ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 420/10628/21
адміністративне провадження № К/990/9538/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 (головуючий суддя: Іванов Е.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 (головуючий суддя: Димерлій О.О., судді: Єщенко О.В., Танасогло Т.М.) у справі №420/10628/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФУ в Одеській області або відповідач-1), Пенсійного фонду України (далі - ПФУ або відповідач-2), в якому просила:
визнати протиправними дії ГУПФУ в Одеській області щодо зменшення під час здійснення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2021 у справі № 420/13075/20 з 90% на 56% від відповідних сум суддівської винагороди;
визнати протиправними дії ГУПФУ в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання, як судді у відставці: половини строку стаціонарного навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського з 01.09.1975 до 01.07.1979; проходження служби на посаді слідчого Приморського та Жовтневого РВ ВС УМВС в Одеській області з 01.08.1979 до 11.07.1983; стаж роботи на посадах слідчого, прокурора слідчого управління, начальника відділу в органах прокуратури Одеської області з 28.02.1984 до 02.08.1993, що в загальному розмірі (із стажем на посаді судді 23 роки 4 місяці 19 днів з 02.08.1993 до 21.12.2016) складає 38 років 08 місяців 02 дні;
зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивачки, що дає право на отримання довічного грошового утримання, як судді у відставці, вказані періоди: половину строку стаціонарного навчання в інституті, роботу слідчим в органах внутрішніх справ, роботу в органах прокуратури і в апеляційному суді;
зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, як судді у відставці, у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідки про суддівську винагороду від 10.03.2020 № 06-21/293/2020 починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці;
зобов`язати ПФУ забезпечити виплату позивачці щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідки про суддівську винагороду від 10.03.2020 № 06-21/293/2020, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 13.09.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022, позов задовольнив частково:
визнав протиправними дії ГУПФУ в Одеській області щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці періодів: 1 рік 11 місяців - половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1975 до 01.07.1979; 03 роки 11 місяців 28 днів проходження служби в органах внутрішніх справ Одеського міськвиконкома з 01.08.1979 до 29.07.1983; 09 років 05 місяців 02 дні роботи на посадах слідчого прокуратури Центрального району м. Одеси, в.о. прокурора, прокурора слідчого управління, в.о. старшого прокурора відділу кадрів, начальника відділу по нагляду за виконанням законів у справах неповнолітніх прокуратури Одеської області з 28.02.1984 до 02.08.1993;
зобов`язав ГУПФУ в Одеській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці періоди: половину строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, служби в органах внутрішніх справ Одеського міськвиконкома, роботи на посадах слідчого прокуратури Центрального району м. Одеси, в.о. прокурора, прокурора слідчого управління, в.о. старшого прокурора відділу кадрів, начальника відділу по нагляду за виконанням законів у справах неповнолітніх прокуратури Одеської області;
визнав протиправними дії ГУПФУ в Одеській області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 під час його перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 420/13075/20 з 90% від відповідних сум суддівської винагороди на 56% від відповідних сум суддівської винагороди;
зобов`язав ГУПФУ в Одеській області здійснити позивачці перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 06-21/293/2020 від 10.03.2020, виданої Одеським апеляційним судом, у розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 19.02.2020, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2022 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що з грудня 2016 року є суддею у відставці. Судовим рішенням у справі №420/13075/20, зокрема, було зобов`язано ГУПФУ в Одеській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду № 06-21/293/2020 від 10.03.2020, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці.
На виконання рішення суду пенсійним органом здійснено ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, проте в розмірі 56% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, замість належних 90%.
Такий перерахунок позивачка уважає невмотивованим та протиправним.
Позивачка наголосила, що до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, пенсійним органом не було враховано половину строку стаціонарного навчання в інституті, стаж роботи слідчим в органах внутрішніх справ, в органах прокуратури і в апеляційному суді.
Також позивачка зазначає, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання змінною величиною є лише розмір утримання складових суддівської винагороди, натомість відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання обчислюється відповідно до наявної вислуги років та є незмінним.
В якості правового обґрунтування свого права на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відповідно до нового розміру суддівської винагороди, позивачка посилається на рішення Конституційного Суду від 18.02.2020 № 2-р/2020 та частину третю статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Відповідач-1 позов не визнав. Стверджує, що не допустив порушень вимог законодавства, оскільки належним чином виконав рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 420/13075/20, а саме здійснив з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наданої довідки.
Із посиланням на положення частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII відповідач-1 зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді.
Отже, оскільки стаж позивачки на посаді судді складає повних 23 роки, то відповідно розмір щомісячного довічного грошового утримання судді складає 56% суддівської винагороди (де 20 років суддівського стажу - 50 % суддівської винагороди + 3 років понад нормованого суддівського стажу - 6 % суддівської винагороди).
Одночасно відповідач-1 зауважив, що при здійсненні чергового перерахунку застосуванню підлягає норма в тій редакції, яка є чинна на момент звернення особи, відповідно до якої встановлено підстави та умови здійснення такого перерахунку, а отже відсутні законні підстави для здійснення перерахунку позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90%.
Відповідач-2 також надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на пункт 10 Порядку казначейського обслуговування коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №312 від 11.05.2017, та те що ПФУ здійснює фінансування пенсій шляхом розподілу коштів, що надходять на його видатковий рахунок. Своєю чергою, спеціальних підрозділів, які безпосередньо виплачують пенсію одержувачам в Пенсійному фонді України не створено, а повноважень формувати виплатні документи (списки на виплату пенсій, відомостей тощо) шляхом включення до них нарахованих конкретним одержувачам сум пенсій та підписувати їх Пенсій фонд не має.
Відповідач-2 наголосив, що пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи ВАТ «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформлюються органом Пенсійного фонду України. Затверджений Урядом механізм виплати пенсії та грошової допомоги їх одержувачам, що визначений Порядком виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, не передбачає участі Пенсійного фонду України у процедурі виплати пенсії.
Отже, повноваження Пенсійного фонду України та головних управлінь Пенсійного фонду України розмежовані, де відповідач-2 тільки забезпечує фінансування виплати пенсій за виплатними документами, сформованими головними управліннями Фонду в областях.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій, із записів трудової книжки, установлено, що ОСОБА_1 з 06.08.1993 обрано на посаду судді Одеського обласного суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя України № 3243/0/15-16 від 19.12.2016 ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Наказом Апеляційного суду Одеської області № 268-ос від 21.12.2016 ОСОБА_1 відрахована зі штату Апеляційного суду Одеської області 21.12.2016.
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, виданого Апеляційним судом Одеської області, станом на 21.12.2016 позивачка має загальний стаж роботи 38 років 08 місяці 22 днів.
До вказаного стажу роботи зараховано:
- служба в органах внутрішніх справ Одеського міськвиконкому з 01.08.1975 по 01.07.1979: 1 рік 11 місяців 00 днів;
- навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського з 01.09.1975 до 01.07.1979 - 1 рік 11 місяців 00 днів;
- робота на посаді слідчого прокуратури Центрального району м. Одеси з 28.02.1984 по 05.09.1984 - 06 місяців 08 днів;
- робота на посадах в.о. прокурора, прокурор слідчого управління прокуратури Одеської області з 06.09.1984 по 17.07.1989 - 4 роки 10 місяців 12 днів;
- робота на посаді в.о. старшого прокурора відділу кадрів прокуратури Одеської області з 18.07.1989 по 17.09.1989 - 01 місяць 30 днів;
- робота на посаді прокурора слідчого управління Одеської області з 18.09.1989 по 26.08.1992 - 02 роки 11 місяців 09 днів;
- робота на посаді начальника відділу по нагляду за виконанням законів у справах неповнолітніх прокуратури Одеської області з 27.08.1992 по 06.08.1993 - 11 місяців 10 днів;
- робота на посаді судді Одеського обласного суду, в тому числі Апеляційного суду Одеської області, з 06.08.1993 по 21.12.2016 - 23 роки 04 місяці 15 днів.
У зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 28.02.2020 позивачка звернулася до ГУПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок довічного щомісячного грошового утримання на підставі довідки від 26.02.2020 № 336/0№06-21/293/2020 від 10.03.2020, виданої Апеляційним судом Одеської області.
Отримавши відмову в здійсненні перерахунку, позивачка звернулася до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі №420/13075/20, зокрема, було зобов`язано ГУПФУ в Одеській області перерахувати та сплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, як судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду №06-21/293/2020 від 10.03.2020, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці.
Відповідно до рішення Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі від 04.03.2021 № 951050824883, щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, визначено в розмірі 56% заробітної плати судді, виходячи з 23 повних років стажу роботи на посаді судді.
Одночасно суди констатували, що визначаючи стаж, який дає право на відставку та призначення довічного щомісячного грошового утримання, як судді у відставці, відповідач-1 не включив:
- навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського з 01.09.1975 до 01.07.1979 - 3 роки 11 місяців 28 днів (половина строку навчання - 1 рік 11 місяців 00 днів);
- роботу на посаді слідчого прокуратури Центрального району м. Одеси з 28.02.1984 по 05.09.1984 - 06 місяців 08 днів;
- роботу на посадах в.о. прокурора, прокурор слідчого управління прокуратури Одеської області з 06.09.1984 по 17.07.1989 - 4 роки 10 місяців 12 днів;
- роботу на посаді в.о. старшого прокурора відділу кадрів прокуратури Одеської області з 18.07.1989 по 17.09.1989 - 01 місяць 30 днів;
- роботу на посаді прокурора слідчого управління Одеської області з 18.09.1989 по 26.08.1992 - 02 роки 11 місяців 09 днів;
- роботу на посаді начальника відділу по нагляду за виконанням законів у справах неповнолітніх прокуратури Одеської області з 27.08.1992 по 06.08.1993 - 11 місяців 10 днів.
Листом № 7979-8103/Г-02/8-1500/21 від 19.05.2021 ГУПФУ в Одеській області повідомило позивачку, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/13075/20, розмір щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, обчислено з 28.01.2021 виходячи з розрахунку 56% суддівської винагороди працюючого судді, стажу роботи на посаді судді Одеського обласного суду, в тому числі Апеляційного суду Одеської області (23 роки), та установлено на рівні 132 426,00 грн (236475,00 грн * 56%). Сума доплати за період з 19.02.2020 по 31.03.2021 у сумі 1 053 443,01 грн включена до реєстру судових рішень.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що стаж ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, становить повних 38 років, з урахуванням періоду роботи слідчим в органах внутрішніх справ, роботи в органах прокуратури, а також половини строку стаціонарного навчання в інституті.
Отже, враховуючи положення частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 має обчислюватися виходячи із стажу повних 38 років, та становити 86 %, з яких: 50 % - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 36 % - збільшення за кожен рік на посаді судді понад 20 років (18х2=36).
При вирішенні цієї справи, судами попередніх інстанцій були враховані правові висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 09.11.2018 у справі №599/443/17, від 17.10.2018 у справі № 140/263/17, від 23.10.2018 у справі №686/10100/15-а та від 08.11.2021 у справі № 580/492/21.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.
Скаржник наполягає, що для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою цієї статті.
Також скаржник вважає, що перерахунок розміру грошового утримання судді у відставці має бути проведений виходячи лише із суддівського стажу роботи позивачки, що становить 23 повних років.
Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачки відповідно до чинних норм законодавства складає 56% суддівської винагороди, де: 20 років суддівського стажу - 50 % суддівської винагороди + 3 років понад нормованого суддівського стажу - 6 % суддівської винагороди.
Скаржник також стверджує, що поняття «суддівський стаж» та «стаж роботи на посаді судді» не є тотожними, а тому розмір загального суддівського стажу позивачки не може бути використаний при здійсненні перерахунку грошового утримання.
Крім того, скаржник наполягає, що вичерпний перелік посад, які зараховуються до суддівського стажу для обрахування довічного грошового утримання судді у відставці, визначає стаття 137 Закону № 1402-VIII.
Своєю чергою, статтями 69, 137 Закону № 1402-VIII не передбачено зарахування роботи на посадах прокурорів і слідчих ані до суддівського стажу, ані до стажу роботи на посаді судді.
Враховуючи викладене, скаржник вважає, що відсутні законні підстави для зарахування роботи позивачки на посадах прокурорів і слідчих до стажу, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, та відповідно здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% від грошової винагороди судді.
Позивачка процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалася.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку доводам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
Одним із спірних питань у цій справі є правомірність дій відповідача щодо зменшення під час перерахунку відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Так, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів визначає Закон № 1402-VIII, який забезпечує право кожного на справедливий суд (надалі - Закон № 1402-VIII).
Питання отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регламентовані статтею 142 Закону № 1402-VIII.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що при здійсненні перерахунку довічного грошового утримання на виконання судового рішення у справі №420/13075/20, пенсійним органом зменшено відсотковий розмір довічного грошового утримання позивачки до 56 % від розміру суддівської винагороди.
Відповідач-1 переконаний, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді можуть зараховуватись виключно періоди роботи на посадах, визначених у частині першій статті 137 Закону №1402-VIII.
Оцінюючі такі доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 137 Закону України № 1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Також, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Разом із цим, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Такі висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною у постановах від 13.04.2022 у справі №420/1840/21, від 06.07.2023 у справі № 420/3746/21 та інших.
Одночасно Верховний Суд зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Вказана правова позиція неодноразово застосовувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.11.2018 у справі № 243/4794/17, від 11.12.2018 у справі № 522/5168/17, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 23.09.2021 у справі № 620/1944/20 і суд не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції.
Судами попередніх інстанцій установлено, що на момент виходу позивачки у відставку був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), положеннями статті 120 якої передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28.03.2015) передбачалося, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, яке діяло на день набрання чинності цим Законом.
Своєю чергою, до набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Частиною першою статті 43 Закону № 2862-ХІІ передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно із частиною четвертою статті 43 Закону № 2453-VI судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 у справі № 515/709/17, предметом якої була правомірність рішення пенсійного органу, яким при визначенні відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не було зараховано до стажу роботи на посаді судді періоду роботи позивача на посаді слідчого, сформував висновок, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого зараховується зазначений вище стаж (стаж слідчого), дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання. При визначенні відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці стаж роботи слідчим прирівнюється до суддівського стажу.
Такий правовий висновок також підтриманий Верховним Судом у постанові від 08.09.2022 у справі № 400/3035/21.
Отже, оскільки стаж роботи позивачки на посаді судді становив більше 10 років, до загального стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить також враховувати час роботи на посадах прокурорів і слідчих відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 2453-VI.
Крім того, відповідно до абз.2 статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності статті 1 вказаного Указу Президента України, питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».
Отже, проаналізувавши законодавство, яке діяло на момент призначення (обрання) та під час роботи позивачкою суддею, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що таким передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.
Суди попередніх інстанцій констатували, що інформацією, наявною у матеріалах справи, підтверджуються періоди роботи позивачки на посадах прокурорів і слідчих, а також час навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.
Також судами попередніх інстанцій установлено, що спірні періоди увійшли до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, виданого Апеляційним судом Одеської області, станом на 21.12.2016.
Отже, враховуючи те, що суддівський стаж позивачки, з урахуванням положень Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), становить 38 повних років, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки № 06-21/293/2020 від 10.03.2020, виданої Одеським апеляційним судом, із розрахунку 86% грошового утримання судді, з яких: 50 % - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 36 % - збільшення за кожен рік на посаді судді понад 20 років (18х2=36).
Одночасно з цим колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про те, що поняття «суддівський стаж» та «стаж роботи на посаді судді» не є тотожними, оскільки у статті 137, статті 142 та пункті 34 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначається лише одне поняття, а саме стаж роботи на посаді судді.
Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги відповідача-1.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, судові рішення прийняті з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування чи зміни.
Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 у справі №420/10628/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
О. П. Стародуб