ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 3/5025/1379/12 (924/681/21)
14 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 3/5025/1379/12 (924/681/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: Іващук В.А.,
відповідача: не з`явився,
третьої особи: не з`явився,
Офіса Генерального прокурора: Садаєва Е.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 (колегія суддів у складі: Миханюк М.В. - головуючий, Саврій В.А., суддя Дужич С.П.)
та рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.11.2021 (суддя Вибодовський О.Д.)
у справі № 3/5025/1379/12 (924/681/21)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" в особі ліквідатора Іващука Валентина Анатолійовича
до Деражнянської міської територіальної громади
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Деражнянської міської ради
про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна
у межах справи № 3/5025/1379/12
за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
до Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. У провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа №3/5025/1379/12 за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка".
2. У межах зазначеної справи ВАТ "Сільгосптехніка" в особі ліквідатора Іващука Валентина Анатолійовича (далі - Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Деражнянської міської територіальної громади (далі - Відповідач) про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна: майданчик (площадка) залізобетонний площею 11550 м2; капітальна цегляна огорожа на бетонному фундаменті в бетонних стовпах довжиною 473,6 м, висотою 2,5 м; панельна огорожа довжиною 18 м, висотою 3 м; замощення (дорога АЗС) із залізобетонних аеродромних плит площею 230 м; майданчик (площадка для ремонту а/м) асфальтовий довжиною 97 м, шириною 42,2 м, із металевою огорожею в кількості 90 секцій розміром 2,8x1,6 м, що знаходяться за адресою м. Деражня, вул. Промислова, 18 (далі - Спірні об`єкти).
3. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2021 до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Деражнянську міську раду.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.11.2021, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022, позов задоволено, визнано за Позивачем право власності на об`єкти нерухомого майна згідно з переліком.
5. Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому суди послались, зокрема, на положення статей 181 316 321 325 392 Цивільного кодексу України, статті 133 Господарського кодексу України, статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
6. З огляду на положення пункту 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 10.07.2001 за №582/5773, та відомості технічних паспортів щодо капітальності споруд суди дійшли висновку про те, що спірне майно є об`єктами нерухомого майна, оскільки його переміщення без знецінення та повного руйнування неможливе.
7. Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив доводи прокурора про неврахування преюдиціальних обставин, встановлених рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №924/1280/20 про визнання недійсним аукціону, оскільки предметом спору в цій справі є визнання права власності на майно, а не оскарження відмови державного реєстратора зареєструвати спірні об`єкти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
8. Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
9. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 181 392 Цивільного кодексу України, викладених в постановах від 21.07.2021 у справі №905/1965/19 (911/225/20), від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 27.06.2018 у справі №904/8186/17, від 11.04.2019 у справі №910/8880/18, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, від 23.06.2020 у справі №909/337/19, від 13.11.2019 у справі №686/22924/16-ц. Також скаржник зазначає, що суди неправильно оцінили обставини справи та докази на їх підтвердження і дійшли передчасних висновків про наявність підстав для задоволення позову.
10. Скаржник звертає увагу, що за змістом статті 392 Цивільного кодексу України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Водночас у ході розгляду справи Позивач не надав правовстановлюючих документів, що підтверджують виникнення в нього права власності на спірне майно, дозволів на будівництво та документів щодо прийняття в експлуатацію такого майна, правовстановлюючих документів Позивача на земельну ділянку, на якій спірне майно розташоване.
11. Також скаржник зазначає про залишення судами першої та апеляційної інстанцій поза увагою, що такі об`єкти як огорожі, автомобільні дороги, залізобетонні чи асфальтовані майданчики, замощення тощо не можуть бути самостійними об`єктами нерухомого майна, оскільки не відповідають ознакам окремого нерухомого майна, а основним їх призначенням є допоміжна функція, що полягає в обслуговуванні та експлуатації земельної ділянки, тому мають слідувати за головною річчю - земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
12. Позивач в особі ліквідатора подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а справу припинити.
13. Позивач вважає касаційну скаргу необґрунтованою, такою, що не відповідає документам і обставинам справи, поданою за попередньою змовою із першим заступником керівника Хмельницької обласної прокуратури та в інтересах осіб, що в незаконний спосіб заволоділи майном Позивача.
14. Позивач посилається на порушення прокурором вимог процесуального законодавства через ненаправлення копії касаційної скарги кредиторам у справі про банкрутство Позивача.
15. Позивач вважає, що прокурор у касаційній сказі не навів жодного доказу і документів, чим саме порушено інтереси держави в особі Деражнянської міської територіальної громади оскаржуваними судовими рішеннями, адже спірні об`єкти ніколи не були комунальним майном і не належали Деражнянській міській раді.
16. Крім того, Позивач надав додаткові пояснення до відзиву на касаційну скаргу, в яких заперечує проти доводів касаційної скарги.
17. Інші учасники справи у встановлений Судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
18. Відповідно до статуту, зареєстрованого 17.01.2007 за номером 16561050001000147, Позивач створений шляхом перетворення Державного підприємства Деражнянське РТП у Відкрите акціонерне товариство "Сільгосптехніка" за рішенням представництва Фонду державного майна України у Деражнянському районі від 28.07.1995. Позивач є правонаступником ДП Деражнянське РТП.
19. Спірні об`єкти майна є основними фондами Позивача, які перейшли йому як правонаступнику від колишнього РТП та використовувались товариством для забезпечення основної діяльності, що підтверджено оборотно-сальдовою відомістю по бухгалтерському рахунку 10 "Основні засоби", в якій зазначені терміни вводу в експлуатацію зазначених об`єктів: 1966 рік, 1972 рік, 1986 рік, та останнім балансом, поданим Позивачем до органів державної статистики станом на 31 грудня 2012 року.
20. Об`єкти, що є предметом позову - майданчики та дорога із бетонних плит були предметом податкової застави державного органу - Деражнянського відділення Хмельницької МДПІ згідно з актами опису майна від 19.03.2009 №2 і від 10.11.2010 №4.
21. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.12.2012 порушено провадження у справі про визнання Позивача банкрутом.
22. Постановою Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2013 визнано Позивача банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
23. Для формування ліквідаційної маси ліквідатор провів інвентаризацію майна станом на 05.09.2016.
24. Зокрема, ліквідатор встановив, що більша частина нерухомого майна боржника була відчужена з порушенням статуту підприємства ще до відкриття ліквідаційної процедури. Щодо зазначеного факту триває кримінальне провадження за заявою ліквідатора.
25. Не реалізованими залишились Спірні об`єкти: майданчик (площадка) залізобетонний площею 11550 м2; капітальна цегляна огорожа на бетонному фундаменті в бетонних стовпах довжиною 473,6 м, висотою 2,5 м; панельна огорожа довжиною 18, м, висотою 3 м; замощення (дорога АЗС) із залізобетонних аеродромних плит площею 230 м2; майданчик (площадка для ремонту а/м) асфальтовий довжиною 97 м, шириною, 42,2 м із металевою огорожею в кількості 90 секцій розміром 2,8x1,6 м2, що знаходяться за адресою м. Деражня, вул. Промислова, 18. Спірні об`єкти включені до інвентарного опису.
26. На замовлення Позивача Хмельницьке бюро технічної інвентаризації провело технічну інвентаризацію вказаного майна та виготовило технічні паспорти на споруди.
27. Листом за вих. №18/1379 від 18.07.2019 Позивач звернувся до Деражнянської міської ради як до власника земельної ділянки із заявою щодо видачі дозволу на виготовлення технічної документації на земельні ділянки, що знаходяться під основними фондами боржника для подальшого оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна.
28. Листом вих. №502 від 06.08.2019 Відповідач відмовив Позивачу у задоволенні звернення через ненадання документів, що підтверджують права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на відповідних земельних ділянках.
29. Будівництво спірних об`єктів виконано без отримання дозволу на початок будівельних робіт, тому Позивач не має можливості оформити право власності на спірні об`єкти нерухомого майна належним чином.
30. Вартість зазначеного майна за останньою ціновою пропозицією становила 170000,00 грн.
31. Два майданчики та бетонна дорога 16.10.2020 були виставлені на торги через оператора авторизованого електронного майданчика "ПРОЗОРО" ТБ "Подільська".
32. На першому повторному аукціоні, що відбувся 02.11.2020, зазначене майно реалізовано згідно з протоколом про результати електронного аукціону №UА-РS-2020-10-19-000044-3, сформованим оператором авторизованого електронного майданчика ТБ "Подільська", переможцем аукціону було визнано ОСОБА_1 , який запропонував ціну за лот 160000,00 грн. На підставі вказаного протоколу та виписки банку про надходження коштів на рахунок Позивача складено акт придбання майна на аукціоні від 16.11.2020.
33. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.02.2021 у справі №3/5025/1379/12 (924/1280/20) задоволено позов ОСОБА_1 , визнано недійсним результат електронного аукціону з продажу майна ВАТ "Сільгосптехніка", проведеного 02.11.2020 Товарною біржою "Подільська". Зазначеним судовим рішенням встановлено, що майно, на яке позивач просить визнати за ним право власності, не підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, це майно є будівельними матеріалами.
Позиція Верховного Суду
34. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
35. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів. Зокрема, відповідно до положень статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває права про банкрутство в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори з позовними вимогами щодо майна боржника. При цьому господарський суд розглядає зазначені спори за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, за результатами розгляду спору ухвалю рішення.
36. Згідно з положеннями статей 2 4 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
37. У силу статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власності та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
38. Захист права власності врегульований главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до статті 392 цього Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
39. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі зазначеної норми Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
40. У зв`язку з наведеним Верховний Суд неодноразово (зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі) звертав увагу на те, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
41. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
42. При цьому відповідно до частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 (набуття права власності на безхазяйну річ) і 376 (самочинне будівництво). У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (зокрема, постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17).
43. Отже, позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).
44. При цьому відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, тому суд при вирішенні спору про право власності повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.
45. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 дійшла висновку, що передбачене статтею 392 Цивільного кодексу України правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.
46. Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.
47. Отже, за позовом про визнання права власності на будівлю, споруду, право на яку ні за ким не зареєстроване, належним відповідачем є власник земельної ділянки, на якій така будівля, споруда розташована. Якщо ж позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, то згідно з усталеною практикою Верховного Суду в позові про визнання права власності слід відмовити.
48. Зокрема, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю (ст. 83 Земельного кодексу України). За змістом статей 1, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальна громада села, селища, міста (тобто жителі, об`єднані постійним проживанням у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці) є первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень. Водночас представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування сільські, селищні, міські ради як органи місцевого самоврядування.
49. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи правильно зазначив, що представляти Деражнянську міську територіальну громаду, яка не є юридичною особою, здійснювати від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування має Деражнянська міська рада, що має бути відповідачем у справі. Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, зокрема, викладеним у зазначеній постанові у справі №916/1608/18.
50. Однак всупереч наведеному висновку апеляційний господарський суд залишив без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду не зважаючи на те, що Деражнянська міська рада не брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, а прийняття судового рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі є безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України.
51. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що залучення судом апеляційної інстанції Деражнянської міської ради до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не можна ототожнювати із залученням зазначеної особи в належному процесуальному статусі відповідача, обсяг наданих законом прав якого є більшим за інших учасників справи (зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов, заяву про застосування позовної давності тощо).
52. З викладеного вбачається, що суди як першої, так і апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі, заявлених до неналежного відповідача.
53. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій послалися на відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо наявності в особи права відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо воно оспорюється, зокрема, у разі втрати нею документа, який засвідчує право власності, за відсутності іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Однак господарські суди залишили поза увагою те, що передбачений наведеною нормою спосіб захисту має на меті підтвердження наявного в позивача права власності, а не виникнення в нього такого права внаслідок ухвалення судового рішення.
54. Тобто саме лише посилання на відсутність документа, що засвідчує право власності на спірне майно, не є достатньою підставою для визнання за особою права власності на нього без надання доказів, оцінивши які окремо та в сукупності з урахуванням їх вірогідності та взаємозв`язку, суд може встановити факт виникнення на законних підставах та існування в позивача права власності на спірне майно, зокрема на момент втрати ним відповідного правозасвідчувального документа, а також відсутність припинення цього права на момент вирішення спору.
55. Не врахувавши наведеного, суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення про визнання за Позивачем права власності на Спірні об`єкти як нерухоме майно, що не ґрунтуються на конкретному висновку про виникнення в Позивача зазначеного права з певних передбачених законом підстав (зокрема, внаслідок його створення як нерухомого майна, на підставі правочину тощо). Натомість суди обмежились перерахуванням обставин та доводів сторін, які стосуються Спірних об`єктів, але мають суперечливий характер та не свідчать про наявність передбачених законом передумов для визнання права власності в судовому порядку.
56. Так, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Спірні об`єкти введені в експлуатацію у 1966, 1972, 1986 роках, є основними фондами Позивача та перейшли йому як правонаступнику від колишнього РТП. Однак за змістом мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень, наведений висновок ґрунтується виключно на встановленні обставин щодо відображення самим Позивачем зазначеної інформації в оборотно-сальдовій відомості та балансі за 2012 рік, перебування частини Спірних об`єктів у податковій заставі.
57. Однак суди попередніх інстанцій на підставі наданих учасниками справи доказів не встановили жодних обставин, які свідчать про факт переходу права власності на Спірні об`єкти від Державного підприємства Деражнянське РТМ до Позивача. Зокрема, суди не встановили обставини створення Спірних об`єктів як нерухомого майна Державним підприємством Деражнянське РТМ, наявності у нього права власності на Спірні об`єкти на момент реорганізації, передачі їх у встановленому законом порядку Позивачеві як правонаступнику.
58. При цьому під час розгляду справи судом касаційної інстанції учасники справи не доводять наявність у матеріалах справи певних доказів (зокрема, передаточного балансу, правовстановлюючих документів ДП Деражнянське РТМ на Спірні об`єкти тощо), які підтверджують наведені обставини, але не отримали правової оцінки судів першої та апеляційної інстанцій.
59. Водночас з огляду на викладені в позові доводи суди зазначили про відсутність у Позивача можливості оформити право власності на Спірні об`єкти у зв`язку з тим, що їх будівництво виконано без отримання дозволу на початок будівельних робіт.
60. Зазначивши, що наведене позбавляє Позивача можливості реалізувати свої права щодо розпорядження майном, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна (зокрема, на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи тощо), за загальним правилом, не набуває права власності на нього.
61. Тобто задоволення позову про визнання права власності на майно в разі його самочинного будівництва не відповідає змісту застосовної судами при вирішенні цього спору статті 392 Цивільного кодексу України, яка передбачає захист вже існуючого права.
62. Визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка здійснила таке будівництво, можливо, але виключно за умов, передбачених частинами 3, 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України (надання земельної ділянки забудовнику, відсутності заперечень її власника (користувача), відсутності порушення прав інших осіб тощо). Однак дотримання наведених умов, як і сам факт самочинного будівництва Спірних об`єктів Позивачем чи його правопопередником, суди першої та апеляційної інстанції не встановили, а Позивач не доводив. Зокрема, Позивач не наводить посилання на певні наявні у справі та не оцінені судами докази, що підтверджують наведені обставини.
63. Крім того, Верховний Суд вважає безпідставними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Спірні об`єкти є нерухомим майном з огляду лише на відомості технічних паспортів щодо капітальності споруд, зважаючи на одночасне зазначення в судових рішеннях про встановлення Господарським судом Хмельницької області в рішенні від 16.02.2021 у справі №3/5025/1379/12 (924/1280/20), що відповідне майно, яке було предметом спору в зазначеній справі (два майданчики та бетонна дорога), є будівельними матеріалами.
64. Відхиляючи посилання прокурора на преюдиціальне значення вказаних обставин для розгляду цієї справи, господарський суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що предметом спору в цій справі є визнання права власності на майно, а не оскарження відмови державного реєстратора зареєструвати спірні об`єкти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Наведене свідчить про помилкове тлумачення апеляційним господарським судом положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, яка надає преюдиційне значення обставинам, встановленим рішенням суду, за умови, що у відповідних справах беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, та не пов`язує необхідність їх доказування в іншій справі з предметами відповідних спорів.
65. З наведеного вбачається що господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову згідно з приписами статті 392 Цивільного кодексу України, оскільки позовні вимоги про визнання права власності на Спірні об`єкти як нерухоме майно заявлені до неналежного відповідача, а також за відсутності доведення Позивачем обставин щодо обґрунтованості віднесення Спірних об`єктів до нерухомого майна та щодо виникнення у Позивача права власності на Спірні об`єкти на момент виникнення спору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а також прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
67. Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
68. Судові витрати, понесені скаржниками у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції та переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на Позивача.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.11.2021 у справі №3/5025/1379/12 (924/681/21) скасувати.
3. Ухвалити нове рішення. В позові відмовити.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" (32200, м. Деражня, вул. Промислова, 18, ідентифікаційний код 00519132) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29005, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, 02911102) 3825,00 (три тисячі вісімсот двадцять п`ять) гривень судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" (32200, м. Деражня, вул. Промислова, 18, ідентифікаційний код 00519132) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, ідентифікаційний код 02910077) 5100,00 (п`ять тисяч сто) гривень судового збору за подання касаційної скарги.
6. Видачу наказів доручити Господарському суду Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді О. Банасько
В. Пєсков