ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 385/1679/21
провадження № 61-10703 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-ритм»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ритм» на заочне рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2022 року у складі судді Панасюка І. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 травня 2023 рокуу складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-ритм» (далі - ТОВ «Агро-ритм») про розірвання договорів оренди земельних ділянок.
Позовна заява мотивована тим, що їй належить на праві власності земельні ділянки: площею 1,7001 га, кадастровий номер 3521181700:02:000:5005, та площею 3,09 га, кадастровий номер 3521181700:02:000:1060, що знаходяться на території Жакчицької сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
25 грудня 2014 року між нею TOB «Агро-ритм» було укладено два окремі договори оренди вищевказаних земельних ділянок, згідно з умовами яких вона передала, а товариство прийняло у строкове платне володіння і користування належні їй дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, строком на 49 років. Цього самого дня договори оренди земельних ділянок були зареєстровані реєстраційною службою Гайворонського районного управління юстиції Кіровоградської області.
Зазначала, що з часу використання TOB «Агро-ритм» вищезазначених земельних ділянок, останнє систематично не сплачувало їй, як орендодавцю, орендну плату за користування належними їй на праві власності земельними ділянками, чим порушило істотні умови договорів оренди та позбавляє її отримувати прибуток від земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Вказувала, що договорами оренди земельних ділянок встановлено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Проте, вона будь-якої продукції чи послуг в рахунок орендної плати, а також орендної плати у готівковій формі від орендаря не отримувала з 2015 року по 2021 рік, тобто до дня подачі позову.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд розірвати спірні договори оренди земельних ділянок у зв?язку із невиконанням відповідачем істотних умов договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області
від 17 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір оренди землі від 25 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-ритм», щодо оренди земельної ділянки, площею 1,7001 га, кадастровий номер 3521181700:02:000:5005, (державний акт серія ЯЗ №422782), що знаходиться на території Жакчицької сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
Розірвано договір оренди землі від 25 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-ритм», щодо оренди земельної ділянки, площею 3,09 га, кадастровий номер 3521181700:02:000:1060, (свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 травня 2014 року № 623), що знаходиться на території Жакчицької сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеного позивачем факту систематичної несплати ТОВ «Агро-ритм» за 2017-2021 роки орендної плати за договорами оренди земельних ділянок від 25 грудня 2014 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок є обґрунтованими.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Агро-ритм» залишено без задоволення. Заочне рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2022 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що відповідач не довів, що належним чином виконував умови договорів оренди земельних ділянок в частині виплати орендної плати за користування земельними ділянками, що належить ОСОБА_1 , тому наявні підстави для розірвання договорів оренди земельних ділянок у зв`язку із порушенням орендарем свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати протягом 2017-2021 років. Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених 25 грудня 2014 року з ТОВ «Агро-ритм».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі TOB «Агро-ритм», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Гайворонського районного суду Кіровоградської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Клопотання ТОВ «Агро-ритм» про зупинення виконання (дії) судового рішення задоволено. Виконання (дію) заочного рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2022 року зупинено до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ «Агро-ритм» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, не з`ясували, чи зверталася позивачка до товариства особисто з метою отримання орендної плати або, чи надавала вона підприємству відповідне повідомлення, в якому б було зазначено процедуру та порядок виплати їй орендної плати. Саме на стороні позивачки лежить факт доказування неможливості отримати орендну плату за договорами оренди земельних ділянок. У матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Агро-ритм» ухилялося від сплати орендної плати, а в реквізитах, зазначених позивачкою в договорах оренди, відсутні дані, які б давили можливість перерахувати їй орендну плату.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок: площею 1,7001 га, кадастровий номер 3521181700:02:000:5005, та площею 3,09 га, кадастровий номер 3521181700:02:000:1060, що знаходяться на території Жакчицької сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області (т. 1, а. с. 11-14).
25 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та TOB «Агро-ритм» було укладено два окремі договори оренди вищевказаних земельних ділянок, згідно з умовами яких вона передала, а товариство прийняло у строкове платне володіння і користування належні їй дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, строком на 49 років. Цього самого дня договори оренди земельних ділянок були зареєстровані реєстраційною службою Гайворонського районного управління юстиції Кіровоградської області (т. 1, а. с. 13, 14, 15-18, 19-21).
Відповідно до пункту 4.1 договорів оренди земельних ділянок орендна плата вноситься орендарем у розмірі не менше ніж 4% вартості земельного паю, або в натуральній та відробітковій формі (за згодою сторін згідно додатку до договору).
Пункт 4.2 вказаних договорів передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Пунктом 4.3 договорів оренди встановлено строк виплати орендної плати, а саме з 20 серпня по 31 грудня поточного року.
Уразі передачі продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами чи іншими документами, що передбачено пунктом 4.4 договором оренди земельної ділянки площею 1,7001 га, кадастровий номер 3521181700:02:000:5005, від 25 грудня 2014 року та площею 3,09 га, кадастровий номер 3521181700:02:000:1060, від 25 грудня 2014 року.
Вищезазначеними договорами також передбачені порядок перегляду розміру орендної плати (пункт 4.5 договору) та наслідки прострочення виплати орендної плати - виплата пені (пункт 4.6 договору).
Згідно з копії відомостей про нарахування грошей за земельні паї 2015, 2016 роки вбачається нарахування та виплати ОСОБА_1 орендної плати (т. 1, а. с. 22-24).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач не виплачував їй орендну плату за користування земельними ділянками за період з 2015 до 2021 роки.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.
Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідач протягом 2017-2021 не виплачував орендну плату, визначену договорами, дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання договорів оренди земельних ділянок у зв`язку із порушенням орендарем свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати протягом 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 років, оскільки неналежне виконання умов договорів зі сплати орендної плати є порушенням умов договорів оренди земельних ділянок, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання таких договорів.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки позивачка мотивувала позовні вимоги тим, що TOB «Агро-ритм» не сплачувало орендну плату за 2015-2021 роки, тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивачки про несплату орендної плати, чого ним зроблено не було.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання;
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що TOB «Агро-ритм» здійснювало дії щодо належного виконання умов спірних договорів оренди земельних ділянок, а саме щодо сплати орендної плати у розумінні пункту 4 частини першої статті 532 ЦК України.
Відповідно до пункту 4.4 договорів оренди земельних ділянок, укладених між сторонами, передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.
Проте будь-які акти на підтвердження передачі ТОВ «Агро-ритм» у рахунок орендної плати продукції чи надання послуг в рахунок орендної плати в матеріалах справи також відсутні.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати позивачці орендної плати за договорами оренди земельних ділянок від 25 грудня 2014 року за період 2017-2021 років.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Посилання касаційної скарги на те, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи зверталася позивачка до товариства особисто з метою отримання орендної плати або, чи надавала вона підприємству відповідне повідомлення, в якому б було зазначено процедуру та порядок виплати їй орендної плати, є неспроможними, так як у договорах оренди земельних ділянок передбачено умови і порядок сплати орендної плати. Позивачка виконала свій обов`язок і передала у користування відповідачу земельні ділянки, а тому саме відповідач зобов`язаний виконувати свої кореспондентні зобов`язання і сплатити орендну плату, а не чекати допоки про це попросить позивачка.
Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із висновками суду, направлені на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ритм» залишити без задоволення.
Заочне рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 травня 2023 року залишити без змін.
Поновити виконання (дію) заочного рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2022 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 17 травня 2023 року
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник