06.11.2024

№ 400/7498/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 400/7498/23

адміністративне провадження № К/990/16853/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 (суддя - Бульба Н.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2023 (головуючий суддя - Крусян А.В., судді: Єщенко О.В., Яковлєв О.В.) у справі №400/7498/23.

установив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України від 06.12.2019 № 12095/6/99-08-05-05, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ф. «ПС» №00001003204 від 17.09.2019 (з розрахунком штрафних санкцій на підставі акту перевірки від 19.08.2019 №174/14-29/40/05/2292001859) про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 761 897,45 грн.;

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ф. «ПС» №00001003204 від 17.09.2019 (з розрахунком штрафних санкцій на підставі акту перевірки від 19.08.2019 №174/14-29/40/05/2292001859) про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 761 897,45 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.11.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2023, в позові відмовлено.

ФОП ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У доводах касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 зазначає, що станом на 01.07.2019 він був зареєстрований відповідно до діючого законодавства платником акцизного податку з реалізації пального (без анулювання) та не був розпорядником акцизних складів станом 01.07.2019, що підтверджено актом перевірки та іншими доказами, а тому реалізація пального у період з 01.07.2019-31.07.2019 здійснено зареєстрованим платником податку без порушень чинного на той час законодавства. Між тим, судами допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме, усупереч вимогам статей 90 244 246 Кодексу адміністративного судочинства України судами не надано належної правової оцінки та проігноровані вищенаведені докази, якими підтверджено факт реєстрації позивача платником акцизного податку з 20.10.2017, наявність ліцензій та відсутність акцизних складів станом на час реалізації пального, що виключає склад правопорушення - реалізацію пального без реєстрації платником цього податку та як наслідок застосування штрафних санкцій.

Крім того, судами не застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

До того ж, сам по собі факт перереєстрації позивача в СЕАРП СЕ 01.08.2019 не є за вказаних обставин достатньою підставою для висновку про відсутність реєстрації платником акцизного податку взагалі чи на 01.07.2019.

Також судами попередніх інстанцій не застосовано норми матеріального права, статті 86 Податкового кодексу України та пункту 6 розділу V Порядку оформлення результатів документальних перевірок, що тягне неправомірність прийнятого за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення та його скасування.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС в Миколаївській області відображає зміст обставин відображених в акті перевірки, рішенні про результати розгляду заперечень на акт перевірки та зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У запереченнях на відзив на касаційну скаргу позивач зазначає, що відповідачем не спростовано доводи касаційної скарги, зокрема той факт, що станом на 01.07.2019 ФОП ОСОБА_1 зареєстрований відповідно до діючого законодавства платником акцизного податку з реалізації пального (без анулювання) та не був розпорядником акцизних складів станом 01.07.2019, що підтверджено актом перевірки та іншими доказами, а тому реалізація пального у період з 01.07.2019 - 31.07.2019 здійснено зареєстрованим платником податку без порушень чинного на той час законодавства.

Також не спростовано доводи заявника касаційної скарги про те, що рішення №7312/6/99-00-08-05-05 від 28.10.2019 про продовження строку розгляду скарги не було прийняте до закінчення 20-тиденного строку, воно не було направлено позивачу та ним не отримано, а тому наступають правові наслідки, передбачені пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, якою скарга вважається задоволеною. Вказане узгоджується з позицією ВС КАС у постанові від 16.03.2023 № 280/3292/20, від 24.01.2019 у справі №826/500/15.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Миколаївській області на підставі наказу від 08.08.2019 №1786 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 були вручені копія наказу №1786 від 08.08.2019, направлення на перевірку від 09.08.2019 №№3259/14-29-01-04-36, 3260/14-29-01-04-36, що підтверджується підписом ОСОБА_1 на відповідних документах.

Перевіркою встановлено, що 01.08.2019 позивачем було подано заяву за формою 1-АКПС про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального. ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як платник акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового з 01.08.2019.

Станом на дату оформлення матеріалів перевірки (19.08.2019) ФОП ОСОБА_1 не були надані документи, які підтверджують або спростовують факт реалізації пального, тому посадовими особами контролюючого органу складено Акт від 19.08.2019 №1013/14-29-40-01/2292001859.

Позивач скористався передбаченим пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України правом, подавши до контролюючого органу заперечення на акт фактичної перевірки від 19.08.2019, додавши до заперечень: копії видаткових накладних за період з 01.07.2019 по 31.07.2019, акти прийому-передачі пального за період з 01.07.2019 по 31.07.2019, ТТН на відпуск нафтопродуктів за вказаний період.

На підставі аналізу зазначених документів встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснив з 01.07.2019 по 31.07.2019 реалізацію підакцизного пального, а саме: важкого дистиляту (газойлю), код за УКТ ЗЕД 2710194300 (дизельного палива марки «UN 1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро-ВО,3) у кількості 32100,00 л на загальну суму 761897,45 грн (з ПДВ) без реєстрації платником акцизного податку в порядку, встановленому чинним законодавством.

На підставі акта перевірки від 19.08.2019 № 174/14-29-40-05/ НОМЕР_1 контролюючим органом 17.09.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001003204, яким до відповідача за порушення підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 і підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 761 897,45 грн.

Позивач отримав зазначене податкове повідомлення-рішення 25.09.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що визначена спірним податковим повідомленням-рішенням сума податкового зобов`язання набула статусу узгодженого податкового боргу.

Так, при вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій посилались на обставини, встановлені рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/314/22 від 01.06.2022 (набрало законної сили 12.10.2022), яким задоволено позов Головного управління ДПС у Миколаївській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 в дохід держави податкового боргу в сумі 761879,57грн.

Задовольняючи позовні вимог у справі №400/314/22, суд виходив із доведеності факту існування податкового боргу відповідача на суму 761879,57грн., яка була включена до податкової вимоги від 01.07.2021 №0032724-1302-1403, і яку відповідач отримав 09.07.2021, але на час звернення позивача до суду із цим позовом вказану суму боргу не погасив.

Крім того, податкове повідомлення-рішення від 17.09.2019 №00001003204 було оскаржено відповідачем в адміністративному порядку, і за результатами розгляду скарги рішенням ДПС України №12095/6/99-00-08-05-05 від 06.12.2019 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Таким чином, оскільки після завершення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 17.09.2019 №00001003204, яка була завершена винесенням рішення про результати розгляду скарги №12095/6/99-00-08-05-05 від 06.12.2019, відповідач не звернувся до суду з окремим адміністративним позовом про оскарження такого податкового повідомлення-рішення, то визначене податковим повідомленням-рішенням від 17.09.2019 №00001003204 сума податкових зобов`язань набула статусу узгодженого податкового боргу.

Верховний Суд зазначає, що такі висновки судів попередніх інстанції є помилковими з огляду на наступне.

Так, за змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зміст наведених норм процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, предметом доказування в даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність або відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення виявлені під час проведення перевірки, встановлені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 звертаючись з даним адміністративним позовом, з урахуванням уточнень, просив суд:

визнати протиправними та скасувати рішення ДПС України від 06.12.2019 № 12095/6/99-08-05-05, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ф. «ПС» №00001003204 від 17.09.2019 (з розрахунком штрафних санкцій на підставі акту перевірки від 19.08.2019 №174/14-29/40/05/2292001859) про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 761 897,45 грн.;

Згідно з підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України платниками акцизного податку є: особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Відповідно до підпункту 212.3.4. пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Згідно з пунктом 117.3 статті 117 Податкового кодексу України здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального або спирту етилового.

Судами встановлено, ФОП ОСОБА_1 здійснив з 01.07.2019 по 31.07.2019 реалізацію підакцизного пального, а саме: важкого дистиляту (газойлю), код за УКТ ЗЕД 2710194300 (дизельного палива марки «UN 1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро-ВО,3) у кількості 32100л. на загальну суму 761897,45грн (з ПДВ) без реєстрації платником акцизного податку в порядку, встановленому чинним законодавством.

Вищезазначені факти не заперечується позивачем.

За доводами позивача, викладеними у касаційній скарзі, ФОП ОСОБА_1 на час реалізації пального, мав відповідні ліцензії, був зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального з 20.10.2017. Заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального було подано до ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва для реєстрації платником акцизного податку та проведено реєстрацію за відповідним номером №6462). Це зазначене у п.2.4.1 Акту перевірки та підтверджено доданими до позову доказами (копії ліцензій, заяв, витягів, акту перевірки з додатками).

Відповідно до Витягу з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального, сформованого 01.08.2019 (наявний у справі), ФОП ОСОБА_1 зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального з 20.10.2017. Відомості про анулювання платника податку з реалізації пального - відсутні, тобто ФОП ОСОБА_1 є платником акцизного податку з реалізації пального з 20.10.2017.

Отже, за доводами заявника касаційної скарги, станом на 01.07.2019 ФОП ОСОБА_1 зареєстрований відповідно до діючого законодавства платником акцизного податку з реалізації пального (без анулювання) та не був розпорядником акцизних складів станом 01.07.2019, що підтверджено актом перевірки та іншими доказами, а тому реалізація пального у період з 01.07.2019-31.07.2019 здійснено зареєстрованим платником податку без порушень чинного на той час законодавства.

Між тим, судами не надано належної правової оцінки та проігноровані вищенаведені докази, якими підтверджено факт реєстрації позивача платником акцизного податку з 20.10.2017 року, наявність ліцензій та відсутність акцизних складів станом на час реалізації пального, що виключає склад правопорушення - реалізацію пального без реєстрації платником цього податку та як наслідок застосування штрафних санкцій.

Зауважує, що у висновках акту перевірки від 19.08.2019 №174/14-29/40/05/2292001859 вказано про реалізацію пального у період з 01.07.2019 по 31.07.2019 на загальну суму 700697,45 грн, тоді як відповідно до податкового повідомлення-рішення №00001003204 від 17.09.2019 та розрахунку штрафних санкцій на підставі цього акту перевірки до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у сумі 761 897,45 грн.

Суд зазначає, що принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

За правилами ж частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341 344 349 353 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2023 у справі №400/7498/23 - скасувати.

Справу №400/7498/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова