ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №417/2366/16-а
адміністративне провадження №К/9901/6978/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 417/2366/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області
про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Сіваченка І. В., суддів Гаврищук Т. Г., Блохіна А. А.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Марківського районного суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області, в якому просив:
- визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі поданої ним заяви від 06 квітня 2016 року;
- скасувати рішення комісії з призначення пенсій при Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області від 08 квітня 2016 року № 14;
- зобов`язати відповідача здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 90% від суми заробітної плати в розмірі, зазначеному у довідці Прокуратури Луганської області від 31 березня 2016 року № 18-228вих-16;
- зобов`язати відповідача виплатити за період з 01 січня 2016 року заборгованість, у зв`язку із здійсненням перерахунку пенсії з урахуванням раніше проведених виплат;
- повернути позивачу сплачений судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Марківського районного суду Луганської області від 05 травня 2016 року позов задоволено повністю.
3. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року постанову Марківського районного суду Луганської області від 05 травня 2016 року скасовано, прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. Постановою Верховного Суду від 24 липня 2018 року постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року залишено без змін.
5. 14 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року за виключними обставинами. У заяві позивач просив за результатами перегляду скасувати постанову суду та винести нову, якою постанову Марківського районного суду Луганської області від 05 травня 2016 року залишити в силі.
6. Вказана заява вмотивована тим, що суд апеляційної інстанції приймаючи постанову від 15 листопада 2016 року та відмовляючи у задоволені позовних вимог виходив з того, що в Законі України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) відсутня норма, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, за ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а на дату звернення позивача до пенсійного органу (відповідача у справі) з заявою про перерахунок пенсії та до теперішнього часу Кабінетом Міністрів України не визначений порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Заявник зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 12 статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Зазначеним рішенням Конституційного Суду України установлено, що частина 12 статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції. Таким чином, на думку заявника, його право на перерахунок пенсії, підтверджене Конституційним Судом України, що дає йому підстави для перегляду судового рішення за виключними обставинами.
7. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року.
8. Приймаючи таке рішення, Перший апеляційний адміністративний суд виходив з того, що наявність рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин на час їх виникнення та розгляду в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, отже, не доводить факту допущення судом помилки при розгляді справи. Таким чином, станом на дату ухвалення постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, положення частини 12 статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не була визнана неконституційними та була чинною в редакції, застосованій судом апеляційної інстанції. Поряд з цим, позивач може реалізувати передбачене частиною 12 статті 86 Закону № 1697-VII право саме після 13 грудня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року, 11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду апеляційної інстанції, задовольнити заяву позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року. Скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, а постанову Марківського районного суду Луганської області від 05 травня 2016 року залишити без змін.
10. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає аналогічні аргументи, що і у поданій до апеляційного суду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Поряд з цим, вказує на те, що постанова Марківського районного суду Луганської області від 05 травня 2016 року набрала законної сили на підставі ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, якою апеляційну скаргу відповідача від 18 травня 2016 року було повернуто. Рішення суду виконано в повному обсязі відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області за виконавчим листом від 24 червня 2016 року, виданим Марківським районним судом Луганської області. Проте, 19 жовтня 2016 року Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області повторно подало апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, за результатом розгляду якої постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року скасовано постанову Марківського районного суду Луганської області від 05 травня 2016 року. Вказана постанова апеляційного суду була залишена без змін постановою Верховного Суду від 24 липня 2018 року. Отже, фактично судами апеляційної та касаційної інстанцій було проігноровано факт, що рішення суду набрало законної сили 14 червня 2016 року та було виконано у повному обсязі. Вказане свідчить про те, що судом апеляційної інстанції було порушено принцип юридичної визначеності.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 11 березня 2020 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.
12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 березня 2020 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Рибачук А. І., Тацій Л. В.
13. Ухвалою Верховного суду від 24 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 23 жовтня 2020 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
26. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
27. В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати обставину (підставу), яка виникла пізніше ухвалення судового рішення. Тобто, перегляд справи у зв`язку з виключними обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням підстав, які виникли після ухвалення судового рішення.
28. Згідно зі ч. 5, 6 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
29. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
30. За приписами ч. 1, 2 ст. 365 заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
31. Частиною 4 ст. 368 КАС України встановлено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
32. Зі змісту поданої ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції заяви про перегляд постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року за виключними обставинами вбачається, що останній, як на підставу для такого перегляду посилається на прийняття рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
33. Відповідно до ч.1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
34. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
35. Як слідує з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнано неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
36. Установлено такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
37. Тобто, відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнано неконституційним, втратило чинність та, відповідно, не підлягає застосуванню з 13 грудня 2019 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), що також прямо встановлено даним рішенням.
38. Поряд з цим, предметом розгляду у справі, яка переглядається були правовідносини, що виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19).
39. Враховуючи, що на час виникнення спірних відносин у цій справі законодавством про пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій було покладено на Кабінет Міністрів України, то у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року за виключними обставинами у справі № 417/2366/16-а, оскільки позивач у цій справі просив відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати, коли закон про право, форми і види пенсійного забезпечення не передбачав підстав, умов та порядку перерахунку пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури.
40. Таким чином, з огляду на відсутність ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України, яке, на думку ОСОБА_1 , є підставою для перегляду за виключними обставинами постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі № 417/2366/16-а.
41. Між тим, колегія суддів звертає увагу, що продовження існування стану порушення прав чи інтересів позивача й після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом задля їх захисту.
42. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 712/4939/16-а.
43. Колегія суддів критично ставиться до посилань скаржника на те, що суд апеляційної інстанції відкриваючи провадження за апеляційною скаргою відповідача (яка була подана вдруге 19 жовтня 2016 року) та за результатом розгляду якої, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року було скасовано постанову Марківського районного суду Луганської області від 05 травня 2016 року, яка була виконана в повному обсязі, порушив принцип юридичної визначеності, з таких підстав.
44. Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року була переглянута Верховним Судом, за наслідком чого суд касаційної інстанції не встановив порушень норм матеріального та процесуального права під час прийняття судом апеляційної інстанції рішення по суті у справі № 417/2366/16-а та залишив вказану постанову без змін (постанова Верховного Суду від 24 липня 2018 року).
45. Наразі Верховний Суд переглядає касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року, якою у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами було відмовлено, а тому вказані доводи скаржника не стосуються оскаржуваної ним ухвали суду.
46. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
47. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
48. Так, колегія суддів приймає до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» та від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
49. Окрім цього, Європейський суд з прав людини зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).
50. Крім того, із змісту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами виключно, якщо рішення суду ще не виконане.
51. У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки є рішенням, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено та не передбачає примусового виконання.
52. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 711/6019/16-а, від 16 червня 2020 року у справі № 825/506/18 та від 23 липня 2020 року у справі № 703/4523/16-а. 67.
53. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
54. Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки прийнято з дотриманням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 350 368 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко А.І. Рибачук Л.В. Тацій