Постанова
Іменем України
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 417/1815/16-ц
провадження № 61-10624св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,
заінтересовані особи:
стягувач - публічне акціонерне товариство «Банк Форум»,
боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 13 січня 2020 року у складі судді Рукас О. В. та постанову Луганського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у складі колегії суддів: Єрмакова Ю. В., Авалян Н. М., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заяву мотивувало тим, що рішенням від 11 квітня 2016 року Марківський районний суд Луганської області у справі № 417/1815/16-ц стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором.
Рішенням від 11 липня 2016 року Апеляційний суд Луганської області частково задовольнив апеляційну скаргу ПАТ «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум».
Рішення Марківського районного суду Луганської області від 11 квітня 2016 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов ПАТ «Банк Форум» задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Банк Форум» 12 225,91 дол. США заборгованості за тілом кредиту.
В решті позову відмовив за необґрунтованістю.
Стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 4 457,12 грн на користь ПАТ «Банк Форум» судового збору.
28 березня 2019 року ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Веста» (далі - ТОВ «ФК «Веста») уклали договір № 0002/19/6 про відступлення на користь останнього прав вимоги за договорами кредиту, зокрема договором № 0247/08/09-Nmv.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Веста» від 06 серпня 2019 року змінило назву на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» (із тим же кодом ЄДРПОУ: 41264766).
Заявник просив суд замінити вибулого стягувача ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у справі № 417/1815/16-ц за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0247/08/09-Nmv.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою від 13 січня 2020 року Марківський районний суд Луганської області заяву задовольнив.
Замінив вибулого стягувача ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у справі № 417/1815/16-ц за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що на основі встановлених обставин справи та аналізу частини першої статті 512, статті 514 ЦК України та частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», заява ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 16 червня 2020 року Луганський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 13 січня 2020 року залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції постанову мотивував тим, що ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» уклали договір про відступлення прав вимоги № 0002/19/6, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «ФК «Веста», а ТОВ «ФК «Веста», як новий кредитор, набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статей 512 514 515 ЦК України, частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», а також порушення норм процесуального права: пункту 3 частини четвертої статті 265 та статті 442 ЦПК України.
ОСОБА_2 мотивувала касаційну скаргу тим, що діяльність, щодо надання фінансових послуг з кредитування є ліцензійним видом діяльності і може проводитись виключно за наявності ліцензії на такий вид діяльності;
договір про відступлення прав вимоги укладений між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» від 28 березня 2019 року є таким що прямо суперечить вимогам чинного законодавства;
ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не є правонаступником ПАТ «Банк Форум», оскільки придбало обов`язки кредитора на підставі договору;
відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, але вказане право вже було реалізовано ПАТ «Банк Форум».
договір про відступлення права вимоги, має містити конкретний зміст прав та їх обсяг, тобто суму зобов`язання щодо якої відбулося відступлення права вимоги, при цьому посилання тільки на сам кредитний договір є недостатнім (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13).
У жовтні 2020 року ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» звернулося до Верховного Суду з відзивом, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що рішенням від 11 квітня 2016 року Марківський районний суд Луганської області відмовив у позові ПАТ «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу за кредитним договором (т. 1 а. с. 83-87).
Рішенням від 11 липня 2016 року Апеляційний суд Луганської області рішення Марківського районного суду Луганської області від 11 квітня 2016 року скасував і ухвалив нове рішення.
Позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Банк Форум» 12 225,91 дол. США заборгованості за тілом кредиту.
У решті позову відмовив.
Стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» по 4 457,12 грн судового збору (т. 1 а. с. 174-178).
На виконання зазначеного рішення 19 грудня 2017 року Марківський районний суд Луганської області видав виконавчі листи № 417/1815/16-ц (т. 2 а. с. 47, 125-126, 127-128).
Строк пред`явлення виконавчих листів до 11 липня 2019 року.
21 лютого 2019 року на електронному аукціоні з продажу майнових прав ТОВ «ФК «Веста» придбало у ТОВ «Банк Форум» кредитний портфель з правом вимоги за кредитними договорами (т. 2 а. с. 138-140).
28 березня 2019 року ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» уклали договір про відступлення прав вимоги № 0002/19/6 ПАТ «Банк Форум» на користь ТОВ «ФК «Веста» права вимоги заборгованості за договорами кредиту (т. 2 а. с. 129-135).
За рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Веста» від 06 серпня 2019 року, останнє змінило назву на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» (із тим же кодом ЄДРПОУ: 41264766).
За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» є юридичною особою (дані про основний вид економічної діяльності - надання інших фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» уклали договір про відступлення прав вимоги № 0002/19/6, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «ФК «Веста», а ТОВ «ФК «Веста», як новий кредитор, набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, а тому враховуючи частину першу статті 512, статтю 514 ЦК України та частину п`яту статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», заява ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.
Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
На підставі частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Виходячи із частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Системний аналіз наведених норм права, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, дає підстави для висновку, що у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Тотожний за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 344/14408/15-ц (провадження № 61-1777св20).
По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження і його заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
У розумінні частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Виконання судових рішень є складовою частиною судового розгляду, а також важливим фактором, що забезпечує захист прав і законних інтересів громадян. Обов`язковість виконання судового рішення є одним із основних принципів цивільного судочинства. Оскільки, відступлення права вимоги відбулося на стадії виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, то не заміна сторони виконавчого провадження сприятиме ухиленню осіб від виконання судового рішення.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадження, оскільки ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» уклали договір про відступлення прав вимоги на користь ТОВ «ФК «Веста», що, як новий кредитор, набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту.
Доводи касаційної скарги про те, що договір про відступлення прав вимоги укладений між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» від 28 березня 2019 року є таким що прямо суперечить вимогам чинного законодавства; ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не є правонаступником ПАТ «Банк Форум», воно придбало обов`язки кредитора на підставі договору, є неприйнятними з наступних підстав.
Розглядаючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі - на предмет їх нікчемності (постанова Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 2-1069/11, провадження № 61-8036св21).
У постанові Велика Палата Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) дійшла висновку про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Враховуючи викладене, задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 ЦК України).
Матеріали справи не містять відомостей про наявність судових рішень про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги укладений між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» від 28 березня 2019 року.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло право вимоги за кредитним договором № 0247/08/09-Nmv, а тому звернення заявника до суду із відповідною заявою відповідає вимогам статей 512 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі № 0910/2-103/2011 (провадження № 61-13311св20).
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла загального висновку, який надалі застосувала у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме - кредитор-банк або інша фінансова установа.
Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) відступила від загального висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.
З матеріалів справи убачається, що відступлення права вимоги за кредитним договором відбулося на стадії виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь банку.
Тотожний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 2-6590/11 (провадження № 61-11089св20).
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Наведене передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 13 січня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 16 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська