1167/22-а відповідно.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції слугував висновок від 23 травня 2022 року, складений за наслідками проведення службового розслідування, яким встановлено порушення позивачем службової дисципліни.

Згідно з цим висновком дисциплінарною комісією встановлено порушення позивачем службової дисципліни, основних обов`язків поліцейського, передбачених частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частинами першою, другою, пункту 14 частини третьої статті 1 Розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, частини другої пункту 6 розділу II Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 року №1179 та прийнято рішення про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до змісту Присяги поліцейського, текст якої наведено у статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліцію, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в ході судового розгляду було встановлено, що позивач власними діями порушив Закон України «Про Національну поліцію», Дисциплінарний статуту органів внутрішніх справ України, Присягу на вірність Українському народові, Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 9 листопада 2016 року №1179, що виявилось у вживанні наркотичних засобів, обіг яких заборонени.

Як зауважив суд апеляційної інстанції, факт перебування позивача 18 травня 2022 року на робочому місці в стані наркотичного сп`яніння підтверджується сукупністю відповідних доказів:

- рапортом т.в.о. начальника ВнП № 2 Стрийського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_2 про те, що 18.05.2022 у приміщенні ВнП № 2 Стрийського РУП ГУНП, що за адресою: місто Миколаїв, площа Ринок, 9, виявлений слідчий слідчого відділення ВнП № 2 Стрийського РУП ГУНП рядовий поліції ОСОБА_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, зокрема: сповільненість мови та ходи, розширені зіниці, почервоніння шкірних покривів обличчя;

- результатами тесту на виявлення 10 наркотиків «SNIPER 10», відповідно якого в сечі ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного засобу - маріхуана;

- актом від 18 травня 2022 року № 3263 «Про виявлення на робочому місці з ознаками наркотичного сп`яніння» слідчого слідчого відділу ВнП № 2 Стрийського РУП ГУНП рядового поліції ОСОБА_1 , складеним у присутності заступника начальника СВ № 2 Стрийського РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , заступника начальника ВП № 2 - начальника СВ Стрийського РУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_3 та т.в.о начальника СКП Стрийського РУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_4 ;

- довідками від 19 травня 2022 року №№ 8532/4020 та 8533/4021 за результатами обстеження в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції узалежнень», згідно якого в сечі ОСОБА_1 виявлено 205.09 ng/mL амфетаміну та 24,56 ng/mL каннабіноїдів. При цьому стан наркотичного сп`яніння діагностується від 300,00 ng/mL порогового рівня при вживанні амфетаміну та 50.00 ng/mL порогового рівня при вживанні каннабіноїдів.

Вказана довідка була врахована судами сукупно з листом КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції узалежнень» № 1483 від 10 жовтня 2022 року, за змістом якого за 24 години з організму виводяться 70 % - 90 % продуктів метаболізму амфетаміну та до 14 днів можна виявити продукти метаболізму каннабіноїдів, результати вищезазначених лабораторних досліджень свідчать про факт епізодичного вживання наркотичних речовин.

До того ж, судом апеляційної інстанції були враховані пояснення допитаного як свідка ОСОБА_3 , який вказав, що ОСОБА_1 є його безпосереднім підлеглим. 18 травня 2022 року він поводився дивно, мав сповільнену поведінку, мову, розширені зіниці. Маючи інформацію про вживання ОСОБА_1 наркотичних засобів, було прийнято рішення про проведення спеціального тесту. Позивач пройшов тест на виявлення 10 наркотиків «SNIPER 10», за результатами якого, з урахуванням інструкції до тесту, в сечі позивача виявлено щонайменше 1 наркотичний засіб - марихуану. Надалі, ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було складено акт про виявлення на робочому місці з ознаками наркотичного сп`яніння, що зареєстрований в ВнП №2 Стрийському РУП 18 травня 2022 року за № 3263;

- аналогічними за змістом показаннями свідка ОСОБА_9 ;

- показаннями допитаної як свідка ОСОБА_10 , яка зазначила, що 19 травня 2022 року вона виконувала обов`язки т.в.о. начальника Центру психіатричної допомоги та професійного психофізичного відбору Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області». Того дня близько 14:00 год нею було проведено лабораторне дослідження матеріалу (сечі) ОСОБА_1 на вміст психотропних речовин, при цьому результат виявився негативним. Також нею також було проведено клінічний лікарський огляд особи ОСОБА_1 , за результатами якого вона дійшла висновку про можливе вживання особою психотропних речовин, а саме: у позивача були наявні такі ознаки, як напруженість, метушливість, спітніння, гіперемованість (почервоніння) обличчя. Розуміючи, що у ОСОБА_1 є ознаки абстинентного синдрому вживання наркотичних речовин (стану, коли вміст речовин в крові/сечі особи зменшується), враховуючи результати експрес-тесту «SNIPER 10» (марихуана), нею було видано скерування до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний центр превенції узалежнень» для дообстеження;

- показаннями допитаної як свідка ОСОБА_11 , яка є членом дисциплінарної комісії та проводила службове розслідування за фактом надходження рапорта т.в.о. начальника ВнП № 2 Стрийського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_2 . Вона вказала, що 19 травня 2022 року ОСОБА_1 мав сповільнену мову, втрачав закінчення слів, говорив нісенітниці. Надалі вона супроводжувала ОСОБА_1 до Центру психіатричної допомоги та професійного психофізичного відбору Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» та до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний центр превенції узалежнень», де ОСОБА_1 проходив огляд на стан наркотичного сп`яніння. Результати свідчать, що в сечі ОСОБА_1 виявлено 205.09 ng/mL амфетаміну та 24,56 ng/mL каннабіноїдів.

Одночасно, колегія суддів апеляційного суду також взяла до уваги, що ОСОБА_1 відмовився від дачі жодних пояснень з цього приводу та не намагався спростувати вказані обставини під час проведення службового розслідування.

Приписами пункту 3 розділу IV Правила етичної поведінки поліцейських передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Варто зауважити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення звернув увагу, що позаяк дообстеження ОСОБА_1 проводилося на наступний день (понад 26 годин з моменту виявлення факту перебування позивача з ознаками наркотичного сп`яніння), необхідно брати до уваги процес виведення продуктів метаболізму амфетаміну та каннабіоїдів з організму.

Враховуючи зазначені процеси, суд апеляційної інстанції виснував, що негативні результати імунохроматографічного дослідження (експрес-тест) від 19 травня 2022 року, проведеного Центром психіатричної допомоги та професійного психофізичного відбору ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» жодним чином не спростовують висновки суду про перебування позивача в стані наркотичного сп`яніння 18 травня 2022 року, при тому, що допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_10 зазначила, що 19 травня 2022 року близько 14:00 год нею, крім лабораторного дослідження матеріалу (сечі) ОСОБА_1 на вміст психотропних речовин, було проведено клінічний лікарський огляд особи ОСОБА_1 , за результатами якого вона дійшла висновку про можливе вживання особою психотропних речовин, а саме: у позивача були наявні такі ознаки, як напруженість, метушливість, спітніння, гіперемованість (почервоніння) обличчя, тобто ознаки абстинентного синдрому вживання наркотичних речовин (стану, коли вміст речовин в крові/сечі особи зменшується).

Отже, з огляду на викладене, суд вважає доцільним висновок суду апеляційної інстанції, що навіть при врахуванні того, що за результатами лабораторних досліджень сечі ОСОБА_1 не було виявлено порогового рівня, з якого наступає наркотичне сп`яніння, беззаперечним є факт вживання позивачем амфетаміну і каннабіноїдів, тобто небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

Варто зазначити, що зі змісту Присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції висновується, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які, повною мірою дослідивши як матеріали службового розслідування, так і докази, надані під час судового розгляду, констатували обґрунтованість висновку службового розслідування щодо вчинення позивачем стверджуваних порушень, зокрема, його зухвалої поведінки та дій, несумісних з вимогами, що ставляться до професійно-етичних якостей поліцейських та як наслідок дискредитацію звання поліцейського, підриву авторитету та довіри до органів Національної поліції, що зумовлює наявність у відповідача правових підстав розцінювати ці дії як дисциплінарний проступок та притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення.

Колегія суддів із цього приводу зауважує, що судовий контроль при оцінці актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень є обмеженим. За загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб`єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

У розглядуваному випадку судами не встановлено обставин, які б свідчили про те, що висновки відповідача, якими він мотивував наявність підстав для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, є довільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що накладене дисциплінарне стягнення є співмірним із виявленим проступком позивача, та є необхідним засобом підтримання службової дисципліни, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини зазначив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 12 січня 2012 року у справі «Горовенки та Бугара проти України» (заяви № 36146/05 та № 42418/05) пункт 38).

В контексті спірних правовідносин, Суд вважає за доцільне наголосити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення службової дисципліни.

Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо.

Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 1 квітня 2020 року у справі №806/647/15, від 21 січня 2021 року у справі №826/4681/18, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/1578/2020, від 9 лютого 2022 року у справі №160/12290/20 тощо.

У цій справі суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, дійшли висновку, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення є співмірним із виявленим ним проступком та є необхідним засобом підтримання службової дисципліни. З огляду на наведене, а також зважаючи на доведеність усіх елементів вчиненого дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , з чим погоджується і Верховний Суд. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій у цьому аспекті.

Щодо посилання позивача на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального законодавства в частині встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів, суд зазначає таке.

Статтею 74 КАС України врегульовано питання щодо допустимості доказів, за правилами якої суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Верховний Суд зауважує, що допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання. Тобто допустимість доказів необхідно розглядати крізь призму: 1) законності джерела доказової інформації; 2) законності способу, за допомогою якого він отриманий і процесуального порядку його одержання; 3) правомочності вповноважених суб`єктів на отримання доказів.

Доводи касаційної скарги позивача в цій частині обґрунтовуються недопустимістю доказу у справі, а саме: фотокопії MULTI-DRUG SCREEN TEST або тесту на виявлення 10 наркотиків «SNIPER 10», за результатами якого в сечі позивача було виявлено щонайменше 1 наркотичний засіб - марихуану. Як зазначає позивач копія однієї сторони тесту під назвою MULTI-DRUG SCREEN TEST, без дати та інших ідентифікуючих ознак не може вважатися належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом. До того ж, скаржник вказує, що цей доказ судом не витребовувався, як і не встановлювалось судом місцезнаходження оригіналу тесту та причини відсутності протоколу огляду цього речового доказу, а отже на переконання скаржника судами порушено порядок дослідження доказів, встановлений статтею 211 КАС України.

Водночас, колегія суддів зауважує, що скаржник не навів мотивів у чому саме полягало порушення порядку отримання цього доказу. Під час розгляду справи таких обставин не встановлено. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій не мали підстав для висновку про недопустимість цього доказу. Водночас судова колегія враховує, що судами досліджено та надано оцінку доводам позивача стосовно його сумнівів з приводу ідентифікації цього доказу, за наслідками чого судом апеляційної інстанції було зауважено, що з приводу цього тесту було складено відповідний акт та допитано як свідків присутніх осіб, які підтвердили належність цього тесту позивачу; при цьому, сам позивач вказаних обставин не заперечив і не спростував і відмовився від надання будь-яких пояснень з цього приводу.

На думку колегії суддів, в цій частині доводи та аргументи позивача зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Окрім зазначеного, Суд також відхиляє и покликання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 травня 2018 року у справі №800/341/17 та від 9 лютого 2022 року у справі №160/12290/20, зважаючи на відмінність фактичних обставин цих справ. Верховний Суд неодноразово наголошував, що у таких категоріях спорів визначальними є саме фактичні обставини кожної окремої справи, і саме крізь їхню призму (оцінюючи ці обставини у сукупності) суд надає оцінку правомірності чи неправомірності акта індивідуальної дії, який у цьому випадку є наказ про звільнення позивача зі служби.

До того ж, Верховний Суд також не встановив порушень процесуальних норм, які б допустили суди попередніх інстанцій, а покликання ОСОБА_1 на неповноту дослідження усіх доказів у справі, спростовується матеріалами цієї справи та оскаржуваними судовимим рішеннями, в яких відображена оцінка всіх сутєєвих доказів цієї справи.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а справи, на неврахування яких касатор посилався як на підставу касаційного оскарження, не є в повній мірі релевантними до застосування у цій справі.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для скасування ухвалений судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення окружного і апеляційного судів - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 139 341 343 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвокатки Шиманської Олександри Степанівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 1 березня 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі №380/8781/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

…………………………………

…………………………………

…………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду