12.12.2024

№ 420/10959/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 420/10959/23

адміністративне провадження № К/990/1841/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 420/10959/23

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної Екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Філії "Ананьївське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання протиправним та скасування лісорубного квитка №000934 виданого 06.01.2023 та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Філії "Ананьївське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 (ухвалене судом у складі головуючого судді Тарасишиної О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі-прокурор) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Державної Екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (далі-позивач) до Філії "Ананьївське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі-відповідач, Філія), в якому прокурор просив визнати протиправним та скасувати лісорубний квиток № 000934, виданий 06.01.2023 Філією "Ананьївське лісове господарство" ДП "Ліси України" на проведення вибірково-санітарної вирубки у 26 кварталі 6 та 14 відділах Северинівського лісництва.

В обґрунтування позову зазначено, що Указом Президента України від 01.01.2022 №3/2022 на території Березівського та Одеського районів Одеської області створено Національний парк "Куяльницький", до території якого погоджено включення 10800,8867 га земель державної та комунальної власності, а саме 3490,6753 га, що надаються національному природному парку в постійне користування та 7310,2114 га, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, в тому числі землі ДП "Ширяївське лісове господарство" площею 200,438 га, ДП "Одеське лісове господарство" площею 1042,0642 га. Оданк, Філією "Ананьївське лісове господарство" ДП "Ліси України" видано лісорубний квиток № 000934 від 06.01.2023 на проведення вибірково-санітарної вирубки у 26 кварталі 6 та 14 відділах Северинівського лісництва. Водночас, згідно листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28.03.2023 №25/2-11/4665-23 з моменту створення парку та станом на 28.03.2023 ліміт на використання природних ресурсів у межах парку Міндовкіллям не затверджувалися.

Прокурор зазначив, що він звернувся до суду в інтересах держави, його позов спрямовано на захист особливого суспільного інтересу, який полягає в дотриманні встановленого порядку спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Також у позові вказано, що Державна екологічна інспекція (далі-ДЕІ) Південно-Західного округу є повноважним органом щодо реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері про охорону, захист, використання та відтворення лісів. Одеська обласна прокуратура повідомила ДЕІ Південно-Західного округу про виявлене порушення у сфері охорони, захисту та використання лісів. Однак, ДЕІ Південно-Західного округу за повідомленням прокуратури не вживала будь-яких заходів щодо здійснення державного нагляду (контролю) та відмовилась звертатись до суду з посиланням на відсутність фінансування щодо сплати судового збору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 позов задоволено.

Постановою від 28.11.2023 П`ятий апеляційний адміністративний суд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в порушення вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України», відповідач протиправно видав лісорубний квиток від 06.01.2023 за №000934, оскільки останній видано без отримання дозволу та за відсутності затвердженого ліміту на використання природних ресурсів.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзиву на касаційні скарги

Не погодившись з цими судовими рішеннями, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник зазначає, що оскаржує рішення судів попередніх інстанцій з підстави, передбаченої:

пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права:

- (частини четвертої статті 9 КАС України, частин першої, третьої-четвертої статті 90 КАС України, частин другої, третьої статті 242 КАС України, пунктів 2, 3 частини четвертої статті 246 КАС України, частин третьої- четвертої статті 48 КАС України) у подібних правовідносинах, у справах стосовно оскарження лісорубного квитка;

- частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», як окремо так і в поєднанні з часиною першою статті Конвенції з прав людини у подібних правовідносинах у справах стосовно оскарження лісорубного квитка.

пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України - суди не дослідили зібрані у справі докази, що, на переконання заявника полягає у тому, що суди попередніх інстанцій в порушення частини четвертої статті 9 КАС України, частин першої-четвертої статті 90 КАС України, не дослідили і не оцінили: лист Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) від 28.03.2023 №25/2-11/4665-23, Проект Національного природного парку (далі НПП) «Куяльницький».

Відповідач у доводах касаційної скарги наполягає на тому, що за Проєктом НПП квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва відносяться до НПП «Куяльницький», проєкт Парку на затвердження до Міндовкілля не надходив; охоронні зобов`язання на окремих землекористувачів, що увійшли до складу НПП «Куяльницький» не оформлювалися; органами влади не виконано Указ Президента «Про створення НПП "Куяльницький" від 01.01.2022 №3/2022. Покликається заявник також на те, що судам попередніх інстанцій не надано оцінку та не досліджено, що НПП «Куяльницький» не створено як юридичну особу.

Суди в порушення частин третьої-четвертої статті 48 КАС України залучили неналежного відповідача, оскільки філія не має статусу юридичної особи і власних прав та обов`язків.

У відзиві на касаційну скаргу відповідача, прокурор заперечує проти її задоволення.

У додаткових письмових поясненнях відповідач, наполягаючи на доводах, викладених у касаційній скарзі, акцентував увагу Суду на тому, що існує різна практика вирішення подібних спорів у судах першої та апеляційної інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2024 касаційну скаргу Філії залишено без руху

Верховний Суд ухвалою від Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом Президента України від 01.01.2022 №3/2022 на території Березівського та Одеського районів Одеської області створено Національний парк "Куяльницький", до території якого погоджено включення 10800,8867 га земель державної та комунальної власності, а саме 3490,6753 га, що надаються НПП у постійне користування та 7310,2114 га, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, в тому числі землі ДП "Ширяївське лісове господарство" площею 200,438 га, ДП "Одеське лісове господарство" площею 1042,0642 га.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.04.2022 №169 затверджено "Положення про Національний природний парк "Куяльницький".

Згідно матеріалів проєкту створення НПП "Куяльницький", а саме: наукового обґрунтування створення національного природного парку, листа ДП "Ширяївське лісове господарство" від 05.10.2017 № 90, експлікації земель НПП "Куяльницький" на території Северинівської сільської ради Іванівського району, до території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення включено квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП "Ширяївське лісове господарство".

На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №578 та згідно постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реформування управління лісової галузі" від 07.09.2022 № 1003 відповідач є правонаступником прав та обов`язків ДП "Ширяївське лісове господарство", у тому числі і права постійного користування земельними ділянками.

Відповідачем 06.01.2023 видано лісорубний квиток № 000934 для заходів формування і оздоровлення лісів (інших заходів) відповідно до завдань 2023 року у 26 кварталі 14,6 виділах Северинівського лісництва.

Спеціалізованою екологічною прокуратурою (на правах відділу) обласної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12023162260000064 від 02.02.2023 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 246 КК України щодо можливих неправомірних дій співробітників Філії "Ананьївське лісове господарство" ДП "Ліси України" при використанні лісових ресурсів у межах території об`єктів природно-заповідного фонду.

У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження виявлено факт видачі відповідачем лісорубного квитка № 000934.

При вирішенні питання про наявність підстав представництва інтересів держави в суді прокурором отримано листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28.03.2023 № 25/2-11/4665-23 та листа Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 06.04.2023 № 680/06/05-41/2-23/1192, згідно з якими з моменту створення парку та станом на 28.03.2023 ліміти на використання природних ресурсів у межах території парку не затверджувалися і відповідні матеріали проектів лімітів на використання природних ресурсів в межах Національного природного парку "Куяльницький" не надходили.

Листом від 07.04.2023 №12-511вих23, Одеською обласною прокуратурою повідомлено ДЕІ Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про виявлене порушення у сфері охорони, захисту та використання лісів у відповідь на який Інспекція листом від 12.04.2023 № 1326/1.2 повідомила про те, що у зв`язку з обмеженим фінансуванням органу в частині оплати судового збору, у тому числі із урахуванням розміру орієнтовних судових витрат, пов`язаних із розглядом вказаної справи, заходи, у тому числі позовного характеру, не вживатимуться.

Покликаючись на те, що відповідачем протиправно, всупереч норм Лісового кодексу України, Закону України "Про природо-заповідний фонд України" та при відсутності визначених законом дозвільних документів та затверджених лімітів видано лісорубний квиток № 000934 від 06.01.2023 на проведення вибірково-санітарної рубки у 26 кварталі 14,9 виділах Северинівського лісництва, прокурор звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з цим позовом.

Частинами третьою та четвертою статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Зі змісту частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII слідує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджену постановою Кабінета Міністрів України від 19.04.2017 №275, Держекоінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 1 Закону України «Про державний нагляд (контроль)» встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність, зокрема, уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Отже, реалізації права Інспекції на звернення до суду з позовом передує реалізація нею своїх повноважень щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у встановленому законодавством порядку.

Судами у цій справі встановлено, що листом Одеської обласної прокуратури від 06.06.2023 №12-804вих-23 направлено ДЕІ Південного-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вжиття заходів претензійно-позовного характеру про визнання протиправними дій Філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» щодо видачі лісорубного квитка від 01.02.2022р. №000869 на проведення вибіркових рубок прорідження у 26 кварталі 7 виділі та 28 кварталі 12 виділі Северинівського лісництва.

Листом Департамента екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 12.06.2023 №39/12 повідомлено Одеську обласну прокуратуру про те, що за фактом видачі Філією «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» лісорубного квитка від 01.02.2022 №000869 заходи позовного характеру у судовому порядку інспекцією не вживались та у майбутньому не плануються

Отже, ключовою підставою для визначення права прокурора на звернення до суду з цим позовом є встановлення факту невжиття ДЕІ Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) дій щодо захисту інтересів держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанції, що в межах спірних правовідносин у позивача наявні правові підстави для здійснення представництва у цій справі законних інтересів держави.

Щодо суті спору.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 Лісового Кодексу України).

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» 25.06.1991 № 1264-XII (далі- Закон № 1264-XII).

Відповідно до приписів статей 5, 40 Закону № 1264-XII ліс як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України. Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Статтями 16 17 19 Лісового кодексу України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Постійні лісокористувачі мають: 1) право самостійно господарювати в лісах; 2) виключне право на заготівлю деревини; 3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; 4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством; 5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства; 6) право встановлювати ліміти на використання лісових ресурсів під час здійснення побічних лісових користувань у лісах на землях усіх категорій, якщо сумарна площа лісових ділянок таких лісокористувачів до 100 гектарів, крім територій природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення.

Постійні лісокористувачі зобов`язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 4) вести первинний облік лісів; 5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; 8) забезпечувати безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування. Законом можуть бути передбачені й інші права та обов`язки постійних лісокористувачів.

За приписами статті 45 Лісового кодексу України, лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 46 Лісового кодексу України встановлено, що лісовпорядкування передбачає, у тому числі, інвентаризацію лісового фонду України з визначенням породного та вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів; виявлення деревостанів, що потребують рубок, з метою поліпшення якісного складу лісів.

Відповідно до статті 47 Лісового кодексу України, лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Статтею 48 Лісового кодексу України закріплено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Статтями 65 67 Лісового кодексу України установлено, що використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

У порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: 1) заготівля деревини; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.

Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 68 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на лісових ділянках, які виділяються для цієї мети, без надання земельних ділянок.

Статтею 69 Лісового кодексу України установлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.

Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 70 Лісового кодексу України заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, що проводяться в стиглих і перестійних деревостанах. Деревина заготовляється також під час здійснення лісогосподарських заходів, не пов`язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів), та під час проведення інших заходів (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв`язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).

За змістом наведеної норми заготівля деревини здійснюється як під час використання лісових ресурсів (у порядку рубок головного користування) так і під час здійснення інших заходів, які не пов`язані з використанням лісових ресурсів, до яких, серед іншого, належать лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів.

Отже, лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів, як складова заготівлі деревини, також належать до спеціального використання лісових ресурсів, відтак потребує отримання як спеціального дозволу, так і затвердження лімітів користування.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.02.2023 у справі № 824/540/17-а.

Згідно із приписами статті 100 Лісового кодексу України порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", цього Кодексу та інших актів законодавства.

Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів, форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" (далі-Порядок №761).

Порядок № 761 визначає умови і механізм видачі лісорубного або лісового квитка як спеціального дозволу на використання лісових ресурсів (пункт 1 Порядку).

Пунктами 2, 8 цього Порядку установлено, що лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

Лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем для: заготівлі другорядних лісових матеріалів; здійснення побічних лісових користувань; використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування.

Пунктами 9, 14 Порядку № 761 визначено, що лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань (у межах території та об`єктів природно-заповідного фонду - за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями).

Дії щодо погодження видачі лісового квитка вчиняються без залучення підприємств, установ, організацій і громадян (далі - лісокористувачі) протягом строку, встановленого для видачі лісового квитка. Для здійснення погодження власник лісів або постійний лісокористувач не пізніше дня, що настає за днем одержання від лісокористувача заявки надсилає її копію у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів. За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзаці першому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають власнику лісів або постійному лісокористувачу.

Лісорубний або лісовий квиток може бути анульований за рішенням органів Держлісагентства, власників лісів або постійних лісокористувачів, які видали квиток, відповідно до закону, а також у випадках, передбачених Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Основні вимоги до здійснення лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення стійкості та продуктивності деревостанів, збереження біорізноманіття лісів, їх оздоровлення і посилення захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших функцій шляхом проведення рубок формування і оздоровлення лісів визначені у Правилах поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 724 (далі - Правила № 724, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 зазначених Правил під час проведення рубок формування і оздоровлення лісів застосовуються такі рубки: догляду, санітарні, лісовідновні, переформування, пов`язані з реконструкцією, ландшафтні.

Пунктом 4 Правил № 724 визначено, що підставою для рубок формування і оздоровлення лісів, є матеріали лісовпорядкування та обстежень, які проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами. У разі проведення зазначених рубок у деревостанах, не запроектованих лісовпорядкуванням, власники лісів і постійні лісокористувачі повідомляють про це орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласну, Київську та Севастопольську міські держадміністрації.

Згідно із пунктом 55 Правил, для проведення рубок формування і оздоровлення лісів власником лісів або постійним лісокористувачем видається лісорубний квиток в установленому порядку.

Пунктами 19, 20 цих Правил установлено, що санітарні рубки спрямовуються на оздоровлення та посилення біологічної стійкості лісів, запобігання їх захворюванню і пошкодженню. Вимоги до проведення санітарних рубок визначені Санітарними правилами в лісах України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 555.

Пунктами 1 - 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 555 передбачено, що санітарні правила в лісах України - це сукупність норм щодо здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів та санітарних вимог, які встановлюються з метою охорони та захисту лісів під час ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та проведення робіт, не пов`язаних з веденням лісового господарства, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Види, обсяги, строки, місце та особливості здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів визначаються державними спеціалізованими лісозахисними підприємствами, органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства, а також власниками лісів, постійними лісокористувачами на основі погоджених відповідно до вимог статті 29-1 Лісового кодексу України матеріалів лісовпорядкування, а також результатів оцінки санітарного стану лісових насаджень.

Для поліпшення санітарного стану лісів здійснюються такі заходи: вибіркові санітарні рубки; суцільні санітарні рубки; ліквідація захаращеності; профілактика виникнення та поширення осередків шкідників і хвороб лісу, боротьба з ними та захист заготовленої деревини від шкідників і хвороб лісу.

Заходи з поліпшення санітарного стану лісів здійснюються незалежно від віку насаджень у лісах усіх категорій. Заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно-заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", інших актів законодавства щодо збереження пралісів і старовікових насаджень та цих Правил.

Отже, підставою для рубок формування та оздоровлення лісів є матеріали лісовпорядкування, а спеціальним дозволом для таких рубок є лісорубний квиток.

Своєю чергою, відповідно до пункту 9 Порядку № 761 визначено, що лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів.

Вказаними вище нормативними актами установлені правила використання лісів (у тому числі заходів з поліпшення їх санітарного стану) у межах природно-заповідного фонду відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та інших актів законодавства у галузі охорони природно-заповідного фонду та навколишнього природного середовища.

Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що відповідач є постійним лісокористувачем.

Пунктом 2.1 Положення про Філію "Ананьївське лісове господарство" ДП "Ліси України" передбачено, що Філія створена, зокрема, з метою отримання Підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів.

Лісорубний квиток № 000934 від 06.01.2023 виданий з метою проведення заходів формування і оздоровлення лісів (інших заходів) відповідно до завдань 2023 року у 26 кварталі 14 та 5 виділах Северинівського лісництва.

Водночас, 26 квартал Северинівського лісництва знаходиться в межах об`єкту природно-заповідного фонду - Національного природного парку "Куяльницький" відповідно до Указу Президента України від 01.01.2022 № 3/2022, матеріалів проекту створення Національного природного парку "Куяльницький".

Вся територія ДП "Ширяївське лісове господарство" в тому числі Северинівського лісництва, увійшла до складу території ДП "Ананьївське лісове господарство", правонаступником відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 є Філія "Ананьївське лісове господарство" ДП "Ліси України".

Крім того, за матеріалами проєкту створення НПП "Куяльницький", а саме: наукового обґрунтування створення національного природного парку, листа ДП "Ширяївське лісове господарство" від 05.10.2017 № 90, експлікації земель НПП "Куяльницький" на території Северинівської сільської ради Іванівського району, до території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення включені квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП "Ширяївське лісове господарство".

Згідно із статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

За змістом статей 40, 41, 60, 61 вказаного Закону, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні. Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище. Особливій охороні підлягають природні території та об`єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ.

Природні території та об`єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об`єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об`єктів, що визначаються законодавством України. Ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно-заповідного фонду України.

До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Згідно з преамбулою Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 № 2456-XII, цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Статтею 3 Закону № 2456-XII передбачено, що до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Частиною 4 статті 7 Закону № 2456-XII визначено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За такого правового врегулювання питання віднесення територій до природно-заповідного фонду, колегія суддів приходить до висновку, що правовідносини з приводу особливого режиму використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду виникають не з моменту встановлення їх меж в натурі, складання і затвердження проектів землеустрою, формування земельних ділянок та передачі їх у користування об`єкту природно-заповідного фонду, складання і затвердження проектів організації території об`єкту та охорони його природних комплексів, а з моменту визначення їх меж за проектом створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 820/5402/16.

Відповідно до статті 9 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Статтею 9-1 Закону №2456-XII унормовані питання спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Так, за цією правовою нормою спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Слід зазначити, що відповідно до статті 100 Лісового кодексу України порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", цього Кодексу та інших актів законодавства.

Для поліпшення санітарного стану лісів здійснюються такі заходи, зокрема, вибіркові санітарні рубки (п. 4 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 №555).

Своєю чергою, згідно абзацу 4 пункту 5 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 №555 Санітарних правил в лісах України, заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно-заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", інших актів законодавства щодо збереження пралісів і старовікових насаджень та цих Правил, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Відповідно до статті 5 Закону № 2456-XII завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону.

Таким чином, режим та порядок використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається затвердженими у встановленому законом порядку положенням про такий об`єкт.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що НПП "Куяльницький" створено Указом Президента України від 01.01.2022 № 3/2022 на території Березівського та Одеського районів Одеської області, з метою збереження, відтворення, ефективного використання природних комплексів та об`єктів у басейні Куяльницького лиману, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню, естетичну цінність.

У розумінні частини четвертої статті 7 Закону № 2456-XII, документом, що визначає, до моменту встановлення в натурі згідно законодавства, площу та межі території НПП "Куяльницький", є розроблений Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, Інститутом проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України, ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Проект створення НПП "Куяльницький" на території Біляївського, Іванівського, Лиманського районів Одеської області та міста Одеса, який затверджено 17.07.2020 Вченою радою Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин спеціальне використання природних ресурсів на території НПП "Куяльницький", зокрема вибіркова санітарна вирубка, може здійснюватися лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

При цьому судами встановлено і не заперечується учасниками справи, що НПП "Куяльницький" створений Указом Президента України від 01.01.2022 № 3/2022 на території Березівського та Одеського районів Одеської області з метою збереження, відтворення, ефективного використання природних комплексів та об`єктів у басейні Куяльницького лиману, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню, естетичну цінність.

Відповідно до пункту 4.5 цього Положення спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку здійснюється на підставі дозволів, виданих Одеською обласною державною адміністрацією та у межах лімітів, затверджених Міндовкілля.

Як передбачено частиною четвертою статті 7 Закону № 2456-XII, до моменту встановлення в натурі згідно законодавства, площа та межі території НПП "Куяльницький" визначаються відповідно до розробленого Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, Інститутом проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України, ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Проекту створення НПП "Куяльницький" на території Біляївського, Іванівського, Лиманського районів Одеської області та міста Одеса, який затверджено 17.07.2020 Вченою радою Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі, на час виникнення спірних правовідносин спеціальне використання природних ресурсів на території НПП "Куяльницький" (без вилучення), в тому числі, у вигляді лісогосподарських заходів з поліпшення якісного складу лісів (рубка формування і оздоровлення лісів), може здійснюватися лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Однак в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що з метою отримання лісорубного квитка № 000934 від 06.01.2023 відповідач звертався за видачею лімітів, а також, що було затверджено ліміт на використання природних ресурсів та відповідні органи державної влади надали дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки в порушення вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України" відповідач видав лісорубний квиток № 000934 від 06.01.2023 без отримання дозволу та за відсутності затвердженого ліміту на використання природних ресурсів, останній підлягає визнанню протиправним.

За приписами статті 78 Лісового кодексу України, право використання лісових ресурсів припиняється в разі: 1) добровільної відмови від використання лісових ресурсів; 2) закінчення строку, на який було надано право використання лісових ресурсів; 3)припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право використання лісових ресурсів; 4) порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів; 5) використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища; 6) порушення встановлених строків справляння збору за використання лісових ресурсів; 7) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням; 8) невідшкодування в установленому порядку збитків, заподіяних лісовому господарству внаслідок порушень лісового законодавства, та невиконання вимог щодо усунення виявлених недоліків.

Припинення права використання лісових ресурсів здійснюється в установленому порядку шляхом анулювання лісорубного квитка або лісового квитка тими органами, які їх видали.

Відповідно до пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" № 761 від 23.05.2007, лісорубний або лісовий квиток може бути анульований за рішенням органів Держлісагентства, власників лісів або постійних лісокористувачів, які видали квиток, відповідно до закону, а також у випадках, передбачених Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Водночас, за правилами частини 7 статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 №2806-IV, дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що у зв`язку з протиправністю, лісорубний квиток № 000934 від 06.01.2023 на проведення вибірково-санітарної рубки у 28 кварталі 4 виділі Северинівського лісництва підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги про те, що Філія «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» є відокремленим підрозділом Підприємства, не має статусу юридичної особи, через що не може бути відповідачем у справі, Суд суддів відхиляє з огляду на те, що предметом спірних правовідносин є правомірність видачі лісорубного квитка № 000934 від 06.01.2023, виданого на проведення вибірково-санітарної вирубки у 26 кварталі 6 та 14 відділах Северинівського лісництва. Вказані ділянки Северинівського лісництва входили до складу ДП «Ширяєвське лісове господарство», яке наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 припинено шляхом реорганізації, а саме: приєднання до ДП «Ананьївське лісове господарство», яке набуло всіх прав та обов`язків ДП «Ширяєвське лісове господарство». Філія «Ананьївське лісове господарство» діє на підставі Положення про філію, є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого підприємства «Ліси України».

Згідно з пунктом 10.5.11 Положення для здійснення господарської діяльності Філії делеговані повноваження, зокрема, по видачі спеціальних дозволів лісорубних квитків на проведення рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарств.

Крім того, враховуючи, що, як зазначено вище, особливий охоронний статус території НПП пов`язується законом із його створенням шляхом видання Указу Президента України та затвердженням Проєкту створення НПП, доводи касаційної скарги про те, що Указ Президента України «Про створення НПП "Куяльницький" від 01.01.2022 №3/2022 не реалізований, зокрема, не створено юридичну особу Парку, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що оскільки оскаржуваний Лісорубний квиток виданий без отримання дозволу та за відсутності затвердженого ліміту на використання природних ресурсів, що свідчить про порушення вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України"

Доводам заявника касаційної скарги про те, що Охоронні зобов`язання на території та об`єкти природно- заповідного фонду НПП Куяльницький не оформлювалися та під охорону не передавалися відповідачу, надавалась оцінка судами попередніх інстанцій.

Верховний Суд погоджується з висновками судів у цій частині, через те, що не оформлення охоронних зобов`язань не спростовують факту створення НПП «Куяльницький» та не звільняють відповідача як постійного лісокористувача від законодавчо визначених обов`язків щодо дотримання вимог з охорони, збереження та використання території об`єкта природно-заповідного фонду загально державного значення.

Верховний Суд відхиляє також доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не досліджений Проєкт в частині того, чи відносяться Квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва відносяться до НПП «Куяльницький», оскільки, як слідує з матеріалів справи, судами встановлено наступне.

ДП «Ширяївське лісове господарство» погоджено включення до меж НПП «Куяльницький» лісових масивів Северинівського лісництва Северинівської сільської ради Іванівського району, загальною площею 201,0 га Урочище «Нижній ліс», а саме квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП "Ширяївське лісове господарство".

Листом від 20.11.2017 № 01/1649/02/02-46/2531 Іванівська РДА Одеської області погодила створення НПП «Куяльницький» на території Іванівського району, у тому числі, на території Северинівської сільської ради.

Крім того, відповідно до Додатку 2 до Указу Президента України від 01.01.2022 №3/2022 погоджено включення до території НПП «Куяльницький» земель ДП «Ширяївське лісове господарство» у розмірі 200,438 га без вилучення у землекористувачів.

З урахуванням дослідження вказаних доказів у справі, судами попередніх інстанцій встановлено, що землі ДП «Ширяївське лісове господарство» у розмірі 200,438 га включені до НПП «Куяльницький» без вилучення у користувача.

Заявник касаційної скарги, повторюючи доводи апеляційної скарги, послався на те, що Міндовкілля листом №25/2-11/4665-23 від 28. 03.2023 повідомлено, що Проєкт організації території Парку на затвердження до Міндовкілля не надходив; що з Листа Департаменту Екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації № 630/06/05-41/2-23/1192 від 06.04.2023, який наданий прокурором до позову вбачається, що Департамент лише 08.02.2023 звернувся до Міндовкілля з проханням направити один примірник проекту створення НПП «Куяльницький», Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зазначені обставини не впливають висновки судів, оскільки виконання відповідними органами процедури здійснення своїх повноважень не може бути підставою для порушення порядку видачі Лісорубного квитка у спірних правовідносинах.

Дотримання режиму охорони та використання природних ресурсів в межах території об`єкта природно-заповідного фонду полягає в лімітуванні господарської діяльності та особливих вимогах щодо здійснення додаткових заходів, спрямованих на збереження, відновлення та раціональне використання особливо цінних природних комплексів та об`єктів в установленому законодавством порядку.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Ураховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку, що необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін не має, оскільки встановлено, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи по суті заявлених позовних вимог досліджені усі основні питання, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій. У скарзі також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341- 343 349 350 355 356 359 375 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Філії "Ананьївське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 420/10959/23- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді: С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець