№ 420/10723/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 420/10723/21

адміністративне провадження № К/990/16355/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної Судової Адміністрації України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Суворовського районного суду м. Одеси, про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення індексації доходів громадян на винагороду присяжної та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року (суддя Тарасишина О. М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року (колегія суддів у складі: Джабурія О. В., Вербицької Н. В., Кравченка К. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та історія ухвалення оскаржених судових рішень

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної Судової Адміністрації України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Суворовського районного суду м. Одеси, в якому, з урахування прийнятих судом уточнень, просила:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо не проведення індексації доходів громадян на винагороду присяжної ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області виконати належний перерахунок винагороди з проведенням індексації грошових доходів та сплатити борг несплаченої перерахованої винагороди з вересня 2017 року;

- визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області подавати до пенсійного та фіскального органів звітів про суми нарахованої винагороди та сум нарахованого і сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі також - ЄСВ) застрахованої особи присяжної Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 та зобов`язати надати до фіскальних органів звіти про нарахований та сплачений ЄСВ з вересня 2017 року;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області належним чином та в повному обсязі дозареєструвати в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків облікової картки присяжної Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 з конкретним заповненням усіх даних з вересня 2017 року.

2. Позов обґрунтовано тим, що позивачка перебуває у трудових відносинах із відповідачем, а останній порушує норми трудового законодавства, оскільки не надає розрахункові листи, несвоєчасно сплачує винагороду/заробітну плату, нарощує борги несплаченої винагороди шляхом недоплати кількості годин роботи та шляхом не проведення індексації на винагороду присяжної починаючи з 2017 року, а також порушує вимоги трудового законодавства щодо обліку, нарахування та сплати ЄСВ.

Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Одеської обласної Ради від 18 серпня 2017 року № 465-VII затверджено список присяжних для місцевих загальних судів, розташованих на території Одеської області. Відповідно до додатку № 5 до рішення обласної ради ОСОБА_1 включена до списку присяжних засідателів для Суворовського районного суду м. Одеса.

4. На підставі вказаного рішення обласної ради від 18 серпня 2017 року № 465-VII ОСОБА_1 було видано посвідчення присяжного серії НОМЕР_1 , дійсне до 18 серпня 2020 року та продовжено до 22 липня 2023 року.

5. Згідно з довідками про виконання/невиконання присяжними обов`язків у суді ОСОБА_1 була залучена до виконання обов`язків присяжного у Суворовському районному суді м. Одеси з 2017 року.

6. Присяжному засідателю Суворовського районного суду м. Одеси Ярошик В. В. винагороду присяжного було розраховано з окладу судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, з урахуванням регіонального коефіцієнту відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

7. Судами також установлено, що виконання роботи присяжного у суді фактично є обов`язком громадянина, залученого до здійснення правосуддя, а виконання обов`язків присяжного не є працею за наймом або за трудовим договором, присяжний, який виконує свій обов`язок зі здійснення правосуддя, не відноситься до зайнятого населення, визначеного частини першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення».

Короткий зміст оскарженого судового рішення

8. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено повністю.

9. Оскаржені судові рішення мотивовано тим, що оскільки виконання роботи присяжного у суді фактично є обов`язком громадянина, залученого до здійснення правосуддя, а виконання обов`язків присяжного не є працею за наймом або за трудовим договором, то відсутні підстави вважати, що відповідач є роботодавцем позивачки, та має в цьому випадку зобов`язання із нарахування і сплати ЄСВ. Суди також констатували відсутність підстав для здійснення індексації винагороди присяжної ОСОБА_1 .

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

10. 08 травня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

11. В обґрунтування вимог касаційної скарги щодо оскаржених судових рішень скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального та матеріального права, а також прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Суди дійшли помилкового висновку про відсутність трудових відносин між позивачкою та відповідачем. Суди не дослідили належним чином подані позивачкою докази та не надали оцінки її доводам, які обґрунтовували позов. Скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, у зв`язку з чим не застосували висновки щодо застосування норм права про заборону виходу за межі позовних вимог, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) та постановах Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц.

Позиція інших учасників справи

12. 02 червня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, у якому зазначено про те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в позові, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості. Наголошено, що суди обґрунтовано врахували висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 420/1059/20, згідно якого отримані позивачкою ( ОСОБА_1 ) кошти є виключно винагородою, що виплачується їй, як особі залученій до виконання обов`язків присяжного, та яка не є заробітною платою, відповідно, у відповідача відсутній обов`язок нараховувати і сплачувати за таку особу єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Рух касаційної скарги

13. 08 травня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року в цій адміністративній справі.

14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 травня 2023 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Жука А. В., Мартинюк Н. М. - для розгляду цієї адміністративної справи.

15. Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж. М. у розгляді справи № 420/10723/21. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж. М. у розгляді справи № 420/10723/21 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду питання про відвід.

16. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Мельник-Томенко Ж. М. у справі № 420/10723/21 відмовлено.

17. Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року у справі № 420/10723/21. Витребувано з Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи № 420/10723/21.

18. Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їх застосування. Оцінка висновків судів, судові рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи

19. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

20. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

21. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо вимог адміністративного позову про подання до пенсійного та фіскального органів звітів про суми нарахованої винагороди та сум нарахованого і сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також про реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків сум виплачених доходів та утриманих податків облікової картки присяжної Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 .

22. Вимогам процесуального закону щодо законності та обґрунтованості оскаржені судові рішення в цій частині позовних вимог відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи не містять підстав для їх скасування в указаній частині з огляду на наступне.

23. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів та діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

25. Розмір винагороди судді встановлюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

26. Частиною першою статті 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.

27. Відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд залучає присяжних до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю.

28. Стаття 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає гарантії прав присяжних, відповідно до змісту якої присяжним за час виконання ними обов`язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України.

29. За присяжними на час виконання ними обов`язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов`язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов`язків у суді не допускається.

30. На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов`язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов`язків.

31. Процедуру нарахування, виплати винагороди та відшкодування витрат, виплати добових присяжному відповідно до статті 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає Порядок виплати винагороди та відшкодування витрат, виплати добових присяжному за час виконання ним обов`язків у суді, затверджений Наказом Державної судової адміністрації України від 05 жовтня 2016 року № 198 (далі - Порядок № 198).

32. Відповідно до пункту 2 Порядку № 198 присяжному за час виконання ним обов`язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду (із застосуванням відповідного регіонального коефіцієнту) з урахуванням фактично відпрацьованого часу:

- у 2016 році - у порядку, визначеному положеннями Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами);

- з 2017 року - у порядку, визначеному статтею 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням пункту 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону.

33. До фактично відпрацьованого часу належить:

- ознайомлення присяжного з матеріалами судової справи, в якій він бере участь як присяжний;

- участь присяжного в судовому засіданні;

- перебування присяжного в нарадчій кімнаті;

- час очікування присяжним початку судового засідання, який визначено в процесуальному документі, у разі зміщення графіку засідань у суді (з часу, визначеного у процесуальному документі, до фактичного початку судового засідання).

34. Базовою одиницею для нарахування винагороди присяжному є кількість відпрацьованих годин. У разі, якщо присяжним для виконання обов`язків витрачено менше години, цей час зараховується як одна година.

35. Згідно з пунктом 3 Порядку № 198 виплата винагороди присяжному за час виконання ним обов`язків у суді здійснюється відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя на підставі письмової заяви присяжного.

36. До заяви присяжний додає копії паспорта громадянина України та облікової картки платника податків. Перерахування коштів здійснюється на відкритий банком рахунок, вказаний у заяві присяжного.

37. Відповідно до пунктів 4-6 Порядку № 198 Територіальне управління Державної судової адміністрації України не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви присяжного звертається до відповідного суду для отримання підтвердження виконання присяжним обов`язків у суді.

38. Суд не пізніше трьох робочих днів з дня отримання звернення територіального управління Державної судової адміністрації України надає територіальному управлінню Державної судової адміністрації України довідку за формою згідно з Додатком до цього Порядку, підписану головуючим суддею у справі за участю присяжного, про виконання/невиконання присяжним обов`язків у суді із зазначенням фактично відпрацьованого часу на підставі табелю обліку робочого часу.

39. Табель обліку робочого часу присяжного та довідка за формою згідно з Додатком до цього Порядку складається уповноваженою особою суду, визначеною керівником апарату суду.

40. Суд щоквартально, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, надає відповідному територіальному управлінню Державної судової адміністрації України узагальнену інформацію щодо розгляду справ за участю присяжних, у якій вказує номер справи, прізвище, ім`я, по батькові присяжного із зазначенням фактично відпрацьованого присяжним часу.

41. Територіальне управління Державної судової адміністрації України протягом п`яти робочих днів після отримання від суду підтвердження виконання присяжним обов`язків у суді здійснює перерахування коштів на користь присяжного через відповідні органи Державної казначейської служби України в разі наявності кошторисних призначень та відкритих асигнувань з відрахуванням податків і зборів відповідно до законодавства.

42. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

43. Частиною другою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

44. Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

45. Згідно з частиною четвертою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

46. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

47. За змістом пункту 24 Розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить:

1) з 1 січня 2017 року для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) з 1 січня 2018 року для судді місцевого суду - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) з 1 січня 2019 року для судді місцевого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

4) з 1 січня 2020 року для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

48. Суди установили, що, враховуючи вищевикладені норми, діючим законовством встановлено дві розрахункові величини, а саме: посадовий оклад судді місцевого суду (із застосуванням відповідного регіонального коефіцієнту); кількість відпрацьованих присяжним годин (для виконання обов`язків).

49. Винагорода присяжного розраховується виходячи з посадового окладу судді місцевого суду (із застосуванням відповідного регіонального коефіцієнту, як складової частини посадового окладу), визначеного статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

50. У той же час, до складу посадового окладу не входять доплати передбачені частиною другою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які є додатковими складовими суддівської винагороди.

51. Суди попередніх інстанцій установили, що присяжному засідателю Суворовського районного суду м. Одеси Ярошик В. В. винагороду присяжного було розраховано з окладу судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, з урахуванням регіонального коефіцієнту відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

52. Судами попередніх інстанцій визначено, що при здійсненні розрахунку винагороди присяжного засідателя Суворовського районного суду м. Одеси Ярошик В. В. відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено законодавством України.

53. Крім того, у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 420/1059/20 сформовано правовий висновок щодо обов`язку нараховувати і сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в якій зазначено, що отриманий позивачкою ( ОСОБА_1 ) дохід є виключно винагородою, що виплачується їй, як особі залученій до виконання обов`язків присяжного, та яка не є заробітною платою, відповідно, у відповідача відсутній обов`язок нараховувати і сплачувати за таку особу єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

54. Підстави для відступу від такого висновку учасниками справи не зазначені.

55. Касаційна скарга позивачки не містить жодного доводу на спростування висновків судів попередніх інстанцій в цій частині позовних вимог.

56. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

57. Тому, судові рішення судів попередніх інстанцій в цій частині позовних вимог слід залишити без змін.

Щодо доводів касаційної скарги про дотримання судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у зазначених скаржницею постановах Верховного Суду

58. У касаційній скарзі скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, у зв`язку з чим не застосували висновки щодо застосування норм права про заборону виходу за межі позовних вимог, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) та постановах Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц.

59. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

60. Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

61. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

62. Указані скаржницею постанови Верховного Суду в кожній із зазначених справ містять посилання на відповідні положення процесуального законодавства про заборону суду виходу за межі визначених позивачами позовних вимог.

63. Проте колегія суддів Верховного Суду вважає, що у цій справі суди попередніх інстанцій розглянули ті позовні вимоги, які визначені позивачкою предметом її адміністративного позову та не здійснили вихід за межі позовних вимог, у зв`язку із чим доводи касаційної скарги про недотримання судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у зазначених скаржницею постановах Верховного Суду не підтвердились.

Щодо вимог адміністративного позову про індексацію доходів громадян на винагороду присяжної ОСОБА_1 та сплати відповідного боргу несплаченої перерахованої винагороди з вересня 2017 року

64. Вимогам процесуального закону щодо законності та обґрунтованості судове рішення суду апеляційної інстанції в цій частині позовних вимог відповідає не повністю.

65. Обґрунтованим є судове рішення, якщо воно ухвалене судом на підставі обставин у судовій справі, які повно і всебічно з`ясовані на основі доказів, що були досліджені судом.

66. Вмотивованим є судове рішення, в якому належним чином зазначені підстави, на яких воно ґрунтується.

67. Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.

68. Вмотивованість судового рішення є свідченням того, що:

- доводи та міркування сторін (учасників) судового процесу судом були належним чином оцінені та враховані або відхилені судом на підставі конкретно визначених мотивів, з посиланням на відповідні норми законодавства;

- усім зібраним у справі доказам (зібраним судом або поданим учасникам справи) судом було надано належну правову оцінку; надано обґрунтування прийняття (врахування) та відхилення кожного суттєвого доказу;

- судом наведені норми законодавства, якими урегульовані спірні правовідносини, з наданням обґрунтування того, чому ті чи інші правові норми мають бути застосовані у конкретній спірній ситуації, враховуючи попередні два пункти.

69. Оскаржуючи ухвалені у справі судові рішення в цій частині позовних вимог, ОСОБА_1 зазначала, що судами не забезпечено права на належний судовий розгляд, оскільки без відповідної оцінки та відповіді суди залишили її доводи щодо права (або його відсутності) на індексацію її винагороди за виконання обов`язку присяжної.

70. На відповідних порушення зосереджено увагу в апеляційній скарзі позивачки.

71. Так, переглядаючи в апеляційному порядку цю справу в частині вимог щодо індексації винагороди присяжної ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вдався до аналізу положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про зайнятість населення», Закону України «Про оплату праці» Податкового кодексу України та Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333, однак за наслідками такого аналізу не дав відповіді на основний довід позивачки в цій частині вимог - чи підлягає індексації винагорода присяжної ОСОБА_1 , та які норми законодавства урегульовують саме спірні правовідносини щодо відповідної індексації.

72. При цьому, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначаються Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) .

73. Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

74. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

75. Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

76. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства.

77. Положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» є основними для вирішення вимог позову про право (чи його відсутність) присяжної ОСОБА_1 на індексацію її винагороди, однак такі положення не проаналізовані судом апеляційної інстанції при перевірці відповідних доводів, на яких ОСОБА_1 зосереджувала увагу у своїй апеляційній скарзі.

78. Такий недолік судового рішення суду апеляційної інстанції призвів до хибного враження позивачки про те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи вийшли за межі позовних вимог, не розглянули по суті її вимоги про індексацію винагороди присяжної, обмежившись при цьому загальним висновком про те, що між позивачкою та відповідачем відсутні трудові відносини.

79. Суд апеляційної інстанції не проаналізував відповідні доводи ОСОБА_1 у їх взаємозв`язку, зокрема, із положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»; не визначив чи передбачена у цьому законі винагорода присяжних як об`єкт індексації грошових доходів населення; чи посилались учасники справи на акти Кабінету Міністрів України, якими об`єктом індексації встановлено винагороду присяжних. Судом апеляційної інстанції не проаналізовано також логіку законодавця щодо врегулювання питання індексації тих виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, в контексті того, що базою для встановлення розміру винагороди присяжних є розмір посадового окладу судді, який в свою чергу визначається відповідною кількістю прожиткових мінімумів.

80. Судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

81. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

82. Верховний Суд також звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є недопустимим.

83. Отже, Верховний Суд в цій частині позовних вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції не вжив усіх визначених законом заходів щодо встановлення дійсних правовідносин між учасниками справи із посиланням на норми законодавства, якими врегульовано такі правовідносини, у зв`язку із чим не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим передчасно дійшов висновків по суті указаної частини вимог без належного мотивування.

84. Водночас, в силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

85. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Висновки по суті розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 .

86. З огляду на висновки, викладені в цій постанові, колегія суддів вважає, що в цій справі касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року в частині вимог про не проведення індексації доходів громадян на винагороду присяжної ОСОБА_1 , зобов`язання виконати перерахунок такої винагороди з проведенням індексації грошових доходів та стягнення відповідної заборгованості підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на підставі частини другої статті 353 КАС України. В іншій частині позовних вимог рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року слід залишити без змін на підставі частини першої статті 350 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат

87. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 350 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року в частині вимог про не проведення індексації доходів громадян на винагороду присяжної ОСОБА_1 , зобов`язання виконати перерахунок такої винагороди з проведенням індексації грошових доходів та стягнення відповідної заборгованості скасувати, справу № 420/10723/21 в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції - П`ятого апеляційного адміністративного суду.

3. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.В. Жук