09.02.2023

№ 408/5497/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2022 року

м. Київ

справа № 408/5497/12

провадження № 61-5994св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє Крилова Олена Леонідівна, на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 травня 2020 року, ухваленим у складі судді Сільченка В. Є., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., ухвалені за результатами розгляду заяви за нововиявленими обставинами,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» в особі Криворізької філії Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про визнання недійним договору поруки.

Позов мотивувала тим, що 10 липня 2008 року укладений договір поруки № KRKWGK0000000005 у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 52 824,28 доларів США.

Позивач вказує, що не приймала участі в укладенні договору поруки № KRKWGK0000000005 та не підписувала його.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила визнати договір поруки № KRKWGK0000000005, сторонами якого зазначена вона та ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Криворізької філії ПАТ «ПриватБанк» 10 липня 2008 року, недійсним.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2016 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року залишено без змін.

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами з підстав передбачених пунктом 2 частини другої статті 423 ЦПК України.

Заяву обґрунтовувала тим, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підставі статті 49 КК України. Кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 КК України, закрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КК України.

У цій же ухвалі встановлено, що відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи від 19 жовтня 2018 року № 29/1.1/1759 підпис в графі «Підпис» договору поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Заявник вважає, що вказані обставини є істотними для справи, які не були і не могли бути відомі на час розгляду справи, тому просила про задоволення заяви.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 травня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року у справі № 408/5497/12 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року недійсним скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсним договір поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року, укладений АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи заяву та скасовуючи рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року, суд першої інстанції виходив з встановленої ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року обставини, що відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи від 19 жовтня 2018 року № 29/1.1/1759 підпис в графі «Підпис» договору поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Посилаючись на зазначене, суд першої інстанції вважав заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами мотивованою і такою, що підлягає задоволенню, оскільки вказані обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, є істотними.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 травня 2020 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У квітні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк», в інтересах якого діє Крилова О. Л., подало до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального і процесуального права, а саме застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 2 травня 2018 року у справі № 2а-7523/10/1270, від 10 квітня 2019 року у справі № 813/8070/14, від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц, від 3 червня 2020 року у справі № 202/5711/14-ц.

Позиція інших учасників справи

У травні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , подала до касаційного суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», в якому вказувала на безпідставність її доводів. Зазначала, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення заяви, надали належну оцінку зібраним у справі доказам та ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Заявник наголошувала, що в ухвалі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року встановлено, що ОСОБА_2 підписав від імені ОСОБА_1 договір поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року і це підтверджується висновком судово-криміналістичної експертизи від 19 жовтня 2018 року № 29/1.1/1759. Зазначені обставини не були відомі ОСОБА_1 під час розгляду справи про визнання договору поруки недійсним, а, відтак, на думку заявника, вказане є нововиявленою обставиною.

Крім того, заявник також вказував на те, що при розгляді заяви судами попередніх інстанцій враховано правові позиції щодо правового визначення нововиявлених обставин, наведені у постановах Верховного Суду від 2 травня 2018 року (справа № 2а-7523/1270) та від 10 квітня 2019 року (справа № 813/8070/14).

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріали цивільної справи № 408/5497/12.

Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк», в інтересах якого діє Крилова О. Л., про зупинення дії рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 травня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 16 квітня 2021 року підставами відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 2 травня 2018 року у справі № 2а-7523/10/1270, від 10 квітня 2019 року у справі № 813/8070/14, від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц, від 3 червня 2020 року у справі № 202/5711/14-ц.

Крім того, підставами для відкриття касаційного провадження були доводи заявника про порушення норм процесуального права, а саме недослідження судами зібраних у справі доказів, які мають суттєве значення для вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 4 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач належними і допустимими доказами не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, щодо неукладення і непідписання спірного договору поруки.

23 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року.

Підставою перегляду зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами заявник вказала пункт 2 частини другої статті 423 ЦПК України, а саме ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року, в якій встановлено, що відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи від 19 жовтня 2018 року № 29/1.1/1759 підпис в графі «Підпис» договору поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року виконаний не ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 .

Вирішуючи заяву, судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 КК України, на підставі статті 49 КК України.

Кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 КК України, закрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КК України.

З цієї ж ухвали суди встановили, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи намір отримати кредитні кошти, звернувся до Криворізької філії АТ КБ «ПриватБанк» і діючи за попередньою змовою із невстановленою в ході досудового розслідування особою, умисно, прагнучи отримати кредит, розуміючи, що отримання грошових коштів можливим лише після укладання та підписання договору поруки, підробив договір поруки №KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року шляхом підроблення підпису ОСОБА_1 у графі «Підпис» вказаного договору поруки.

10 липня 2008 року ОСОБА_2 уклав з АТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір, за яким отримав кредитні кошти.

Відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи від 19 жовтня 2018 року № 29/1.1/1759, проведеної за ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України, підпис в графі «Підпис» договору поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року ймовірно виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Встановлено судами і те, що ухвала Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року набрала законної сили 3 грудня 2019 року.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

У статтях 15 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (частина перша статті 204 ЦК України).

Частина третя статті 215 ЦК України передбачає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 526 527 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами статей 553 554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору поруки, ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог посилалась на те, що вона не була присутня при укладенні оспорюваного договору поруки і договір не підписувала.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині другій статті 77 ЦПК України зазначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При вирішенні справи про визнання недійсним договору поруки ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2013 року за клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Третяченка О. В. призначено судову-почеркознавчу експертизу, на розгляд якої поставлено питання: чи виконано ОСОБА_1 підпис на договорі поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року у графі «Підпис».

Відповідно до висновку судової-почеркознавчої експертизи від 22 вересня 2015 року підпис від імені ОСОБА_1 в договорі поруки № KRKWGK0000000005 від 10 липня 2008 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» в особі керівника бізнесу Іпотечне кредитування Криворізької філії АТ КБ «ПриватБанк» Ступак І. М., виконаний ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Ухвалюючи рішення про відмову у визнанні недійсним договору поруки, суди попередніх інстанції вказували про необґрунтованість позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до положень статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Пунктом 2 частини другої вказаної статті, який ОСОБА_1 визначила правовою підставою заяви, визначено, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, є: встановлений вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.

Відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі № 9901/424/18 (провадження № 11-173заі21).

У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» № 4 від 30 березня 2012 року зазначено, що вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, судам необхідно розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. При цьому судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.

Процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28 Європейський суд з прав людини 18 листопада 2004 року).

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 та скасовуючи рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року, суд першої інстанції наведених вимог закону не врахував, не розмежував нововиявлені обставини та нові обставини, не розрізнив суд і нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, вказані помилки суду першої інстанції не усунув та передчасного погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для перегляду рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами.

Обґрунтовуючи незаконність судових рішень, АТ КБ «ПриватБанк», в інтересах якого діє Крилова О. Л., посилалось на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 2 травня 2018 року у справі № 2а-7523/10/1270, від 10 квітня 2019 року у справі № 813/8070/14, від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц, від 3 червня 2020 року у справі № 202/5711/14-ц.

Постанова Верховного Суду від 2 травня 2018 року (справа № 2а-7523/10/1270), на яку вказує заявник, прийнята за результатами розгляду касаційної скарги відповідача на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, якими у задоволенні заяви відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено з тих підстав, що наведені відповідачем обставини не є нововиявленими, не спростовують фактів, покладених в основу судового рішення, і відсутні дані про те, що зазначені обставини не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.

Верховний Суд у вказаній справі погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, а також вказав, що не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа № 813/8070/14), на яку посилається заявник, прийнята за результатами розгляду касаційної скарги позивача на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, якою заяву про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2015 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення з підстав ненадання заявником істотних для справи обставин, які не були і не могли бути йому відомі на час розгляду справи.

Відхиляючи касаційну скаргу та залишаючи ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року без змін, Верховний Суд у зазначеній справі вказав на те, що необхідними сукупними ознаками обставин, за яких їх можна вважати нововиявленими, є, по-перше, їх наявність на час вирішення справи; по-друге, те, що ці обставини не були і не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою; по-третє, обставини мають бути істотними, тобто такими, що впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні про перегляд якого подано заяву.

Заявник також посилається на постанову Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа № 552/137/15-ц), прийняту за результатами розгляду касаційної скарги позивача на рішення апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2017 року, яким заяву відповідача про перегляд рішення апеляційного суду Полтавської області від 2 грудня 2015 року за нововиявленими обставинами задоволено.

Апеляційний суд виходив з того, що надані відповідачем докази (відповідь Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 12 січня 2017 року, лист-відповідь ПАТ «Полтавагаз» від 10 січня 2017 року, інформація, наявна в амбулаторній медичній картці ОСОБА_4 ) та обставини, встановлені рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2011 року, є нововиявленими обставинами.

Скасовуючи рішення апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2017 року у вказаній справі та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказував на те, що відповідь Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 12 січня 2017 року, лист-відповідь ПАТ «Полтавагаз» від 10 січня 2017 року, інформація, наявна в амбулаторній медичній картці ОСОБА_4 , на які заявник посилалась як на нововиявлені обставини, є новими доказами, а не доказами, які підтверджують нововиявлені обставини.

Постанова Верховного Суду від 3 червня 2020 року (справа № 202/5711/14-ц), на яку також посилається заявник, прийнята за результатами розгляду касаційної скарги позивача на постанову Дніпровського апеляційного суду від 3 квітня 2019 року, якою заяву відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року задоволено. Скасовуючи зазначену постанову та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд посилався на те, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подано до суду апеляційної інстанції з пропуском строку, питання дотримання якого судом не вирішувалось.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 813/8070/14, від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц, від 3 червня 2020 року у справі № 202/5711/14-ц, та дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для її задоволення, уникнувши оцінки визначеної позивачем правової підстави перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

З урахуванням зазначеного ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, про перегляд рішення якого подано заяву, а касаційна скарга відповідача - частковому задоволенню.

Крім того, касаційний суд вважає за необхідне також зазначити, що матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, однак будь-яких висновків щодо цієї заяви оскаржувані судові рішення не містять.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє Крилова Олена Леонідівна, задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 травня 2020 року, ухвалене за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук