ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2024 року
м. Київ
справа №400/8134/21
адміністративне провадження № К/990/18157/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стеценка С.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 січня 2023 року (суддя Лісовська Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року (колегія у складі суддів Косцової І.П., Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.)
у справі № 400/8134/21
за позовом ОСОБА_1
до Миколаївської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради, у якому просив:
1) скасувати рішення Миколаївської міської ради від 08.07.2021 №6/89 про відмову в затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ;
2) зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , площею 816 кв.м, кадастровий номер 4810137200:09:072:0015.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 .
3. Рішенням Миколаївської міської ради від 14.06.2018 №39/25 позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною загальною площею 816 м2 за рахунок земель комунальної власності за умови отримання погодження всіх співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1 . Цим же рішенням позивачеві рекомендовано відшкодувати ОСОБА_2 дах (фронтон), виконати роботи по заміні пошкодженого шиферу та двох вікон.
4. На замовлення позивача виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 .
5. 26.07.2018 Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради надало висновок, яким погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 816 м2 у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
6. 29.10.2018 позивач подав відповідачу заяву про затвердження проекту землеустрою.
7. Листом від 07.12.2018 відповідач повернув позивачеві проект землеустрою та повідомив, що питання щодо погодження проекту розглянуто на засіданні постійної комісії з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 13.12.2018, протокол №98. За результатами розгляду, враховуючи невиконання умов, зазначених у п.1 рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2018 №39/25, зазначена постійна комісія рекомендує позивачу звернутися до суду.
8. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.02.2019, яке набрало законної сили 21.05.2019, визнано протиправними дії заступника міського голови Миколаївської міської ради Андрієнка Ю.Г. щодо повернення листом від 07.12.2018 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради, що полягала у неприйнятті рішення за заявою ОСОБА_1 від 29.10.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зобов`язано Миколаївську міську раду розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 від 29.10.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 816 кв.м. у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та прийняти відповідне рішення відповідно до ст. 118 186-1 ЗК України.
9. Рішенням Миколаївської міської ради від 08.07.2021 №6/89 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . Підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою вказано: порушення вимог ст.198 та Земельного кодексу України (далі - ЗК України), п. 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 (далі - Інструкція № 376) та невиконання умов, зазначених у п.1 рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2018 №39/25.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням Конституції України та ЗК України. Власники суміжних земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підписали акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання. ОСОБА_2 також не має претензій по суміжній межі свого домоволодіння та домоволодіння позивача. Обмеження на використання земельної ділянки відсутні. Проект землеустрою відповідає положенням та вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, що підтверджується висновком про погодження проекту землеустрою від 19.07.2018 № 7552 та висновком Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 26.07.2018 №15-1576.
В оскаржуваному рішенні зазначено про невідповідність проекту землеустрою вимогам ст. 198 ЗК України та п. 3.12 Інструкції № 376 та невиконання умов. Проте жодним компетентним органом на стадії погодження проекту землеустрою цього не встановлено. У житловому будинку АДРЕСА_2 розташовані приватизовані квартири, будівлі та приміщення комерційного призначення. Житлові будинки ОСОБА_1 мають окрему адресу. Власники перелічених об`єктів нерухомості не є співвласниками єдиного домоволодіння. Закріплення меж земельної ділянки в натурі відбувалося у присутності позивача та власників суміжних земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Отже, проект землеустрою повністю відповідає вимогам ЗК України та Інструкції №376, погоджений усіма компетентними органами.
Законодавством не передбачено для затвердження проекту землеустрою виконання позивачем умов, передбачених п. 1 рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2018 №39/25 в частині відшкодування ОСОБА_6 , а отже вимога щодо виконання цих умов, як підстава для відмови в затвердженні проекту, є незаконною. До того ж, на час ухвалення оскаржуваного рішення у відповідача не було доказів невиконання цих умов.
11. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою було порушення вимог ст. 198 ЗК України, п. 3.12 Інструкції № 376 та невиконання умов, зазначених у п. 1 рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2018 № 39/25. Зокрема, рішенням від 14.06.2018 № 39/25 позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою за умови отримання погодження всіх співвласників домоволодіння по АДРЕСА_2 , а також відшкодування ОСОБА_2 даху (фронтон), виконання роботи по заміні пошкодженого шиферу та двох вікон. Позивач не оскаржив рішення від 14.06.2018 № 39/25 та був обізнаний з рекомендаціями, не виконав їх, що стало однією з підстав прийняття рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою. У кадастровому плані відсутнє погодження ОСОБА_2 як суміжного землекористувача, що стало ще однією з підстав для прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, затвердження проекту землеустрою є дискреційними повноваженнями відповідача.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 05.01.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023, відмовив у задоволенні позову.
13. Суди дійшли висновку, що при наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач встановив для позивача певні умови, від виконання яких прямо залежить затвердження проекту землеустрою, а саме: 1) отримання погодження всіх співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1 ; 2) відшкодування ОСОБА_2 ремонту даху (фронтон), виконання робіт по заміні пошкодженого шиферу та двох вікон.
Оскільки позивач отримав дозвіл не від усіх суміжних землекористувачів та не надав доказів відшкодування ОСОБА_2 матеріальних збитків, що було умовою виготовлення проекту землеустрою, Миколаївська міська рада мала підстави відмовити у затвердженні проекту землеустрою.
14. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.01.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
15. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що:
(а) суди попередніх інстанцій вирішили спір без врахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеного у постанові від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц, та висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 18.10.2018 у справі № 818/1976/17;
(б) позивач має неприязні стосунки з ОСОБА_2 , який не є співвласником домоволодіння і не може заявляти будь-яких умов про погодження меж спірної земельної ділянки. Окрім того, позивач відшкодував ОСОБА_2 вартість будівельних матеріалів для заміни пошкодженого шиферу та двох вікон;
(в) суди попередніх інстанцій не дослідили висновок експерта від 06.10.2021 № 21-560 щодо відповідності проекту землеустрою вимогам земельного законодавства та інших нормативно-правових документів з питань землеустрою та землекористування.
16. Ухвалою від 07.06.2023 Верховний Суд відкрив провадження у справі з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й наведення підстави касаційного оскарження, передбаченої у п. 1, 4 ч. 4 ст. 328 КАС України.
17. Позивач заявляв клопотання про розгляд справи за його участі в режимі відеоконференції, однак Верховний Суд відмовив у задоволенні такого клопотання.
18. Відзив від відповідача не надходив. Відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвалу про відкриття касаційного провадження було доставлено до електронного кабінету Миколаївської міської ради 08.06.2023 о 19:47.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.
20. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
21. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
22. Згідно з ч. 5 ст. 50 Закону України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон №858-IV) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
23. Частинами 6-7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
24. За приписами ч. 9-11 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку..
25. Отже, статтею 118 ЗК України визначений порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами, який передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою та затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
26. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст. 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
27. Відповідно до п.6 ч.2 ст.186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
28. Частиною 7 ст.186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
29. У справі, що розглядається, підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою зазначено порушення вимог ст.198 ЗК України, п. 3.12 Інструкції № 376 та невиконання умов, зазначених у п.1 рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2018 №39/25.
(а) щодо порушення вимог ст.198 ЗК України, п. 3.12 Інструкції № 376
30. За приписами ст.198 ЗК України при відведенні земельної ділянки та розробленні документації із землеустрою з метою посвідчення прав на земельну ділянку в обов`язковому порядку проводиться кадастрова зйомка, призначення якої полягає у визначенні чи відновленні меж земельної ділянки. Кадастрова зйомка включає геодезичне встановлення меж земельної ділянки, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, виготовлення кадастрового плану.
Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;
ґ) виготовлення кадастрового плану.
31. Згідно з п. 3.12 Інструкції №376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.
Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.
Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
32. У постанові від 20.03.2019 у справі № № 514/1571/14-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала таку правову позицію:
«Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28 березня 2018 року прийнято постанову у справі № 681/1039/15-ц, у якій суд зазначив, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовлення землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.
Тобто, при добросовісному виконанні набувачем земельної ділянки обов`язків щодо узгодження меж з користувачами чи власниками суміжних земельних ділянок, у разі, якщо користувач чи власник суміжної земельної ділянки безпідставно ухилився від погодження меж та не підписав акт, сама відсутність такого акта погодження меж не свідчить про незаконність рішення про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність».
33. Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 та Верховним Судом у постановах від 05.05.2020 у справі № 404/3048/18, від 22.10.2020 у справі №454/805/13-а, від 21.01.2021 у справі №818/2225/17.
34. Застосовуючи наведений вище правовий висновок в контексті обставин справи, що розглядається, Суд бере до уваги, що погодження отримано від суміжних землекористувачів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 не погодив межі спірної земельної ділянки.
35. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок виключно у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт.
36. Дослідивши акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, суди зазначили про відсутність у ньому відомостей про нез`явлення ОСОБА_2 та доказів його належного повідомлення про час проведення відповідних робіт.
37. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2018 році між позивачем та ОСОБА_2 виник конфлікт щодо суміжної межі, який неодноразово розглядався на засіданні робочої групи міської ради. ОСОБА_2 не погодив спільні межі та не поставив свій підпис у відповідному акті (т. 1, а.с. 28-35).
38. Наведене свідчить про свідоме непогодження ОСОБА_2 меж спірної земельної ділянки та категоричну відмову у наданні згоди, що підтверджується, зокрема, протоколом робочої групи міської ради (т. 1 а. с. 29-30), відповідно до якого ОСОБА_2 наголосив, що «… згоду гр. ОСОБА_1 на відведення земельної ділянки під обслуговування житлового будинку у дворі загального користування за адресою АДРЕСА_1 він не дає та ніколи не дасть».
39. Отже, ОСОБА_2 обізнаний з проведенням робіт із закріплення межових знаків, однак згоди не дає, не наводячи при цьому правових підстав. За таких умов відсутність його підпису на акті про погодження меж не може бути перешкодою для затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність.
40. Враховуючи вищезазначене, Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним в частині посилання на порушення вимог ст.198 ЗК України, п. 3.12 Інструкції №376.
(б) щодо та невиконання умов, зазначених у п.1 рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2018 №39/25
41. При надані позивачеві дозволу на виготовлення проекту землеустрою, відповідач встановив певні умови, від виконання яких прямо залежить затвердження проекту землеустрою: 1) отримання погодження всіх співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1 ; 2) відшкодування ОСОБА_2 даху (фронтон), виконання робіт по заміні пошкодженого шиферу та двох вікон.
42. Як вже зазначалося, за приписами ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Ці підстави є вичерпними.
43. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не має повноважень надавати дозволи на виготовлення проектів землеустрою за певних, визначених ним умов. Такі умови суперечать закону.
44. Суд звертає увагу на те, що в рішенні від 14.06.2018 відповідач лише рекомендував ОСОБА_1 відшкодувати ОСОБА_2 дах (фронтон), виконати роботи по заміні пошкодженого шиферу та 2 вікон зусиллями гр. ОСОБА_1 .
45. Враховуючи зазначене, відповідач не мав законних підстав відмовити у погодженні та затвердженні документації із землеустрою у зв`язку з невиконанням умов, зазначених у п.1 рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2018 №39/25.
46. З огляду на це рішення Миколаївської міської ради від 08.07.2021 №6/89 про відмову в затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
47. Щодо вимоги зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , площею 816 кв. м, кадастровий номер 4810137200:09:072:0015, то Суд вважає таку вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
48. Суд не розцінює це як втручання у дискреційні повноваження суб`єкта, адже відповідачем не було наведено інших причин для відмови у затвердженні проекту землеустрою, крім вже спростованих Судом.
49. У постанові від 23.06.2023 у справі № 160/6214/21 Верховний Суд виснував:
«… єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що скаржник помилково вважає повноваження відповідача дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, не затвердити проект землеустрою, погоджений відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин. Тобто, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Висновки цієї постанови щодо відсутності дискреційних повноважень відповідача у спірних правовідносинах узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі №160/5982/19, про що обґрунтовано зазначила позивачка у відзиві на касаційну скаргу».
50. Суд вважає цю позицію застосовною і до справи, що розглядається.
51. Відповідно до ч.ч. 1, 3-4 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
52. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
53. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
54. Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
55. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
56. Позивач сплатив судовий збір:
- за подання позовної заяви - 1816 грн (квитанція від 13.09.2021);
- за подання апеляційної скарги - 2724 грн (квитанція від 26.01.2023);
- за подання касаційної скарги -1816 грн (квитанція від 16.05.2023).
Всього - 6356 грн.
57. Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати у розмірі 6356 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 243 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 січня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №400/8134/21 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Скасувати рішення Миколаївської міської ради від 08 липня 2021 року № 6/89 про відмову в затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
Зобов`язати Миколаївську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , площею 816 кв. м, кадастровий номер 4810137200:09:072:0015.
Стягнути з Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 26565573; 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 6356 грн (шість тисяч триста п`ятдесят шість гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя С.Г. Стеценко