Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 409/2909/18
провадження № 61-20640св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Кострицького В. В., Луганської В. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позовні вимоги мотивував тим, що рішеннями Білокуракинського районного суду Луганської області від 26 квітня 2010 року та від 23 травня 2016 року
з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання відповідно сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі на кожну дитину по 1/4 частини від усіх видів доходів щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.
Зазначав, що він проживає разом із ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу, з якою вони мають спільну дитину - ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вони проживають однією сім`єю, мають спільний бюджет та обов`язки щодо утримання сина ОСОБА_6 , також із ними проживає дитина співмешканки від першого шлюбу, яка також знаходиться на їх утриманні.
Він працює в ДП АПК «УкрАгроСтар» на сезонних роботах і в зимовий період перебуває на обліку в Білокуракинському районному центрі зайнятості. Його заробітна плата за період з 29 березня по 17 грудня 2018 року складала 114 961,58 грн. Тобто загальний розмір аліментів на утримання двох дітей складає 50 % доходу.
У зв`язку з цим просив змінити розмір аліментів шляхом стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 та сина ОСОБА_8 у розмірі 1/3 частини від усіх його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 11 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо зміни в матеріальному та сімейному стані як підстава для зменшення розміру аліментів відповідно до вимог частини першої статті 192 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Луганського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 11 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Змінено розмір стягуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 з ј частини до 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходів), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Змінено розмір стягуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_8 з ј частини до 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходів), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд керувався тим, що у позивача змінився сімейний стан: ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього народився син ОСОБА_6 , якого батько зобов`язаний утримувати та піклуватися про його матеріальне становище. Крім того, ОСОБА_1 перебуває на обліку у районному центрі зайнятості та працює на сезонних роботах. А тому існують підстави для зменшення розміру аліментів, який визначений судовими рішеннями на утримання двох синів: ОСОБА_3 і ОСОБА_8 . Для зменшення розміру аліментів достатня одна зміна однієї з обставин, визначених статтею 182 СК України.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до положень статті 81 ЦПК України та статті 192 СК України позивач повинен був довести обставини змін
в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров`я або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення, та можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів. Проте апеляційний суд не вірно застосував положення статті 192 СК України, оскільки з часу ухвалення рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 23 травня 2016 року та примусового виконання судових рішень про стягнення аліментів протягом останніх трьох років сімейний стан позивача був незмінним: позивач як мешкав так і мешкає тим самим складом осіб, який був
з 2016 року; інших дітей за вказаний час не народжувалось; у зареєстрованому шлюбі він не перебуває; будь-яких інших утриманців чи стягнень за виконавчими документами він не має, розмір стягуваних аліментів не перевищує 50 % його доходу. Суд першої інстанції правильно встановив, що у позивача не погіршився ні матеріальний, ні сімейний стан після ухвалення судових рішень про стягнення аліментів з ОСОБА_1 .
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити повністю,
а постанову Луганського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року залишити без змін, посилаючись на те, що при розгляді справи про стягнення з позивача аліментів він не повідомляв суд про те, що у нього є ще одна дитина від іншої жінки, а тому судом ця обставина не була взята до уваги. Крім того, з нього судовими рішеннями стягується на утримання двох дітей Ѕ частина від усіх його доходів, що не відповідає чинному законодавству. На його думку, апеляційний суд правильно надав оцінку всім доказам у справі, постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 26 квітня 2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 23 травня 2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з довідкою Просторівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області з ОСОБА_1 мешкає його син ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , та пасинок ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Апеляційним судом також установлено, що заробітна плата позивача за період
з 29 березня по 17 грудня 2018 року становить 114 961,58 грн, утримано аліментів за цей період 22 417,54 грн та 23 206,52 грн.
Крім того, згідно з довідками Білокуракинського районного центру зайнятості (далі - Білокуракинський РЦЗ) від 10 червня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрований як безробітний в Білокуракинському РЦЗ з 25 квітня 2019 року
і по теперішній час, його дохід з 25 квітня по 31 травня 2019 року становить
0 грн, дохід з 19 грудня 2018 року по 19 березня 2019 року - 20 407,97 грн; участь у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру з 16 по
31 травня 2019 року та з 21 лютого по 15 березня 2019 року.
Відповідно до частини першої статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частини перша - третя статті 181 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 23 травня 2016 року).
Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі
№ 6-143цс13 зроблено висновок, що: «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом».
У поданому у грудні 2018 року позові ОСОБА_1 вказав як підставу для зменшення розміру аліментів на утримання його двох синів: ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 та утримання їх спільної дитини сина ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також те, що разом із ними проживає дитина співмешканки від першого шлюбу, яка також знаходиться на їх утриманні. Зазначав, що він працює на сезонних роботах
і в зимовий період перебуває на обліку у Білокуракинському РЦЗ. Аліменти на утримання двох дітей з нього стягуються у розмірі 50 % його доходу.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статями 76 77 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК Українидокази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції
з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті
367 ЦПК Українидозволяє зробити висновок, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня
2019 року у справі № 638/12578/17 (провадження № 61-36923св18)
Апеляційний суд прийняв нові докази у справі, зокрема довідку Білокуракинського РЦЗ від 10 червня 2019 року, які не були подані до суду першої інстанції, і не навів мотивів такого рішення, доводів позивача щодо неможливості подати їх до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_8 є передчасним.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувати зазначене судове рішення з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на
07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Луганського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року скасувати.
Передати справу № 409/2909/18 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Луганського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року втрачає законну силута подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук