18.08.2024

№ 420/12245/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 420/12245/23

адміністративне провадження № К/990/33655/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року (головуючий суддя - Білостоцький О.В.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року (головуючий суддя - Федусик А.Г., судді: Бойко А.В., Шевчук О.А.)

у справі №420/12245/23

за позовом ОСОБА_1

до Одеської обласної прокуратури

про визнання протиправним дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - Одеської обласної прокуратури в частині відсторонення з 29 листопада 2022 року від виконання посадових обов`язків прокурора;

- зобов`язати Одеську обласну прокуратуру вчинити певні дії - допустити ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків шляхом поновлення на посаді прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області на підставі наказу від 24 березня 2022 року з внесенням відповідних даних до трудової книжки;

- усунути перешкоди в частині незаконного відсторонення в умовах воєнного стану від виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків прокурора;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури Костенка С.К. №1770к від 29 листопада 2022 року, як нікчемний;

- встановити факт трудових відносин між позивачем і Одеською обласною прокуратурою в термін з 30 грудня 2020 року по теперішній час, і відповідно набутий за цей час страховий стаж;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в термін з 30 грудня 2020 року по час прийняття судом остаточного рішення у справі, із розрахунку не менш як 1 165,14 грн щодня, а всього не менш як 583 955 грн.

2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали шляхом надання позивачем до суду належним чином обґрунтованого та вмотивованого адміністративного позову із коректним викладенням позовних вимог відповідно до процесуальних положень КАС України із визначенням наявності фактичних та юридичних підстав подання позивачем декількох позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у справі №420/12245/23 та доказів поважності причин пропуску позивачем цього строку.

3. На виконання вимог ухвали позивач надіслав адміністративний позов (зареєстрований 15 червня 2023 року), в якому просив:

4. Також надіслав заяву про поновлення строку для подання адміністративного позову.

5. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року, відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом в адміністративній справі №420/12245/23; адміністративний позов повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з неусуненням її недоліків.

6. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

7. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Повертаючи позовну заяву у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення його без руху, суд першої інстанції виходив із того, що недоліки адміністративного позову позивачем усунуто не було.

9. Суд першої інстанції зазначив, що заява про поновлення строку звернення до суду містить загальні посилання на обставини введення воєнного стану в Україні, відключення світла та мережі Інтернет, відсутність електроенергії, встановлення карантину, але не підкріплені поясненнями та доказами, посиланнями на конкретні факти, які б підтверджували або свідчили про об`єктивну неможливість звернення позивача до суду у передбачений процесуальним законом строк.

10. Суд першої інстанції зазначив, що позивач у позовних вимогах просить суд визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - Одеської обласної прокуратури в частині відсторонення з 29 листопада 2022 року від виконання посадових обов`язків прокурора.

11. Водночас, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивача не було відсторонено від виконання посадових обов`язків, а фактично звільнено зі служби на підставі наказу керівника Одеської обласної прокуратури Костенка С.К. №1770к від 29 листопада 2022 року у зв`язку з ухваленням 17 листопада 2022 року Верховним Судом постанови у справі №420/13321/20.

12. Також суд зауважив, що позивач оскаржує дії Одеської обласної прокуратури в частині «відсторонення його від виконання посадових обов`язків прокурора» з 29 листопада 2022 року, разом з тим стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу просить з іншої дати - 30 грудня 2020 року, при цьому фактичних та законодавчих підстав для розгляду в межах адміністративної справи №420/12245/23 позовної вимоги щодо стягнення середнього заробітку з 30 грудня 2020 року, тобто дати первинного звільнення, позивач не вказує.

13. Суд зауважив, що такі позовні вимоги як стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту звільнення 31 грудня 2020 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі 16 лютого 2022 року, були вирішені судами під час розгляду адміністративної справи №420/13321/20, а в період з 22 березня 2022 року по 29 листопада 2022 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року.

14. Відмовляючи в задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, виходив з того, що відповідно до матеріалів адміністративного позову ОСОБА_1 29 грудня 2022 року подав до Одеського окружного адміністративного суду позов у справі №420/19344/22 до того ж самого відповідача з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу керівника Одеської обласної прокуратури Костенка С.К. від 29 листопада 2022 року №1770к, тобто позивачу було достеменно відомо про (на його думку) порушення прав вже у грудні 2022 року, а тому зазначені обставини свідчать про об`єктиву можливість звернутись до суду із заявленими позовними вимогами у строк, встановлений законом.

15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що 29 травня 2023 року звернувся до суду з позовною заявою про визнання дій роботодавця протиправними в частині незаконного відсторонення від посади наказом від 29 листопада 2022 року. Вказав про наявність в провадженні суду іншої справи №420/19344/22 в межах якої позивач оскаржує незаконні дії роботодавця в частині повороту виконання судового рішення, раніше ним же виконаного.

17. Необхідність звернення з другою позовною заявою була викликана тим, що суд в межах справи №420/19344/22 відмовився прийняти до провадження заяву про збільшення позовних вимог. Відповідну ухвалу прийнято 28 квітня 2023 року, а до суду з цим позовом він звернувся 29 травня 2023 року в межах встановленого процесуального строку.

18. Щодо відмови в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, то таке рішення є незаконним та несправедливим, оскільки він не пропускав цей строк, а чекав прийняття іншим судом законного рішення на захист своїх прав.

19. Також скаржник не погоджується з вимогою надати докази негативного впливу воєнного стану та карантину на процесуальні строки звернення до суду, в той час коли самі судді системно нехтують своїми обов`язками в цей період, зокрема, не відправляють правосуддя в окремих випадках.

20. Для позивача вкрай важливим є захист його конституційних прав на працю та належний рівень життя.

21. Скаржник звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції дуже ретельно здійснивши аналіз тексту позовної заяви, вийшов за межі апеляційної скарги і приділив багато часу захисту свого колеги, зробивши висновок про «нечіткість, незрозумілість позовної заяви» тощо. Водночас мова йшла лише про скасування рішення суду першої інстанції наступного змісту - «у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом …відмовити».

22. На думку скаржника, у такий спосіб судді двох інстанцій створили судову практику розгляду адміністративного позову без участі позивача, а фактично з відмовою цьому учаснику в доступі до правосуддя з метою захистити свої конституційне право на працю і соціальний захист.

23. Скаржник зазначає, що за таких підстав, очевидна домінуюча роль відповідача у судовому процесі, який є роботодавцем позивача у справі і має статус керівника обласної прокуратури.

24. Крім того, звертає увагу на те, що станом на грудень 2022 року в ЄДРПОУ юридична особа Одеська обласна прокуратура зареєстрована за номером 03528552, керівником вказано Костенка С.К. , який мав певні повноваження, зокрема і підписувати накази та розпорядження. Тому у позові вказувалось його прізвище без посилання на особисті відносини з позивачем, виключно у світлі трудових правовідносин роботодавця та працівника.

25. На переконання касатора наведені ним факти об`єктивно підтверджують порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що доводить необґрунтованість та неправильність висновків судів.

26. Скаржник вважає, що оскаржувані рішення є незаконними, прийнятими недобросовісно, нерозсудливо, несправедливо, упереджено, з грубим порушенням засад адміністративного судочинства та є фактичною відмовою у доступі до правосуддя, з наслідками у вигляді грубого порушення конституційних гарантій захисту судом його прав.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

28. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

29. Відповідно до частин першої, п`ятої-шостої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист тощо.

Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

30. При вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частини перша-друга статті 6 КАС України).

31. Так, згідно з частинами першою-третьою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

32. Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

33. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

34. Як вбачається із матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються подій, пов`язаних з наказом керівника Одеської обласної прокуратури Костенка С.К. від 29 листопада 2022 року №1770к.

35. Отже, з огляду на предмет оскарження у цій справі та характер спірних правовідносин, застосованим є саме частина п`ята статті 122 КАС України, тобто, за загальним правилом, оскарження спірного наказу відповідача повинно було відбуватися протягом одного місяця з дня, коли позивач дізнався про порушення його прав щодо проходження публічної служби.

36. З аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

37. У категорії справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

38. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10 листопада 2022 року у справі №500/1185/21, від 25 січня 2024 року у справі №120/4609/22, від 12 квітня 2024 року у справі №640/10147/22.

39. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

40. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.

41. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

42. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

43. У постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

44. Частина перша статті 121 КАС України встановлює, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

45. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

46. Водночас, згідно усталеної судової практики, поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (аналогічний висновок висловлений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19).

47. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

48. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується даними ЄДРСР, позивачем в грудні 2022 року було подано до Одеського окружного адміністративного суду позов з вимогою визнати протиправним та скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури Костенка С.К. від 29 листопада 2022 року №1770к (справа №420/19344/22).

49. Відповідно, про існування факту (можливого) порушення права позивача шляхом реалізації вказаного наказу йому було відомо ще в грудні 2022 року.

50. Водночас, із позовом до суду у рамках спірних правовідносин позивач звернувся 29 травня 2023 року та не просив поновити строк звернення до суду, вважаючи його не пропущеним.

51. Суд першої інстанції ухвалою від 05 червня 2023 року позовну заяву залишив без руху та зобов`язав надати до суду належним чином обґрунтований та вмотивований адміністративний позов із коректним викладенням позовних вимог відповідно до процесуальних положень КАС України із визначенням наявності фактичних та юридичних підстав подання позивачем декількох позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у справі №420/12245/23 та доказів поважності причин пропуску позивачем цього строку.

52. На виконання вимог вказаної ухвали позивач подав уточнену позовну заяву та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій послався на обставини введення воєнного стану в Україні, відключення світла та мережі Інтернет, відсутність електроенергії, встановлення карантину.

53. Надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції зазначив, що заява про поновлення строку звернення до суду містить загальні посилання на обставини введення воєнного стану в Україні, відключення світла та мережі Інтернет, відсутність електроенергії, встановлення карантину, але не підкріплені поясненнями та доказами, посиланнями на конкретні факти, які б підтверджували або свідчило про об`єктивну неможливість звернення позивача до суду у передбачений процесуальним законом строк.

54. Таким чином, враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, в заяві не зазначені підстави його пропуску, які можуть бути визнані поважними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість клопотання про поновлення строку звернення до суду та відсутність підстав для його задоволення.

55. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем місячного строку звернення до суду без поважних на те причин. При цьому, правильно зазначив, що посилання на обставини введення воєнного стану в Україні, відключення світла та мережі Інтернет, відсутність електроенергії, встановлення карантину, є узагальненими та такими, що не пояснюють, як вказані обставини (що безумовно можуть вплинути на строк звернення до суду) перешкоджали саме позивачу звернутись до суду з позовом в період часу з кінця листопада 2022 року по 29 травня 2023 року, але при цьому не перешкодили звернутись до суду з іншим позовом в грудні 2022 року в іншій справі.

56. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився із застосуванням судом першої інстанції позиції Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 02 березня 2023 року в справі №540/1285/22, де зауважено, що повітряна тривога, відсутність електрозабезпечення, неможливість використання транспорту, ракетна чи інше збройне ураження території, що не підкріплені поясненнями та доказами, підтверджуючими неможливість звернення до суду у передбачений процесуальним законом строк, не може бути підставою для поновлення строку у всіх абсолютно випадках.

57. У підсумку суди попередніх інстанцій зазначили, що належних та достатніх підстав в обґрунтування поважності пропущеного строку звернення до суду позивачем надано не було, що є підставою для повернення позову.

58. У аспекті вказаних висновків слід зауважити що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії права на суд, може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

59. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

60. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

61. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

62. Для цього позивач як особа, зацікавлена у поданні позову, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

63. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

64. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

65. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

66. Отже, жодних належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача звернутись із зазначеними позовними вимогами не зазначено, а судами не встановлено.

67. Також слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

68. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику ЄСПЛ як джерело права.

69. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

70. У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

71. Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

72. Що стосується доводів касаційної скарги про те, що позивач з вказаним позовом звернувся в межах строку встановленого КАС України, який обраховує з дати прийняття ухвали про повернення заяви про зміну позовних вимог у справі №420/19344/22, то такі є помилковими, оскільки початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог, та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.

73. Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що судді попередніх інстанцій створили судову практику розгляду адміністративного позову без участі позивача. Судом першої інстанції провадження у справі відкрито не було, та відповідно форма адміністративного судочинства (спрощене чи загальне) не обиралась, натомість суд ухвалив повернути позовну заяву на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

74. Відповідно до частини другої статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

75. Пунктом 3 частини першої статті 294 КАС України встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

76. Предметом апеляційного оскарження у цій справі була ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви, яка входить до визначеного частиною 2 статті 312 КАС України переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

77. Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з судовими рішеннями щодо оцінки поважності підстав пропуску скаржником строку звернення до суду і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскаржених судових рішень, які відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.

78. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, доходить висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права.

79. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

80. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345 350 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі №420/12245/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду