ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 420/10379/24
адміністративне провадження № К/990/38809/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Чиркіна С.М., Тацій Л.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року (прийняте у складі головуючого судді Бжассо Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року (ухвалену у складі судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.), у справі №420/10379/24 за позовом ОСОБА_1 до Херсонського апеляційного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Херсонського апеляційного суду (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Херсонського апеляційного суду щодо не виготовлення та не направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області оновленого розрахунку стажу судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2016 року по справі № 766/16368/16-а (половини строку навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, що становить 2 роки 4 місяці 28 днів), починаючи з 15 грудня 2016 року, та 5 років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді для подальшого перерахунку довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці з часу виникнення права;
- зобов`язати Херсонський апеляційний суд виготовити оновлений розрахунок стажу судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2016 року по справі № 766/16368/16-а (половини строку навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, що становить (2 роки 4 місяці 28 днів), починаючи з 15 грудня 2016 року, та 5 років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді для подальшого перерахунку довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці з часу виникнення права;
- визнати протиправною бездіяльність Херсонського апеляційного суду щодо не зарахування та не здійснення перерахунку стажу та доплати за вислугу років судді у відставці ОСОБА_1 згідно з поданою заявою відповідно до вимог частини п`ятої статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), що дає право на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу за відповідний рік з часу виникнення права (12 липня 2018 року);
- зобов`язати Херсонський апеляційний суд зарахувати та здійснити перерахунок стажу та доплати за вислугу років судді у відставці ОСОБА_1 згідно з поданою заявою відповідно до вимог частини п`ятої статті 135 Закону № 1402-VIII, що дає право на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу за відповідний рік з часу виникнення права (12 липня 2018 року).
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що останній перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці їй було здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ) 19 січня 2020 року на підставі довідки № 102/20, виданої Херсонським апеляційним судом від 24 лютого 2020 року, у розмірі 54% від розміру суддівської винагороди (173415,0 грн) у сумі 93644,10 грн. Розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було здійснено з урахуванням 60% доплати за вислугу років (25 років і більше).
Позивачка вказує, що 11 березня 2024 року адвокатом Кияшко О.О. на офіційну електронну пошту Херсонського апеляційного суду була подана заява про зарахування до загального стажу судді 5 років стажу професійної діяльності згідно з вимогами пункту 34 Перехідних положень та частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, частин другої та третьої статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII) та видачі нового розрахунку стажу судді з часу виникнення права. 12 березня 2024 року позивачкою була подана до відповідача аналогічна заява через Укрпошту, яка отримана у паперовому виді 18 березня 2024 року. Проте, як зазначає позивачка, 19 березня 2024 року відповідач надіслав на електронну пошту адвоката Кияшко О.О. відповідь у формі листа № 08-33/64/2024 від 15 березня 2024 року про те, що остаточне рішення буде прийнято після надходження від територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області (далі - ТУ ДСА в Херсонській області) відповіді. Також позивачка зазначає, що станом на 03 квітня 2024 рік жодних дій з боку відповідача здійснено не було, що вважає протиправною бездіяльністю останнього.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14 червня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, відмовив у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що стаж роботи на посаді судді позивачці зарахований в повному обсязі, та відповідно до вищенаведених висновків судів у справах № 766/16368/16-а та № 540/4234/21 до стажу роботи на посаді судді зараховані половина строку навчання та два роки роботи позивачки адвокатом Херсонської обласної колегії адвокатури.
Суди також зазначили, що позивачка до суду не надала доказів на підтвердження того, що у розрахунку стажу судді, який нею подавався разом із заявою про призначення їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не було вказано половини періоду її навчання та два роки роботи адвокатом Херсонської обласної колегії адвокатури.
На переконання судів, відповідач протиправної бездіяльності щодо неперерахунку стажу та невидачі оновленого розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, не допустив. При цьому, суди зауважили, що у своїй заяві від 11 березня 2024 року позивачка не просила видати їй нову довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, із зазначенням у ній доплати за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу, так само як не надала доказів звернення до відповідача із іншою подібною заявою.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 420/10379/24 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 заявила клопотання щодо передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18, щодо застосування норми права, а саме - частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, частини другої статті 7 Закону № 2862-XII та абзацу четвертого пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
4. Як на підставу касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій скаржниця посилається на неправильне застосування судами положень статті 137 Закону № 1402-VIII у зв`язку із неврахуванням судами правових висновків, викладених у постановах ВП ВС від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/15/21 та Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21, щодо необхідності застосування до всіх суддів, незалежно від дати їх звільнення у відставку, при обчисленні стажу роботи на посаді судді, із якого здійснюється обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, положень частин першої та другої статті 137 Закону № 1402-VIII.
Зокрема, скаржниця вказує, що ВП ВС у постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/15/21 та Верховний Суд у постанові від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21 зазначили, що після прийняття Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 всі судді України прирівняні до єдиного юридичного статусу та з урахуванням вимог статті 24 Конституції України та Протоколу №12 Європейської Конвенції з захисту прав людини з метою припинення дискримінації між суддями які отримали 90% від суддівської винагороди за законами, що діяли до набрання чинності Законом № 1402-VIII, та тих суддів, які при звільнені у відставку за Законом № 1402-VIII будуть мати право на 50% від суддівської винагороди, усім суддям було знижений відсоток з 90% до 50% та зазначено, що до даних правовідносин з 19 лютого 2020 року суди зобов`язані до всіх суддів без виключення, незалежно від часу їхнього звільнення, застосовувати вимоги частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII.
Скаржниця вважає, що оскільки частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, то вона набула право на зарахування до її стажу роботи 5 років професійної діяльності адвоката Херсонської обласної колегії адвокатури, адже саме така вимога щодо мінімального стажу визначена у частині першій статті 69 Закону № 1402-VIII.
Також скаржниця зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги правові висновки Конституційного Суду України, викладених у рішеннях від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023, від 26 березня 2024 року № 3-р(ІІ)/2024, а також абзаці шостому пункту 16 мотивувальної частини Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Щодо свого клопотання про передачу справи на розгляд ВП ВС для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18, скаржниця зазначає, що такий висновок: 1) не відповідає вимогам щодо єдиного статусу суддів; 2) не враховує положення частини першої статті 9, пунктів 2 та 4 частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII, статті 8, частини першої статті 22, частини першої статті 24, статті 127 Конституції України, статей 2 та 6, частин третьої та четвертої статті 7, частини третьої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статей 13 та 14, статті 1 Протоколу № 1, частини другої статті 1 Протоколу № 12 Європейської Конвенції із захисту прав та основоположних свобод; 3) не відповідає правовим висновкам ВП ВС, викладеним у постановах від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 та від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18, а також у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) та Рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 26 березня 2024 року № 3-р(ІІ)/2024, абзацу шостому пункту 16 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 та Рішенню від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023.
Скаржниця вважає, що Верховний Суд має сформулювати новий правовий висновок, а саме: суддям першої інстанції згідно з вимогами частини другої статті 127 Конституції України - 5 років, суддям апеляційної інстанції - згідно з вимогами пункту 4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII, суддям вищого спеціалізованого суду - згідно з вимогами пункту 4 частини першої статті 33 Закону №1402-VIII - сім років; суддям Верховного Суду - згідно з вимогами пункту 4 частини першої статті 38 Закону № 1402-VIII - десять років; суддям Конституційного Суду України - згідно з вимогами частини першої статті 11 Закону України «Про Конституційний Суд України» - 15 років. Крім того, у разі прийняття нових спеціальних законів які регламентують щомісячне довічне грошове утримання та мають більш привабливі умови такого утримання має бути здійснений автоматичний перерахунок додаткового стажу та доплати за вислугу років уповноваженим органом та направлення оновленого розрахунку стажу та довідок про суддівську винагороду на час виникнення такого права до територіального підрозділу ПФУ, де перебувають на облік судді - усім суддям.
Позиція інших учасників справи
5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивачки - без задоволення.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач звертає увагу, що відповідно до рішення Ради суддів України № 6 від 11 квітня 2024 року Вища рада правосуддя є єдиним конституційним органом, який під час прийняття рішення про звільнення судді у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має розраховуватися і виплачуватися відповідне грошове утримання з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 686/10100/15-а, від 30 січня 2020 року у справі № 592/3694/17, від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21, від 08 вересня 2022 року у справі № 380/10696/21.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Суди попередніх інстанцій на підставі зібраних у справі доказів установили, що згідно трудової книжки позивачки ОСОБА_1 у період з 01 вересня 1980 року по 01 липня 1985 року проходила навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова.
01 серпня 1985 року позивачка прийнята в обласну колегію адвокатів Херсонської області юридичної консультації Горностаївського району та 01 листопада 1993 року виключена з членів у зв`язку з призначенням суддею Горностаївського районного суду Херсонської області.
Відповідно до рішення XIV сесії Херсонської обласної ради народних депутатів 21 скликання № 270 від 27 жовтня 1993 року та наказу Управління юстиції Херсонській області № 03-11/85 від 01 листопада 1993 року ОСОБА_1 була обрана на посаду судді Горностаївського районного суду Херсонської області та 14 серпня 2001 року увільнена від посади судді, у зв`язку з обранням на посаду судді Херсонського обласного суду безстроково.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 21 червня 2001 року № 2576-ІІІ ОСОБА_1 обрана суддею Херсонського обласного суду безстроково та 15 серпня 2001 року прийнята на посаду судді колегії в цивільних справах.
10 вересня 2001 року на базі Херсонського обласного суду утворено апеляційний суд Херсонської області.
Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII «Про звільнення суддів» звільнено ОСОБА_1 із займаної посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Наказом апеляційного суду Херсонської області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 15 вересня 2016 року № 95-ОС позивачку було звільнено з посади судді Апеляційного суду Херсонської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2016 року у справі № 766/16368/16-а, яка набрала законної сили, задоволений позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме - визнано неправомірними дії УПФУ в місті Херсоні щодо визначення розміру ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без врахування стажу роботи; зобов`язано УПФУ в місті Херсоні здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 шляхом зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, що становить 2 роки 4 місяці 28 днів, починаючи з 16 вересня 2016 року в розмірі 90% грошового утримання судді апеляційного суду Херсонської області, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.
Останній перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці було здійснено ГУПФУ в Херсонській області 19 січня 2020 року на підставі довідки № 102/20, виданої Херсонським апеляційним судом від 24 лютого 2020 року у розмірі 54% від розміру суддівської винагороди (173415,00 грн) в сумі 93644,10 грн. Розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було здійснено з урахуванням 60% доплати за вислугу років (25 років і більше).
Крім того, П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 квітня 2024 року у справі № 540/4234/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, встановив таке:
… з 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» із зарахуванням до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, що становить 2 роки 4 місяці 28 днів, починаючи з 16 вересня 2016 року.
Також, П`ятий апеляційний адміністративний суд у вказаній постанові зробив висновок про те, що зарахування до стажу періоду роботи адвокатом Херсонської обласної колегії адвокатів, що становить 2 роки 00 місяців 00 днів, з урахуванням правових висновків ВП ВС від 30 травня 2019 року у справі № 9901/808/18, в якій, зокрема, зазначено, що частину другу статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, а тому суд апеляційної інстанції вважав за можливе зарахувати вказаний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, а саме - період роботи адвокатом Херсонської обласної колегії адвокатів, що становить 2 роки 00 місяців 00 днів.
12 березня 2024 року позивачка подала до відповідача заяву, в якій вона просила здійснити перерахунок стажу шляхом зарахування згідно частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, частинами другою та третьою статті 7 Закону № 2862-ХІІ стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, який складає 5 років, та видати новий розрахунок стажу судді станом на 15 вересня 2016 року згідно з Додатку № 4 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, затвердженого постановою Правління ПФУ № 3-1 від 25 січня 2008 року.
19 березня 2024 року Херсонський апеляційний суд повідомив позивачку листом № 08-33/64/2024 від 15 березня 2024 року про те, що відповідь буде надана після отримання відповідних роз`яснень від Державної судової адміністрації України.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
9. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 , керувалися такими мотивами:
- у справах № 766/16368/16-а та № 540/4234/21 суди, зокрема, зобов`язали ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати позивачці до стажу роботи на посаді судді додатково половину строку навчання та два роки роботи адвокатом Херсонської обласної колегії адвокатури; вимога позивачки щодо зарахування до стажу роботи 5 років роботи адвоката замість 2 не відповідає вимогам законодавства і судовій практиці його застосування, а тому протиправної бездіяльності Херсонський апеляційний суд у цій частині не допустив;
- оскільки загальний стаж ОСОБА_1 становить 27 років 2 місяці та 43 дні, то згідно з частиною п`ятою статті 135 Закону № 1402-VIII позивачка не набула права на доплати за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу, а у відповідача був відсутній обов`язок щодо формування та направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області нової довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням у ній доплати за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу;
- позивачка не зверталася до відповідача із заявою про видачу їй нової довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням у ній доплати за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу.
10. Отже, спірним у цій справі є питання про те, чи є підстави вважати протиправною бездіяльність відповідача щодо: 1) не виготовлення та не направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області оновленого розрахунку стажу судді у відставці із зарахуванням до такого стажу додатково 5 років роботи на посаді адвоката, замість 2 років; 2) не формування та не направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області нової довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням у ній доплати за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу, зокрема, й без звернення позивачки.
11. Вирішуючи ці питання, колегія суддів виходить з такого.
12. Щодо зарахування до стажу судді додатково 5 років роботи на посаді адвоката, замість 2 років.
13. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
14. Згідно зі статтею 137 Закону № 1402-VIII (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
15. Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
16. У постанові від 08 листопада 2021 року у справі № 580/492/21 Верховний Суд, аналізуючи вищезазначені положення законодавства, дійшов висновку, що обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
17. Системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарний період проходження строкової військової служби та час роботи на посаді слідчого.
18. Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
19. Отже, частиною другою цієї ж статті у редакції, яка діє з 05 серпня 2018 року, визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді; ця норма закону не містить будь-яких обмежень щодо дії у часі, а лише пов`язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею.
20. Правовий висновок з цього питання викладений у постанові ВП ВС від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18, в якій, зокрема, зазначено, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
21.Окрім того, ВП ВС у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18 зазначила, що внесені до статті 137 Закону № 1402-VIII зміни дозволяють зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення особи на посаду судді.
22. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів встановили, що ОСОБА_1 була призначення на посаду судді 01 листопада 1993 року, а звільнена у зв`язку із виходом у відставку - 15 вересня 2016 року.
23. Станом на час призначення позивачки на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на таке призначення, регулювалося частиною першою статті 7 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, чинній станом на 01 листопада 1993 року), відповідно до якої право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
24. З огляду на встановлені обставини справи та правове регулювання, що діяло на момент призначення (обрання) позивачки на посаду судді, а також з урахуванням правових висновків, викладених ВП ВС у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачка має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII додатково 2 роки стажу роботи адвокатом.
25. При цьому, як встановили суди попередніх інстанцій, судовими рішеннями, а саме - постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2016 року у справі № 766/16368/16-а, яка набрала законної сили 28 лютого 2017 року, та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 540/4234/21, ГУ ПФУ в Херсонській області було, зокрема, зобов`язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці шляхом зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, половини строку навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, що становить 2 роки 04 місяці 28 днів, та періоду роботи адвокатом Херсонської обласної колегії адвокатів, що становить 2 роки 00 місяців 00 днів, у розмірі 64%.
26. У справі, що розглядається позивачка заявляє вимоги до Херсонського апеляційного суду щодо зарахування їй додатково до стажу на посаді судді 5 років адвокатської діяльності, замість 2 років з огляду на те, що чинною частиною першою статті 69 Закону № 1402-VIII визначена вимога до кандидата на посаду судді саме 5 років.
27. Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи скаржниці, з огляду на таке.
28. За змістом частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII обсяг додаткового стажу, що підлягає зарахуванню, визначається виходячи з критеріїв, які діяли на момент первинного призначення на посаду судді, що також відповідає правовому висновку ВП ВС, викладеному у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
29. Оскільки призначення особи на посаду судді районного суду відбулося 01 листопада 1993 року, коли чинним Законом № 2862-XII (статтею 7) встановлювалася вимога щодо наявності щонайменше двох років професійного стажу, саме цей обсяг професійного досвіду може бути включений до суддівського стажу як додатковий. Подальші зміни законодавчого визначення мінімально необхідного стажу професійної діяльності у сфері права для призначення суддею, не можуть впливати на перерахунок додаткового суддівського стажу, обрахованого відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII.
30. Що стосується частини позовних вимог про видачу оновленого розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, колегія суддів зазначає наступне.
31. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок № 3-1).
32. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 3-1 до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додається зокрема розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
33. Як встановили суди попередніх інстанцій, суди під час вирішення справ № 766/16368/16-а та № 540/4234/21 зобов`язали ГУ ПФУ в Херсонській області урахувати для визначення розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 додатково строк навчання та два роки роботи позивачкою адвокатом Херсонської обласної колегії адвокатури. Позивачка не заперечує та не спростовує, що такі судові рішення виконані.
34. З огляду на вищезазначене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо не перерахунку стажу та невидачі оновленого розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зокрема, шляхом включення до такого стажу додатково 5 років адвокатської діяльності замість 2 років.
35. Щодо видачі відповідачем нової довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням у ній доплати за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу.
36. Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
37. Згідно з пунктом 6 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
38. Отже, формування та направлення до органів ПФУ довідки про суддівську винагороду у разі зміни складових суддівської винагороди судді може здійснюватися відповідним органом і без звернення судді, проте лише у випадку виникнення такого обов`язку (зміни складових).
39. Згідно з частиною п`ятою статті 135 Закону № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
40. Суди попередніх інстанцій на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, встановили, що позивачка має стаж роботи суддею Горностаївського районного суду Херсонської області, Херсонського обласного суду та апеляційного суду Херсонської області 22 роки 10 місяців 15 днів та, крім того, враховуючи право позивачки на зарахування половини строку навчання - 2 роки 4 місяці 28 днів та 2 роки роботи адвокатом Херсонської обласної колегії адвокатури до стажу роботи на посаді судді, загальний стаж роботи позивачки, що є підставою для визначення їй розміру доплати за вислугу років становить 27 років 2 місяці та 43 дні, що згідно норм чинного законодавства не дає ОСОБА_1 права на доплати за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу.
41. З цього приводу суди попередніх інстанцій також встановили, що позивачка у своїй заяві від 11 березня 2024 року не просила видати їй нову довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, із зазначенням у ній доплати за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу, так само як не надала доказів звернення до відповідача із іншою подібною заявою, якщо вважала, що має відповідне право.
42. З огляду на вищезазначене, оскільки у позивачки не виникло право на отримання нової довідки, в якій би визначалися доплати за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу, відповідно, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності і у цій частині позовних вимог.
43. Стосовно доводів скаржниці про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах ВП ВС від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/15/21 та Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21, щодо необхідності застосування до всіх суддів, незалежно від дати їх звільнення у відставку, при обчисленні стажу роботи на посаді судді, із якого здійснюється обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, положень частин першої та другої статті 137 Закону № 1402-VIII після прийняття Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, колегія суддів зазначає таке.
44. ВП ВС у постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/15/21 та Верховний Суд у постанові від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21 наголошують, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 всі судді України мають єдиний юридичний статус, а тому до всіх суддів має застосовуватись частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII, незалежно від дати звільнення у відставку.
45. Рішення Конституційного Суду України та практика ВП ВС стосувалися, перш за все, визнання дискримінаційним підходу, за якого судді, які пішли у відставку до набрання чинності Законом № 1402-VIII, отримували 90% винагороди, а після - 50%.
46. Цей підхід було визнано таким, що порушує статтю 24 Конституції України та Протокол № 12 до Європейської конвенції про захист прав людини, оскільки створює нерівне становище серед суддів залежно від дати виходу у відставку.
47. Водночас, такий підхід не скасовує вимоги частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, а тому критерій однаковості полягає, перш за все, в тому, що частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII застосовується до всіх суддів - однаково, але конкретний обсяг стажу, що підлягає зарахуванню, визначається індивідуально - залежно від тієї вимоги закону, яка діяла на момент первинного призначення.
48. У Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України вказує на необхідність однакового підходу до виплати довічного грошового утримання - 50%, незалежно від дати звільнення, але не запроваджує нову норму щодо зарахування стажу. Це означає, що однакове правило застосовується, але з урахуванням індивідуального нормативного контексту кожного судді.
49. Таким чином, висновок про те, що судді, призначеному у 1993 році, має бути зараховано 2 роки додаткового стажу (відповідно до вимоги закону, чинного на той час), не суперечить правовій позиції ВП ВС у справі № 9901/15/21 та Верховного Суду у справі № 420/1987/21. Навпаки, такий підхід забезпечує однакове застосування частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, з урахуванням змін у правовому регулюванні в часі, що є загальновизнаним підходом у праві.
50. Розглядаючи клопотання ОСОБА_1 щодо передачі справи до ВП ВС для вирішення питання про відступ від правового висновку ВП ВС, викладеного у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18, колегія суддів враховує, що відповідно до частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
51. При цьому в силу вимог частини першої статті 36 Закону № 1402-VIII саме на Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою покладається забезпечення сталості та єдності судової практики у порядок та спосіб, визначені процесуальним законом.
52. Для цього у КАС України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду.
53. Зокрема, один з таких механізмів визначений у частині п`ятій статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
54. Загальний порядок вирішення питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, зокрема, й з метою відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, визначений статтями 346 та 347 КАС України.
55. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
56. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
57. З аналізу положень цих статей вбачається, що в них чітко не визначені правові підстави, за наявності яких Суд може прийняти рішення про відступ або про передачу справи на розгляд ВП ВС для вирішення питання про такий відступ.
58. Натомість, у судовій практиці з цього приводу викладено деякі правові висновки, які колегія суддів вбачає за необхідне врахувати під час розгляду цієї справи.
59. Зокрема, за правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та застосованими у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі № 240/7411/21, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду мають існувати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
60. У згаданих вище постановах Суд, з посиланням на рішення ЄСПЛ у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95, пункт 70), наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. При цьому причинами для відступу можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
61. Відступаючи від свого правового висновку щодо застосування юридичної норми, Верховний Суд може або повністю відмовитися від нього і сформулювати новий або ж конкретизувати/уточнити попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.
62. Відступ від раніше сформульованого правового висновку містить як об`єктивну необхідність для виправлення помилок або сформульованих раніше правових висновків, так і ознаки відсутності правової визначеності. Через цей процесуальний механізм забезпечується розвиток судової практики.
63. Таким чином, важливою умовою, яка відповідає принципам верховенства права та забезпечення єдності судової практики під час відступу від правового висновку Верховного Суду, є належне мотивування та обґрунтування підстав для такого відступу в судовому рішенні, в якому здійснено відступ, а у даній справі - обґрунтування необхідності передачі справи на розгляд ВП ВС для такого відступу.
64. Колегія суддів вважає, що клопотання про передачу справи на розгляд ВП ВС для відступу від правового висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18, є необґрунтованим та не відповідає критеріям, визначеним у статті 346 КАС України, з огляду на таке.
65. У справі № 9901/805/18 ВП ВС сформулювала чіткий і аргументований правовий висновок, відповідно до якого до стажу роботи на посаді судді може бути зарахований лише той період професійної діяльності в галузі права, який був необхідною умовою для первинного призначення на посаду судді, що узгоджується з положенням частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII. Така позиція не лише забезпечує єдність правозастосування, а й відповідає змісту та цільовому призначенню норми, яка передбачає виключно зарахування додатково стажу професійної діяльності у сфері права, який вимагався для призначення судді.
66. Аналіз рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), як і рішень Конституційного Суду України № 2-р/2020 та № 8-р(ІІ)/2023 та інших, не вказує на порушення принципу справедливості чи дискримінації у частині обчислення стажу для суддів, оскільки йдеться про належне регулювання умов пенсійного забезпечення відповідно до законів, а не про абсолютну рівність в абстрактному розумінні. Судова практика ЄСПЛ визнає за державою широкий простір розсуду у сфері соціального забезпечення, за умови дотримання принципу законності та недискримінації in concreto.
67. Єдність статусу судді не передбачає автоматичної уніфікації всіх умов обліку стажу, а передбачає рівність у межах однакових юридичних підстав.
68. Крім того, законодавець не встановив обов`язку здійснювати автоматичний перерахунок суддівської винагороди чи стажу за новими, більш вигідними умовами ретроспективно, якщо відповідна особа реалізувала своє право на відставку до таких змін. Вимога перерахунку не ґрунтується на чинному праві, а є формулюванням суб`єктивного очікування, що не створює підстав вважати підхід, викладений у постанові ВП ВС від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18, таким, що не відповідає засадам єдності статусу суддів в Україні.
69. Таким чином, відсутні юридичні та фактичні підстави для передачі справи на розгляд ВП ВС з метою відступу від правової позиції, викладеної у постанові ВП ВС від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18. Аргументи скаржниці є спробою перегляду законодавчо врегульованих положень у спосіб, що виходить за межі судового тлумачення, та не свідчать про необхідність зміни підходу, що вже набув стабільності та правової визначеності.
70. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій. У них також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
71. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
72. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не скасовуються, оскільки суди ухвалили судові рішення при дотриманні норм матеріального та процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
73. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341 343 346 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 420/10379/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у адміністративній справі №420/10379/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді: Л.В. Тацій
С.М. Чиркін