№ 383/465/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 383/465/23

провадження № 61-12738св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Химич Олександр Миколайович,

стягувач - Акціонерне товариство «ОТП Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Важеніною Світланою Анатоліївною, на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2024 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Важеніну С. А. звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича О. М. у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва від 22 грудня 2023 року у справі № 383/465/23.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Химичем О. М., встановила, що заява про його відкриття подана неналежним представником стягувача.

Зокрема, заява від 08 грудня 2023 року № 642/2023 року про відкриття виконавчого провадження від імені Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі- АТ «ОТП Банк») підписана та подана представником ТОВ «Дельта М Колекшн» Ядутою Д. О., який діяв від імені АТ «ОТП Банк» на підставі договору доручення від 05 вересня 2022 року № 05/09/22. До заяви долучена копія довіреності АТ «ОТП БАНК» від 29 листопада 2022 року за підписом Голови правління Мудрого В. С. та члена правління ОСОБА_2 .

При цьому, повноваження Голови правління та члена правління ОСОБА_2 з приводу уповноваження інших осіб на представництво АТ «ОТП Банк» жодними доказами не підтверджено та приватним виконавцем не перевірено. Також не перевірено договір доручення від 05 вересня 2022 року № 05/09/22, на підставі якого діяв представник ТОВ «Дельта М Колекшн» Ядута Д. О.

Приватний виконавець виніс постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 грудня 2023 року № НОМЕР_1, про арешт коштів боржника від 13 грудня 2023 року, про арешт майна боржника від 24 січня 2024 року, про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25 січня 2024 року, провів опис майна, про що склав акт, та передав майно на зберігання представнику АТ «ОТП Банк» Козлову В. В., якій також не мав відповідних повноважень, оскільки діяв на підставі довіреності від 27 грудня 2023 року, виданої в порядку передоручення від Члена правління ОСОБА_3 , та не посвідченої нотаріально.

Посилаючись на неправомірність дій приватного виконавця щодо прийняття заяви представника АТ «ОТП Банк» від 08 грудня 2023 року № 642/2023 року про відкриття виконавчого провадження та відкриття виконавчого провадження, просила:

- поновити строк на подання скарги, який пропущений із поважних причин;

- визнати дії приватного виконавця Химича О. М. неправомірними;

- визнати незаконними та скасувати постанову приватного виконавця Химича О.М. про відкриття виконавчого провадження від 13 грудня 2023 року № НОМЕР_1, постанову про арешт коштів боржника від 13 грудня 2023 року, постанову про арешт майна боржника від 24 січня 2024 року, постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25 січня 2024 року, а також інші постанови, винесені виконавцем у рамках ВП НОМЕР_1; скасувати арешт майна та грошових коштів боржника, якій накладний приватним виконавцем Химич О. М. у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1;

- скасувати оголошені торги щодо майна боржника (земельних ділянок реєстраційний/кадастровий № 4825785000:21:000:0341 та реєстраційний/ кадастровий № 4825785000:31:000:0051), а виконавчий лист повернути стягувачу;

- до завершення розгляду скарги зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №383/465/23, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 22 листопада 2023 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця неправомірними та скасування постав приватного виконавця відмовлено.

Встановивши, що строк для звернення зі скаргою пропущений із поважних причин, суд першої інстанції поновив його.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог скарги щодо визнання дій приватного виконавця Химича О. М. неправомірними, оскільки у приватного виконавця не було підстав повертати заявникові без прийняття до виконання заяву про примусове виконання рішення, подану представником стягувача Ядутою Д. О. , який, у свою чергу, належним чином підтвердив свою повноваження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим та не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Важеніна С. А. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні скарги.

Зазначає, що суди не звернули увагу на те, що довіреність АТ «ОТП Банк» від 29 листопада 2022 року, яку видано одним із її підписантів - членом правління ОСОБА_2 у порядку передоручення, нотаріально не посвідчено, що є порушенням частини другої статті 245 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Витребувано з Центрального районного суду м. Миколаєва справу № 383/465/23 за скаргою ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство «ОТП Банк», про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича Олександра Миколайовича неправомірними.

11 листопада 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2023 року частково задоволено позов АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 04 травня 2021 року № 2036319153 у розмірі 8 082,24 грн та за кредитним договором від 22 листопада 2021 року № 2038119658 у розмірі 174 786,45 грн.

На виконання зазначеного судового рішення Центральний районний суд м. Миколаєва 22 листопада 2023 року видав виконавчий лист № 383/465/23.

13 грудня 2023 року представник АТ «ОТП Банк» Ядута Д. О. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича О. М. (далі - приватний виконавець Химич О. М.) із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Постановою приватного виконавця Химича О. М. від 13 грудня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 185 611,56 грн, основної винагороди приватного виконавця в розмірі 18 561,15 грн., мінімальних витрат 569,00 грн.

У межах відкритого виконавчого провадження приватний виконавець виніс постанови від 13 грудня 2023 року про арешт коштів боржника, від 24 січня 2024 року про арешт майна боржника, від 24 січня 2024 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, а також провів опис майна, про що склав акт, та передав майно на зберігання представнику АТ «ОТП Банк» Козлову В. В.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження представник боржника ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження та отримала їх копії 19 квітня 2024 року, після чого 29 квітня 2024 року звернулась до суду з указаною скаргою.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України,а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом положень статей 1, 5, 6, 11, 18 Закону України «Про виконавче провадження» метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а виконавці при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, заявник зазначала, що виконавчий документ пред`явлено на виконання особою, повноваження якої не перевірено належним чином, у зв`язку з чим приватний виконавець безпідставно відкрив виконавче провадження.

Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється відповідно до статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону.

Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа.

Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Отже, виконавець зобов`язаний розпочати примусове виконання рішення за заявою стягувача - юридичної особи, яка подається її представником, повноваження якого можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. При цьому, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися також у виданій довіреності.

Положеннями пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Детальний порядок вчинення виконавчих дій виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІ Інструкції повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю фізичної особи; довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна; ордером, до якого обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій; дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги або про надання правової допомоги. Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Оригінали документів, зазначених у цьому пункті, або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження. У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред`явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.

У разі реалізації стороною виконавчого провадження права на оскарження дій державного виконавця та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби через представника таке повноваження представника має бути обумовлено в довіреності. Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що з заявою про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця звернувся представник стягувача ТОВ «ОТП Банк» - Ядута Д. О., повноваження якого підтверджено довіреністю, виданою 29 листопада 2022 року головою правління АТ «ТОВ «ОТП Банк» Мудрим В. С., який діє на підставі Статуту, та членом правління ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності від 12 жовтня 2021 року (реєстраційний № 921), посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О. Є., й діють спільно на підставі Статуту та рішення правління від 24 квітня 2004 року № 40 (нова редакція від 29 грудня 2021 року) і засвідчені підписами вказаних осіб.

Вказаною довіреністю Голова правління та член правління АТ «ОТП Банк» уповноважили ТОВ «Дельта М Колекшн» в особі Ядути Д. О., який діє від імені довірителя на підставі договору про доручення від 05 вересня 2022 року № 05/09/22, зокрема представляти інтереси довірителя у приватного виконавця. Для цього йому надано право на подачу заяв, клопотань, листів, повідомлень, заяв по суті справи: заяви про видачу виконавчого листа, заяви на примусове виконання рішення (виконавчого напису), а також подавати та отримувати будь-які інші заяви. Термін дії довіреності до 31 грудня 2023 року.

Відповідно до інформації, яка є доступною на офіційному сайту АТ «ОТП Банк», ОСОБА_2 є членом правління банку.

Положеннями пункту 11.14 статті 11 Статуту АТ «ОТП Банк» визначено, що Голова правління має право діяти від імені банку, відповідно до Статуту, рішень правління, в тому числі представляти інтереси банку, вчиняти правочини від імені банку, делегувати свої повноваження іншим особам, видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками банку.

Члени правління мають право без довіреності діяти від імені банку, відповідно до Статуту, рішень правління, в тому числі представляти інтереси банку, вчиняти правочини від імені банку, делегувати повноваження іншим особам.

Відповідно до пункту 1.1.1. договору про надання послуг від 05 вересня 2022 року № 05/09/22, укладеного між АТ «ОТП Банк», як замовником, та ТОВ «Дельта М Колекшн», як виконавцем, передбачено вчинення виконавцем в інтересах замовника юридичних дій зі стягнення заборгованості з боржників, серед яких є представництво інтересів замовника в органах державної виконавчої служби України, з приватними виконавцями тощо.

У підпункті «а» пункту 2.3.2 розділу 2 вказаного договору визначено, що для здійснення судового супроводу стягнення заборгованості замовник за вимогою виконавця надає йому довіреність на визначених виконавцем співробітників (без права передоручення) із переліком відповідних повноважень, достатніх для надання послуг за цим договором.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що при зверненні до виконавчої служби стягувачем було надано всі необхідні документи, які підтверджують право представника стягувача на подання заяви про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи обов`язки виконавця, викладені у частині другій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», та беручи до уваги, що виконавець при надходженні до нього виконавчого документа перевіряє наявність у ньому інформації, передбаченої частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів вважає доводи апеляційної скаргибезпідставними.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними. Зокрема, в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, перевірялись обставини самопредставництва в судах.

Інші наведені у касаційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Важеніної Світлани Анатоліївни, залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун