27.12.2024

№ 405/2886/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 405/2886/23

провадження № 61-13530св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, прийняту колегією у складі суддів: Голованя А. М., Дуковського О. Л., Єгорової С. М

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

19 червня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом вилучення автомобілів марки:

- MERCEDES-BENZ ATEGO (номерний знак НОМЕР_1 ,

кузов № НОМЕР_2 , тип КТЗ - спеціалізований вантажний фургон, рік випуску - 2006, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3 );

- MERCEDES-BENZ ATEGO (номерний знак НОМЕР_4 , об`єм двигуна - 4.8,

рік випуску - 2011, паливо - дизельне, КПП - автомат);

- BURG BPM-0018TCSXX-BX (номерний знак НОМЕР_5 ,

кузов № НОМЕР_6 , тип КТЗ - спеціалізований причіп-рефрижератор,

рік випуску - 2005, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_7 );

- DAF 95 XF 380 (номерний знак НОМЕР_8 , кузов № НОМЕР_9 ,

тип КТЗ - спеціалізований вантажний фургон-рефрижератор, рік випуску - 2005, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_10 );

- TOYOTA LAND CRUISER 200 (номерний знак НОМЕР_11 , рік випуску - 2018, об`єм двигуна - 4.5, КПП - автоматична, паливо - дизельне);

- MERCEDES-BENZ SPRINTER 416 CDI (номерний знак НОМЕР_12 ,

кузов № НОМЕР_13 , тип КТЗ - спеціалізований вантажний фургон, рік випуску - 2000, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_14 );

- MERCEDES-BENZ SPRINTER 416 CDI (номерний знак НОМЕР_15 ,

кузов № НОМЕР_16 , тип КТЗ - спеціалізований вантажний фургон ізотермічний-С, рік випуску - 2005, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_17 )

у відповідача (або інших осіб у володінні чи користуванні яких перебувають зазначені транспорті засоби) та передати автомобілі на відповідальне зберігання до Державного підприємства (далі - ДП) «СЕТАМ».

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що у шлюбі сторони набули у власність вказані транспортні засоби, які є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вважала, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду про поділ спільного майна подружжя в майбутньому. Забезпечення позову в обраний спосіб, на думку позивача, забезпечить ефективний захист оспорюваних прав та унеможливить недобросовісні дії відповідача.

Спірні автомобілі перебувають у володінні ОСОБА_2 , який може суттєво погіршити їх технічний стан шляхом експлуатації або вилучення складових частин (запчастин, електронної техніки тощо), неналежного зберігання та/або зміни місця їх фактичного знаходження, що в подальшому призведе до ускладнення або унеможливлення виконання рішення про поділ майна подружжя.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Забезпечено позов шляхом вилучення транспортних засобів марки:

- MERCEDES-BENZ ATEGO (номерний знак НОМЕР_1 ,

- MERCEDES-BENZ ATEGO (номерний знак НОМЕР_4 , об`єм двигуна - 4.8,

рік випуску - 2011, паливо - дизельне, КПП - автомат);

- BURG BPM-0018TCSXX-BX (номерний знак НОМЕР_5 ,

кузов № НОМЕР_6 , тип КТЗ - спеціалізований причіп-рефрижератор,

рік випуску - 2005, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_7 );

- DAF 95 XF 380 (номерний знак НОМЕР_8 , кузов № НОМЕР_9 ,

тип КТЗ - спеціалізований вантажний фургон-рефрижератор, рік випуску - 2005, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_10 );

- TOYOTA LAND CRUISER 200 (номерний знак НОМЕР_11 , рік випуску - 2018, об`єм двигуна - 4.5, КПП - автоматична, паливо - дизельне);

- MERCEDES-BENZ SPRINTER 416 CDI (номерний знак НОМЕР_12 ,

- MERCEDES-BENZ SPRINTER 416 CDI (номерний знак НОМЕР_15 , кузов № НОМЕР_16 , тип КТЗ - спеціалізований вантажний фургон ізотермічний-С, рік випуску - 2005, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_17 ),

у ОСОБА_2 (або у будь-яких інших осіб, у яких вони можуть перебувати у володінні або користуванні) та передано транспортні засоби на відповідальне зберігання до ДП «СЕТАМ».

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Суд вважав існуючими ризики пошкодження, зносу або викрадення спірних транспортних засобів, які перебувають у володінні відповідача, вважаючи, що обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами. Вважаючи за можливе застосувати такий вид забезпечення позову, суд першої інстанції врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові

від 17 листопада 2020 року у справі № 462/5589/18 (провадження № 61-8272св19).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 червня 2023 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову в обраний нею вид забезпечення.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у сторін виник спір щодо поділу, зокрема, вказаних транспортних засобів, на які ухвалою Леніського районного суду

м. Кіровограда від 28 квітня 2023 року в порядку забезпечення пред`явленого позову вже накладено арешт. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що додаткове вжиття заходів забезпечення позову шляхом вилучення спірних автомобілів та передання їх на зберігання ДП «СЕТАМ» порушує право відповідача на користування належним йому майном та надає перевагу позиції позивача до вирішення справи по суті.

Апеляційний суд зазначив про помилкове врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 листопада 2020 року

у справі № 462/5589/18 (провадження № 61-8272св19), оскільки у зазначеній справі Верховний Суд врахував, що предметом позову, який власник автомобіля (позивач) просив забезпечити, є витребування цього автомобіля з чужого незаконного володіння, тому касаційний суду погодився з висновком суду апеляційної інстанції про вжиття заходів забезпечення позову у виді вилучення транспортного засобу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року і залишити

в силі ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 червня 2023 року.

Касаційна скарга мотивована помилковим незастосуванням апеляційним судом:

- пункту 10 частин першої статті 150 ЦПК України, відповідно до якого позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- частини другої статті 150 ЦПК України, за змістом якої суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції встановив обставини на підставі недопустимих доказів, оскільки у судовому рішенні зазначив, що в судовому засіданні відповідач

ОСОБА_2 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги. На думку заявника, такі обставини апеляційний суд встановив з протоколу судового засідання, який є неналежним доказом, оскільки в порушення частини четвертої статті 247 ЦПК України до нього не додано технічний запис судового засідання.

Зазначає про неврахування апеляційним судом висновків Великої

Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 12 лютого 2020 року

у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), від 15 вересня 2020 року

Вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу у судовому засіданні

16 серпня 2023 за її відсутності та за відсутності її представника, не повідомивши їх про дату, час і місце судового засідання.

На думку заявника, до складу колегії суддів апеляційного суду, що прийняла постанову, входив суддя Дуковський О. Л., який мав заявити самовідвід у зв`язку з порушенням встановленого законом порядку визначення судді. Вважає, що заміна судді Письменного О. А. на суддю Дуковського О. Л. відбулася на підставі немотивованого розпорядження керівника апарату без участі в розподілі всіх резервних суддів. Переглядаючи справу в зазначеному складі суддів, апеляційний суд не врахував висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 28 липня

2022 року у справі № 826/3540/18 (провадження № К/9901/27636/19).

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про:

- неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20),

у постановах Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18), від 6 травня 2020 року у справі № 700/720/17 (провадження № 61-1995св20), від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20), від 17 листопада 2020 року у справі № 462/5589/18 (провадження № 61-8272св19), від 28 липня 2022 року у справі № 826/3540/18 (провадження № К/9901/27636/19);

- те, що у прийнятті судового рішення брав участь суддя, якому мав би бути заявлений відвід; справу розглянуто за відсутності заявника та її представника, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання;

суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - протоколів судових засідань № 1711959 від 12 липня 2023 року та

№ 1811961 від 16 серпня 2023 року.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

27 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом про поділ спільного майна подружжя і подала до суду заяву про забезпечення позову.

8 травня 2023 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Зі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що містяться у звітах

про оцінку майна, суди встановили, автомобілі марки: Mercedes-Benz Atego, номерний знак НОМЕР_1 , Mercedes-Benz Atego, номерний знак НОМЕР_4 , Burg BPM-0018TCSXX-BX, номерний знак НОМЕР_5 , DAF 95 XF 380, номерний

знак НОМЕР_8 , Toyota Land Cruiser 200, номерний знак НОМЕР_11 , Mercedes-Benz Sprinter 416, номерний знак НОМЕР_12 , Mercedes-Benz Sprinter 416 CDI, номерний знак НОМЕР_15 , належать ОСОБА_2 на праві власності; а автомобіль марки Toyota Highlander, номерний знак НОМЕР_18 , належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Леніського районного суду м. Кіровграда від 28 квітня 2023 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на спірні автомобілі і зброю.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному

статтями 55 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року в справі № 623/2015/21,

від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року

в справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1).

Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такі правові висновки викладені Верховний Судом у постановах від 17 червня

2024 року у справі № 644/1482/22 (провадження № 61-16299св23), від 1 травня

2024 року у справі № 638/6777/23 (провадження № 61-16933св23), від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23 (провадження № 61-18173св23), від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21) та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року

у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року

у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2020 року

в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що забезпечення позову шляхом вилучення спірних транспортних засобів та передання їх на зберігання ДП «СЕТАМ», суттєво порушить право відповідача на користування зазначеними транспортними засобами і забезпечення в такий спосіб позову про поділ спільного майна подружжя є неспівмірним та свідчитиме про надання переваги доводам позивача до вирішення справи по суті.

При цьому апеляційний суд врахував, що ухвалою Ленінського районного

суду м. Кіровограда від 28 квітня 2023 року на вказані транспортні засоби накладено арешт в порядку забезпечення цього ж позову.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про помилкове незастосування апеляційним судом пункту 10 частин першої статті 150 ЦПК України та частини другої цієї статті, оскільки суд апеляційної інстанції не виключав процесуальну можливість застосування обраного позивачем виду забезпечення позову або застосування декількох видів забезпечення позову, а дійшов висновку про його неспівмірність.

Безпідставними є посилання заявника про встановлення обставин на підставі недопустимих доказів, якими вважала протоколи судових засідань № 1711959

від 12 липня 2023 року та № 1811961 від 16 серпня 2023 року, оскільки апеляційний суд не встановлював обставин, які мають суттєве значення на підставі вказаних протоколів.

Посилання заявника про неврахування апеляційним судом висновків Великої

Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 12 лютого 2020 року

у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), від 15 вересня 2020 року

у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 3 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18), від 6 травня 2020 року у справі № 700/720/17 (провадження № 61-1995св20), від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20), від 17 листопада 2020 року у справі № 462/5589/18 (провадження № 61-8272св19), відхиляються касаційним судом, оскільки у вказаних справах заявлено про застосування видів забезпечення позову, які не є подібними обраному позивачем виду забезпечення позову. А саме у справах №№ 381/4019/18, 753/22860/17, 700/720/17, 755/5333/20, 462/5589/18 позивачі в порядку забезпечення позову просили накласти арешт на майно, у справі № 331/1255/17 позивач просив забезпечити позов шляхом заборони органу Державної виконавчої служби України вчинять дії щодо реалізації з торгів арештованого майна.

Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення доводи заявника про неповідомлення її та її представника про дату, час і місце судового засідання, оскільки суд апеляційної інстанції надсилав ОСОБА_1 та її представнику - адвокату Сюрі Н. В. повістки про виклик у судове засідання, призначене на 16 серпня 2023 року, проте листи повернулися до суду не врученими. У довідках АТ «Укрпошта» причиною повернення листів зазначено - «Адресат відсутній за вказаною адресою». Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначила адресу (

АДРЕСА_1 , на яку суд апеляційної інстанції надсилав їй поштову кореспонденцію.

За таких обставин апеляційний обґрунтовано зазначав, що ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, оскільки судова повістка 10 серпня 2023 року повернута Укрпоштою з грифом: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.155). Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що до складу колегії суддів апеляційного суду, що прийняла постанову, входив суддя Дуковський О. Л., який мав заявити самовідвід у зв`язку з порушенням встановленого законом порядку визначення судді, оскільки у даній справі повторний автоматизований розподіл призначений на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату Кропивницького апеляційного суду № 119 від 15 серпня 2023 року на підставі доповідної записки судді-доповідача Голованя А. М.

Зазначені доводи касаційної скарги зводяться до того, що Сімакова О. В. вважає помилковим невключення резервного судді Мурашка С. І. до складу суддів, які приймали участь в повторному розподілі цієї справи. Проте за змістом протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2023 року суддя Мурашко С. І. хоча і є резервним суддею, проте його виключено з автоматизованого розподілу.

Розпорядження керівника апарату Кропивницького апеляційного суду № 119

від 15 серпня 2023 року (щодо здійснення заміни судді Письменного О. Л. у зв`язку з тривалою відпусткою), яке заявник вважає немотивованим, не було підставою для виключення з автоматизованого розподілу саме судді Мурашка С. І. При цьому касаційна скарга не містить доводів щодо безпідставності внесення до автоматизованої системи документообігу Кропивницького апеляційного суду відомостей про виключення судді Мурашка С. І. під час вибору учасників колегії з розгляду цієї справи.

Враховуючи викладене доводи касаційної скарги про те, що повторний автоматизований розподіл цієї справи 15 серпня 2023 року відбувся на підставі немотивованого розпорядження керівника апарату суду (з порушенням

частин сьомої та восьмої статті 33 ЦПК України), є безпідставними, як і посилання заявника про неврахування висновків, викладених Верховним Судом у постанові

від 28 липня 2022 року у справі № 826/3540/18 (провадження № К/9901/27636/19).

Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено процесуальне право, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити беззадоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська