ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2024 року
м. Київ
справа № 420/10177/21
адміністративне провадження № К/990/8475/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 (суддя Потоцька Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024 (судді: Димерлій О.О., Скрипченко В.О., Осіпов Ю.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Пенсійного фонду України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.04.2021 № 951370822326 про відмову в перерахунку пенсії на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 29.03.2021;
- визнати незаконною бездіяльність Пенсійного Фонду України, Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області та Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області в нездійсненні перерахунку пенсії на підставі заяви від 30.04.2021 та довідки Миколаївської обласної прокуратури від 29.03.2021;
- зобов`язати Пенсійний Фонд України, Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області та Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно з довідкою Миколаївської обласної прокуратури від 29.03.2021 № 21-92вих.21 та за його заявою від 30.04.2021 з урахуванням фактично виплачених сум - з 15 березня 2021, без обмеження її максимального розміру.
РІШЕННЯ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.04.2021 № 951370822326 про відмову в перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 29.03.2021.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, викладені в листі від 18.05.2021 №7898-7889/Б-02/8-1500/21, щодо відмови у здійсненні з 01.04.2021 перерахунку пенсії позивачу на підставі заяви від 30.04.2021 та довідки Миколаївської обласної прокуратури від 29.03.2021.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії згідно з довідкою Миколаївської обласної прокуратури від 29.03.2021 № 21-92вих.21 та за його заявою від 30.04.2021 з урахуванням фактично виплачених сум з 01.04.2021.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь позивача суму понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
13.11.2023 судом першої інстанції зареєстровано заяву позивача, подану в порядку 383 КАС України, в якій він просив:
- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.01.2022 №951370822326 та його дії в частині обмеження максимального розміру пенсії та визначення 60% - відсоткового значення розміру пенсії від заробітної плати прокурора, який працює на відповідній посаді, під час її перерахунку позивачу з 01.04.2021, вчинені як суб`єктом владних повноважень - відповідачем 1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 у справі №420/10177/21;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок основного розміру пенсії позивача з 01.04.2021 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 у справі №420/10177/21, без обмеження її максимального розміру та виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% від заробітної плати прокурора, який працює на відповідній посаді згідно з довідкою Миколаївської обласної прокуратури від 29.03.2021 №21-92вих.21, з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2023, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024, заяву позивача, подану в порядку статті 383 КАС України, - повернуто заявнику без розгляду.
Повертаючи заяву позивача без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав, проте із заявою в порядку статті 383 КАС України звернувся з пропуском десятиденного строку звернення до суду, що передбачено частиною 4 статті 383 КАС України. Докази поважності причин строку звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України відсутні.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання не змінює правового регулювання спірних правовідносин та фактичних обставин у справі. Із такою обставиною приписи чинного законодавства не пов`язують початок перебігу строку звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення заяви без розгляду, звернувся з касаційною скаргою.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що він та державний виконавець вчиняли всі можливі дії для примусового виконання рішення суду від 28.10.2021, а повернення заяви унеможливило його доступ до правосуддя для повного захисту прав та інтересів.
На думку позивача, при визначенні строку звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України цей строк не можна обраховувати, виходячи з обізнаності позивача про порушення прав з дати отримання грошових коштів при здійсненні перерахунку відповідачем або з дати отримання відповіді від 12.04.2022, оскільки станом на вказані дати виконавчий лист, виданий 21.01.2022, ще не перебував на примусовому виконанні, а виконавче провадження не було відкрите. Позивачу на той час за будь-яких обставин не могло бути відомо про те, що відповідачем не буде виконано в повному обсязі судове рішення навіть за наявності відповідного виконавчого провадження та постанов державного виконавця про накладення штрафу. Отримавши грошові кошти у меншому розмірі та інформацію про здійснений перерахунок, позивач дізнався про факт ухилення відповідача від виконання рішення суду від 28.10.2021 в добровільному порядку, а не про порушення свого права в частині примусового виконання рішення суду.
Покликаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Предметом касаційного перегляду цієї справи є ухвала про повернення заявникові заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, оскарження якої в касаційному порядку передбачено частиною 2 статті 328 КАС України та пунктом 12 частини 1 статті 294 КАС України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 4 наведеної статті встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Суди попередніх інстанцій, повертаючи заяву, дійшли висновку, що позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду з такою заявою.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача від 12.04.2022, натомість із заявою в порядку статті 383 КАС України звернувся лише 13.11.2023.
Верховний Суд, встановлюючи момент, з якого належить відраховувати десятиденний строк на звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, у постанові від 21.03.2019 у справі №805/1458/17 дійшов висновку, що звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.
У постанові від 20.01.2021 (справа №640/1364/19) Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«Аналіз зазначених вище норм свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку.»
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання застосування передбаченого статтею 383 КАС України строку подання заяви, у постанові від 07.07.2021 у справі №9901/226/19 дійшла наступних висновків:
«Власне установлений частиною четвертою статті 383 КАС України десятиденний строк звернення особою-позивачем з відповідною заявою передбачає, що така особа має право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності на стадії виконання судового рішення упродовж цього відтинку, щойно дізнається або не могла не дізнатися, що суб`єкт владних повноважень діє відносно неї протиправно (видає не ті рішення або не видає відповідних рішень, займає пасивну позицію щодо виконання рішення суду, вдається до інших подібних дій).
Для визнання моменту відліку строку подання заяви має значення також обставина чи були дії, бездіяльність, рішення відповідача протиправними і чи особа-позивач мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про юридичну природу такої поведінки (рішення, дії, бездіяльності), тобто коли вона насправді стала суб`єктом відповідних правовідносин, зумовлених протиправною поведінкою відповідача на стадії виконання рішення.
Важливо, що не будь-яка інформація, що стосується виконання судового рішення, може бути свідченням неналежного (протиправного) виконання рішення суду, а лише та, зі змісту якої можна визначити її протиправність.
Отже, день (явище, фактор), з якого починається перебіг строку оскарження, не є статичним, він є мінливим, ситуативним, динамічним, залежить від конкретних умов виконання судового рішення, послідовності та ролі дій суб`єктів виконавчого провадження.
Видається правильним, що визначення цього дня має провадитися не стільки від якоїсь певної разової зовнішньої події, скільки від сукупності факторів, приміром таких, що залежать від ролі, характеру та ступеня участі як стягувача, так і боржника. Власне зі співвідношення змісту дій суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, з одного боку, і дієвого ставлення стягувача до таких дій, з другого, можна визначити правову природу цих дій, час, з якого вони виникли й упродовж якого вони тривають, а звідси визначити, чи знав про них позивач, і якщо реально знав (не міг не знати) і через якийсь проміжок часу звернувся за захистом від них, то тоді можна уяснити правову природу цього звернення й визначити, чи воно було вчасним або відбулося з пропуском строку.
Суд не повинен тлумачити положення частини четвертої статті 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов`язковості судового рішення.»
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 відповідачем 31.01.2022 проведено перерахунок пенсії позивача.
За наслідком здійснення такого перерахунку розмір пенсії позивача зменшився.
07.04.2022 представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із запитом щодо проведеного перерахунку пенсії позивача.
Відповідач листом від 12.04.2022 повідомив, що на виконання рішення суду від 28.10.2021 проведено перерахунок пенсії. Зазначеним рішенням суду в частині перерахунку та виплати пенсії без обмеження граничним розміром відмовлено, а тому розмір пенсії за вислугу років складає 17690,90грн., з 01.07.2021 - 18540грн., з 01.12.2021 - 19340грн.
Вважаючи, що рішення суду від 28.10.2021 не виконане відповідачем належним чином, позивачем було подано виконавчий лист для примусового виконання рішення суду від 28.10.2021.
10.10.2023 виконавчим органом відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №420/10177/21, виданого 21.01.2022.
Вимогою державного виконавця відповідача зобов`язано виконати вимоги виконавчого листа в частині здійснення позивачу перерахунку та виплати пенсії згідно з довідкою Миколаївської обласної прокуратури від 29.03.2021 та за заявою позивача від 30.04.2021 з урахуванням виплачених сум.
31.10.2023 державним виконавцем прийнято постанову про накладення на боржника штрафу, в зв`язку з невиконанням боржником вимог виконавчого листа.
13.11.2023 судом першої інстанції зареєстровано заяву позивача, подану в порядку статті 383 КАС України.
За таких обставин, зважаючи на поведінку позивача, спрямовану на виконання судового рішення, рішення прийняті державним виконавцем в рамках виконавчого провадження, а також враховуючи сформовану практику Верховного Суду, висновки судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та наявність підстав для повернення заяви позивачу не можна визнати обґрунтованими.
Відповідно до частин 1, 4 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук