№ 400/11721/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2025 року

м. Київ

справа № 400/11721/23

адміністративне провадження № К/990/27174/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Смоковича М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року (судді: Бітов А.І., Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі також - відповідач, ГУНП в Миколаївській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Миколаївській області від 06 вересня 2023 року №1868 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників відділення поліції №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області» в частині застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (наказом ГУНП в Миколаївській області від 17 серпня 2023 року №597 о/с зарахований у розпорядження ГУНП в Миколаївській області до 13 жовтня 2023 року) дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Миколаївській області від 12 вересня 2023 року №671 о/с;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Миколаївській області від 17 серпня 2023 року №597 о/с;

- поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №4 Миколаївського районного управління поліції, на службі в поліції;

- стягнути з ГУНП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

- звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №4 Миколаївського районного управління поліції та в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказав, що в порушення вимог затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), відповідачем службове розслідування щодо нього фактично не було проведено, висновок службового розслідування не було складено, ГУНП в Миколаївській області не повідомило позивача про початок службового розслідування та позбавило його можливості надати відповідні пояснення. Також, позивач вказав, що наказ ГУНП в Миколаївській області про притягнення його до дисциплінарної відповідальності "… містить лише опис події та обставини, які мають досліджуватись судом в рамках кримінального провадження. Оскаржуваний наказ ґрунтується виключно на матеріалах кримінального провадження, в якому позивач має процесуальний статус підозрюваного …". За твердженнями позивача, докази вчинення ним дисциплінарного проступку відсутні. Підставою для визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 17 серпня 2023 року №597 о/с, на думку позивача, є зміна фактичних обставин, з урахуванням яких цей наказ було видано.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що службове розслідування було призначене наказом керівника ГУНП в Миколаївській області та завершене у межах строку, встановленого Дисциплінарним статутом. Перебуваючи на службі, 21 серпня 2023 року позивач скористався правом відмовитися від надання пояснень. При цьому суд не вбачав підстав для сумнівів у достовірності як «Пояснень», так і «Акта про відмову надати пояснення».

Суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем дисциплінарних проступків є доведеним, а підстави для визнання неправильної юридичної кваліфікації відповідачем цих проступків відсутні. Позивач не визнав обставин вчинення дисциплінарних проступків, викладених у висновку за результатами службового розслідування, проте не висловив заперечень щодо доказової сили зібраних під час службового розслідування матеріалів, а також не спростував інформацію щодо фактичних обставин, які, на переконання суду, беззаперечно свідчать про вчинення ним дій, що підривають авторитет Національної поліції України. Крім того, позивач не заперечив факт своєї відсутності на службі 18 та 19 серпня 2023 року, і жодних доказів поважності причин такої відсутності ані до дисциплінарної комісії, ані до суду не подав.

Також суд відхилив доводи позивача про те, що лише вирок суду у кримінальній справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено певні діяння можуть бути використані відповідачем при наданні оцінки протиправності вчинку, скоєного позивачем. Суд першої інстанції наголосив, що відсутність вироку не є перешкодою для висновку дисциплінарної комісії про вчинення поліцейським дисциплінарного проступку та, відповідно, для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності згідно з нормами Дисциплінарного статуту.

З огляду на характер вчинених проступків, їх доведеність, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем законно та обґрунтовано застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Таким чином, суд першої інстанції констатував, що накази від 06 вересня 2023 року №1868 та від 12 вересня 2023 року №671 о/с видано відповідачем правомірно.

Щодо наказу від 17 серпня 2023 року №597 о/с суд першої інстанції зазначив, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 67 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон 580-VIII) зарахування поліцейських в розпорядження органів поліції для подальшого проходження служби допускається у разі застосування до поліцейського тримання під вартою як запобіжного заходу.

Оскільки до позивача було застосовано саме такий запобіжний захід як тримання під вартою, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ від 17 серпня 2023 року №597 о/с відповідачем видано на законній підставі. Водночас суд зазначив, що зміст зазначеного наказу, з урахуванням застосованого до позивача дисциплінарного стягнення, як на момент подання позову, так і на час розгляду справи, не впливає на його права та інтереси.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року рішення суду першої інстанції від 21 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Миколаївській області від 06 вересня 2023 року №1868 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників відділення поліції №4 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області» в частині застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (наказом ГУНП в Миколаївській області від 17 серпня 2023 року №597 о/с зарахований у розпорядження ГУНП в Миколаївській області до 13 жовтня 2023 року) дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Миколаївській області від 12 вересня 2023 року №671 о/с «По особовому складу». Поновлено інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні ГУНП в Миколаївській області, на службі в поліції з 13 вересня 2023 року. Стягнуто з ГУНП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 вересня 2023 року по 02 травня 2024 року в сумі 91 019,12 грн з відрахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Суд першої інстанції обмежився лише посиланням на те, що факт вчинення позивачем дисциплінарних проступків є доведеним, без вказівки, в чому саме полягають такі проступки та на підставі яких доказів дисциплінарна комісія дійшла відповідних висновків.

Суд апеляційної інстанції встановив, що висновок службового розслідування фактично відтворює зміст матеріалів досудового розслідування та не містить окремо встановлених обставин невиконання чи неналежного виконання позивачем службової дисципліни. Будь-яких даних щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку, крім тих, що зазначені у матеріалах досудового розслідування, висновок службового розслідування не містить.

Суд апеляційної інстанції послався на правову позицію в постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №818/235/17, згідно з якою саме по собі відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на правові висновки Верховного Суду у постановах від 30 серпня 2022 року у справі №120/8381/20-а, від 22 лютого 2023 року у справі №200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі №320/1206/21, від 11 липня 2023 року у справі №1.380.2019.002223, від 03 серпня 2023 року у справі №160/7157/19, де зазначено, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду.

Щодо відсутності позивача на службі 18 та 19 серпня 2023 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що після 17 серпня 2023 року згідно з наказом від 17 серпня 2023 року №597 о/с позивача було зараховано у розпорядження ГУНП в Миколаївській області. Отже, він не обіймав жодної посади у відділенні поліції №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області і, відповідно, не мав обов`язку приступати до виконання службових обов`язків за посадою інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області у ці дні.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, за який його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції наказом від 06 вересня 2023 року №1868, реалізованого наказом від 12 вересня 2023 року №671 о/с.

Отож суд апеляційної інстанції констатував, зазначені накази є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають критеріям правомірності рішення суб`кта владних повноважень, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо правомірності наказу від 17 серпня 2023 року №597 о/с, яким позивача було зараховано у розпорядження ГУНП в Миколаївській області до 13 жовтня 2023 року, суд апеляційної інстанції зазначив таке.

Позивач вказував, що на виконання ухвали слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 серпня 2023 року у справі №487/5195/23 за нього була внесена застава, у зв`язку з чим відпала підстава для його перебування у розпорядженні ГУНП.

Проте суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2021 року у справі №520/11696/2020, наголосив, що Закон № 580-VIII не містить застережень щодо неможливості продовження перебування поліцейського у розпорядженні органів поліції відповідно пункту 3 частини першої статті 65 цього Закону у випадку звільнення його з-під варти у разі внесення застави.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для скасування наказу відповідача від 17 серпня 2023 року №599 о/с, а тому дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

ГУНП в Миколаївській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанцій при вирішенні спірних правовідносин в частині правомірності наказів від 06 вересня 2023 року №1868 та від 12 вересня 2023 року №671 о/с про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його зі служби в органах поліції у зв`язку із застосуванням дисциплінарного стягнення відповідно неправильно застосував норми матеріального права, позаяк не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25 червня 2020 року у справі № 2240/2329/18, 29 жовтня 2018 року у справі №826/17433/16, від 03 квітня 2019 року у справі № 816/1218/16, від 20 березня 2019 року у справі № 804/676/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 540/2057/18, від 16 серпня 2019 року у справі № 804/2146/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 826/6107/18, від 22 січня 2020 року у справі № 160/1750/19, 14 грудня 2020 року у справі № 480/1552/19.

Як вказує скаржник, суд апеляційної інстанції залишив без уваги, що висновок службового розслідування містить повне, всебічне та об`єктивне дослідження обставин скоєння позивачем дисциплінарного проступку, а також висвітлення обставин, що цьому передували. Такі обставини знайшли своє відображення в оскаржуваному наказі від 06 вересня 2023 року №1868, який на переконання скаржника, відповідає вимогам законодавства.

Обставини, викладені у висновку службового розслідування, пов`язані з діями позивача, які досліджуються в рамках кримінального провадження щодо вчинення ним кримінального правопорушення. Саме ці обставини, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07 листопада 2018 року №893, стали підставою для проведення службового розслідування.

Під час службового розслідування були встановлені порушення позивачем службової дисципліни, які, з погляду скаржника, сприяли вчиненню ним корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, такі порушення зафіксовані у висновку службового розслідування, що покладено в основу оскаржуваного наказу про звільнення (від 12 вересня 2023 року №671 о/с).

Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на постанови Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 420/4977/20, від 30 серпня 2022 року справі № 120/8381/20-а, від 22 лютого 2023 року у справі №200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року справі № 320/1206/21, від 11 липня 2023 року у справі № 1.380.2019.002223, від 03 серпня 2023 року справі № 160/7157/19, при цьому стверджуючи, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду, оскільки у вказаних постановах міститься правовий висновок, що відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування оспорюваних наказів, адже його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини першої статті 77 Закону N 580-VIII, а не пункт 10 цієї норми.

Також, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково послався на постанову Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 818/235/17, оскільки вона, на переконання скаржника, не є релевантною до обставин цієї справи.

Разом з тим, з погляду скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 2240/2329/18, згідно з яким за вчинення одного й того ж самого правопорушення (діяння) особа може бути притягнута до двох різних видів юридичної відповідальності, зокрема кримінального та дисциплінарного. Відсутність обвинувального вироку суду чи постанови про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав жодним чином не може бути перешкодою для вирішення питання притягнення особи до іншого виду юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарної. Реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набранням чинності вироком суду. Такі ж висновки, за доводами скаржника, викладено у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 826/17433/16, від 03 квітня 2019 року у справі № 816/1218/16, від 20 березня 2019 року у справі № 804/676/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 540/2057/18, від 16 серпня 2019 року у справі № 804/2146/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 826/6107/18, від 22 січня 2020 року у справі № 160/1750/19 та інших.

Крім того, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові 14 грудня 2020 року у справі № 480/1552-19, де наголошено, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Суд апеляційної інстанції оминув увагою, що службовим розслідуванням, серед іншого встановлено чисельні порушення позивачем службової дисципліни. Факт вчинення позивачем дисциплінарних проступків судом першої інстанції визнано доведеним. Наявність чи відсутність вини позивача в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні щодо одержання неправомірної вигоди, не виключає встановлених порушень ним службової дисципліни.

Скаржник також заперечує проти висновку суду апеляційної інстанції про те, що позивач не мав обов`язку приступати до виконання службових обов`язків 18 та 19 серпня 2023 року, так як наказом від 17 серпня 2023 року №597 о/с його було зараховано у розпорядження ГУНП в Миколаївській області. Він зазначає, що зарахування позивача у розпорядження ГУНП в Миколаївській області не позбавляло його обов`язку виконувати наказ керівництва та прибути до місця несення служби для виконання покладених на нього обов`язків поліцейського.

Позиція інших учасників справи

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., ОСОБА_2 ) визнано поважними причини пропуску ГУНП в Миколаївській області на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі №400/11721/23, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУНП в Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі №400/11721/23.

Розпорядженням від 16 липня 2025 року № 690/0/78-25 заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 17 липня 2025 року визначено склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), Білак М.В., Смокович М.І.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 23 липня 2025 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

З 14 березня 2017 року лейтенант поліції ОСОБА_1 проходить служби у Національній поліції України, з 28 липня 2022 року призначений на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №4 Миколаївського районного управління ГУНП в Миколаївській області (далі - ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП).

15 серпня 2023 року на ім`я начальника Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції України полковника поліції Р. Горяченка надійшла інформаційна довідка про одержання неправомірної вигоди працівником поліції ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області (вих.№1698/43-2023 від 15 серпня 2023 року) за підписом начальника Управління головної інспекції ГУНП в Миколаївській області М. Пономаренка.

У вказаній довідці зазначено, що 15 серпня 2023 року до ГУНП в Миколаївській області надійшла інформація щодо затримання працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві (далі - ТУ ДБР у м. Миколаєві), та одержання неправомірної вигоди інспектором сектору реагування патрульної поліції ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП лейтенантом поліції ОСОБА_1. Щодо обставин затримання поліцейського з`ясовано, що 09 серпня 2023 року ТУ ДБР до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023150010000974 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Підставою стала заява громадянина (дані ТУ ДБР не надає) щодо неправомірних дій ОСОБА_1 , який, займаючи посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП, діючи за попередньою змовою із невстановленими посадовими особами приватної лікарні, вимагає неправомірну вигоду у розмірі 1 500 доларів США за виготовлення та надання довідки про хворобу, для подальшої її подачі до обласного центру медико-санітарної допомоги та до ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження співробітниками ТУ ДБР задокументовано факт отримання від заявника 11 серпня 2023 року ОСОБА_1 частини неправомірної вигоди в сумі 40 000 грн; 15 серпня 2023 року співробітниками ТУ ДБР ОСОБА_1 затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) після отримання ним від заявника другої частини неправомірної вигоди в сумі 15 000 грн.

16 серпня 2023 року на ім`я начальника Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини НПУ полковника поліції Р. Горяченка від начальника Управління головної інспекції ГУНП в Миколаївській області М. Пономаренка надійшло доповнення до інформаційної довідки, в якому зазначено, що 16 серпня 2023 року слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

З метою перевірки відомостей, зазначених в інформаційній довідці начальника Управління головної інспекції ГУНП в Миколаївській області М. Пономаренка від 15 серпня 2023 року №1698/43-2023, начальником ГУНП в Миколаївській області видно наказ від 16 серпня 2023 року №1702 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії», яким призначено службове розслідування у формі письмового провадження за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками поліції ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, та визначено склад дисциплінарної комісії.

Наказом від 16 серпня 2023 року №592 о/с ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків (посади) інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області на час проведення службового розслідування. Цим наказом начальника Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області зобов`язано визначити місце несення служби ОСОБА_1 та розробити для нього тимчасові посадові інструкції.

Тимчасову посадову інструкцію для позивача керівник Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області затвердив 16 серпня 2023 року.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 серпня 2023 року по справі №487/5195/23 (провадження №1-кс/487/2946/23) застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в СІЗО м. Миколаєва до 13 жовтня 2023 року, а також визначено розмір застави.

Наказом ГУНП в Миколаївській області від 17 серпня 2023 року №597 о/с «По особовому складу» лейтенанта поліції ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 67 Закону України «Про Національну поліцію» зараховано у розпорядження ГУНП в Миколаївській області до 13 жовтня 2023 року, звільнивши його з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області.

18 серпня 2023 року ОСОБА_1 було внесено заставу у визначеній ухвалою від 17 серпня 2023 року у справі №487/5195/23 сумі і цього ж дня поліцейського звільнено з-під варти.

30 серпня 2023 року начальником ГУНП в Миколаївській області затверджено висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни працівниками поліції ВП №4 Миколаївського РПУ ГУНП в Миколаївській області, яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні вимог:

- частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту НПУ, затвердженого Законом України від 15 березня 2028 року №2337-VIII, в частині обов`язку поліцейського утримуватись від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

- частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII в частині порушення присяги, а також обов`язку неухильного дотримання Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції;

- пункту 5 розділу І, пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, щодо невиконання обов`язку дотримання у діяльності основоположних принципів, обов`язку сприяти посиленню авторитету та довіри громадян до поліції;

- пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року №100, щодо обов`язку поліцейського, незалежно від місця перебування, в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомити про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» та вжити заходів щодо, зокрема, запобігання правопорушенню, його припинення, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення;

- частини першої статті 22, статті 38 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VIII щодо використання службових повноважень та державного майна з метою одержання неправомірної вигоди; невиконання обов`язку неухильного дотримання вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, що призвело до несвоєчасного виявлення та усунення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення;

- пункту 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту в частині недотримання поліцейським правил внутрішнього розпорядку, що призвело до порушення вимог наказу Національної поліції України від 08 квітня 2022 року №242 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану» в частині установленого шестиденного робочого тижня,

дисциплінарна комісія рекомендувала застосувати до інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Згідно з актом від 21 серпня 2023 року, складеним інспектором відділу службових розслідувань управління головної інспекції ГУНП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Левчуком О.В., у присутності інспекторів Бондаренка Д.М. та Калашника С.Г. , інспектор сектору реагування патрульної поліції ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенант поліції ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень в рамках службового розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни.

06 вересня 2023 року начальником ГУНП в Миколаївській області видано наказ №1868 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників відділення поліції №4 Миколаївського районного управління поліції ГУПН в Миколаївській області», пунктом 1 якого лейтенанту поліції ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Вказаний наказ реалізовано шляхом прийняття наказу від 12 вересня 2023 року №671 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Не погоджуючись з правомірністю наказів ГУНП в Миколаївській області від 17 серпня 2023 року №597 о/с, від 06 вересня 2023 року №1868 та від 12 вересня 2023 року №671 о/с ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарним статутом.

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

За змістом частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

При цьому дисциплінарним проступком, у розумінні статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Нормами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

В силу частин другої, третьої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Пунктом 2 розділу IV Порядку № 893 встановлено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.

За приписами пункту 5 розділу VІ Порядку № 893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Так, статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено основні обов`язки поліцейського, а саме: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

За правилами встановленими статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд нагадує, що згідно з положеннями статті 341 КАС України як суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У межах цього касаційного провадження спірним є питання правомірності наказів від 06 вересня 2023 року №1868 та від 12 вересня 2023 року №671 о/с, якими позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в органах поліції у зв`язку із застосуванням дисциплінарного стягнення.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність зазначених наказів, спростувавши доводи позивача щодо порушення процедури службового розслідування та підтвердивши доведеність вчинення позивачем дисциплінарних проступків, які послугували приводом для застосування дисциплінарного стягнення.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та скасував зазначені накази, вважаючи недоведеним факт вчинення позивачем дисциплінарних проступків. Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок службового розслідування в частині порушень службової дисципліни, пов`язаних із фактом одержання неправомірної вигоди, лише цитує зміст матеріалів досудового розслідування і не містить окремо встановлених обставин, які б підтверджували вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не мав обов`язку приступати до виконання службових обов`язків за посадою інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області 18 та 19 серпня 2023 року, оскільки наказом від 17 серпня 2023 року №597 о/с його було зараховано у розпорядження ГУНП в Миколаївській області.

Відповідач не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, наголошуючи, що висновок службового розслідування містить повне, всебічне та об`єктивне дослідження обставин скоєння позивачем дисциплінарних проступків та обставин, що їм передували. Відповідач зауважує, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою низку порушень службової дисципліни, допущених позивачем. Також підкреслює, що наявність чи відсутність вини позивача в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні щодо одержання неправомірної вигоди, не виключає встановлених в ході службового розслідування порушень ним службової дисципліни.

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на доводи скаржника про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 2240/2329/18, 29 жовтня 2018 року у справі № 826/17433/16, від 03 квітня 2019 року у справі № 816/1218/16, від 20 березня 2019 року у справі № 804/676/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 540/2057/18, від 16 серпня 2019 року у справі № 804/2146/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 826/6107/18, від 22 січня 2020 року у справі № 160/1750/19, 14 грудня 2020 року у справі № 480/1552/19.

Оцінюючи у межах доводів касаційної скарги правомірність висновків суду апеляційної інстанції щодо незаконності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його зі служби в органах поліції у зв`язку з застосуванням дисциплінарного стягнення, Верховний Суд зазначає таке.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово висновував, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до положень Дисциплінарного статуту.

Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Водночас зазначену підставу не слід ототожнювати із підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського.

Вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Позиція Верховного Суду із цього питання є усталеною та її суть з різних боків розкрито, зокрема у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 816/1534/16, від 17 липня 2019 року у справі № 806/2555/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 480/3950/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 804/4480/17, від 29 листопада 2019 року у справі № 824/832/18-а, від 13 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.000121, від 05 березня 2020 року у справі № 815/4478/16, від 24 вересня 2020 року у справі №420/602/19, від 19 травня 2022 року в справі № 480/4079/18, від 26 травня 2022 року в справі №420/3630/20, від 07 липня 2022 року у справі № 460/5545/20, також у постановах від 25 червня 2020 року у справі № 2240/2329/18, від 20 березня 2019 року у справі № 804/676/18, від 14 грудня 2020 року у справі № 480/1552/19, на які посилається скаржник, та багатьох інших.

Питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування.

Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Важливо підкреслити, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Такий підхід щодо вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також підтверджено Верховним Судом, зокрема, у зазначених скаржником постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 816/1218/16, від 22 січня 2020 року у справі № 160/1750/19, та постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19, а також від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21, тощо.

У межах цієї справи суди попередніх інстанцій установили, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення зі служби в поліції стало вчинення ним дисциплінарних проступків, які полягали у порушенні службової дисципліни.

Зокрема, йдеться про порушення вимог частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону №580-VIII, пункту 5 розділу І, пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року №100, частини першої статті 22, статті 38 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VIII, наказу Національної поліції України від 08 квітня 2022 року №242 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану».

Зміст встановлених порушень полягав у невжитті заходів для запобігання правопорушенню за фактом пропозиції неправомірної вигоди, неприпиненні вчинення правопорушення, невжитті заходів щодо затримання особи, яка вчинила правопорушення, використанні службових повноважень, а також неприбутті на службу для виконання завдань пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійсненні заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам в робочі дні, а саме 18 та 19 серпня 2023 року.

Згідно з матеріалами службового розслідування та позицією відповідача, склад дисциплінарних проступків позивача відповідач вбачав у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону № 580-VІІІ, Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами поведінки, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і проходження служби у НП України.

Крім того, у ході службового розслідування відповідач виявив публікації в мережі Інтернет, які викликали суспільний резонанс серед населення і, на переконання відповідача, додатково підриває авторитет Національної поліції України.

У цьому аспекті варто зауважити, що вчинки, що дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Як висновується з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. Недотримання поліцейським зазначених вимог утворює склад дисциплінарного проступку, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Виходячи з змісту нормативного регулювання, позивач, перебуваючи на службі в поліції, був зобов`язаний не допускати будь-яких дій чи зв`язків, які можуть ганьбити звання працівника поліції, підривати авторитет поліції або мати корисливий чи протиправний характер.

Відомості щодо отримання позивачем неправомірної вимоги у поєднанні з неповідомленням про цей факт за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», а також інформація про використання службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою сприяння правопорушенню, є такою, що компрометує позивача як працівника поліції та дискредитує органи Національної поліції в цілому.

Крім того, позивач без поважних причин не з`явився на службу 18 та 19 серпня 2023 року, що стало підставою для складання актів про відсутність працівника поліції на службі. Факт відсутності на службі у зазначені дні позивач не заперечує, однак доказів на підтвердження поважності причин своєї відсутності ні до дисциплінарної комісії, ні до суду не подав.

У цьому контексті слід наголосити, що дотримання службової дисципліни включає дотримання не лише основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, але й зобов`язує дотримуватися правил внутрішнього розпорядку (пункт 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту).

Щодо аргументу суду апеляційної інстанцій про те, що позивач не мав обов`язку приступати до виконання службових обов`язків за посадою інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП №4 Миколаївського РУП, оскільки наказом від 17 серпня 2023 року №597 о/с його було зараховано у розпорядження ГУНП в Миколаївській області, то Суд вважає його необґрунтованим та таким, що не спростовує факту порушення службової дисципліни.

З матеріалів справи слідує, що зазначений наказ мав тимчасовий характер і був обумовлений застосуванням до позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак, 17 серпня, після внесення застави, позивача було звільнено з-під варти, у зв`язку з чим, обставини, що обумовили видачу відповідного наказу, припинили свою дію.

Відтак, після звільнення з-під варти позивач набув фактичної можливості виконувати свої службові обов`язки, а отже мав обов`язок прибути до місця несення служби, у незалежності від того, до якого органу поліції його було попередньо тимчасово зараховано.

Із доводів касаційної скарги також випливає, що начальником СРПП лейтенантом поліції Глухом В.В. позивачу 17 та 18 серпня 2023 року у телефонній розмові повідомлено, що 18 серпня 2023 року він має прибути на робоче місце до ВП № 4 Миколаївського РУП ГУНП. Позивач цих обставин не заперечує.

Таким чином, формальне перебування позивача у розпорядженні ГУНП в Миколаївській області не звільняло його від обов`язку дотримуватися службової дисципліни та прибути до місця несення служби для виконання покладених на нього обов`язків поліцейського 18 та 19 серпня 2023 року.

У зв`язку з цим, Суд уважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що матеріалами службового розслідування не доведено наявності в діях позивача дисциплінарних проступків. Як наслідок, неправильним є твердження про недоведеність фактів порушення ним Присяги, етичних норм поведінки та правил внутрішнього трудового розпорядку.

Враховуючи характер вчинених проступків та їх наслідки, які, як правильно зазначено відповідачем, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, Суд визнає правомірним застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

З огляду на викладене Верховний Суд уважає, що в межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень доведено встановлені факти порушення позивачем вимог частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону №580-VIII, пункту 5 розділу І, пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року №100, частини першої статті 22, статті 38 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VIII, наказу Національної поліції України від 08 квітня 2022 року №242 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану».

Водночас Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність аргументів позивача щодо того, що дисциплінарне провадження ґрунтується на даних оголошеної йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, за відсутності обвинувального вироку.

Відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування оспорюваних наказів, адже його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ, а не пункт 10 цієї норми.

Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено КПК України.

Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VІІІ, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 826/17433/16, від 22 листопада 2019 року у справі № 826/6107/18, від 25 червня 2020 року у справі № 2240/2329/18, на які вказує скаржник у касаційній скарзі, та від 30 серпня 2022 року у справі 120/8381/20-а, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21, від 11 липня 2023 року у справі №1.380.2019.002223, від 03 серпня 2023 року у справі №160/7157/19, а також від 31 серпня 2023 року у справі №160/3330/19, від 19 липня 2024 року у справі №480/7443/22, тощо.

Таким чином позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі КК України. Предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.

Верховний Суд ураховує, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято в тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах. На думку Верховного Суду, порушення, зафіксовані у висновку службового розслідування, у своїй сукупності свідчать про вчинення позивачем дисциплінарних проступків у вигляді порушень службової дисципліни, несумісних з продовженням служби у поліції.

Таким чином, з урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Склад дисциплінарних проступків у діях позивача був встановлений службовим розслідуванням на підставі доказів та пояснень допитуваних службових осіб та аналізувався під кутом зору статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», положень Дисциплінарного статуту, а також Правил етичної поведінки поліцейських.

Накладене дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є правомірним і пропорційним. Зафіксовані порушення свідчать про недотримання позивачем принципів діяльності поліцейського, вчинення ним дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських, а також про безпідставну відсутність на службі.

Висновки суду першої інстанції щодо правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення сформовані з урахуванням аналізу усіх обставин справи та не спростовані фактичними даними, установленими під час розгляду справи.

Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні заявленого позову, а рішення суду першої інстанції по своїй суті є правильним.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, посилаючись на правові висновки Верховного Суду у постановах від 17 березня 2020 року у справі №818/235/17, від 22 вересня 2022 року у справі № 420/4977/20, від 30 серпня 2022 року справі № 120/8381/20-а, від 22 лютого 2023 року у справі №200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року справі № 320/1206/21, від 11 липня 2023 року у справі № 1.380.2019.002223, від 03 серпня 2023 року справі № 160/7157/19, застосував їх формально, відірвано від змісту та правових позицій, сформульованих Верховним Судом у наведених справах, а також не врахував у повному обсязі фактичні обставини цієї справи.

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, який повно та правильно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу ГУНП в Миколаївській області слід задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції щодо оскарження наказів ГУНП в Миколаївській області від 06 вересня 2023 року №1868 та від 12 вересня 2023 року №671 о/с скасувати та в указаній частині залишити у силі рішення суду першої інстанції як такого, що відповідає закону.

В іншій частині позовних вимог, яка не була предметом касаційного оскарження, Верховний Суд у межах цього касаційного провадження не здійснює перевірку правомірності висновків суду апеляційної інстанції та не надає їм оцінку. Відповідно до приписів статті 350 КАС України у наведеній частині оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 06 вересня 2023 року №1868 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників відділення поліції №4 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області» в частині застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 12 вересня 2023 року №671 о/с, поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №4 Миколаївського районного управління поліції, на службі в поліції, стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, звернення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №4 Миколаївського районного управління поліції та в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у цій частині позовних вимог залишити в силі.

В іншій частині постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак М.І. Смокович