15.05.2024

№ 420/1491/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року

м. Київ

справа №420/1491/23

адміністративне провадження № К/990/2585/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року (суддя Бжассо Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року (колегія у складі суддів Ступакової І.Г., Бітова А.І., Лук`янчук О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області) №21 о/c від 12 січня 2023 року в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції);

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника кінологічного центру ГУ НП в Одеській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років;

- зберегти за ОСОБА_1 вислугу років у календарному обчисленні, яка на день звільнення складала 15 років 02 місяці 06 днів, на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) 04 роки 11 днів, та зберегти спеціальне звання працівника Національної поліції;

- стягнути з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 січня 2023 року до дня поновлення на посаді.

Позов мотивовано тим, що в основу висновків, якими обґрунтовано підстави звільнення покладено обставини нібито вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Під час проведення службового розслідування дисциплінарна комісія не врахувала обставин, за яких було складено протокол за частиною першою статті 130 КУпАП, зокрема, за словами позивача, він погодився провести медичне освідування на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння та прибув з працівниками поліції до медичного закладу, де останні, без забезпечення особі можливості проведення відповідного медичного огляду, склали зазначений протокол. На переконання позивача, до встановлення у судовому порядку вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, будь-яке пов`язане із цим дисциплінарне стягнення на нього не може бути накладено. Висновки службового розслідування з приводу того, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції у комендантську годину та він назвав пароль в присутності осіб, які знаходилися в його автомобілі, позивач вважає безпідставними. Стверджує, що він знав пароль-перепустку як діючий на той час працівник поліції, зобов`язаний був його назвати працівнику патрульної поліції при зупиненні транспортного засобу та назвав його таким чином, щоб його не чули особи, які знаходилися в автомобілі. Позивач зазначав, що службове розслідування проводилося не об`єктивно, без надання йому можливості ознайомитися з матеріалами службового розслідування.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Одеській області від 12 січня 2023 року №21 о/с про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції) з 13 січня 2023 року капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника кінологічного центру ГУ НП в Одеській області;

- поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника кінологічного центру ГУ НП в Одеській області з 14 січня 2023 року;

- стягнуто з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середньо грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме з 14 січня 2023 року до дня ухвалення рішення суду, 13 вересня 2023 року 154 045,03 грн, з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 19 334 грн (дев`ятнадцять тисяч триста тридцять чотири гривень) 87 копійок з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено.

Місцевий адміністративний суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивував свої висновки тим, що з-поміж усіх порушень, які дисциплінарний орган ставив у провину позивачеві, підтвердилося лише відсутність у нього належних знань Закону України «Про Національну поліцію», яке за своїм характером не може бути підставою для застосування крайнього заходу дисциплінарного впливу без наведення належного аргументації відхилення всіх попередніх менш суворих стягнень. Решта порушень службової дисципліни про які вказувала дисциплінарна комісія, зокрема, щодо відмови водія пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, за висновком суду, не підтвердилися під час розгляду справи. Отже, основним мотивом, яким керувався суд, задовольняючи вимоги позивача в частині скасування оскаржуваного наказу, поновлення його на посаді та стягнення коштів за час вимушеного прогулу, є неспівмірність дисциплінарного стягнення вчиненому проступку.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині зобов`язання відповідача зберегти за ним вислугу років у календарному обчисленні, які на день звільнення складали 15 років 02 місяці 06 днів, на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) 04 роки 11 днів, та зберегти спеціальне звання працівника національної поліції, суд указав на передчасність цих вимог, зазначивши, що не може задовольняти позовні вимоги на майбутнє, а також що матеріали не містять доказів щодо порушення відповідачем обрахунку вислуги років як станом на час звільнення зі служби, так і у майбутньому.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Свої доводи скаржник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі №600/1876/22-а, де цей суд нагадав, що його за усталеною судовою практикою вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку. Відсутність адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, керівник має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції.

Скаржник наполягає на тому, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір, фактично дійшли протилежних висновків за аналогічних умов, не надали оцінку висновку службового розслідування та зібраним в ході цього службового розслідування, вважали факт знаходження позивача у стані алкогольного сп`яніння недоведеним. Хоча в матеріалах службового розслідування наявні докази які підтверджують такий факт, зокрема пояснення патрульних поліцейських, відеозаписи з бодікамер (на яких в тому числі на запитання поліцейського про те чи вживав позивач алкогольні напої, позивач відповів, що зранку вживав) покази свідка та інші докази. Вважає, що фактично суди першої та апеляційної інстанції визнали вирішальною наявність постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2023 року у питанні наявності або відсутності в діях позивача складу дисциплінарного проступку, проте така позиція не відповідає усталеній практиці Верховного суду.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. На його переконання, доводи представника відповідача не відповідають дійсності, оскільки висновки судів ґрунтуються на оцінці доказів та недоведеності порушення позивачем службової дисципліни, водночас ту обставину, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2023 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача, суди врахували разом з іншими доказами у справі, однак це не мало визначального значення. Позивач зазначає, що не вчиняв дій, що підривають авторитет органів Національної поліції України чи дискредитують їх, не порушував Присяги поліцейського, а тому застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби вважає протиправним. Тож, вважає, що оскаржувані рішення відповідають правовим позиціям Верховного Суду, є законними, обґрунтованими, а наведені скаржником доводи висновків судів не спростовують.

Рух касаційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г., судді Єресько Л.О., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року касаційну скаргу відповідача залишено без руху, а скаржникові надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ НП в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №420/1491/23.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року справу призначено до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходив службу в органах поліції на посаді заступника начальника кінологічного центру ГУ НП в Одеській області.

Відповідно до наказу від 23 грудня 2022 року №2463, з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки інформації щодо порушення службової дисципліни, зокрема неналежного виконання службових обов`язків заступником начальника кінологічного центру ГУ НП в області капітаном поліції ОСОБА_2 , щодо керування 05 грудня 2022 року транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, вивчення ефективності проведення відповідної профілактичної роботи безпосереднім та прямими керівниками щодо останнього, керуючись вимогами статей 14, 15 та 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України), наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», призначено службове розслідування.

Відповідно до доповідної записки начальника УГІ ГУ НП в Одеській області полковника поліції ОСОБА_3 від 22 грудня 2022 року, 04 грудня 2022 року о 23:18 год. нарядом УПП під час комендантської години було зупинено автомобіль під керуванням заступника начальника кінологічного центру ГУ НП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» на місці ОСОБА_1 відмовився та виявив бажання проїхати до медичного закладу. Але прибувши туди, ОСОБА_1 все ж відмовився пройти медичний огляд, у зв`язку із чим щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.

04 січня 2023 року начальником ГУ НП в Одеській області затверджено висновок службового розслідування за відомостями, викладеними в доповідній записці начальника управління головної інспекції ГУ НП в Одеській області полковника поліції ОСОБА_3 від 22 грудня 2022 року.

З огляду на вказаний висновок, за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 3, 6, 11, 13 частини третьої статті 1, частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 5 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію України», пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, абзацу восьмого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пункту 3 розділу II, абзацу другого пункту 2, абзацу другого пункту 3 розділу IV, абзацу другого пункту 3 розділу VI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, пункту 1.3, підпункту «г» пункту 2.1, пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункту 2.1 розділу II Правил внутрішнього службового розпорядку ГУ НП в Одеській області, затверджених наказом ГУ НП в Одеській області від 01 лютого 2021 року №177, розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 26 лютого 2022 року №14/A-2022 (зі змінами), підпунктів 6.2 та 6.7 пункту 6 посадової інструкції, що виразилося в особистій недисциплінованості, умисному невиконанні норм діючого законодавства України, не стримуванні інших осіб від вчинення правопорушень, порушенні 04 грудня 2022 року о 23:18 год. комендантської години, ухилення від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, невиконанні законних вимог поліцейських, вчиненні дій, що підривають авторитет Національної поліції України, порушенні етики поліцейського, наданні завідомо неправдивого пояснення, не інформуванні керівника про порушення службової дисципліни, недотриманні законів, правил і норм у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в частині заборони керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а також керування транспортним засобом без страхового полісу, порушенні Присяги поліцейського в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського.

За вчинення дисциплінарного проступку дисциплінарна комісія рекомендувала до капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника кінологічного центру ГУ НП в Одеській області, застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Згідно з пунктом 1 наказу від 04 січня 2023 року № 14 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ГУНП в Одеській області», за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 3, 6, 11, 13 частини третьої статті 1, частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 5 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію України», пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, абзацу восьмого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пункту 3 розділу II, абзацу другого пункту 2, абзацу другого пункту 3 розділу IV, абзацу другого пункту 3 розділу VI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, пункту 1.3, підпункту «г» пункту 2.1, пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункту 2.1 розділу II Правил внутрішнього службового розпорядку ГУ НП в Одеській області, затверджених наказом ГУ НП в Одеській області від 01 лютого2021 року №177, розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 26 лютого 2022 року №14/A-2022 (зі змінами), підпунктів 6.2 та 6.7 пункту 6 посадової інструкції, до капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника кінологічного центру ГУ НП в Одеській області, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Із зазначеним наказом позивача ознайомлено 05 січня 2023 року.

Відповідно до наказу ГУ НП в Одеській області від 12 січня 2023 року № 21 о/с, капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника кінологічного центру ГУ НП в Одеській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з13 січня 2023 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (преамбула названого Закону).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно із частинами першою, другою статті 19 цього Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до частини першої статті 64 згаданого Закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського:

бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

За правилами статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно із частинами першою-третьою статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

За правилами частин першої-шостої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному КУпАП, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

Подібна за змістом вимога міститься у пункті 7 розділу IV «Повноваження уповноваженого керівника та осіб, які беруть участь у проведенні службового розслідування» Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України28 листопада 2018 року за №1355/32807.

Цим пунктом, зокрема, передбачено, що кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Згідно із частинами першою, третьою статті 19 цього Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Положеннями частин сьомої та восьмої цієї ж статті передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно із частиною четвертою статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706). Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування (абзац 2 пункту 1 Правил).

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Основні вимоги до поведінки поліцейського» поліцейський повинен дотримуватись субординації у стосунках з колегами, з повагою ставитись до старших за віком.

Пунктами 2 та 3 Розділу IV «Взаємодія поліції із громадськістю та іншими державними органами» цих Правил передбачено, що незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов`язаний: бути тактовним та доброзичливим; висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; надати можливість особі висловити власну думку; до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень проявляти повагу, охороняти їх безпеку та право на невтручання в особисте життя.

За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.

Спершу, колегія суддів нагадує про межі касаційного перегляду.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме з огляду на доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі №600/1876/22-а.

У зазначеній справі Верховний Суд, послуговуючись позицією, раніше висловленою у постановах від 17 липня, 28 листопада 2019 року в справах №806/2555/17, №120/860/19-а та від 24 вересня, 13 жовтня 26 листопада 2020 року у справах №420/602/19, №805/3079/17-а, №580/1415/19 та інших, повторив, що вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського.

Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

У свою чергу, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи, або іншого виду юридичної відповідальності. Адміністративний суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Верховний Суд зауважив, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.

Відсутність адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, керівник має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції.

Повертаючись до обставин справи, яка переглядається, судами у ній встановлено, що згідно з висновком службового розслідування 04 грудня 2022 року о 23:18 год., під час комендантської години, в м. Одесі на вул. Тираспольське шосе, 31, нарядом УПП «ОКЕАН-0251» зупинено автомобіль марки «Mersedes-Benz E280 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснив випередження службового автомобіля. Під час спілкування з капітаном поліції ОСОБА_1 поліцейським УПП було встановлено, що водій перебуває з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук), у зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest». Проте, від проходження огляду на місці зупинки водій відмовився та виявив бажання поїхати до медичного закладу. Прибувши до КНП «ООМЦПЗ» ООР для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, капітан поліції ОСОБА_1 вчиняв дії для затягування часу (постійно розмовляв по телефону та на багаторазові прохання поліцейського УП пройти до медичного закладу просив ще часу, робив вигляд ніби він на когось чекає), що продовжувалося більше ніж 30 хвилин. У зв`язку з вищевикладеним стосовно капітана поліції ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №089919 за частиною першою статті 130 КУпАП та вилучено посвідчення водія. У висновку службового розслідування також зазначено, що під час його проведення дисциплінарною комісією здійснено перевірку чинності страхового полісу про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль «Mercedes-Benz E280 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за допомогою запиту до Централізованої бази даних МТСБУ. Під час перевірки встановлено, що станом на 04 грудня 2022 року та 27 грудня 2022 року поліс на зазначений транспортний засіб не знайдено. Проте, капітаном поліції ОСОБА_1 дисциплінарній комісії надано копію електронного сертифікату до договору, укладеного з ТОВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ», згідно з яким договір був укладений лише 27 грудня 2022 року та датою початку дії договору встановлено 28 грудня 2022 року.

Аналізуючи відповіді капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарна комісія дійшла висновку, що він показав цілковите незнання нормативно-правових актів, якими передбачено обов`язок водія та порядок проходження на вимогу поліцейського в установленому порядку медичного огляду, з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім цього, у капітана поліції ОСОБА_1 взагалі відсутні знання наказу Національної поліції України від 23 вересня 2016 року №920 та Закону України «Про Національну поліцію України»; поліцейський продемонстрував незнання нормативно-правових актів, які регламентують дотримання дисципліни і законності.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків дисциплінарної комісії, суди обох попередніх інстанцій врахували, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2023 року у справі №521/1065/23, яка набрала законної сили 28 лютого 2023 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Втім, апеляційний суд зауважив, що сама собою наявність цього судового рішення не була підставою для висновку суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, оскільки місцевий адміністративний суд за наслідками дослідження наданих доказів, дійшов висновку про недоведеність тверджень ГУ НП в Одеській області про перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння та про його відмову пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому порядку. Наявність жодної з вказаних обставин (які є альтернативними) у даному випадку не доведено.

У контексті підстав касаційного оскарження Верховний Суд не може визнати доводи скаржника повністю неприйнятними, оскільки попри те, що суд першої і апеляційної інстанції указали на дослідження ними наявних у справі матеріалів, в тому числі, відеофайлів незалежно від висновків у справі про адміністративне правопорушення, все ж, зазначення ними у рішеннях про врахування постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2023 року у справі №521/1065/23 є нічим іншим як визнанням того, що встановлені у цьому судовому рішенні обставини і викладені у ньому мотиви якоюсь мірою спростовують висновки дисциплінарної комісії. Втім, колегія суддів зазначає, що якщо за наслідками касаційного перегляду не виявить неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, що вказуватиме на обґрунтованість висновків судів про незаконність звільнення позивача, то не вважатиме це помилкою вагомою на стільки, щоб скасовувати оскаржувані судові рішення.

За змістом частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний, зокрема, виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах його компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пунктів 6 та 7 розділу І «Загальні положення» цієї Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Пунктами 4, 15, 16 розділу ІІІ «Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів» зазначеної Інструкції передбачено, що

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Згідно з пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Як установлено судами та зазначено у висновку службового розслідування, ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу безпосередньо поліцейськими за допомогою алкотестера.

Натомість, позивач надав згоду на огляд в медичному закладі, куди поїхав разом з поліцейськими патрульної поліції.

У висновку службового розслідування зазначено, що після прибуття до КНП «ООМЦПЗ» ООР для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, капітан поліції ОСОБА_1 вчиняв дії для затягування часу (зокрема, постійно розмовляв по телефону), що продовжувалося більше ніж 30 хвилин, незважаючи на отриманні від працівників патрульної поліції роз`яснення, що це може бути розцінено як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

У зв`язку із цим, стосовно капітана поліції ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №089919 за частиною першою статті 130 КУпАП, яким зафіксовано факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за установлених обставин ОСОБА_1 наведених вище положень законодавства не порушував. Позивач згодився пройти медичний огляд. Той факт, що він тривалий час не проходив за патрульними поліцейським в медичну установу для проходження огляду не доводить факту відмови від проходження такого огляду, оскільки ОСОБА_1 пояснював, чому не йде одразу до медичного закладу, на який вказує поліцейський (з`ясовував, до якого закладу його доставили). В подальшому, саме працівники наряду УПП вказали позивачеві, що покидають територію медичного закладу та їдуть на місце зупинки. Проте, позивач все одно, наполягав на тому, щоб залишитись та пройти огляд, але поліцейські не згодилися.

Суд апеляційної інстанції визнав такі висновки обґрунтованими, додавши, що в поліцейських патрульної поліції було дві години для забезпечення проведення медичного огляду ОСОБА_1 . Однак, за відсутності відмови ОСОБА_1 від проведення відповідного огляду, інспекторами поліції за годину після зупинення транспортного засобу та через 30 хвилин після доставлення позивача до медичного закладу складено протокол за частиною першою статті 130 КУпАП з посиланням на затягування позивачем часу з тим, аби зійшов двогодинний період, встановлений пунктом 9 розділу ІІ Інструкції №1452/735, для забезпечення доставки особи до закладу охорони здоров`я.

Колегія суддів не може визнати застосування судами зазначених правових норм для цілей дисциплінарного провадження щодо поліцейського правильним.

У світлі встановлених судами обставин справи, озвучений позивачем намір пройти огляд в медичному закладі та приїзд з поліцейськими до такого закладу не мали наслідком проходження медичного огляду, водночас причиною цього першочергово була поведінка позивача, який, надаючи їй зовнішніх ознак законності та формально продовжуючи декларувати намір пройти медичний огляд, тим не менш, близько пів години зволікав із цим та поводився у спосіб, що явно не узгоджувався з таким наміром, вигадуючи нічим не виправдані потреби та перешкоди, що в кінцевому підсумку призвело до перекладання провини за його не проходження на поліцейських.

При цьому, за обставин цієї конкретної справи, суди попередніх інстанцій не встановили у своїх рішеннях наявності об`єктивно непереборних умов, які можна було б розцінити не як невиправдану примху позивача, а дійсну перешкоду у проходженні медичного огляду, зокрема, що на це вказувала нетипова чи протизаконна поведінка працівників поліції, які доправили позивача до медичного закладу, або, що позивач зміг обґрунтувати (в тому числі, у суді) наявність у нього небезпідставних переживань за своє життя і здоров`я чи обґрунтованих сумнівів в неупередженості медичного дослідження тощо.

За наведених обставин, з погляду стороннього спостерігача, така поведінка не є звичайною, тобто такою, що відповідала загальному перебігу подій, а зволікання - не виправдані об`єктивними чинниками.

Як вважав апеляційний суд, у поліцейських патрульної поліції було дві години для забезпечення проведення медичного огляду ОСОБА_1 . Однак, за відсутності відмови ОСОБА_1 від проведення відповідного огляду, інспекторами поліції за годину після зупинення транспортного засобу та через 30 хвилин після доставлення позивача до медичного закладу складено протокол за частиною першою статті 130 КУпАП з посиланням на затягування позивачем часу з тим, аби зійшов двогодинний період, встановлений пунктом 9 розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, для забезпечення доставки особи до закладу охорони здоров`я.

За змістом цитованого судом апеляційної інстанції пункту 9 Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Колегія суддів із цього приводу вважає слушною позицію скаржника про те, що зазначена правова норма стосується обов`язку поліцейських забезпечити доставку водія до закладу охорони здоров`я, а не надання водієві права на власний розсуд визначати момент проходження медичного огляду у межах двогодинного проміжку від моменту зупинки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі №9901/413/19 (провадження №11-40заі20), оцінюючи доводи скаржника про те, що він не відмовлявся проїхати з працівниками поліції до медичного закладу для встановлення стану алкогольного сп`яніння, а погоджувався на це, однак за умови, якщо вони почекають півгодини - годину, доки приїде батько та забере транспортний засіб, або якщо хтось із поліцейських поїде за кермом цього автомобіля до зазначеного закладу, висловила позицію, що законодавством не передбачено можливості висунення особою, яку зупинили працівники поліції, умов проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (див. mutatis mutandis пункт 54 постанови). Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі №9901/159/19 (провадження №11-4заі22).

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що дисциплінарна комісія мала підстави розцінити таку поведінку позивача щодо близько пів годинного не виправданого реальними перешкодами чи потребами зволікання у проходженні медичного огляду як відмову у його проходженні.

У контексті спірних правовідносин в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, у межах спірних правовідносин, зумовлених звільненням позивача зі служби в поліції внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності, де одним з ключових питань є морально-етичний бік поставлених йому в провину дій, колегія суддів вважає, що першочергово сам позивач як діючий працівник поліції був зацікавлений у тому, щоб без зайвих зволікань продемонструвати безпідставність припущень поліцейських про керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, пройти медичний огляд, засвідчивши власну прихильність тим цінностям і обов`язкам, які він взяв на себе, склавши Присягу на вірність Українському народові. Однак, у межах розглядуваної справи позивач продемонстрував протилежне.

Стосовно висновків дисциплінарної комісії щодо факту відсутності у ОСОБА_1 на дату його зупинення поліцейськими патрульної поліції чинного страхового полісу про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль «Mercedes-Benz E280 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд першої інстанції вважав їх необґрунтованими, керуючись тим, що працівники УПП не перевіряли страховий поліс під час зупинки автомобіля, а в подальшому, під час службового розслідування, позивач його надав. Апеляційний суд фактично усунувся від надання юридичної оцінки зазначеним висновкам місцевого адміністративного суду, зазначивши, що решта всіх констатованих комісією порушень не є достатньою підставою для висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який дискредитує звання працівника органу поліції, та для застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарної відповідальності - звільнення зі служби в поліції.

Колегія суддів не може визнати такі висновки судів обґрунтованими, оскільки, як уже зазначалося, для цілей дисциплінарного провадження факт притягнення або не притягнення особи до адміністративної відповідальності не має визначального значення. Та обставина, що позивач у подальшому надав комісії копію електронного сертифікату до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27 грудня 2022 року, датою початку дії якого встановлено 28 грудня 2022 року, не спростовує її висновків, що у день зупинки він, будучи працівником поліції, знехтував законом і керував транспортним за відсутності чинного полісу.

Висновки суду першої інстанції про обґрунтованість мотивів дисциплінарної комісії щодо незнання позивачем окремих норм законодавства, які він повинен знати в силу своїх посадових обов`язків, сторони не оскаржують.

Крім цього, суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях не визнавали незаконними чи необґрунтованими решту висновків службового розслідування, водночас сторони не вбачали за потрібне ставити перед судом касаційної інстанції питання про оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Позивач з касаційною скаргою до суду не звертався

Із цього приводу Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі №499/895/19 зауважив, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Зокрема, цей Суд зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (див. mutatis mutandis, рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, пункт 40).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення.

Колегія суддів із цього приводу зауважує, що судовий контроль при оцінці актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень є обмеженим. За загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб`єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

У розглядуваному випадку Верховний Суд не вбачає підстав вважати, що висновки відповідача, якими він мотивував наявність підстав для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, є довільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.

З огляду на викладене, Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Переглянувши судові рішення у межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, ураховуючи правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №420/1491/23 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

А.Г. Загороднюк

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду