№ 400/3098/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 400/3098/22

адміністративне провадження № К/990/18834/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Тарановського Дмитра Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Головнокомандувача Збройних Сил України, третя особа - військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Історія справи

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач 1), Головнокомандувача Збройних Сил України (далі - відповідач 2), третя особа - військова частина НОМЕР_2 (далі - третя особа), в якому просив:

- визнати дії суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пунктом 4 наказу №101 від 04 травня 2022 року «Про результати службового розслідування» позивача, командира військової частини НОМЕР_2 капітана І рангу ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні дисциплінарного правопорушення (порушено вимоги статті 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог пунктів 2.3, 2.4, 3.1.3 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, в частині забезпечення збереження матеріальних засобів, організації ведення військового господарства, що призвело до виникнення нестачі на суму 6292,66 тис. грн, виявленої під час перевірки наявності розосереджених пально-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_2 ) та зобов`язано начальника управління персоналу штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України відповідно до статті 92 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України до 08 травня 2022 року підготувати клопотання про накладення дисциплінарного стягнення «пониження військового звання на один ступінь» - на командира військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_1 . владою Міністра оборони України - протиправними;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати пункт 4 наказу №101 від 04 травня 2022 року «Про результати службового розслідування», відповідно до якого на ім`я Головнокомандувача Збройних Сил України направлено клопотання про накладення дисциплінарного стягнення «пониження військового звання на один ступінь» - на командира військової частини НОМЕР_2 капітана І рангу ОСОБА_1 . владою Міністра оборони України;

- визнати дії суб`єкта владних повноважень - Головнокомандувача Збройних Сил України, який наказом №140 від 17 травня 2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» наклав дисциплінарне стягнення «пониження військового звання на один ступінь» - на командира військової частини НОМЕР_2 капітана І рангу ОСОБА_1 протиправними;

- зобов`язати Головнокомандувача Збройних Сил України скасувати наказ №140 від 17 травня 2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частина накладення дисциплінарного стягнення «пониження військового звання на один ступінь» - на командира військової частини НОМЕР_2 капітана І рангу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головнокомандувача Збройних Сил України скасувати наказ (по особовому складу) №612 від 21 травня 2022 року в частині пониження військового звання на один ступінь з 17 травня 2022 року командира військової частини НОМЕР_2 капітана І рангу ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

08 листопада 2023 року представник позивача - адвокат Тарановський Д.С. подав до суду першої інстанції заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Наявність нововиявлених у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України обставин заявник обґрунтовував тим, що в основі висновків про законність застосованого до позивача дисциплінарного стягнення був факт нестачі паливно-мастильних матеріалів, однак рішеннями судів у господарських справах №915/287/22, №915/244/22, №915/243/22 було задоволено позовні вимоги військової частини НОМЕР_2 та зобов`язано Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод», ТОВ «АЗС «Статус» МКП «Миколаївводоканал», ТОВ «АВ-Нафта» повернути військовій частині НОМЕР_2 паливно-мастильні матеріали (нафтопродукти). Наведене, не переконання позивача, свідчить про відсутність факту нестачі паливно-мастильних матеріалів та, відповідно, його вини у такій нестачі. Заявник вказував на те, що зазначена нововиявлена обставина існувала при розгляді справи судом першої інстанції, однак стала відома лише у жовтні 2023 року, після отримання судових рішень.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 січня 2024 року, яку залишив без змін П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 квітня 2024 року, відмовив у задоволенні заяви представника позивача про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі №400/3098/22 за нововиявленими обставинами.

Суди керувалися тим, що наведені позивачем підстави перегляду цього судового рішення не відповідають критеріям пункту 1 частини другої статті 361 КАС України та не є нововиявленими обставинами у розумінні положень зазначеної правової норми.

Апеляційний суд зауважив, що судові рішення, у справах №915/287/22, №915/244/22, №915/460/22, №915/243/23, на які послався заявник, є наслідком вжитих військовою частиною заходів з повернення паливно-мастильних матеріалів, водночас їх ухвалення жодним чином не спростовує наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, який виразився у незабезпеченні збереження матеріальних засобів, організації ведення військового господарства, що призвело до виникнення станом на момент проведення службового розслідування нестачi на opiєнтовну суму 6292,66 тис. грн, та слугувало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Крім цього, під час розгляду справи по суті позивач, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на судові рішення у справах №915/287/22, №915/244/22, тож про їх наявність було відомо суду апеляційної інстанції та вони досліджувалися цим судом.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі її автор просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року й ухвалити судове рішення, яким задовольнити вимоги позивача.

Скаржник не погоджується з висновками судів про те, що обставини, на які він послався, обґрунтовуючи свою заяву, не є нововиявленими у розумінні статті 361 КАС України. Вважає, що судові рішення у справах №915/287/22, №915/244/22, №915/460/22, №915/243/23 підтверджують відсутність факту нестачі паливно-мастильних матеріалів та його вини у такій нестачі, а отже свідчать про відсутність підстав притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Наголошує, що зазначена обставина існувала при розгляді справи судом першої інстанції, однак про неї стало відома лише у жовтні 2023 року, після отримання судових рішень, а отже, є нововиявленою. Стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, та, посилюючись на ряд рішень Верховного Суду, наполягає на тому, що судові рішення, на підставі яких було встановлено факт нестачі, які набрали законної сили вже після розгляду справи №400/3098/22, є нововиявленими обставинами та мали бути враховані судами під час перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Позиція інших учасників справи

У відзивах військова частина НОМЕР_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) просять відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року залишити без змін.

Представник військової частини НОМЕР_2 зауважив, що наразі виконання судових рішень боржниками та фактичного повернення паливно-мастильних матеріалі не відбулось. Тобто досі існує нестача паливо-мастильних матеріалів у військовій частині НОМЕР_2 та загалом у Міністерстві оборони України. Крім цього, обставини, на які посилається представник позивача як нововиявлені, були відомі позивачеві на час розгляду справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у своєму відзиві зауважує, що наявність судових рішень у справах №915/287/22, №915/244/22, №915/243/22, №915/460/22 жодним чином не доводить факту відсутності нестачі паливно-мастильних матеріалів, а навпаки, підтверджує, що ці обставини мали місце, оскільки за наслідками претензійно-позовної роботи військової частини господарські суди зобов`язали її контрагентів повернути зазначене майно саме з тих міркувань, що воно незаконно вибуло із володіння зберігачів та не було повернуто зі зберігання до військової частини НОМЕР_2 . Відповідач також повторив, що під час апеляційного перегляду справи по суті, позивач посилався на судові рішення у справах №915/287/22, №915/244/22 в своїй апеляційній скарзі, тому немає підстав стверджувати про те, що позивач і суд були необізнані про ці обставини.

З огляду на наведене, відповідачі вважають правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у розглядуваному випадку нововиявлених обставин у розумінні статті 361 КАС України. У решті, наведені у відзивах мотиви висвітлюють висновки судів першої та апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Тарановського Д.С., в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року в цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року справу призначено до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (частина перша статті 129-1 Конституції України).

Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій статті 361 КАС України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.

В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, ні іншим учасникам адміністративного процесу; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Водночас нововиявлені обставини необхідно відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також від обставин, що зазнали змін після ухвалення судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважається нововиявленою обставиною зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Також не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

З урахуванням наведеного перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді пониження у військовому званні на один ступінь згідно з оспорюваними у справі наказами відповідачів.

Суди попередніх інстанцій установили, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало встановлення в ході службового розслідування факту порушення командиром військової частини НОМЕР_2 капітаном 1 рангу ОСОБА_1 вимог статті 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог підпунктів 2.3.2.4., 3.1.3. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, в частині забезпечення збереження матеріальних засобів, організації ведення військового господарства, що призвело до виникнення нестачі на орієнтовну суму 6292,66 тис. грн, виявленої під час перевірки наявності розосереджених паливно-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_2 . Тобто підставою для дисциплінарної відповідальності став факт порушення позивачем службової дисципліни, недотриманні вимог нормативно-правових актів в частині забезпечення збереження матеріальних засобів, організації ведення військового господарства, що призвело до виникнення нестачі.

В ході службового розслідування встановлено порушення порядку приймання та обліку паливно-мастильних матеріалів, незабезпечення контролю за збереженням та рухом пального, переданого на тимчасове зберігання до об`єктів цивільної інфраструктури м. Миколаєва та Миколаївської області, передача паливно-мастильних матеріалів без письмових розпоряджень щодо визначення переліку об`єктів цивільної інфраструктури та переліку автомобільної техніки, що залучалась до розосередження паливно-мастильних матеріалів, порушення при складанні первинних документів.

Внутрішнім аудитом окремих питань діяльності військової частини НОМЕР_2 (щодо забезпечення зберігання, обліку та використання паливно-мастильних матеріалів), проведеним Південним територіальним управлінням внутрішнього аудиту, було підтверджено наявність розбіжності між фактично наявним пальним військової частини НОМЕР_2 , яке зберігалось на об`єктах цивільної інфраструктури м. Миколаєва та Миколаївської області та даними обліку, встановлені численні порушення при оформленні документації при прийому та передачі пального, виявлено факт безпідставної передачі пального ДП «Миколаївський бронетанковий завод».

Виявлення вказаних фактів стало підставою для вжиття заходів, направлених на повернення зазначених паливно-мастильних матеріалів військовій частині НОМЕР_2 , в тому числі, шляхом звернення до суду з позовами про повернення майна.

За результатами розгляду цієї справи по суті, суди першої та апеляційної інстанції констатували правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та законність оскаржуваних ним наказів ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 травня 2022 року №101, Головнокомандувача Збройних Сил України від 17 травня 2022 року №140 і від 21 травня 2022 року №612 (по особовому складу).

У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 361 КАС України, а саме наявність, на його думку, істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Такою нововиявленою обставиною заявник вважає відсутність факту нестачі паливно-мастильних матеріалів та, як наслідок, його вини у такій нестачі, що, на його переконання, підтверджують судові рішення у справах №915/287/22, №915/244/22, №915/460/22, №915/243/23.

Зокрема, рішенням господарського суду Миколаївської області від 21 листопада 2022 року у справі №915/287/22 було задоволено позов військової частини НОМЕР_2 до державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» та зобов`язано відповідача повернути військовій частині паливно-мастильні матеріали, а саме: автомобільний бензин А-80ДЗ - 20 000,00 кг; ДП З-0,2-25 - 1 865,00 кг; ДП Л Євро 5 ВО (ДП ULSD 10РРМ) - 28 135,00 кг.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25 листопада 2022 року у справі №915/244/22 було задоволено позов військової частини НОМЕР_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС «Статус» та зобов`язано відповідача повернути військовій частині нафтопродукти АБ А-80ДЗ у кількості 10826 кг, ДП 3-0,2-25 у кількості 38023 кг.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10 квітня 2023 року у справі №915/460/22 було задоволено позов військової частини НОМЕР_2 до міського комунального підприємства (МКП) «Миколаївводоканал» та зобов`язано відповідача повернути військовій частині паливно-мастильні матеріали, а саме: ДП 3-0,2-25 - 1 7704 кг.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01 червня 2023 року у справі №915/243/23 було задоволено апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_2 , скасовано рішення господарського суду Миколаївської області від 25 січня 2023 року та прийнято нове рішення, яким зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта» повернути військовій частині нафтопродукти АБ А-80Д3 у кількості 28808 кг, ДП 3-0,2-25 у кількості 59129 кг.

Заявник зазначає, що обставини щодо відсутності нестачі існували при розгляді справи судом першої інстанції, однак про ці обставини стало відомо після отримання зазначених судових рішень.

Оцінюючи доводи заявника, Верховний Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що обставини, на які посилається автор заяви, не відповідають критеріям нововиявлених обставин у розумінні статті 361 КАС України. Вжиття військовою частиною НОМЕР_2 заходів з метою повернення паливно-мастильних матеріалів шляхом, зокрема, звернення до суду та ухвалення господарськими судами рішень, якими зобов`язано Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод», ТОВ «АЗС «Статус» МКП «Миколаївводоканал», ТОВ «АВ-Нафта» повернути військовій частині НОМЕР_2 паливно-мастильні матеріали (нафтопродукти), ілюструє зміну обставин і жодним чином не спростовує встановлених у ході службового розслідування порушень як і наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, який виразився у незабезпеченні збереження матеріальних засобів, організації ведення військового господарства, що призвело до виникнення станом на момент проведення службового розслідування нестачi на opiєнтовну суму 6292,66 тис. грн, та слугувало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Судова колегія повторює, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення не можуть визнаватися нововиявленими.

Крім цього, суд апеляційної інстанції небезпідставно зверну увагу на те, що під час перегляду рішення суду першої інстанції по суті позивач в обґрунтування апеляційної скарги посилався на судові рішення у справах №915/287/22, №915/244/22, хоч одним із обов`язкових критеріїв віднесення обставин до нововиявлених за пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України є те, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

До того ж, стверджуючи про відсутність нестачі паливно-мастильних матеріалів, позивач не навів аргументів на противагу доводам представника військової частини НОМЕР_2 про те, що наразі виконання судових рішень боржниками та фактичного повернення паливно-мастильних матеріалі не відбулось, тобто нестача продовжує існувати.

Колегія суддів критично оцінює наведені у касаційній скарзі доводи про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, залишивши поза увагою висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2022 року в справі №154/3029/14-ц, постановах Касаційного господарського суду від 13 серпня 2021 року у справі №917/1196/19, від 08 жовтня 2021 року у справі №916/1839/16, від 30 листопада 2021 року у справі №915/2197/19, від 30 червня 2022 року у справі №910/13908/17, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі №810/5724/13-а, оскільки у зазначених судових рішеннях Верховний Суд не робив висновків щодо застосування пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, а встановлені у цих справах обставини суттєво відрізняються від обставин справи, яка переглядається.

З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що звернення заявника із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції є необґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, як убачається з рішень ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Pravednaya v. Russia» (Праведна проти Росії), та рішення від 06 грудня 2005 року у справі «Popov v. Moldova» № 2 (Попов проти Молдови № 2), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії) та від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»).

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частини другої статті 369 КАС України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на положення статті 350 КАС України, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 361 369 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Тарановського Дмитра Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року в справі №400/3098/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду