№ 388/1076/21

Постанова

Іменем України

07 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 388/1076/21

провадження № 61-8861св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство «Новогригорівське»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Новогригорівське» на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2022 року у складі судді Кнурової О. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 серпня 2022 року у складі колегії суддів Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Новогригорівське» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у липні 2021 року звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Новогригорівське» (далі - ПП «Новогригорівське»), в якому просила розірвати договір оренди землі від 01 квітня 2013 року, укладений між нею та відповідачем, та стягнути з відповідача на її користь заборгованість з орендної плати за 2018-2020 роки у розмірі 13 829,25 грн.

Позов мотивований тим, що на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії КР № 020047 їй належить земельна ділянка № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за кадастровим номером 3521985600:02:000:0085, площею 5,45 га, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

01 квітня 2013 року між нею та ПП «Новогригорівське» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого вона передала в оренду належну їй земельну ділянку строком на 49 років зі сплатою орендної плати у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік кожного року до 30 грудня з урахуванням індексу інфляції.

Всупереч умовам укладеного між ними договору, відповідач не сплачував їй орендну плату, внаслідок чого за 2018-2020 роки утворилась заборгованість у розмірі 13 829,25 грн.

01 червня 2021 року на адресу ПП «Новогригорівське» було направлено адвокатський запит щодо виконання умов зазначеного договору, однак відповіді на нього не отримано, орендна плата відповідачем їй не сплачена.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Долинський районний суд Кіровоградської області рішенням від 29 березня 2022 року позов задовольнив.

Розірвав договір оренди земельної ділянки площею 5,45 га, кадастровий номер 3521985600:02:000:0085, укладений 01 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПП «Новогригорівське».

Стягнув з ПП «Новогригорівське» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2018-2020 роки у розмірі 13 829,25 грн з відрахуванням із суми, що підлягає стягненню військового збору за ставкою 1,5 % та податку з доходів фізичних осіб за ставкою 18 %.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишив без розгляду.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем було доведено факт систематичного невиконання істотних умов договору оренди земельної ділянки щодо виплати орендної плати, а відповідачем вказаний факт не було спростовано. Судом було вказано на те, що відповідач за відсутності контактних даних позивача був зобов`язаний внести в рахунок орендної плати грошові кошти на депозитний рахунок нотаріусу.

Кропивницький апеляційний суд постановою від 15 серпня 2022 року відмовив у задоволенні апеляційної скарги ПП «Новогригорівське», а рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував свій висновок тим, що судом першої інстанції у повній мірі надано оцінку доказам та обставинам справи. Відповідачем не було спростовано факт систематичного порушення істотних умов договору, що є вагомою підставою для розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПП «Новогригорівське» 08 вересня 2022 року засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17 та від 09 грудня 2020 року у справі № 326/1656/19 щодо застосування статті 537 ЦК України щодо права внесення орендарем орендної плати на депозит нотаріуса.

Крім того, заявник не погоджується з оцінкою судами адвокатського запиту як доказу, на підставі якого судами попередніх інстанцій було встановлено обставини справи.

Відзив на касаційну скаргу іншим учасником справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 23 вересня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Долинського районного суду Кіровоградської області.

Відкриваючи провадження у цій справі Верховний Суд вказав, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі, яка в силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України (тут і далі у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) є малозначною, проте погодився з доводами заявника, оскільки у касаційній скарзі порушено питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт а) пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України).

Справа № 388/1076/21 надійшла до Верховного Суду 23 вересня 2022 року.

Верховний Суд ухвалою від 28 листопада 2022 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ОСОБА_1 та ПП «Новогригорівське» 01 квітня 2013 року було укладено договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 3521985600:02:000:0085 зі сплатою орендної плати у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік кожного року до 30 грудня з урахуванням індексів інфляції.

Зазначений договір зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області Кравчиною С. М., номер запису про інше речове право: 685711 від 16 квітня 2013 року.

Згідно з розрахунком заборгованість зі сплати орендної плати становить 13 829,25 грн (153 658,47 грн (нормативно грошова оцінка землі станом на 2018 рік) х 3 % (розмір орендної плати) = 4 609,75 грн (орендна плата за один рік) х 3 роки), що не заперечується відповідачем та підтверджується наданою ним довідкою.

Згідно з довідкою Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 07 вересня 2021 року № 7573 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 10 серпня 2014 року в книжці обліку реєстрації громадян села Новоолександрівка було здійснено запис щодо фактичного вибуття ОСОБА_1 до рф.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створенням об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та (або) нематеріального блага.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі» ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання такого договору.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні

судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналізуючи спірні правовідносини на предмет наявності систематичної несплати орендної плати орендарем, судам слід перевіряти, яким чином орендарем виконувалося зобов`язання за договором в частині виконання такої істотної умови, а саме слід встановити, чи слугувала винна поведінка орендаря причиною невиконання істотної вимоги договору оренди останнім.

Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору виконати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Однак зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Відсутність у договорі обов`язку перераховувати кошти на депозит нотаріуса і нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплату цих сум.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17, а також у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 146/350/20, від 27 липня 2022 року у справі № 274/3707/20.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що орендарем не сплачувалася орендна плата за спірним договором внаслідок відсутності інформації про орендаря. Врахувавши вказані обставини, суди попередніх інстанцій вважали обов`язком орендаря перерахувати на депозитний рахунок нотаріуса грошові кошти в рахунок орендної плати. Оскільки таких дій орендарем вжито не було, то така обставина на переконання судів попередніх інстанцій слугувала безумовною підставою для розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведене, висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування статті 537 ЦК України в якості обов`язку орендаря за відсутності даних про орендодавця вносити орендну плату на депозитний рахунок орендаря не відповідають правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.

Враховуючи ту обставину, що відбулося прострочення кредитора у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 виїхала за межі України і не повідомила адресу та реквізити для сплати орендної плати, томусуди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки і такий висновок суперечить правовим висновкам Верховного Суду, то доводи касаційної скарги з цього приводу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо доводів касаційної скарги з приводу встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Так судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не надано доказів на вчинення ПП «Новогригорівське» дій з виконання договірних зобов`язань після отримання від представника ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , адвокатського запиту щодо надання відомостей про стан виконання за договорами оренди земельної ділянки, укладеними між ОСОБА_1 та ПП «Новогригорівське». На переконання суду першої інстанції така поведінка відповідача свідчила про відсутність намірів у останнього щодо виконання договірних зобов`язань за оспорюваним договором.

У позовній заяві позивач посилається на вказаний адвокатський запит на підтвердження того, що відповідач не надав інформацію щодо нарахування та виплати орендної плати. Водночас, в контексті вимог частини третьої статті 77 ЦПК України позивач не обґрунтував належність цього доказу для підтвердження обставин, які свідчать про відсутність намірів у відповідача сплачувати орендну плату позивачу.

Враховуючи вищенаведене, доводи касаційної скарги з приводу встановлення суттєвих обставин справи на підставі неналежних доказів знайшли своє підтвердження, оскільки у поданому адвокатському запиті висувалася вимога про надання інформації про стан виконання зобов`язання, тобто наведений доказ не містив відомостей на підтвердження умисного уникнення відповідачем сплачувати орендну плату.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою-третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про те, що рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2022 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 15 серпня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі підлягають скасуванню з ухваленням в означеній частині нового судового рішення про відмову в їх задоволенні з наведених вище підстав.

Разом з тим, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про стягнення орендної плати з огляду на таке.

Згідно з пунктом 9 договору оренди землі від 01 квітня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Новогригорівське» орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі - 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься до 30 грудня поточного року (пункт 11 договору оренди землі).

Відповідно до пункту 28 вказаного договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до орендаря з питань своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою.

При цьому, відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи ту обставину, що визначена у розрахунку позивача заборгованість по орендній платі за 2018-2020 роки у розмірі 13 829,25 грн сторонами не заперечувалась, зокрема, у поданому представником відповідача відзиві на позовну заяву останній визнав наявність несплати за вказаний період із незалежних від нього причин, Верховний Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог в означеній частині.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про стягнення орендної плати і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в означеній частині - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те що суд касаційної інстанції скасовує рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі і ухвалює в означеній частині нове судове рішення про відмову у їх задоволенні, а в решті залишає рішення судів попередніх інстанцій без змін, то судові витрати зі сплати судового збору в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі понесені за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Ціна позову у цій справі становить 27 658,50 грн.

За змістом статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1 % від суми позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2022 року було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270 грн.

Таким чином, за подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 908 грн.

Рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку оскаржувалося у повному обсязі.

За правилами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної та касаційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 150 % та 200 % від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, скарги.

Таким чином, за оскарження в апеляційному та касаційному порядку підлягав сплаті судовий збір у загальному розмірі 3 178 грн ((908 грн х 150 %) + (908 грн х 200 %)).

Однак, враховуючи те, що касаційна скарга ПП «Новогригорівське» підлягає частковому задоволенню в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі, то понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в означеній частині підлягають стягненню в загальному розмірі 1 589 грн (454 грн х 150 %) + (454 грн х 200 %).

Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, тому з позивача на користь ПП «Новогригорівське» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 135 грн (1 589 грн - 454 грн).

Керуючись статтями 141 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Новогригорівське» задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 серпня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Новогригорівське» про розірвання договору оренди землі скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Новогригорівське» про розірвання договору оренди землі відмовити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2022 року в частині стягнення з Приватного підприємства «Новогригорівське» на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1 816 грн скасувати.

В решті рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 серпня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Новогригорівське» понесені судові витрати у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. В. Пророк