06.03.2024

№ 400/13184/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 400/13184/21

провадження № 61-7337св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Миколаївська міська рада, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Коломієць В. В., Серебрякової Т. В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Миколаївської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати пункт 1 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23 червня 2021 року № 555 «Про розгляд спільного клопотання тимчасово виконуючого обов`язки начальника Миколаївського гарнізону, військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника КЕВ міста Миколаєва щодо включення з числа службових та видачі ордера військовослужбовцю, звільненому у запас» про відмову у задоволенні спільного клопотання про виключення з числа «службових» квартири АДРЕСА_1 та видачі йому ордеру на склад сім`ї з 3-х осіб на зазначене житлове приміщення;

- зобов`язати Миколаївську міську раду прийняти рішення за спільним клопотанням тимчасово виконуючого обов`язки начальника Миколаївського гарнізону, військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника КЕВ міста Миколаєва від 03 червня 2021 року № 1/12/134 про виключення з числа «службових» квартири АДРЕСА_1 та видати йому ордер на склад сім`ї з 3-х осіб на зазначене житлове приміщення для постійного проживання.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з 07 липня 2015 року до 14 березня 2021 року він проходив військову службу за контрактом на посаді прокурора у Військовій прокуратурі Миколаївського гарнізону Південного регіону України.

Наказом Міністра оборони України № 36 (по особовому складу) від 09 лютого 2021 року його звільнено із військової служби у запас за підпунктом 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 162к від 10 березня 2021 року його з 14 березня 2021 року звільнено з посади прокурора Військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України, у зв`язку із звільненням з військової служби та виключено зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України.

Під час проходження військової служби, з 21 жовтня 2016 року він та члени його сім`ї перебували на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Наказом Військового прокурора Миколаївського гарнізону № 8 від 27 вересня 2019 року «Про надання службового житлового приміщення» йому було розподілене службове житлове приміщення площею 27,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .

17 жовтня 2019 року йому та членам його родини видано ордер на вказане службове житло № 114 серії 000902.

03 червня 2021 року, за наслідками розгляду його рапорта, житловою комісією Миколаївського гарнізону на адресу Миколаївського міського голови було направлене відповідне спільне клопотання тимчасово виконуючого обов`язки начальника Миколаївського гарнізону, військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 та начальника КЕВ міста Миколаєва про зняття статусу службового приміщення та видачу постійного ордеру на займане позивачем службове житлове приміщення.

Пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23 червня 2021 року № 555 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, у зв`язку з відсутністю витягу із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, який передбачений пунктом 7 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 (далі - Інструкція № 380).

Посилаючись на те, що вказане рішення про відмову порушує його права, гарантовані Конституцією України та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» просив задовольнити позов.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 28 грудня 2021 року відкрив провадження в адміністративній справі та залучив до участі у справі співвідповідачем Виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 31 березня 2022 року у задоволенні позову відмовив.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 липня 2022 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року скасував та закрив провадження у справі з підстав порушення правил юрисдикції адміністративних судів.

Ухвалою того ж апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2022 року справу передано на розгляд до Центрального районного суду міста Миколаєва.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Центральний районний суд міста Миколаєва рішенням від 19 січня 2023 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував пункт 1 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23 червня 2021 року № 555 «Про розгляд спільного клопотання тимчасово виконуючого обов`язки начальника Миколаївського гарнізону, військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника КЕВ міста Миколаєва щодо виключення з числа службових та видачі ордера військовослужбовцю, звільненому у запас» про відмову у задоволенні клопотання про виключення з числа «службових» квартири АДРЕСА_1 та видачі ордера ОСОБА_1 на склад сім`ї з 3-х осіб, у зв`язку із відсутністю витягу із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, який передбачений пунктом 7 розділу VII Інструкції № 380.

Зобов`язав Миколаївську міську раду прийняти рішення з розгляду спільного клопотання щодо виключення жилих приміщень з числа службових та видачі ордерів військовослужбовцям Миколаївського гарнізону та особам, звільненим з військової служби, а саме - квартири АДРЕСА_1 та видачі ордера ОСОБА_1 на склад сім`ї з 3-х осіб - у встановленому законом порядку з врахуванням наведених у мотивувальній частині цього рішення суду висновків щодо відсутності витягу зі Списку надання постійного житла у Збройних Силах України у 30-денний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішення відповідача порушує законні права позивача, отже є протиправним та підлягає до скасування пункт 1 частини 1 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23 червня 2021 року № 555.

Також місцевий суд зазначив, що позовна вимога про зобов`язання винести нове рішення, яким задовольнити клопотання тимчасово виконуючого обов`язки начальника Миколаївського гарнізону, командирів військових частин, начальників КЕВ міста Миколаїв щодо виключення жилих приміщень з числа службових та видачі постійних ордерів військовослужбовцям Миколаївського гарнізону та особам, звільненим з військової служби, а саме спірної квартири ОСОБА_1 на склад сім`ї з 3-х осіб та видати ордер на це житло, то такі вимоги є передчасними, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань цивільного судочинства, тому з метою ефективного поновлення порушених прав позивачів, суд дійшов висновку про зобов`язання Миколаївської міської ради прийняти рішення з розгляду спільного клопотання щодо виключення жилих приміщень з числа службових та видачі ордерів військовослужбовцям Миколаївського гарнізону та особам, звільненим з військової служби, а саме спірної квартири у встановленому законом порядку з врахуванням наведених у мотивувальній частині рішення суду висновків.

Миколаївський апеляційний суд постановою від 17 квітня 2023 року апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнив. Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 19 січня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не обґрунтовував позовні вимоги неможливістю вирішення питання щодо Списку надання постійного житла правонаступником розформованих управлінь. До того ж, матеріали справи не містять звернення позивача та неможливість вирішення цього питання правонаступником розформованих управлінь, тому не можна вважати, що унаслідок оскаржуваного рішення виконавчого комітету міської ради позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, тому відсутні підстави для висновку про те, що позивач дотримався процедури, що є необхідною для реалізації права на отримання житла, яка визначена пунктами 3-7 Розділу VII Інструкції № 380, а отже висновок суду першої інстанції є передчасним.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про обґрунтованість відмови у зміні статусу службової квартири за АДРЕСА_1 та в закріпленні її за сім`єю позивача, оскільки документу передбаченого пунктом 7 розділу VII Інструкції № 380, до поданого клопотання не надано.

Також колегія суддів апеляційного суду зазначила, що покладення місцевим судом на Миколаївську міську раду обов`язку з прийняття рішення з розгляду спільного клопотання щодо виключення жилих приміщень з числа службових та видачу ордеру є помилковим, оскільки вирішення таких питань відповідно до вищенаведених норм діючого законодавства не належить до повноважень міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від ОСОБА_1 у травні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції не зрозумів предмет та підстави позову, чого саме позивач звернувся з позовною заявою; фактично переклав на позивача збір документів щодо виключення з числа «службових» спірної квартири, що повністю не відповідає дійсності та протирічить Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок № 1081).

Суд першої інстанції прийняв правильне судове рішення та звернув увагу на те, що дійсно під час розгляду клопотання через формування органів Міністерства оборони України розформовано КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, який повинен готувати список надання постійного житла, так і ГКЕУ, яке повинно узагальнити його та внести на розгляд для подальшого затвердження, яке не залежало від волі позивача.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо норм права з приводу дій посадових осіб Міністерства оборони України в разі розформування органу, який відповідно до Інструкції № 380 повинен формувати Списки надання постійного житла у Збройних Силах України, оскільки станом на день подання вищевказаного спільного клопотання такий орган як ГКЕУ, який повинен формувати вказані списки, був розформований, а зміни у вищевказану Інструкцію щодо нового органу, який є відповідальним за формування вказаних Списків не внесено. Отже, надання Списку постійного житла у проживання Головне управління майна та ресурсів нормативно не визначено.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради у липні 2023 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Виконавчий комітет Миколаївської міської ради діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків). Затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для внесення в надане житлове приміщення.

Вказаний порядок діяв на час звернення позивача та станом на дату прийняття оскаржуваної постанови, тому доводи про те, що Виконавчий комітет Миколаївської міської ради при розгляді спірного рішення та суд при прийнятті мав враховувати тільки норми закону та постанови не заслуговують на увагу.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є виключним правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи.

Усі названі позивачем суб`єкти є самостійними та наділені власними повноваженнями, а відтак ототожнюватися не можуть. Миколаївська міська рада жодним чином не порушувала права позивача та не має повноважень для їх поновлення.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 21 червня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Центрального районного суду міста Миколаєва.

Справа № 400/13184/21 надійшла до Верховного Суду 30 серпня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 у період з 07 липня 2015 року до 14 березня 2021 року проходив військову службу за контрактом на посаді прокурора у Військовій прокуратурі Миколаївського гарнізону Південного регіону України.

ОСОБА_1 було зараховано на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов в загальну чергу з 21 жовтня 2016 року, а в позачергову чергу з 20 квітня 2021 року.

27 вересня 2019 наказом Військового прокурора Миколаївського гарнізону № 8 «Про надання службового житлового приміщення», ОСОБА_1 надано службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 на склад сім`ї з 3-х осіб.

Наказом № 36 від 09 лютого 2021 року Міністра оборони України ОСОБА_1 звільнено із військової служби у запас за підпунктом частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів.

Наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 162к від 10 березня 2021 року ОСОБА_1 з 14 березня 2021 року звільнено з посади прокурора Військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України, у зв`язку із звільненням з військової служби та виключено зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України.

01 червня 2021 року житловою комісією Миколаївського гарнізону розглянуто рапорт ОСОБА_1 про зміну статусу «службового» житла за адресою: АДРЕСА_2 , та погоджено зміну статусу зазначеної квартири.

03 червня 2021 року на адресу Миколаївського міського голови було направлено спільне клопотання тимчасово виконуючого обов`язки начальника Миколаївського гарнізону, військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 та начальника КЕВ міста Миколаєва про зняття статусу службового житлового приміщення та видачу постійного ордера військовослужбовцю запасу Миколаївського гарнізону, капітану юстиції запасу ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , склад сім`ї з 3-х осіб, до якого додана облікова житлова справа ОСОБА_1

23 червня 2021 року, за наслідками розгляду клопотання, Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради ухвалено рішення № 555 «Про розгляд спільного клопотання тимчасово виконуючого обов`язки начальника Миколаївського гарнізону, військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника КЕВ міста Миколаєва щодо виключення жилого приміщення з числа службових та видачі ордера військовослужбовцю, звільненому у запас».

Зазначеним рішенням відмовлено тимчасово виконуючому обов`язки начальника Миколаївського гарнізону, військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальнику КЕВ міста Миколаєва у задоволенні спільного клопотання щодо виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових та видачі ордера ОСОБА_1 на склад сім`ї з 3-х осіб, у зв`язку з відсутністю витягу із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, який передбачений пунктом 7 розділу VII Інструкції № 380.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 31 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно з частиною дев`ятою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла.

Частиною першою статті 118 ЖК України передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службового рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Пунктом 3 Порядку № 1081 передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

У пункті 8 Порядку № 1081 визначено, що житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.

При цьому житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу (пункт 11 порядку № 1081).

Станом на час подання пакета документів та винесення оскаржуваного рішення Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 , та надання їй статусу квартири для постійного проживання питання забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України регулювалось Інструкцією № 380, яка зокрема визначала зміст та методику виключення квартир із числа службових у Збройних Силах України.

Пунктом 10 Розділу VII Інструкції № 380 передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Згідно з пунктами 3-7 цього Розділу для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (додаток 23).

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови. Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.

Затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Таким чином, на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 Інструкцією № 380 визначений певний порядок прийняття рішення про надання військовослужбовцю постійного житла відповідними органами військового управління.

Згідно з Інструкцією № 380 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю, що оформлюється протоколом, готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) і лише затверджений заступником Міністра України Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру.

Встановивши, що матеріали справи не містять документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) з приводу спірного питання, Протоколу засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах у Збройних Силах України, а також відповідного затвердженого заступником Міністра оборони України Списку надання постійного житла у Збройних Силах України із зазначенням у ньому прізвища ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неможливість визначення дотримання позивачем встановленого Інструкцією № 380 порядку отримання житла у постійне користування.

Також апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про недодержання позивачем процедури, що є необхідною для реалізації права на отримання житла, яка визначена пунктами 3-7 Розділу VII Інструкції № 380, оскільки у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача та неможливість вирішення цього питання правонаступником розформованих управлінь.

Крім того суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, правильно зазначив, що покладення на Миколаївську міську раду обов`язку з прийняття рішення з розгляду спільного клопотання щодо виключення жилих приміщень з числа службових та видачу ордеру є безпідставним, оскільки вирішення таких питань відповідно до вищенаведених норм діючого законодавства не належить до повноважень міської ради.

Відповідно до абзаца 2 частини першої статті 256 ЦПК України у разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір у цій справі за правилами цивільного судочинства, оскільки за наявності постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року про закриття провадження у справі з підстав порушення правил юрисдикції адміністративних судів було б поставлено під загрозу сутність гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22).

Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо норм права з приводу дій посадових осіб Міністерства оборони України в разі розформування органу, який відповідно до Інструкції № 380 повинен формувати Списки надання постійного житла у Збройних Силах України, оскільки станом на день подання вищевказаного спільного клопотання такий орган як ГКЕУ, який повинен формувати вказані списки, був розформований, а зміни у вищевказану Інструкцію щодо нового органу, який є відповідальним за формування вказаних Списків не внесено. Отже, надання Списку постійного житла у проживання Головне управління майна та ресурсів нормативно не визначено, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у тих випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми права вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо наслідків невиконання судом обов`язків оцінювати кожен доказ або мотивувати його відхилення.

Зазначені доводи заявника відхиляються касаційним судом з огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені за результатами оцінки у сукупності всіх доказів та обставин справи. Водночас, як свідчить характер доводів заявника, останні фактично зводяться до незгоди із наданою судом оцінкою обставин справи та вказують на переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням статті 400 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров