ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа №400/3451/19
адміністративне провадження №К/9901/35410/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 400/3451/19
за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Миколаївська ОДА), Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - Виконком Миколаївської міськради) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2019, постановлену у складі судді Птичкіна В.В. та
постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Запорожана Д.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В. -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 16.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними умисні та неупереджені дії, а відповідно і бездіяльність Миколаївської ОДА та Виконкому Миколаївської міськради, щодо надання протизаконної відмови позивачу в наданні житлових умов, допущення дискримінації та порушення вимог чинного законодавства;
накласти арешт на рахунки Миколаївської ОДА та Виконкому Миколаївської міськради;
стягнути з Миколаївської ОДА та Виконкому Миколаївської міськради в солідарному порядку грошові кошти в розмірі 500 000, 00 грн, як грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення та 50 000, 00 грн моральної шкоди у зв`язку з безпідставною, протиправною відмовою відповідачів у вирішенні питання позачергового забезпечення житлом.
2. Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду ухвалою від 22.10.2019 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті провадження у справі за вищевказаним позовом.
3. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.12.2019 залишив без змін вказану вище ухвалу про відмову у відкритті провадження.
4. 17.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати ухвалу судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019, а справу №400/3451/19 передати на новий розгляд за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
5. Верховний Суд ухвалою від 26.12.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
6. 15.01.2020 від Миколаївської ОДА надійшов відзив на вказану касаційну скаргу позивача, в якому відповідач просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані ОСОБА_1 судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Суди встановили, що предметом спору у цій справі є дії відповідачів щодо відмови позивачу в наданні житлових умов, тобто забезпечення житлом відповідно до пунктів 18 та 19 статті 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТАУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судддя першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися місцевим загальним судом відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки спірні правовідносини, пов`язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА_1 .
9. Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував, зокрема тим, що він звернувся до суду з даним позовом саме за захистом прав, свобод та інтересів у сфері публічно-парових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень його соціальних прав, тому суди попередніх інстанцій помилково віднесли цю справу до цивільної юрисдикції.
10. У відзиві на касаційну скаргу позивача Миколаївська ОДА вказує на те, що зі змісту позовної заяви видно, що підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом стала необхідність захисту його житлових прав, зокрема, реалізації його права на соціальне житло, тому судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок про те, що даний спір повинен бути вирішений загальним судом відповідно до норм ЦПК України.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; далі - Закон № 460-IX)], виходить з наступного.
12. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
13. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначає, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
14. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
15. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг
16. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
17. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
18. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
19. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
20. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
21. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
22. Як видно із матеріали справи, позивач звернувся до суду з позовом, спрямованим на захист порушеного права на отримання житла, в якому просив, зокрема визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови забезпечити його житлом відповідно до пунктів 18 та 19 статті 13 Закону № 3551-XII.
23. Зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7 Закону № 3551-XII) надаються такі пільги:
позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п`ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
24. Перелік громадян, які мають право на першочергове та позачергове отримання житлових приміщень, визначений статтями 45 46 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР).
25. Згідно із частиною першою статті 46 ЖК УРСР поза чергою жиле приміщення надається особам з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.
26. Отже, предметом спору в цій справі є визнання протиправними дій відповідачів щодо забезпечення реалізації права позивача на соціальне житло. Таким чином, цей позов поданий на захист прав позивача у сфері житлових відносин.
27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
28. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
29. На підставі пункту 10 частини другої статті 15 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
30. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
31. Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 806/104/16, від 20.09.2018 у справі №815/2551/15, від 23.01.2019 у справі № 806/5217/15, від 11.09.2019 у справі № 804/3718/18.
32. За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
33. Отже, суди попередніх інстанцій ухвалюючи оскаржувані судові рішення не допустили порушень норм процесуального права, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу судді суду першої інстанції та постанову суду першої та апеляційної інстанцій, відповідно - без змін.
34. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі №400/3451/19 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик,
Судді Верховного Суду