ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 420/12562/23
адміністративне провадження № К/990/6394/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 420/12562/23
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТАРЕЛЛ Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду (суддя: Василяка Д. К.) від 26 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Турецька І. О., Градовський Ю. М., Шеметенко Л. П.) від 18 січня 2024 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «КАНТАРЕЛЛ Україна» (далі - Товариства, платник податків, позивач) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 21 листопада 2022 року №956/Ж10/31-00-07-03-02-20.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство не погоджується зі встановленим, в акті податкової перевірки, порушенням частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції», в частині недотримання нерезидентом STARTNAFTA OU (Естонія) граничних строків розрахунків за контрактами від 11 червня 2021 року №1503/21-2; від 01 квітня 2021 року №0104/2021; від 21 квітня 2021 року №2104/2021 на загальну суму 389 098, 50 євро.
Підставами для такого висновку, позивач вказує укладення договорів відступлення права вимоги (цесії), угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, за змістом яких в одному правочині STARTNAFTA OU (Естонія) виступає кредитором, а Товариство з обмеженою відповідальністю «КАНТАРЕЛЛ Україна» боржником, а в іншому правочині STARTNAFTA OU (Естонія) виступає боржником, а Товариство з обмеженою відповідальністю «КАНТАРЕЛЛ Україна» кредитором.
Посилаючись на «Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів», затвердженої постановою Правління Національного банку України 02 січня 2019 року №7 (далі - Інструкція №7), Товариство вказує, що банк має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, зокрема, за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.
За такого правового регулювання, позивач вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог за контрактами від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021, укладеними з нерезидентомOU, припинило зобов`язання за операціями з експорту та імпорту товару, а відтак відсутні, з його боку, порушення граничних строків розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «С» від 21 листопада 2022 року №956/Ж10/31-00-07-03-02-20.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
5. Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило Суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТАРЕЛЛ Україна» за КВЕД 46.71 є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
9. Податковим органом на підставі наказу № 48Ж1 від 12 вересня 2022 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактами (договорами) від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021.
10. За результатами перевірки 17 жовтня 2022 року складено акт №930/Ж5/31-00-07-03-02-15/42815951, в якому зазначено про порушення Товариством частини другої статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» та пункту 21 розділу ІІ «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого постановою Правління Національного банку України 02 січня 2019 року №5, в частині ненадходження валютної виручки на загальну суму 389 098,50 євро за контрактами від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021, укладених з нерезидентом STARTNAFTA OU, Естонія.
11. Описуючи дані порушення контролюючий орган зазначив, що ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» (Продавець) уклало контракти на поставку соєвих бобів від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021 з нерезидентом STARTNAFTA OU, Естонія (Покупець), в особі члена правління ОСОБА_1 .
12. Всього, на виконання вищенаведених контрактів з нерезидентом STARTNAFTA OU, Естонія ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна», здійснило експорт сої на загальну суму 389 098,50 євро, що еквівалентно 12 951 499,77 гривень. Валютна виручка на банківські рахунки позивача не надходила.
13. Також контролюючий орган установив, що 13 квітня 2021 року, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАК ОІЛ» (LLC «Lacq Oil»), м. Бішкек, Киргизстан, було укладено контракт купівлі-продажу бітуму у сумі 707 827,60 доларів США, що еквівалентно 634 140,48 євро.
14. На виконання умов даного контракту, нерезидентом LLC «Lacq Oil», Киргизстан здійснений імпорт товару на загальну суму 707 827,60 доларів США, що еквівалентно 18 761 942,20 гривень. Оплату за отриманий товар позивач на банківський рахунок в уповноваженому банку нерезидента LLC «Lacq Oil», Киргизстан не здійснив.
15. Далі, 10 січня 2022 року між позивачем, STARTNAFTA OU (Естонія) та LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) №10-02-22 та додаткова угода №1 до цього договору.
16 . Відповідно до умов зазначеного договору та додаткової угоди №1, LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) (Цедент) та STARTNAFTA OU Естонія (Цесіонарій) та Товариство з обмеженою відповідальністю «КАНТАРЕЛЛ Україна» (Боржник) керуючись статтями 612-519 Цивільного кодексу України встановили, що Цедент відступає Цесіонарію, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цеденту, і стає Кредитором за зобов`язаннями, що виникли з контракту купівлі-продажу бітуму від 13 квітня 2021 року, укладеному між Цедентом і Боржником.
17. На дату відступлення права вимоги Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника оплати заборгованості в розмірі 707 827, 60 доларів США, що еквівалентно 634 140,48 євро, керуючись коефіцієнтом співвідношення валют (кросс курс) 1,1162, на дату укладення цього договору.
18. 11 лютого 2022 року між STARTNAFTA OU, Естонія (Сторона 1), в особі члена правління Свеченко О. та ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» (Сторона 2) в особі директора Єльмуразаева Б. була, укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог №1.
19. Відповідно до змісту вказаної угоди Сторона 1 і Сторона 2, маючи одна до одної зустрічні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі статті 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають із нижчезазначений договорів, у яких Сторона 1 і Сторона 2 є Сторонами:
а) контракт купівлі-продажу бітуму BND 60/90 №B-030556 від 13 квітня 2021 року, укладений між нерезидентом LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) і Стороною 1, дебіторська заборгованість LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) була відступлена Стороні 1 на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) №10-02-22 від 10 лютого 2022 року, укладеного LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) та Стороною 1 в розмірі 634 140,48 євро.
20. За договором відступлення права вимоги ((цесії) №10-02-22 від 10 лютого 2022 року Сторона 1 є Кредитором, а Сторона 2 є Боржником при виконання грошового зобов`язання в сумі 634 140,48 євро:
б) за контрактами від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021, 21 травня 2021 року №2105/2021, від 28 квітня 2021 року №2804/2021, від 02 березня 2021 року №SN-1, від 01 жовтня 2021 року №0110/2021, від 07 жовтня 2021 року №0710/2021 укладеними між Стороною 1 i Стороною 2, Сторона 2 є Кредитором, а Сторона 1 - Боржником.
21. Загальна кредиторська заборгованість за наведеними контрактами складає 773 980,00 євро.
22. З моменту набрання чинності договору відступлення права вимоги (цесії) №10-02-22 від 10 лютого 2022 року зобов`язання Сторони 2 перед Стороною 1 за наведеними вище контрактами в сумі 634 140,48 євро вважаються виконаними повністю.
23. Проаналізувавши, встановлені обставини, посадові особи, що здійснювали перевірку, дійшли висновку, що позивач порушив вимоги частини другої статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» за контрактами від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021, оскільки валютна виручка за контрактами не надходила на банківські рахунки резидента - платника податків.
24. Підставами для цього, контролюючий орган заявив те, що зобов`язання сторін за контрактами від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021 та контрактом купівлі-продажу бітуму BND 60/90 від 13 квітня 2021 року №B 030556 підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США, а відтак такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.
25. Покликаючись на Інструкцію № 7, контролюючий орган також зазначив, що вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що виникають із взаємних зобов`язань між двома особами, тоді як у даних правовідносинах відбулась заміна кредитора.
26. На його думку, зарахуванню підлягають лише зустрічні вимоги, що виникають з кількох різних зобов`язань, натомість до заліку неправомірно була прийнята заборгованість ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» перед LLC «Lacq Oil», який не є стороною контрактів від 11 березня 2021 року №1503/21-2, 01 квітня 2021 року №0104/2021, 21 квітня 2021 року №2104/2021.
27. Ураховуючи ненадходження валютної виручки на загальну суму 389 098,50 євро за контрактами від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021, укладених з нерезидентом STARTNAFTA OU, контролюючий орган нарахував ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» пеню за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договорами.
28. Товариство, не погоджуючись з висновками акта перевірки, подало до податкового органу заперечення, зазначивши, що вимоги між ним та STARTNAFTA OU є зустрічними, так як виникають із взаємних зобов`язань, в яких сторонами є одні й ті ж особи, при цьому в одному зобов`язанні STARTNAFTA OU виступає кредитором, а ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» боржником, а в іншому зобов`язанні STARTNAFTA OU виступає боржником, а ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» - кредитором.
29. Із даною правовою позицією платника податків контролюючий орган не погодився та прийняв податкове повідомлення-рішення форми «С» від 21 листопада 2022 року №956/Ж10/31-00-07-03-02-20, яким за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахувало Товариству пеню у розмірі 6 858 932, 59 гривень.
30. Товариство оскаржило, наведене вище податкове повідомлення-рішення, до Державної податкової служби України.
31. За результатом розгляду скарги, прийнято рішення від 09 березня 2023 року № 5802/6/99-00-06-01-02-06 про залишення її без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін. Дане рішення отримано платником податків 16 березня 2023 року.
32. 31 травня 2023 року не погодившись зі спірним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу Товариство звернулося до суду з вказаним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
33. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому).
34. Суди дійшли висновку, що вимоги між позивачем та STARTNAFTA OU є зустрічними, так як вони виникли із взаємних зобов`язань між двома правочинами в яких сторонами є одні й ті ж особи, а саме: в одному правочині - STARTNAFTA OU виступає кредитором, а ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» є боржником, а в іншому правочині STARTNAFTA OU виступає боржником, а ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» - кредитором.
35. Як вказали суди попередніх інстанцій, припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.
36. В цій справі, зобов`язання сторін по вищевказаним правочинам виражаються у зобов`язанні сплатити грошові кошти, які були переведені за договором про відступлення вимоги в єдину валюту (євро). Посилаючись на статтю 184 Цивільного кодексу України, суди зазначили, що річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.
37. Узагальнюючи наведене, керуючись підпунктом 5 пункту 10 розділу III Інструкції № 7, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про припинення зобов`язань за операціями з експорту та імпорту товару у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог за контрактами від 11 березня 2021 року за № 1503/21-2, від 01 квітня 2021 року за № 0104/2021, від 21 квітня 2021 року за №2104/2021, укладеними позивачем з нерезидентом STARTNAFTA OU, а також про відсутність, з боку Товариства, порушень граничних строків розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
38. Крім того, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в частині необґрунтованого поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом, Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що хвороба керівника Товариства, в період 14 квітня 2023 року по 30 травня 2023 року є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом. При цьому суд вказав на те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
39. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
40. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
41. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги податковий орган, зіславшись на постанову Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 наголошує на тому, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та задоволено позовні вимоги Товариства з пропуском строку звернення останнього до суду, обґрунтування позивачем поважних причин пропуску вказаного строку не наведено, а процесуальний строк поновлено судом безпідставно.
42. Крім того, податковий орган указує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
43. Скаржник погоджується з тим, що за правилами цивільного та господарського судочинства зобов`язання припиняються частково або в повному обсязі, зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
44. В той же час, на думку контролюючого органу, однорідність вимог визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.
45. За таких умов, на переконання скаржника, вимоги, які мають грошовий характер, але виражені в різних валютах, не можна вважати однорідними.
46. Пояснюючи обставини справи, відповідач зазначив, що між позивачем (Постачальник) та нерезидентом STARTNAFTA OU (Естонія) (Покупець) укладено ряд експортних контрактів на поставку бобів, сої. За вказаними контрактами оплата за товар здійснюється в євро. Валютна виручка, за оплату поставленої продукції, за відповідними контрактами на банківські рахунки Товариства не надходила.
47. Окрім того, за імпортним контактом між постачальником, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАК ОІЛ» (LLC «Lacq Oil») (Киргизстан), та Покупцем, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТАРЕЛЛ Україна», розрахунки за відвантажений товар (бітум) повинні здійснюватися в доларах США. Оплата за отриманий товар позивачем не здійснювалася.
48. Скаржник вважає, що до заліку неправомірно було прийнято STARTNAFTA OU (Естонія) заборгованість позивача перед«Lacq Oil» (Киргизстан), який не є стороною за контрактами від 11 березня 2021 року за № 1503/21-2, від 01 квітня 2021 року за № 0104/2021, від 21 квітня 2021 року за № 2104/2021.
49. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, що викладена в постановах від 27 серпня 2019 року у справі № 914/260/18, від 30 вересня 2022 року у справі № 640/3510/19, від 01 жовтня 2019 у справі № 910/12968/17, податковий орган наголошує, що у разі коли зобов`язання сторін за договорами підлягають виконанню у різних валютах, такі вимоги не можна вважати однорідними.
50. У цілому, відповідач наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує висновки акту перевірки та норми матеріального та процесуального права, та висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
51. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
52. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
53. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України
54. Частиною першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
55. Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.
56. Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені вимоги, зокрема, щодо необхідності дотримання особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідних строків.
57. Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
58. Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
59. Отже Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
60. Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
61. Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
62. Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
63. Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
64. Відтак, проаналізувавши вказані вище норми, Суд наголошує на тому, що строком оскарження податкового повідомлення-рішення у випадку його досудового (адміністративного) оскарження є один місяць.
65. Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.
66. У цій справі не є спірним питання строку протягом якого може бути оскаржене податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2022 року № 956/Ж10/31-00-07-03-02-20.
67. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство оскаржило в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2022 року № 956/Ж10/31-00-07-03-02-20 до Державної податкової служби України, рішенням якої від 09 березня 2023 року № 5802/6/99-00-06-01-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2022 року № 956/Ж10/31-00-07-03-02-20 - без змін.
68. Вказане рішення про результати розгляду скарги отримано позивачем 16 березня 2023 року, таким чином місячний строк звернення до суду розпочався 17 березня 2023 року і закінчився 17 квітня 2023 року (включно).
69. Між тим, позовна заява подана до суду лише 31 травня 2023 року, тобто, з пропуском місячного строку звернення до суду, визначеного пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України (через 44 дні після закінчення строку звернення до суду з адміністративним позовом).
70. Відтак, позивачем пропущено визначений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду.
71. В обґрунтування підстав для поновлення строку позивач вказав на те, що керівник Товариства ОСОБА_2 в період з 14 квітня 2023 року до 30 травня 2023 року хворіла та лікувалася амбулаторно.
72. Поновлюючи строк звернення до суду з цим позовом, суд першої інстанції, дійшов до висновку, що вказані підстави є достатніми для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позов.
73. В той же час, Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
74. Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
75. У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 колегія суддів зазначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
76. Крім того, Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
77. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
78. Перевіривши наведене Товариством обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд касаційної інстанції вказує, що останнє ґрунтується на суб`єктивному ставленні позивача до наведених ним обставин. Водночас зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки.
79. Так, поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з відповідним позовом.
80. Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 560/3070/19 зазначив, що амбулаторне лікування розуміє під собою лікувально-профілактичні дії, які надаються особі (основні види медичної допомоги), як в самій амбулаторії (без залишення в лікарні на стаціонар), так і вдома.
81. Хвороба, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежать виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону.
82. Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 листопада 2019 року у справі № 120/4137/18-а, відповідно до якої перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому, так і через представника.
83. З огляду на вказане, Суд вважає передчасним, без належної перевірки та оцінки висновки судів попередніх інстанцій про поважність пропуску строку звернення до суду у зв`язку з хворобою та амбулаторним лікуванням керівника Товариства ОСОБА_2 в період з 14 квітня 2023 року до 30 травня 2023 року.
84. Більш того, суди не з`ясували, яким чином продовжувало функціонувати Товариство за відсутності ОСОБА_2 (чи припинило Товариство здійснювати господарську діяльність у зв`язку з тривалою відсутністю керівника, хто подавав податкову звітність, чи, можливо, було призначено особу, яка тимчасово виконувала обов`язки керівника).
85. Щодо посилання в спірній постанові апеляційної інстанції на те, що адвокат Станков С.С., у судовому засіданні звернув увагу на те, що у зв`язку з військовою агресією РФ, практично усі працівники Товариства знаходяться за кордоном та працюють віддалено, в м. Одесі лише залишився керівник, а відтак тільки після його одужання можливо було звернення до суду, суд не дослідив той факт чи були вказані доводи позивача оцінені як поважна підстава пропуску строку звернення до суду з аналогічним позовом в іншому провадженні у справі 420/11771/23.
86. Статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений обов`язок суду за заявою учасника справи поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
87. При цьому процесуальне законодавство дає можливість суду діяти на власний розсуд при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, однак суд зобов`язаний обґрунтувати підстави прийняття відповідного рішення.
88. Спірні рішення першої та апеляційної інстанції достатньо не обґрунтовують підстави прийняття рішення про поновлення строку на звернення до суду з адміністративний позовом.
89. Окрім того, Суд звертає увагу на частину четверту статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
90. З огляду на наведене, з метою надання можливості суду першої інстанції з`ясувати наявність інших підстав для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, Суд дійшов до висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
91. Частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
92. Відповідно до частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
93. Отже, зважаючи на положення статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржуване судове рішення - скасувати із направленням справи до суду першої інстанції новий розгляд з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі №420/12562/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов