№ 389/3078/16-а(2-а/389/95/16)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 389/3078/16-а(2-а/389/95/16)

адміністративне провадження № К/9901/24632/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Знам`янського міського голови Філіпенко Сергія Івановича, виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (головуючий суддя - Добродняк І.Ю., судді Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі №389/3078/16-а, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Знам`янського міського голови Філіпенка Сергія Івановича, виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати розпорядження Знам`янського міського голови Філіпенка С. І. «Про звільнення ОСОБА_1 » від 24.10.2016 № 512-к; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кадрової роботи виконавчого комітету Знам`янської міської ради з 24.10.2016; стягнути з виконавчого комітету Знам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з виконавчого комітету Знам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю розпорядження від 24.10.2016 № 512-к про звільнення ОСОБА_1 та порушенням відповідачами порядку її звільнення, здійсненного на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, з огляду на те, що відповідач-2 не виконав свого обов`язку щодо працевлаштування ОСОБА_1 , оскільки з моменту попередження про звільнення і до дня звільнення позивачеві було запропоновано лише окремі вакантні посади, а в цей же час працівникам, які мали нижчу кваліфікацію, пропонувались посади з більш високими кваліфікаційними вимогами, на які вони й були призначені. Позивач наполягає, що вона має вищу кваліфікацію, продуктивність праці, тривалий стаж роботи у виконавчому комітеті, вищий ранг посадової особи органів місцевого самоврядування порівняно з іншими працівниками, що залишились працювати у виконавчого комітеті Знам`янської міської ради.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.05.2017 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Знам`янського міського голови Філіпенка С. І. «Про звільнення ОСОБА_1 » від 24.10.2016 № 512-к;

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кадрової роботи виконавчого комітету Знам`янської міської ради з 25.10.2016;

Стягнуто з виконавчого комітету Знам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.10.2016 по 12.05.2017 в сумі 38047,64 грн. з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б підтверджували неможливість запропонувати позивачу всі вакантні посади, відповідачем-2 надано до суду не було, як і не спростовано ту обставину, що останній не мав можливості перевести позивача за його згодою на одну із посад у новоствореному відділі. Тобто в період між попередженням позивача про звільнення із займаної посади - 11.05.2016 до самого звільнення 24.10.2016 існували вакантні посади, які позивачу не були запропоновані, в тому числі у новоствореному відділі, куди пропонувалось перевестись іншим працівникам, а відтак існувала можливість для працевлаштування позивача, в тому числі на посаду у новоствореному відділі, яку роботодавець - відповідач-2, всупереч ч.3 ст.49-2 КЗпП України, не реалізував, вимоги статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі також не врахував, а тому таке звільнення ОСОБА_1 неможна вважати законним. В свою чергу, враховуючи протиправність спірного розпорядження про звільнення від 24.10.2016 № 512-к, позивач має бути поновлений на посаді, з якої він незаконно звільнений, а саме: на посаді начальника відділу кадрової роботи виконавчого комітету Знам`янської міської ради. При цьому суд, посилаючись на ч.1 та ч.5 ст.241-1 КЗпП України, зауважив, що у розпорядженні про звільнення зазначено «звільнити з 24.10.2016», у зв`язку з чим позивач вважатиметься звільненим з наступного дня, а саме з 25.10.2016, яке водночас є першим днем вимушеного прогулу позивача, а 24.10.2016 вважається останнім робочим днем позивача. Вирішуючи позовну вимогу про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд, з посиланням на ч.2 ст.235 КЗпП України, дійшов висновку, що з виконавчого комітету Знам`янської міської ради підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 38047,64 грн., яка утворюється шляхом множення кількості днів вимушеного прогулу на розмір середньоденного заробітку (137х277,72=38047, 64). Щодо позовної вимоги про стягнення 10000 грн моральної шкоди, то підтверджуючих фактів заподіяної позивачеві моральної чи фізичної шкоди, страждань або втрат немайнового характеру, не встановлено, а відтак, суд зазначив про відсутність підстав для задоволення цієї позовної вимоги.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 травня 2017 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено.

Відмовляючи в позовних вимогах, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у травні 2016 року пропонувались наявні вакантні посади, згода на переведення на які раніше не були прийняті іншими співробітниками, та які позивач могла б обіймати з наявною у неї освітою та кваліфікацією, проте позивач відмовилась від таких посад. Інші вакантні посади, які зазначено у довідці від 30.03.2017 № 01-27/29/1, не пропонувались ОСОБА_1 , зокрема, через відсутність у останньої відповідної освіти, що позивачем зі свого боку не заперечується. З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачав у діях відповідача-2 порушень вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України при виконанні обов`язку з пропонування позивачу вакантних посад. Крім того, суд вказав, що у процесі працевлаштування осіб, які підлягають звільненню у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, переведення працівників, що підлягають звільненню, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про переваги на залишення на роботі, встановлені ст.42 КЗпП України, оскільки переважне право на залишення на роботі не є тотожним праву на працевлаштування на нову посаду. Таким чином, оцінюючи дії відповідачів на відповідність критеріям, зазначеним в ч.3 ст.2 КАС України, апеляційний суд дійшов висновку, що приймаючи спірне розпорядження про звільнення ОСОБА_1 від 24.10.2016 № 512-к, відповідачі діяли у межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а відтак позов в цій частині задоволенню не підлягає. Відповідно, не підлягає задоволенню й решта позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді, стягнення з відповідача-2 на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди як таких, що мають похідний характер і задоволення яких можливе лише у разі задоволення основної вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження від 24.10.2016 № 512-к.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

21 липня 2017 року позивач звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, в якій просив її скасувати та залишити в силі постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 травня 2017 року.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржниця зазначила, що приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд дійшов хибної думки про те, що приймаючи спірне розпорядження про звільнення ОСОБА_1 від 24.10.2016 № 512-к, відповідачі діяли у межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. Вказувала, що позивачу не було запропоновано усіх вакантних посад чи іншої вакантної роботи, яку вона може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо, і які існували та які з`явилися на підприємстві з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Також, скаржниця вказала, що вона не була повідомлена про апеляційний розгляд справи ані засобами поштового зв`язку, ані шляхом отримання телефонограми.

Відповідачами по справі до Суду були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, просили залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення. Вказали, що в діях відповідачів відсутні ознаки порушень вимог ст. 42 КЗпП України, а спірне розпорядження про звільнення ОСОБА_1 від 24.10.2016 № 512-к прийнято у межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Диплом спеціаліста свідчить про те, що ОСОБА_1 у 2004 році закінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста. У 2008 році ОСОБА_1 у цьому ж навчальному закладі здобула освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр», на що вказує диплом магістра.

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , оригінал якої оглянуто у судовому засіданні, встановлено, що ОСОБА_1 з 21.12.2010 працювала у виконавчому комітеті Знам`янської міської ради Кіровоградської області на посаді начальника відділу кадрової роботи. З 07.04.2014 по 01.12.2015 обіймала посаду керуючої справами (секретаря виконкому). Сьомий ранг посадової особи органів місцевого самоврядування ОСОБА_1 присвоєно 07.04.2014.

Розпорядженням міського голови «Про вивільнення працівників у зв`язку з реорганізацією та прийняттям структури та загальної чисельності апарату Знам`янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради» від 27.04.2016 №161-к вирішено попередити працівників про вивільнення, зокрема і працівників відділу кадрової роботи, і працівників організаційного відділу. Інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці доведено до відома державної служби зайнятості 29.04.2016.

ОСОБА_1 ознайомлена із зазначеним розпорядженням 10.05.2016 - перший день виходу на работу з лікарняного. Наступного дня - 11.05.2016 позивачу надано для ознайомлення попередження про звільнення з посади за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності (штату) працівників з одночасною пропозицією переведення на посаду заступника начальника управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам`янської міської ради. Як вбачається з акту та не заперечується позивачем, остання відмовилася від ознайомлення з даним попередженням, його отриманням та відповідно від запропонованої посади.

У подальшому, 17.05.2016 ОСОБА_1 надавалися для ознайомлення шість попереджень про звільнення з посади за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності (штату) працівників. При цьому, пропонувалося переведення на наступні посади: головного спеціаліста відділу культури та туризму виконавчого комітету Знам`янської міської ради; головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам`янської міської ради (тимчасово, на час перебування штатного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку); провідного спеціаліста відділу прийому громадян та прийняття рішень управління соціального захисту населення виконавчого комітету Знам`янської міської ради; головного спеціаліста відділу прийому громадян та прийняття рішень управління соціального захисту населення виконавчого комітету Знам`янської міської ради; провідного спеціаліста Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді виконавчого комітету Знам`янської міської ради; державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Знам`янської міської ради (тимчасово, на час перебування штатного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку). ОСОБА_1 , ставлячи підпис та дату на вказаних попередженнях, просила запропонувати їй посаду у новоствореному відділі організаційно-кадрової роботи, враховуючи її переважне право на залишення на роботі як працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю. Зазначила також, що запропоновані посади не відповідають її професії, спеціальності та кваліфікації.

Представниками відповідачів під час розгляду справи до суду подавалися декілька довідок, різних за змістом, щодо наявних вакантних посад в структурних підрозділах виконавчого комітету Знам`янської міської ради у період з 10.05.2016 по 24.10.2016. При цьому, представник відповідача - Знам`янського міського голови Філіпенка С.І., в судовому засіданні просив суд прийняти до уваги лише останню довідку за підписом Знам`янського міського голови від 30.03.2017 №01-27/29/1, зазначивши, що інформація саме в цій довідці є вірною. У зв`язку з цим, суд, перевіряючи дотримання відповідачем вимог трудового законодавства щодо обов`язку запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі вакансії, які існували на підприємстві з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, приймав до уваги саме цю довідку.

З інформації, яка міститься в даній довідці вбачається, що з 10.05.2016 по 24.10.2016 було 13 вакантних посад, 7 з яких були запропоновані, 6 не пропонувалися.

Зокрема, посади начальника управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам`янської міської ради, начальника відділу архітектури та містобудування управління містобудування, архітектруи та житлово-комунального господарства міської ради (тимчасово, на час перебування штатного працівника на військовій службі за контрактом до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію); начальника відділу економічного розвитку, промисловості, інфраструктури та торгівлі виконавчого комітету Знам`янської міської ради; головного спеціаліста відділу загального, контролю та роботи зі зверненнями громадян виконавчого комітету Знам`янської міської ради (тимчасово, на час перебування штатного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку); головного спеціаліста апарату Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Знам`янської міської ради не пропонувалися у зв`язку з відсутністю у позивача відповідної освіти.

Посада провідного спеціаліста апарату управління Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Знам`янської міської ради (тимчасово, на час перебування штатного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) не пропонувалася у зв`язку з тим, що позивачу була запропонована рівнозначна посада в управлінні соціального захисту постійного характеру.

Розпорядженням Знам`янського міського голови Філіпенка С.І. «Про звільнення ОСОБА_1 » від 24.10.2016 №512-к позивача звільнено з займаної посади начальника відділу кадрової роботи виконавчого комітету Знам`янської міської ради у зв`язку зі скороченням штату з 24.10.2016 (п.1 ст.40 КЗпП України).

Підставою для видання оскаржуваного розпорядження є рішення Знам`янської міської ради «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Знам`янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради» від 22.04.2016 №194 та розпорядження міського голови «Про вивільнення працівників у зв`язку з реорганізацією та прийняттям структури та загальної чисельності апарату Знам`янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради» від 27.04.2016 №161-к.

Відповідно до рішення одинадцятої сесії Знам`янської міської ради сьомого скликання «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Знам`янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради» від 22.04.2016 №194, з 01.07.2016 зменшено загальну чисельність апарату Знам`янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради, шляхом скорочення посад, зазначених у додатку 1. Тобто, відбулося скорочення штату працівників. Зокрема, утворено новий структурний підрозділ без статусу юридичної особи - відділ оргнізаційно-кадрової роботи шляхом злиття структурних підрозділів виконавчого комітету - відділу кадрової роботи виконавчого комітету Знам`янської міської ради та організаційного відділу виконавчого комітету Знам`янської міської ради. Як встановлено із Положення про відділ організаційно-кадрової роботи виконавчого комітету Знам`янської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 22 липня 2016 року №269, до нього перейшли основні повноваження організаційного відділу та відділу кадрової роботи.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Статтею 42 Кодексу законів про працю України передбачене переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Так, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з абзацом 3 статті 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадами в органах місцевого самоврядування є посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачені підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування. Згідно з частиною 1 цієї статті, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.190 КАС України суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження: надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом з копією апеляційної скарги, інформацією про їхні права та обов`язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу.

Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.33 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

При цьому, процесуальне законодавство гарантує право особам, які беруть участь у справі знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, що в свою чергу забезпечує рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції було направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку копії ухвал про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на 27.06.2017 разом з копією апеляційної скарги, проте, вказаний конверт не було вручено адресату через її відсутність за вказаною адресою (т.2 а.с.169).

27.06.2017 судом було оголошено перерву до 04.07.2017, про що представника позивача - Лінчевського Д.Ю. було повідомлено телефонограмою від 29.06.2017 (т.2 а.с.170). Доказів повідомлення позивача про час та місце слухання справи в суді апеляційної інстанції, матеріали справи не містять.

При цьому, з витягу з угоди від 01.11.2016 про захист та надання правової допомоги у справі, укладеної між позивачем та адвокатом Лінчевським Д.Ю. (Адвокатське об`єднання «Волосян Пільгуй і партнери» (т.1 а.с.30)), адвокат зобов`язувався представляти інтереси позивача у справі про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення вимушеного прогулу та моральної шкоди лише в суді першої інстанції, що не було враховано судом апеляційної інстанції під час повідомлення позивача про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції не було повідомлено позивача належним чином про дату, час і місце судового засідання, що відбулось 04.07.2017, за наслідками якого було прийнято оскаржувану постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року.

Пунктом 3 частини 3 статті 353 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що виявилось у позбавленні позивача об`єктивної можливості давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, заявляти клопотання і відводи, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341 344 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року скасувати, а справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська О.В. Кашпур