Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 383/1115/18
провадження № 61-1232св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ) та з урахуванням уточнених позовних вимог просили встановити на їхню користь постійний безоплатний сервітут з правом вільного проходу для обстеження, обслуговування, здійснення ремонту, встановлення будівельних риштувань при здійсненні ремонту, влаштування відведення дощових вод, вимощення зовнішньої стіни гаражу літ. «В», розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , на частину земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3520810100:50:087:0017, площею 46,50 кв.м, що обмежується замкненою лінією 1-2-3-4-5-1, що графічно зображена на малюнку 6 та у додатку Б до висновку експерта, складеного за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28 серпня 2019 року № 218; та зобов`язати відповідача демонтувати за власний рахунок ліхтарі, камери відеоспостереження, електропроводку, розподільчі короби встановлені на зовнішній задній стіні гаражу літ «В», розташованого на належній їм на праві власності земельній ділянці та утриматись від їх повторного встановлення.
На обґрунтування позовних вимог зазначали, що вони є співвласниками в рівних частках житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Власником суміжної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 є відповідач. Межа земельної ділянки відповідача проходить по стіні належних їм гаражів літ. «В» і «Г», розташованих на належній їхній земельній ділянці.
Зазначали, що відповідач обмежила їм прохід до задньої стіни гаражів, чим позбавила їх можливості здійснювати заходи, необхідні для підтримання будівлі в належному технічному стані.
20 липня та 11 вересня 2018 року ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_3 з письмовою пропозицією про встановлення земельного сервітуту щодо частини її земельної ділянки, однак відповідач відмовляється отримувати будь-яку кореспонденцію від нього.
Вважали, що оскільки частина земельної ділянки відповідача, на якій пропонується встановити сервітут, є незначною за розміром, встановлення сервітуту не перешкоджатиме їй використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням.
Окрім того вказували, що відповідач самовільно без їхньої згоди встановила на задній стіні належного їм гаражу освітлювальні прилади, камери відеоспостереження, проклала по ній електропроводку, що також унеможливлює проведення робіт з поточного ремонту стіни, її утеплення, а також створює підвищену пожежну небезпеку на об`єкті нерухомості.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2020 року позовні вимоги задоволені частково.
Встановлено на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійний, безоплатний, земельний сервітут з правом вільного проходу для обстеження, обслуговування, здійснення ремонту, встановлення будівельних риштувань при здійсненні ремонту, влаштування відведення дощових вод, вимощення зовнішньої стіни гаражу літ. «В», розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , на частину земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3520810100:50:087:0017, площею 46,50 кв.м, що обмежується замкненою лінією 1-2-3-4-5-1, графічно зображеною на малюнку 6 та у додатку Б до висновку експерта, складеного за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28 серпня 2019 року № 218.
Зобов`язано ФОП ОСОБА_3 демонтувати за власний рахунок ліхтарі, камери відеоспостереження, електропроводку, розподільчі короби, встановлені на зовнішній задній стіні гаражу літ «В», розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позивачам.
У частині позовної вимоги про утримання ФОП ОСОБА_3 від повторного встановлення предметів на стіні відмовлено.
Задовольняючи позов в частині встановлення сервітуту та зобов`язання демонтувати обладнання, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, оскільки позивачі позбавлені можливості обслуговування частини належної їм будівлі іншим способом, ніж через земельну ділянку відповідача, а встановлення відповідачем на стіні належної позивачам будівлі освітлювальних приладів, камер відеоспостереження, електропроводки порушує їхні права на користування та розпорядження своїм майном.
Додатковим рішенням Бобринецького районного суду від 14 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 14 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов про встановлення сервітуту та зобов`язання вчинити певні дії в частині вимог ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 залишено без розгляду.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 про встановлення сервітуту та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не звертався до суду з цим позовом, а від його імені діяла особа, яка не має повноважень на ведення справи, у зв`язку з чим його позов підлягає залишенню без розгляду.
Водночас у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 апеляційний суд відмовив за недоведеністю.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року в частині відмови в задоволенні його позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року в справі № 910/8763/17, від 29 серпня 2018 року в справі № 909/105/15, від 29 серпня 2018 року в справі № 910/23428/17, від 20 листопада 2018 року в справі № 920/1121/17, від 16 січня 2019 року в справі № 351/1146/16, від 27 лютого 2019 року в справі № 922/1163/18, від 12 червня 2019 року в справі № 487/4106/14-ц, від 14 серпня 2019 року в справі № 653/2704/16-ц, від 10 вересня 2019 року в справі № 916/2403/18, від 09 жовтня 2019 року в справі № 1512/3008/2012, від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, від 14 листопада 2019 року в справі № 131/1423/15-ц, від 26 лютого 2020 року в справі № 322/1183/17, від 08 квітня 2020 року в справі № 591/3068/18, від 14 квітня 2020 року в справі № 361/6001/18-ц, від 20 липня 2020 року в справі № 712/5676/15-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, не врахував, що наведені ним у позовній заяві обставини підтверджуються актом від 13 березня 2019 року, висновком судової земельно-технічної експертизи від 28 серпня 2019 року, технічним паспортом на нежитлову будівлю відповідача, у зв`язку з чим помилково відмовив у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржується, тому в цій частині судом касаційної інстанції не перевіряється.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
30 березня 2021 року справа № 383/1115/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 вересня 2010 року є власником 1/2 частки житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, ФОП ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2011 року № 2097 є власником земельної ділянки площею 0,0383 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка межує з земельною ділянкою позивача.
Висновком судового експерта, складеного за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28 серпня 2019 року № 218, запропоновано технічно можливий варіант встановлення земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки відповідача.
20 липня 2015 року ФОП ОСОБА_3 уклала з ТОВ «ДНК ГРУПП» договір оренди № 200715/1, згідно з яким передала товариству в тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення - будівлю загальною площею 116 кв.м та приміщення складу 94,2 кв.м на земельній ділянці 383 кв.м по АДРЕСА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).
За змістом статей 91 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Згідно з частинами першою, третьою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому позивачу слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Апеляційний суд установив, що позивач ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження того, що використання ним своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки та не довів, що задоволення його потреб неможливо здійснити в інший спосіб, оскільки наявний в матеріалах справи висновок судової земельно-технічної експертизи від 28 серпня 2019 року підтверджує лише технічну можливість встановлення земельного сервітуту, але не підтверджує, що позивач позбавлений можливості використовувати та обслуговувати належну йому будівлю без встановлення земельного сервітуту, зокрема, що він позбавлений проїзду та проходу до свого майна.
Крім того, співвласник будинковолодіння ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції пояснив, що немає потреби у встановленні земельного сервітуту, оскільки обслуговування належної йому та ОСОБА_1 будівлі гаражу можливе без встановлення земельного сервітуту.
Таким чином, врахувавши наведені обставини, а також установивши, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факт чинення йому відповідачем перешкод в обслуговуванні будівлі гаражу, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні його позову.
Висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону й підстав для її скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов